Особисте страхування туристів

У даному випадку можна прослідкувати зв'язок між страхуванням від нещасного випадку та медичним страхуванням у частині надання медичних послуг. У класичному варіанті страхування від нещасного випадку передбачає одноразову компенсацію в залежності від рівня завданої шкоди (смерть, інвалідність, тимчасова непрацездатність). Разом з тим в програмах окремих страхових компаній має місце сервісна складова у вигляді надання медичної допомоги. Таким чином в основу програм страхування від нещасних випадків покладено грошову компенсацію у результаті травм, опіків, отруєнь, а також втрати працездатності або смерті. Логічним продовженням даних програм стало їх удосконалення та поширення умов страхового покриття на ризик втрати працездатності або смерті не тільки у результаті нещасного випадку, але і у результаті захворювання.

С. Янова у страхуванні від нещасних випадків виділяє чотири базові гарантії (на випадок смерті, інвалідності, з тимчасової непрацездатності, оплата медичних витрат) [191, с.305]. Саме четверта гарантія (оплата медичних витрат) є спільним ризиком у програмах страхування від нещасного випадку, медичного страхування та страхування медичних витрат.

К. Турбина зазначає, що страхове покриття може також передбачати додаткове покриття різних категорій витрат, що пов'язані або безпосередньо випливають з нещасного випадку, наприклад: медичних витрат, необхідних для лікування наслідків нещасного випадку; транспортних витрат (при необхідності транспортування застрахованої особи у медичний заклад, додому і т.п.); витрати на протезування, косметичну хірургію, реабілітаційне (санаторне) лікування; витрати, пов'язані з транспортуванням тіла страхувальника (застрахованої особи) до місця постійного проживання (репатріація тіла); витрати, пов'язані з перебуванням зі страхувальником (застрахованою особою) члена його сім'ї, і т. ін. [189, с.308].

Перелічені вище опції також входять до складу медичного страхування та страхування медичних витрат. Дані види страхування передбачені українським законодавством та мають спільний об'єкт страхування — майнові інтереси, пов'язані із здоров'ям та працездатністю страхувальника (застрахованої особи). Основна відмінність між ними полягає у формі страхового відшкодування. Якщо при медичному страхуванні страхова компанія здійснює оплату медичних послуг безпосередньо медичним установам, без залученням коштів застрахованої особи, то при страхуванні медичних витрат застрахованій особі відшкодовуються кошти, витрачені нею на лікування. Другою відмінністю є організація надання медичних послуг за програмою медичного страхування на відміну від страхування медичних витрат.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про туризм" передбачається надання медичної допомоги туристам і відшкодування їх витрат при настанні страхового випадку безпосередньо в країні (місці) тимчасового перебування [6, ст. 16]. Тому страхові компанії, які страхують туристів в рамках ліцензії на страхування медичних витрат, забезпечують цю вимогу на основі відповідних угод з

асистуючими (сервісними) компаніями.

Страхування туристів згідно з українським чинним законодавством здійснюється в рамках особистого страхування, хоча ряд науковців вважає даний вид страхуванням комплексним, про що йшлося вище. С. Мельникова зазначає, що у даному виді страхування можна прослідкувати і елементи майнового страхування та страхування невідкладної допомоги [191, с.311]. Саме остання складова визначає специфіку страхування громадян, що виїжджають за кордон.

У вітчизняній практиці страхування туристів можна також зустріти і варіант страхування відповідальності за витрати, пов'язані з наданням медичних та інших послуг за межами країни постійного проживання. У даному випадку об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника (застрахованої особи), що не суперечать законодавству України, пов'язані з його відповідальністю за відшкодування витрат на послуги асистансу, надані за межами країни постійного проживання [222]. Може бути дещо інший варіант визначення об'єкта страхування, а саме: майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відповідальністю страхувальника (застрахованої особи) за відшкодування збитків, завданих третій особі, внаслідок надання цією особою медичних та інших послуг застрахованій особі під час перебування за кордоном у разі раптового захворювання, нещасного випадку або іншої непередбаченої події [223]. Дані програми страхування відноситься до галузі страхування відповідальності.

Під страхуванням невідкладної допомоги (у міжнародній термінології - аззізіапсе іпзигапсе) розуміється специфічний вид страхування, об'єктом якого є негайне надання застрахованому допомоги у визначених надзвичайних ситуаціях [55, с. 32]. Якщо у класичному страхуванні відшкодування здійснюється у грошовому вигляді, то при страхуванні невідкладної допомоги - у вигляді надання конкретної послуги (медичний, технічний, юридичний асистанс тощо).

Основною метою даного виду страхування є компенсація медичних витрат, які можуть виникнути у закордонній поїздці внаслідок раптового захворювання або нещасного випадку. Даний вид страхування займає проміжну позицію між страхуванням від нещасного випадку та медичним

страхуванням. На відміну від медичного страхування, відшкодуванню підлягають тільки ті витрати, котрі виникають внаслідок раптового захворювання або нещасного випадку. Крім того, дія полісу розповсюджується на іноземні держави та не діє в країні постійного проживання. І. Балабанов та О. Балабанов відносять асистанс до соціального страхування, що забезпечує безпеку подорожуючих та їх сімей [224, с. 144].

При страхуванні невідкладної допомоги страхова компанія виступає посередником між організацією -постачальником послуг - та застрахованим. Невідкладна допомога може бути різних видів [191, с. 313]: медична допомога у кра'їні постійного проживання; допомога громадянам, що виїжджають за кордон; допомога власникам яхт та човнів; юридична допомога; технічні допомога на дорогах тощо. Однак перелічені види страхування невідкладної допомоги практично не продаються у вигляді окремих страхових продуктів, а виступають додатковими гарантіями у рамках відповідної страхової програми (автотранспортне страхування, медичне страхування і т.д.) Винятком є страхування громадян, що виїжджають за кордон. Тут елемент страхування невідкладної допомоги є визначальним. Людина, яка, перебуваючи у зарубіжній поїздці, потрапила у непередбачувані обставини, потребує, перш за все, відповідної послуги, а не компенсаційних виплат після повернення до постійного місця проживання.

Таким чином, організація страхування громадян, що виїжджають за кордон, можлива у двох формах: компенсаційній та сервісній. У першому випадку елемент страхування невідкладної медичної допомоги відсутній. Застрахований самостійно організовує отримання медичних послуг та оплачує їх. Після повернення на місце постійного проживання він отримує від страховика компенсацію медичних витрат на підставі відповідних документів. Дана система компенсацій має ряд негативних моментів: застрахований повинен мати значну суму готівкою для оплати можливих медичних витрат; страховик не має можливості контролювати обґрунтованість здійснених витрат [191, с.314]. Дуже часто страховими компаніями встановлюється сума, в межах якої застрахована особа самостійно здійснює оплату амбулаторного лікування за кордоном з подальшим відшкодуванням цих видатків

страховиком    після    повернення    застрахованого    в    країну постійного проживання.

Особливістю страхування непередбачених медичних витрат за кордоном є те, що події, передбачені договором страхування, визнаються страховими, якщо вони стали наслідком раптового захворювання або нещасного випадку під час перебування застрахованої особи на вказаній у договорі території страхування у період його дії та призвели до втрат майнового характеру застрахованої особи. Страховими подіями при страхуванні туристів не можуть вважатися хвороби хронічного, інфекційного та рецидивного характеру (серцево-судинні, онкологічні, туберкульозні, зубопротезні та ін.) [193, с.127]. Не передбачається відшкодування витрат на цілеспрямоване лікування, з лікування хвороб, які були страхувальникові (застрахованому) відомі на момент укладання договору страхування, з медичного обслуговування або лікування, що не є невідкладним [29, с. 243].

Оскільки страхування туристів здійснюється у формі добровільного, то у кожної страхової компанії є власний перелік ризиків, які покриваються страхуванням, та винятків із страхування (Додаток 6). На відміну від безперервного страхування здоров'я, при якому враховується фізичний стан застрахованої особи та відповідно до нього розраховується страховий тариф, при медичному страхуванні туристів в основу покладено ризик раптового захворювання й ризик настання нещасного випадку, тобто ризики, що загрожують життю й здоров'ю подорожуючих. При цьому вважається, що людина, яка планує здійснити подорож, є відносно здоровою, і навіть при настанні страхового випадку за межами постійного місця проживання фінансуються тільки необхідні і розумні витрати, які дозволяють убезпечити життя та здоров'я застрахованої особи.

В рамках договору медичного страхування туриста (страхування медичних витрат) передбачається організація та відшкодування будь-яких витрат, пов'язаних з лікуванням подорожуючого, якщо необхідність такого лікування з'явилася внаслідок нещасного випадку, а також раптового захворювання, що трапилися під час дії договору страхування [225, с.50]. В. Гуляєв відмічає, що страховим випадком при добровільному медичному страхуванні під час подорожі за кордон визнається непередбачена та ненавмисна подія, яка фактично відбулася і в

результаті якої виникла реальна загроза розладу здоров'я застрахованого [106, с.28]. О. Залєтов та О. Піксотова доповнюють, що при страхуванні туристів до страхових подій відносяться короткочасні, несподівані і ненавмисні захворювання (отруєння, травмування і т.п.) і тільки в місцях, передбачених туристською подорожжю і при проведенні заходів, відмічених у туристському маршруті [55, с. 37].

Мають місце особливості при встановленні страхової суми. На сьогодні практично у більшості країн світу передбачається наявність страхового полісу для іноземних громадян. Мінімальний обсяг відповідальності страховика встановлюється законодавством приймаючої країни. Для країн Шенгенської зони страхова сума становить не менше ЗО тис. євро, для Китаю - не менше 5 тис. дол. США, для СІЛА, Канади, Нової Зеландії, Австралії - 75 тис. дол. США, для Туреччини, Болгарії, Естонії, Латвії, Литви - 10-15 тис. дол. США, Єгипту та країн Східної Європи - 15 - 20 тис. дол. СИТА. Водночас практично всі країни Шенгенської угоди приймають поліси акредитованих СК, страхова сума за якими не нижча за ЗО тис. євро. Загалом же сума страхового покриття для тих, хто виїжджає за кордон, коливається від 5 тис. євро до безлімітної суми залежно від виду страхування і вимог консульств іноземних держав. У разі відсутності жорсткої вимоги щодо обсягу страхового покриття туристичні компанії прагнуть до зниження ціни страхового поліса завдяки мінімальній страховій сумі (до 5 тис. дол. США). Умовами страхування, зокрема й розміром страхового покриття, цікавляться переважно люди, які мають досвід самостійної оплати медпослуг за кордоном.

Страховий .платіж зі страхування громадян, які виїжджають за кордон, залежить від комплексу послуг, що його пропонує страхова компанія, суми страхового покриття, яку вибирає для себе турист, і від умов тієї країни, в яку він вирушає (додаток 7). При цьому основними чинниками, що впливають на розмір тарифу, є:

- вік застрахованого. Часто страхові компанії передбачають знижки для дітей 5-16 років. Для застрахованих, вік яких перевищує встановлений (60-70 років - залежно від компанії), тарифи відповідно збільшуються в 1,5-3 рази, оскільки ризик раптового виникнення хвороби або нещасного випадку для цієї вікової категорії істотно вищий;

-              країна перебування. Мінімальні страхові тарифи, як правило,
встановлюються   для   Близького   Сходу,   Африки,   Південно-
Східної Азії. Для поїздок в інші країни тарифи може бути
збільшено в 1,5-2 рази. Це може бути пов'язане як з високими
цінами на медичні послуги (наприклад, у США і Канаді), так і з
віддаленістю територій. Так, у СІЛА вартість оплати медичних
послуг майже вдвічі вища, ніж у країнах ЄС [226, с.16];

-              тривалість поїздки.  Загалом, зі збільшенням тривалості
поїздки страхова премія з розрахунку на один день страхування
дещо зменшується;

-              мета поїздки. Страхові компанії, як правило, встановлюють
мінімальні тарифи для поїздок туристичного призначення і
підвищені тарифи для спортивних походів, змагань, активних
видів туризму тощо;

— ліміт страхової відповідальності страховика. Зі збільшенням ліміту страхової відповідальності страхувальника величина страхового тарифу з розрахунку на один день відповідно зростає;

-              застосування лімітів і франшизи. Застосування обмежень
страхової   відповідальності   страховика   у   вигляді   лімітів   і
франшизи призводить до деякого зниження страхової премії;

-              спосіб продажу. Як правило, українські страхові компанії
передбачають значні знижки для туристичних груп залежно від
кількості застрахованих.

Варто відмітити ще один підхід до ціноутворення на страхові продукти для туристів. Ряд страхових компаній занижують страхові тарифи з метою не тільки залучення страхувальників в рамках даного виду страхування, але і з метою подальшого співробітництва за іншими напрямками страхування.

Програми страхування різняться переліком послуг, які надаються в рамках договору страхування. Частіше всього виділяють 4 варіанти страхування. Наприклад, варіант А включає евакуацію постраждалого в медичну установу та медичні витрати при раптовому захворюванні. Варіант Б додатково включає оплату візиту родичів до застрахованого та надання стоматологічної допомоги (при виникненні гострого болю). Варіант С включає також юридичну допомогу (можливість зв'язатися з адвокатом) та адміністративну допомогу (повернення та пошук багажу, оформлення нових документів). Варіант Д. крім наведених вище, включає послуги