Особисте страхування туристів

при поломці особистого транспорту або при захворюванні водія. Може бути й інша класифікація програм страхування: наприклад, срібний, золотий та платиновий план; стандарт, стандарт +, максимум та інші. Проте під різними назвами криється одна суть. Включення до страхової програми додаткових послуг підвищує вартість полісу в середньому на 25-30 %. Є страхові компанії, які не виділяють різноманітні варіанти програм, а пропонують максимально можливий перелік послуг.

До базової програми страхування туристів найчастіше входить: амбулаторне та стаціонарне лікування; медичне транспортування у країні перебування в лікувальну установу та на батьківщину; репатріація останків; екстрена стоматологічна допомога в межах 100-250 дол. США.

У розширену програму страхування можуть входити різні комбінації додаткових послуг: візит третіх осіб (родичів застрахованого) в екстреній ситуації; дострокове повернення застрахованого на батьківщину; повернення неповнолітніх дітей на батьківщину у необхідному супроводі; лікарняний нагляд; надання житла після виходу з лікарні; надання юридичної допомоги; допомога при втраті документів; повернення та компенсація втрати багажу; транспортний асистанс -організація ремонту та доставки транспортного засобу у разі його поломки під час поїздки, а також доставка пасажирів та організація їх проживання до закінчення ремонту транспортного засобу.

Виходячи з наведеного переліку, можна дійти висновку, що страхування туристів відноситься до комплексного виду, який об'єднує у собі опції, що відносяться до особистого, майнового страхування та страхування відповідальності. Разом з тим кожна з опцій в рамках визначеного виду страхування має свої особливості, пов'язанні із специфікою туризму. Так, медичне страхування можна деталізувати за декількома критеріями: вид медичного страхування (страхові програми); територія дії страхування; період дії страхування; клієнтська аудиторія. Оскільки організаційними формами туризму є міжнародний (в'їзний, виїзний) та внутрішній туризм, то є певні відмінності у медичному страхуванні туристів.

Розвиток медичного страхування в Україні залежить від наявності відповідної інфраструктури. В Україні місцями масового відпочинку є Крим та Карпати. Страхуванням

охоплені організовані відпочиваючі, які перебувають у будинках відпочинку та санаторіях. Проте організувати для них медичну допомогу досить складно, оскільки відсутній належний механізм та інфраструктура. З одного боку, охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм [227, ст. 49], з іншого - є відповідні законопроекти щодо введення обов'язкового медичного страхування. На сьогоднішній день це питання не вирішено.

4 грудня 1998 р. Кабінетом Міністрів України була ухвалена Постанова № 1926 „Про створення мережі закладів з організації надання медичної допомоги „Асистанс-Україна" [228]. Основним напрямом діяльності закладів „Асистанс-Україна" є обслуговування страхових полісів (договорів, сертифікатів) страховиків, які надають їх громадянам України та іноземним громадянам. Проте на сьогоднішній день дана структура тільки формується, тож мають місце проблеми із наданням медичної допомоги відпочиваючим. Тому медичне страхування туристів в Україні у більшості випадків має компенсаційний характер.

Страхові компанії, які пропонують страхування при здійсненні внутрішніх подорожей, інвестують кошти у створення власних сервісних служб. Так, з метою комплексного обслуговування клієнтів у 2003 р. страхова компанія „Універсальна" створила Асистанс-центр (службу медичної і технічної допомоги) та мережу аварійних комісарів. Аналогічний досвід мають страхові компанії „АСКА", „Оранта", „Гарант - Авто", „АКВ - Гарант" та інші.

Залежно від типу покриття програми медичного страхування включають: поліклінічне обслуговування; стаціонарне лікування; невідкладну допомогу; стоматологічне лікування; забезпечення медикаментами. Комплексна програма медичного обслуговування включає перелічені вище програми. У Додатку 2 наведені різні варіанти основних та додаткових послуг для туристів в розрізі окремих страхових компаній.

Іншим критерієм у модифікації страхового покриття є характер туристичної подорожі. Так, ст. 4 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про туризм" виділяє такі види туризму залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі (поїздки, відвідування), їх цілей, об'єктів, що використовуються або відвідуються: дитячий, молодіжний,

сімейний, для осіб похилого віку, для інвалідів, культурно-пізнавальний, лікувально-оздоровчий, спортивний, релігійний, екологічний (зелений), сільський, підводний, гірський, пригодницький, мисливський, автомобільний, самодіяльний тощо [6, ст. 4]. Для окремих видів активного туризму (спортивний, підводний, гірський та ін.) передбачаються спеціальні страхові програми, які містять спеціалізовані опції та передбачені підвищені тарифи (Додатки 8 та 10).

Так, при нещасних випадках під час занять підводним плаванням (дайвінгом) постраждалий потребує спеціалізованої медичної допомоги та наявності барокамери. Вартість перебування у барокамері в Єгипті коштує 600-800 дол. США, на Мальдівах - 2000 дол. США за годину. Мінімальне перебування у барокамері становить мінімум 4 год. [229, с.29-30]. Тому страхові компанії пропонують спеціалізовані страхові програми для дайверів.

Компанії, які спеціалізуються на страхуванні туристів, класифікують спортивні ризики за окремими групами, на основі імовірності настання страхового випадку та сегментації клієнтів: гірські лижі, фрістайл, велоспорт, парашутний спорт, парапланеризм, дельтапланеризм, рафтинг, сноуборд; альпінізм, сафарі; дайвінг, підводне полювання тощо.

Українські страхові компанії досить активно розвивають страхування гірськолижників, оскільки покриття відповідних ризиків користується попитом. Страхові програми для гірськолижників за своєю суттю є комплексними і покривають не тільки ризики, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю застрахованої особи, а так*ож її майнові інтереси, пов'язані із володінням та розпорядженням майном та відповідальністю перед третіми особами. Так, типовий страховий поліс, що покриває ризики зимових видів спортивного туризму передбачає медичний асистанс, страхування від нещасного випадку, страхування спортивного інвентарю, страхування відповідальності за завдання шкоди життю та здоров'ю третіх осіб. Оскільки імовірність настання страхових випадків при активних видах туризму вища, це відображається на страхових тарифах, які у 1,5-2 рази вищі за вартість базових програм страхування. Крім того, на вартість страхування впливає наявність послуг рятувальників.

Окремої уваги заслуговують ризики автобусного туризму. Специфіка роботи у даному сегменті ринку

проявляється у складності організації невідкладної медичної допомоги високої якості в дорозі. Показовим у цьому відношенні є досвід російської СК „Ренесанс - Страхування", яка створила страхову програму „Автобусний тур", що включає в себе екстрену медичну допомогу, у тому числі стоматологічну, надання медичного обладнання, медичне транспортування, перевезення останків у разі смерті, оплату витрат при терміновому візиті третьої особи, а також витрати третьої особи із супроводу неповнолітньої дитини у надзвичайній ситуації. Страховий захист починає діяти від місця відправки автобуса та враховує маршрут його руху. Оплата медичних витрат гарантована постраждалим, у тому числі, у результаті стихійного лиха, теракту та ДТП[230].

Територіальний критерій передбачає поділ страхових програм залежно від тієї території, на яку розповсюджується їх дія. Як правило це: кра'їна постійного проживання, країни СНД, країни Східної Європи, країни Західної Європи і т.д. У кожної страхової компанії можуть бути свої особливості. У додатку 11 наведена порівняльна характеристика програм страхування здоров'я (медичне безперервне, подорожі по Україні та подорожі за кордоном) в рамках СК „Кий Авіа Гарант" [231]. Як випливає із таблиці, найбільш повний перелік послуг оплачується чи надається під час перебування застрахованого за кордоном, оскільки сюди входять послуги допоміжного характеру (репатріація, пошук документів, медикаментів і т. ін). Якщо порівнювати програми страхування здоров'я (безперервного страхування) та під час подорожі Україною, то у даному випадку спостерігається така тенденція. Перелік послуг, що надаються за постійним місцем проживання, значно ширший. Звичайно, і вартість таких програм вища. При медичному страхуванні (безперервне страхування) клієнт повинен пройти попередній медичний огляд. Стан здоров'я страхувальника впливає на ціну страхування. Іншим фактором впливу є обрана програма, яка охоплює перелік послуг та категорію медичного закладу. При страхуванні подорожуючих медогляд не здійснюється і у перелік послуг включаються найнеобхідніші. Вважається, що клієнт, який планує здійснити подорож, є відносно здоровим. Тож у даному разі не покриваються витрати, пов'язані із лікуванням цілого переліку хронічних захворювань і т.д. Для кожної країни (або груп країн) використовується окрема служба Аситанс: по Україні -

місцева („сіотезгіс"), яка має досвід в організації медичного обслуговування в Україні; за кордоном (в т.ч. в Росії) -відповідні іноземні служби асистансу.

Договір медичного страхування (безперервного страхування) та від нещасних випадків укладається, як правило, на рік, з можливістю подальшої пролонгації. При страхуванні туристів, страхові поліси можуть бути або річними або тільки на період туристської поїздки. При цьому чим менше днів охоплено страхуванням, тим менша вартість даної програми. Однак ця залежність є непрямо пропорційною, тобто чим довший термін страхування, тим дешевша вартість одного дня страхування.

Річні поліси є стандартизованими та не враховують специфіку туристських поїздок. Оскільки правила страхування не змінюються протягом року, то турист вимушений або обирати типові маршрути (пляжний туризм, гірськолижний, спелеотуризм тощо) або вносити зміни у програму страхування. Річні поліси доцільні для ділового туризму, який передбачає виїзд протягом року на конференції (виставки, симпозіуми) у різні країни світу і ризикова ситуація у процесі здійснення якого є відносно типовою. Страховий платіж при цьому залежить від кількості країн, до яких плануються поїздки. У разі, якщо точна дата виїзду невідома, передбачається поліс з відкритою датою, який передбачає визначену кількість днів, які планується провести за кордоном протягом року.

Клієнтську аудиторію можна поділити на фізичних та юридичних осіб. Страхування фізичних осіб тільки розпочинає свій розвиток в Україні. На сьогоднішній день серед індивідуальних клієнтів найбільшим попитом користуються програми страхування екстрених медичних витрат при поїздах за кордон. Більша частка страхових полісів з медичного страхування (безперервного) в Україні купується юридичними особами для співробітників та членів їх сімей.

У рамках страхування подорожуючих теж передбачається обслуговування юридичних осіб. При цьому розрізняють індивідуальне та корпоративне страхування. При індивідуальному страхуванні страховий поліс оформлюється на кожну поїздку. Вартість страхової програми залежить від тривалості поїздки, території покриття та віку застрахованого.

Суть корпоративного страхування полягає в тому, що організація викупає деяку кількість днів страхування, котрі

розподіляються організацією самостійно. Після оформлення полісу, організація до початку поїздки повідомляє страховику відомості згідно з узгодженою формою. У разі, якщо відбудеться страхова подія за полісом, інформація про який не надійшла страховикові, останній має право відмовити у відшкодуванні.

При колективному страхуванні передбачаються знижки учням, студентам, сім'ям з дітьми, а також групам організованих туристів.

Отже, програми медичного страхування туристів можна класифікувати залежно від набору ризиків, на випадок яких здійснюється страхування, території покриття, терміну дії договору, сервісної складової тощо. Ці характеристики відрізняють медичне страхування туристів від програм безперервного медичного страхування. Так, якщо програми безперервного медичного страхування надають соціальні гарантії застрахованим у місцях постійного проживання при типовому режимі діяльності, то для туристів дія програм страхування поширюється на місця відпочинку та передбачають надання медичної допомоги при раптових кризових станах, викликаних нещасним випадком або захворюванням. При цьому такі програми містять перелік винятків із покриття та чітко враховують специфіку того чи іншого виду туризму.

Іншим видом особистого страхування туристів є страхування від нещасних випадків. Чинним законодавством України передбачено страхування туристів від нещасних випадків [6, ст. 16]. З іншого боку, обов'язковим є страхування від нещасних випадків на транспорті. Страхування від нещасного випадку - програма, згідно з якою застрахованій особі виплачується грошова сума при настанні нещасного випадку (травма, опік, отруєння, інвалідність, смерть). При цьому вартість можливого лікування не відіграє ролі, оскільки страхові виплати здійснюються згідно зі спеціальними таблицями, із визначеними відсотками залежно від тяжкості пошкоджень. У даній програмі можливе надання як більш вузького страхового покриття — виплати при смерті або отриманні інвалідності застрахованого, так і більш широкого, включаючи виплати по травматизму і виплати за кожний день тимчасової непрацездатності.

Стимулом для укладання будь-якого договору страхування є бажання клієнта не порушувати свій життєвий

уклад незалежно від будь-яких несприятливих обставин.
Страхування від нещасного випадку - це захист майнових
інтересів людини та її сім'ї. Граничний розмір страхової суми
встановлюється за згодою сторін при укладенні договору
страхування. Страховик виплачує страхову суму: а) у разі
загибелі або смерті страхувальника (застрахованої особи)
внаслідок нещасного випадку його спадкоємцю або
вигодонабувачу у розмірі 100% страхової суми; у разі
встановлення              страхувальнику (застрахованій особі)

інвалідності внаслідок нещасного випадку йому виплачується: І групи ~ 100% страхової суми; П групи - 75% страхової суми; III групи - 50% страхової суми; в) у разі тимчасової втрати страхувальником (застрахованою особою) працездатності йому виплачується за кожну добу - 0,5% страхової суми, але не більше 50% страхової суми.