Результати перепису населення

Результати перепису населення - погляд справа

   Про це  однозначно свідчать дані перепису  населення, який відбувся у  грудні 2001 року. Дані про кількісний  його склад були оприлюднені  ще весною 2002 року. А ось оприлюднення  даних про національний склад  і про мовну ситуацію дуже затягувалося. На фоні постійних заяв апологетів удержавлення російської мови, таких як хоча б радник Президента України Володимир Малинкович (він восени 2002 року повернуся до Леоніда Кучми у якості радника з політичної реформи), що в Україні не менше половини населення є російськомовним, затягування даних про мовну ситуацію викликало тривогу у багатьох українських діячів. Враховуючи все активну російську присутність в українському інформаційному просторі, перед оприлюдненням результатів перепису населення були побоювання, що мовна картина України може бути досить складною, ніж у 1989 році. Проте дійсність виявилася куди приємнішою та перспективнішою для українців.    28 грудня 2002 року на офіційному сайті Державного комітету статистики України врешті появилася інформація про національний склад громадян України і про мовну ситуацію. На щастя вона засвідчила зростання української присутності в Україні. Дані перепису для багатьох стали такою ж несподіванкою, як і голосування на референдумі 1991 року за незалежність України. Тоді навіть найбільші оптимісти твердили, що за незалежність проголосує 75 відсотків українців, а проголосувало майже 92 відсотки. Дані перепису 2001 року можливо і не є так виразними, як воля до незалежності, проте засвідчують про позитивні тенденції. Тим паче, що під час самого перепису було багато сигналів, коли переписувачі проводили агітацію за те, щоб люди декларували себе росіянами, щоб рідну мову називали російською. До “Просвіти” надходили листи, у яких переписувачі начебто вписували інші дані, ніж це декларували люди. Однак ці маніпуляції не змінили суттєво картини національного складу громадян України.    Загальна кількість наявного населення України станом на 5 грудня 2001 року за уточненими даними Всеукраїнського перепису населення становила 48 млн. 457 тис. осіб. Для України характерна висока щільність населення. У цілому по країні вона складала 80 осіб/км2. Найменша щільність населення на північному заході та півдні країни, де вона становила менше 60 осіб/км2. Особливо низький цей показник в Чернігівській області – 39 осіб/км2. Найгустіше заселені східні індустріальні області, де цей показник перевищував 90 осіб/км2, а в Донецькій області досягав 183 особи/км2.    З числа постійного населення кількість громадян України становила 47 млн. 950 тис. осіб, громадян інших країн – 168 тис. осіб, в тому числі громадян країн СНД – 151 тис. осіб. Осіб без громадянства в Україні налічувалося близько 83 тисяч, а тих, хто не вказав громадянство – 40 тис. осіб. Найбільші частки громадян інших країн, які постійно проживали в Україні, були в складі населення південних реґіонів: м. Севастополя (3,4%), Автономної Республіки Крим (0,8%), Одеської області (0,7%), у двох останніх була також зафіксована найбільша питома вага осіб без громадянства (по 0,5%). Найменша частка громадян інших країн спостерігалася серед постійного населення Закарпатської та Львівської областей (по 0,1%).    У національному складі населення України переважну більшість становлять українці — 37541,7 тис. осіб. Це є 77,8% від загальної кількості населення. За даними перепису населення 1989 року українцями назвали себе 72,7 мешканців УРСР (нагадую, тоді вже було ліквідовано інститут республіканського громадянства). Враховуючи, що на кінець 2001 року у порівнянні з 1989 роком майже на три мільйони скоротилася кількість мешканців України, то загальний приріст українського населення становить приблизно 120 тисяч осіб.    Найбільшою з-поміж національних меншин в Україні є росіяни. Їх в Україні на кінець 2001 року проживало 8334 тисячі осіб, що становить 17,3% усього населення України. Ця цифра стала великою несподіванкою багатьом в тому числі і українським політикам. Адже ж ще зовсім недавно колишній президент України Леонід Кравчук закликав враховувати інтереси 12 мільйонів росіян. Саме приблизно стільки їх проживало в Україні за даними перепису населення 1989 року.    Проте найбільшою несподіванкою дані перепису стали для самих росіян. В Інтернет виданнях, контрольованих росіянами було поставлено питання: куди ж поділося з України більше як чверть російського населення? У такій постановці питання я вбачаю натяк, що дані перепису могли бути сфальсифікованими не на користь росіянам. Однак той факт, що чисельність окремих національностей за 11 років збільшилася, ставить під сумнів факт, що влада намагаюся за рахунок зменшення росіян збільшити чисельність українців.    На першому місці серед тих національностей, чисельність яких збільшилася статистика фіксує кримських татар. За 11 років їх стало в Україні у 5,3 разів більше. Тут є два фактори зростання — повернення з місць депортації та інтенсивність народження. Від часу перепису 1989 року на 180 відсотків збільшилося вірмен, на 122 відсотки — азербайджанців, на 112% — румунів. Перелік тих спільнот, які мають позитивний приріст закриває титульна нація із уже названими 100,3 відсотками збільшення.    У всіх інших національних та етнічних групах зафіксовано зменшення (за даними Всеукраїнського перепису населення на території країни проживали представники понад 130 національностей і народностей) чисельності.    Від часу перепису населення 1989 року найбільше — майже у п‘ять разів — скоротилася чисельність євреїв. Нині їх проживає в Україні 103,6 тисячі, що становить 0,2 усього населення України. За даними перепису 1989 року вони становили 0,9% населення України.    Не виключено, що хтось на основі тих даних спробує розігрувати антисемітську карту. Однак тут треба брати до уваги, що євреї та росіяни становили найчисельнішу групу економічної еміграції з України. І найбільш масовий виїзд євреїв з України мав місце ще в умовах СРСР за часів горбачовської відкритості.    Другою за абсолютною чисельністю національною меншиною, чисельність якої найбільше скоротилася на 62,7% є білоруси. Нині їх проживає в Україні 275,8 тисяч осіб. Третіми у цьому списку йдуть поляки. Від 1989 року їх чисельність скоротилася на 65,8 відсотка. За даними попереднього перепису вони становили 0,4% населення України, а за даними останнього 0,3% — 144,1 тисячі осіб. Є вони десятою за чисельністю національною групою в Україні.    Чисельність українців, росіян та білорусів в Україні я вже назвав. Четвертими за кількістю населення є молдавани — 258,6 тисячі осіб, п‘ятими кримські татари — 248,2 тисячі осіб, шостими — болгари 204,6 тисячі осіб, сьомими угорці — 156,6 тисячі осіб, восьмими румуни — 151,0 тисяча осіб. Дев‘ятими за чисельністю є поляки, а десятими — євреї.    Далі так за чисельністю виглядає національний склад населення України: вірмени — 99,9, греки — 91,5, татари (не плутати з кримськими татарами, ред.) — 73,3, цигани — 47,6, азербайджанці — 45,2, грузини — 34,2, німці — 33,3, гагаузи — 31,9 тисячі осіб. Представники інших національностей становлять 177,1 тисяч осіб. До того числа такі рідкісні групи як хоча б кримчаки, яких нині нараховується менше тисячі осіб. Це люди, Мойсеєвої віри, які розмовляють кримськотатарською мовою і вважають себе окремою корінною нацією.    (продовження у наступному номері)    Мирослав Левицький        Міркування з приводу українського перепису населення    В УКРАЇНІ ЗБІЛЬШУЄТЬСЯ    УКРАЇНСЬКА ПРИСУТНІСТЬ    (закінчення з попереднього номера)    Не менш цікавим від чисельності національного складу мешканців України є їхнє місце проживання. За винятком Криму, по усій території України переважає українське населення. В Автономній Республіці Крим із 2 мільйонів 24 тисяч мешканців росіянами записали себе 1180,4 тисячі. Ця цифра показує, ще не є вони вже “переважаючою” більшістю, як люблять про себе говорити. За останні 12 років їхня питома вага серед мешканців півострова зменшилася більше як на 8 відскоків. І цей процес триватиме. Знайомий вчитель української мови, який з Львівщини поїхав працювати у Крим розповідав мені, що нині найбільш запопадливо доводять свою російськість бондаренки, петренки та лосі. Це явище пояснюється спробую втекти від власного маркерства. В умовах колонії це легко можна було зробити, а в умовах держави куди важче…    У Криму під час перепису населення 2001 року, попри блокування інформаційного простору, попри відсутність українських шкіл українцями назвали себе 492,2 осіб, що становить майже 4 частину населення півострова. Кримських татар на півострові 243,4 тисяч осіб, себто 12 відсотків від усього населення.    У Донецькій області, яка є найбільш індустріалізованою — 90 відсотків із 4363,6 тисяч населення мешкає у містах (у межах усієї України у містах мешкає 32 млн. 574 тис. осіб, або 67,2% від усього населення) нині українці становлять 2744,1 осіб, або 56,9%, За даними перепису 1989 року лише 50,7% мешканців області вважало себе українцями. Росіян на Донеччині мешкає нині 1844,4 осіб. Приблизно така ситуація і в іншій донбасівській області — Луганській.    В Одеській області українці становлять 62,8% населення, росіяни — 20,7%. В інших областях України південно-східного, промислового регіону України кількість населення, яка назвала себе українцями становить від 70 до більше 80 відсотків. Ці цифри є свідченням, що українська присутність у цьому регіоні утверджується. А це добрий знак, однозначно констатували особи, із якими я обмінювався думками з приводу даних перепису.    Найбільше у процентному відношенні українців проживає на Тернопільщині — 97,8%. Усього на 0,2% відстає Івано-Франківщина. Не набагато у цьому плані відстають від них області північної та центральної України. Наприклад, у Чернігівській області відсоток українців до відношенню до усього населення становить 93,5, у Черкаській — 93,1, у Київській — 92,5, Рівненській — 95,9 ( а це дещо більше, ніж у Львівській — 94,8), у Хмельницькій — 93,9, у Волинській — 96,9.    Ці цифри для України є дуже важливими перш за усе з політичної точки зору. Часто доводиться чути, що Україна неоднорідна національно, і тому при спробах активізувати процес національного відродження вона може розколотися на декілька країн. Однак дані перепису свідчать, про прагнення українців бути єдиною нацією, єдиною країною.    Багато різних інсинуацій є навколо Закарпатської та Чернівецької областей, мовляв, там є сильні тяжіння до Угорщини та Румунії. Перепис засвідчив інше. На Закарпатті українці становлять 80,5% усього населення (за даними попереднього перепису населення вони становили — 78,4%). Друга за чисельністю національна спільнота — угорці становить 12,1% населення області за останні період зменшилася на 5 тисяч осіб.    У Чернівецькій області кількість осіб, які задекларували себе українцями становить 689,1 тисячі, себто 75 відсотків усього населення області, а це на 4% більше від перепису 1989 року. Румуни на Буковини нараховують всього 114,6 тисяч осіб, себто 12,5 % населення краю.    Особливістю обох тих областей є те, що росіяни як національна спільнота становлять тут меншість порівняно з іншими меншинами.    У ряді областей України: Вінницькій, Житомирській, Львівській, Тернопільській та Хмельницькій третьою національною спільнотою є поляки. На Буковині та у Києві вони є п‘ятою за чисельність національною спільнотою. Про кількість поляків на Волині — дані відсутні.    Цікавими є дані Всеукраїнського перепису щодо міста Києва. Із 2 мільйонів 567 тисяч осіб українцями вважають себе 2 мільйони 110,8 тисяч. Росіянами називають себе 13,1% мешканців столиці України, за даними перепису 1989 року росіянами записали себе майже 21% мешканців столиці України. Третьою за чисельністю у місті Києві національною спільнотою є євреї.    У Києві майже 5 із кожних 6 його мешканців — українці. Чому тоді так мало на вулиці у столиці України української мови — виникає закономірне питання у кожного чужинця, який приїжджає до столиці. Чи може українці відреклися від рідної мови?    Та ні, дані Всеукраїнського перепису населення тут є оптимістичними. Українську мову вважали рідною 67,5% населення України, що на 2,8 відсоткових пункти більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визначили як рідну 29,6% населення, у порівнянні з минулим переписом населення цей показник знизився на 3,2 відсоткових пункти. Частка інших мов, які були вказані в якості рідної, за міжпереписний період збільшилася на 0,4 відсоткових пункти і становила 2,9%.    Із загального числа осіб, які задекларували себе українцями 85,2% рідною мовою назвали українською. І на фоні заяв, які доволі часто лунають, що половина українців є російськомовними цей результат є прекрасним, бо лише кожний шостий українець (а не кожний другий як це намагалися твердити апологети двомовності) відцурався від рідної мови. Однак, це не привід для того, щоб заспокоюватися. У нормальних умовах для титульної нації цей показник повинен би досягнути 100 відсотків. А поки це станеться в Україні, то потрібно українцям вчитися національної самоповаги у росіян, констатують українські аналітики. За даними перепису, 95,9% росіян в Україні рідною мовою вважають російську. Приблизно стільки ж угорців, кримських татар та румун, мову своєї нації вважає рідною.    Проте є й інші приклади. Серед євреїв лише 3,1% рідною мовою вважає мову своєї нації, серед греків — 6,4, серед німців — 12,2, серед поляків — 12,9, серед білорусів — 19,8. Окрім поляків переважна більшість представників цих груп рідною мовою вважає російську. 71% поляків, які мешкають в Україні у переписних листах задекларували рідною мовою українську. Я це явище пояснює тим, що євреї, греки німці мешкали здебільшого у великих містах, а поляки — у селах та містечках.    Коментуючи результати перепису населення професор Анатолій Погрібний, автор ряду книжок на тему політичного, морально-психологічного та духовного значення державної мови висловив впевненість (на основі численних листів, які до нього з приводу мовної ситуації надходили), що дані щодо кількості українців та української мови є занижені владою, оскільки результати перепису для багатьох її представників стали шоком. Це дозволяє з оптимізмом дивитися в українське майбутнє.    А. Погрібний наголошує, що ці його слова зовсім не означають, що хтось намагатиметься заперечувати результати перепису. Опубліковані дані це досконалий плацдарм, щоб боротися за більш активне впровадження державної мови у всі сфери життя, а перш за усе в інформаційний простір. Адже ж більш ніж 2/3 громадян України українську мову вважають рідною. Результати перепису повинні покласти край усім спекуляціям на тему надання російській мові статусу офіційної, себто другої державної, вважає професор Погрібний.    Чи так буде як вважає Анатолій Погрібний? Чи стануть результати перепису для розвитку України поворотним моментом, на зразок грудневого референдуму 1991 року? Відповіді на ці питання значною мірою залежатимуть від влади. Нинішня українська влада має звичку оглядатися на Росії.    Виявляється, якщо захоче, то і в Росії, українська влада може знайти позитивні приклади та стимул для дії у вирішенні проблеми українського самоутвердження. Український письменник Олег Чорногуз днями розповів мені, посилаючись на один з телеканалів російського телебачення, що під час перепису, що у середині 2002 року проводився у Російській Федерації більшість мешканців Кубані задекларувала себе як українці, що вельми здивувало російських владоможців.