Особисте страхування туристів

У разі отримання травми виплата може здійснюватися двома способами. Перший варіант - клієнт може отримати виплату за кожний день непрацездатності (включаючи свята та вихідні дні). Розмір компенсації у даному випадку складає 0,2-0,5% від страхової суми. Другий варіант - постраждалому виплачується фіксована сума, розмір якої страховик визначає, виходячи із таблиць, в котрих визначені розміри виплат на той чи інший випадок залежно від обраної клієнтом програми страхування.

Оскільки транспортні ризики посідають вагоме місце у туристських подорожах, постає питання про їх страховий захист. Експертами відмічається, що ймовірність того, що пасажир потрапить у залізничну аварію становить близько 1х 10" . Це значно вище, ніж в авіації, де імовірність загибелі літака в конкретному рейсі складає від ІхЮ"6 до 1*10~7 [232, с.16].

Згідно із Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті (затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 14.09.1996 р.), пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного й електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані практично всіх видів транспорту є застрахованими, а вартість страхування входить до вартості квитка [233]. Згідно з Повітряним кодексом України (введено в дію постановою Верховної Ради України від 04.05.1993 р.) [234]

та Порядком і правилами проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації (затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1535 від 12.10.2002) [235] українські авіаційні компанії, що здійснюють перевезення пасажирів, зобов'язані страхувати свою відповідальність перед ними за відшкодування збитків.

Страхове покриття для пасажирів діє на території аеропорту з моменту оголошення посадки, на борту повітряного судна, у проміжних аеропортах та протягом двох годин по закінченні польоту - в аеропорту призначення.

Страховим ризиком у цьому виді страхування вважають будь-яку авіаційну подію з участю повітряного судна, внаслідок якої настає цивільна відповідальність авіакомпанії-страхувальника за шкоду, спричинену життю й здоров'ю пасажирів. Крім того, авіакомпанії здійснюють страхування на випадок завдання шкоди іншим користувачам повітряного транспорту, пасажирам та третім особам. Обов'язкове авіаційне страхування не поширюється на такі ризики: впливу радіації та радіоактивного забруднення; у разі війни, викрадення, арешту; у разі, коли для зльоту чи посадки використовується аеродром, що не відповідає вимогам для певного типу повітряного судна, за винятком форс-мажорних обставин; якщо кількість пасажирів або маса вантажу, які перевозяться повітряним судном, перевищують максимальну пасажировмісність або максимальну вантажопідйомність, установлені відповідно до вимог льотної експлуатації певного типу повітряного судна, а також якщо порушено порядок розміщення вантажу або пасажирів.

Страховий тариф на рік становить 2% страхової суми за відшкодування збитків, завданих пасажирам (багажу, пошті, вантажу) та 1% страхової суми за спричинення шкоди іншим користувачам повітряного транспорту та третім особам. Ліміт відповідальності страховика у випадку катастрофи на внутрішніх рейсах становить 20 тис. дол. СІЛА за курсом Національного банку України на день польоту за кожне пасажирське крісло (у випадку смерті або тілесного ушкодження пасажирів).

На час міжнародних польотів страхова сума на кожного пасажира встановлюється згідно з міжнародними договорами. Так, відповідно до Варшавсько-Гаазької системи відповідальності максимальна відповідальність перевізника щодо кожного пасажира становить 20 тис. євро.

У даний час у світовій страховій практиці суми страхових виплат істотно зросли. Так, у Франції ліміт відповідальності у разі загибелі пасажира складає становить 100 тис. дол. США, а в Сполучених Штатах Америки - 300 тис. дол. США. Авіаперевізники країн Європейського Союзу прийняли рішення про відмову від лімітів з 17 жовтня 1998 р., тобто відповідальність перед пасажирами стає необмеженою. Для країн-учасників Варшавської конвенції ліміт відповідальності 10 тис. дол. зберігається, але вони вправі його збільшити.

Згідно з Постановою (ЄС) № 785/2004 Європейського парламенту і Ради Європейського Союзу від 21.04.2004р. про вимоги до страхування авіаперевізників і операторів повітряних суден [236] для всіх авіаперевізників та операторів повітряних суден, що виконують польоти в межах території, чи над територією держав - членів Європейського Союзу мінімальне страхове покриття у відношенні відповідальності перед пасажирами повинно становити 5ВК 250 000 (ШВ 378 825) за кожного пасажира.

У разі завдання шкоди життю і здоров'ю пасажирів з вини авіакомпанії обсяг страховик виплат буде визначатися рішенням судових органів, прийнятих з урахуванням реального збитку. Судом буде враховуватися річний дохід потерпілого, стан його здоров'я, його спадок і нерухоме майно.

15 грудня 1999 р. Україна стала членом Міжнародної європейської конференції цивільної авіації, яка встановила свої ліміти відповідальності перевізника-страхувальника перед пасажиром, багажем, вантажем та третіми особами для всіх авіакомпаній, які обслуговують 38 держав-членів. Оскільки Україна не входить до складу Європейського співтовариства, то ці вимоги мають рекомендаційний характер.

При подорожі наземним та водним транспортом вартість страхування входить до ціни квитка та становить 2-5% вартості проїзду. Страховий захист пасажирів починає діяти з моменту оголошення посадки на морське або річкове судно поїзд, автобус або інший транспортний засіб і до моменту завершення поїздки.

Розмір страхової суми для кожного застрахованого становить 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51 тис грн.). Розмір страхового відшкодування становить: у разі загибелі або смерті застрахованого пасажира внаслідок нещасного випадку на транспорті - 100% страхової

суми: у разі одержання застрахованим пасажиром травм внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності: І групи - 90% страхової суми; П групи - 75% страхової суми; Ш групи - 50% страхової суми.

Актуальним є також добровільне страхування водія та пасажирів автотранспорту від нещасного випадку. При цьому використовується два види базових полісів. У першому варіанті страхування здійснюється за системою місць. Страхова сума, яку обирає клієнт, встановлюється для кожного місця у транспортному засобі та є лімітом відповідальності за одну застраховану особу. Другий варіант - так звана паушальна система, при якій єдина страхова сума встановлюється на весь транспортний засіб. При такому страхування кожний з пасажирів, включаючи водія, вважається застрахований у частці від загальної страхової суми.

За даними страхових компаній, влітку їх клієнти у 2,5 раза частіше, ніж взимку, потрапляють у не передбачувані ситуації. Це пов'язано з психологією поведінки туристів. Зимою відпочивають ті, хто займається зимовими видами спорту. Це підготовлені люди, тому ймовірність настання страхових подій мінімальна. Статистика настання страхових випадків з туристами також залежить від регіону. У літній період відмічається зростання страхових випадків на курортах Іспанії та Туреччини, пов'язані з дайвінгом та іншими видами спорту. У зв'язку з розвитком спортивних розваг високий рівень травматизму у літній період відмічається і в дітей. Крім того, вони часто страждають простудними захворюваннями, що викликані зміною клімату. У зимовий період високий рівень травматизму викликаний заняттями гірськолижним спортом.

В Україні мають місце проблеми, пов'язані з відсутністю належних заходів безпеки в місцях масового відпочинку. Так, за даними Міністерства надзвичайних ситуацій, з 56 діючих підйомників на лижних трасах в Закарпатській області переважна більшість функціонує з порушенням правил експлуатації або має технічні недоліки. Крім того, майже всі лижні траси перебувають у невідповідному стані, вони не маркіровані знаками безпеки, а на турбазах відсутні будь-які попереджувальні знаки та інформація про трасу. Іншою проблемою є стан спорядження, яке пропонують у місцевих прокатних пунктах. Часто він є причиною нещасних випадків. Не меншим травматизмом

закінчується катання лижників та сноубордистів у нетверезому стані [237]. Усі вказані вище чинники здійснюють значний вплив та ініціюють настання несприятливих подій з туристами.

У період розвитку масового туризму суспільство потребує захисту життя, здоров'я та працездатності подорожуючих. Незважаючи на рекомендації ЮНВТО, далеко не всі країни готові надати допомогу іноземним туристам у рамках соціального страхування. У таких умовах комерційне страхування доповнює та розширює фінансові можливості держави у наданні соціальних гарантій громадянам. Незважаючи на різні механізми формування фондів фінансових ресурсів особисте комерційне страхування та державні страхові гарантії створюють фінансове підґрунтя для охорони здоров'я населення, надання компенсацій при повній чи частковій втраті працездатності чи втраті годувальника.

Таким чином, особисте страхування туристів посідає вагоме місце у страховому захисті процесу надання туристських послуг і може бути класифіковане за рядом характеристик залежно від:

-          ризиків,    на    випадок   настання   яких   здійснюється
страхування: медичне, від нещасного випадку, життя;

-          території, на яку розповсюджується дія полісу: країни
Західної Європи, країни Східної Європи,   Південна та
Північна Америка, Африка і т. ін.;

— специфіки подорожі: страхування ризиків під час автобусних турів, круїзів, активного (екстремального) туризму, сільського (зеленого) туризму і т. ін.;

-          складових   страхових   програм   вони" можуть   бути
комплексними і такими, що забезпечують покриття в
рамках одного виду страхування; термінів дії полісу
страхування може бути коротко- та довгостроковим;

-          кількості поїздок: розповсюджуватися тільки на одну
поїздку або на декілька протягом визначеного часу;

-          кількості суб'єктів страхових відносин: індивідуальним і
груповим тощо.

Незважаючи на те, що страхування туристів в Україні є відносно новим напрямом у діяльності страхових компаній, можна відмітити певні позитивні тенденції у його розвитку. Зростає кількість страхових компаній, які надають страхові послуги туристам. Якщо у 2001 р. реально на ринку страхування туристів працювало близько 20 страхових

компаній [55], то у 2005 р. їх кількість становила понад 70 компаній [225]. Незважаючи на збитковість даного виду страхування, переважна більшість страхових компаній вважає його іміджевим і здійснює з метою залучення страхувальників до інших видів страхування.

Недостатньо уваги приділяється страхуванню туристів у рамках здійснення внутрішніх подорожей, що пов'язано, з одного боку, наявністю конституційних гарантій відносно безкоштовного медичного обслуговування, а з іншого — великим відсотком неорганізованих туристів, які не охоплені страховими програмами. За відсутності обов'язкового медичного страхування в Україні, страхування внутрішніх туристів може стати додатковим джерелом фінансових ресурсів для фінансування медичних послуг на регіональних рівнях.

Розвиток страхових відносин у сфері туризму є логічним продовженням розвитку туризму і туристської інфраструктури в Україні. Наявний напрацьований досвід особистого страхування туристів. Важливо об'єднати фінансові ресурси, акумульовані на основі різних механізмів їх мобілізації, з метою посилення соціальної захищеності суспільства та створення комфортних умов для подорожей.