Соціальної роботи з безробітною молоддю України

     Розірвання  випускником угоди допускається з таких поважних причин:

     • установлення інвалідності 1-ї або 2-ї  групи, унаслідок чого випускник  не може виїхати на роботу за призначенням;

     • установлення інвалідності 1-ї або 2-ї  групи в дружини (чоловіка) випускника, одного з батьків випускника;

     • якщо випускник — вагітна жінка, мати або батько, які мають дитину у віці до трьох років або дитину, яка згідно з медичним висновком  потребує догляду (до досягнення нею шестирічного віку);

     • одинока мати або батько, які мають  дитину до 14 років або дитину-інваліда;

     • проходження чоловіком (дружиною) військової служби (крім строкової), в тому числі  за контрактом;

     • вступу до вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації (для випускників вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації).

     Розірвання  угоди з ініціативи замовника  допускається в разі: неможливості надання випускникові роботи за спеціальністю  згідно з медичним висновком або  висновком медико-соціальної експертної комісії; банкрутства замовника. Якщо випускник без поважних причин не захистив дипломного проекту, замовник може надати йому роботу з урахуванням здобутої спеціальності та кваліфікації.

     Випускник, призваний на строкову військову службу до збройних сил, після її закінчення зобов'язаний прибути на роботу за призначенням. Це стосується також випускників, які проходять альтернативну (невійськову) службу.

     Час перебування жінки у відпустці  після закінчення вищого навчального  закладу у зв'язку з вагітністю, пологами, доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до терміну роботи за призначенням. Якщо умови угод, укладених до шлюбу чоловіком і дружиною, не передбачають направлення їх до одного й того ж населеного пункту, місце їх роботи визначається за домовленістю між ними й замовниками, а в тому разі, коли вони не дійшли згоди, один з подружжя має право розірвати договір в односторонньому порядку.

     У разі неприбуття молодого фахівця за призначенням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням до закінчення трирічного терміну випускник зобов'язаний відшкодувати в установленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

      Випускникові, якому відмовлено в прийнятті  на роботу після прибуття до місця  призначення, замовник компенсує витрати, пов'язані як з переїздом випускника і членів його сімї до місця призначення, так і з поверненням до постійного місця проживання згідно з визначеними в угоді умовами, а в разі відмови в прийнятті на роботу за призначенням і звернення молодих фахівців до центрів зайнятості — всі витрати, пов'язані з працевлаштуванням, перепідготовкою, виплатою допомоги у зв'язку з безробіттям та матеріальної допомоги в розмірі стипендії під час проходження професійного навчання.

     Однак затверджений ще у 1996 р. Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, вже не відповідає реаліям ринкової економіки і майже не застосовується на практиці Тому доцільно розробити нове положення про працевлаштування випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів, передбачивши адаптацію організаційно-розпорядчого механізму до умов ринкової економіки.

     Необхідно регулярно проводити моніторинг працевлаштування випускників, їх закріплення  на підприємствах і професійно-кваліфікаційного просування. Слід також створити систему інформування населення, в тому числі випускників загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних та вищих навчальних закладів, про стан і перспективи розвитку ринку освітніх послуг, ринку праці, дефіцитні та надлишкові професії на ньому.

     Інформація про прийняття студентів, контингент та їх випуск у розрізі спеціальностей відображається у формі державної статистичної звітності №2-3 нк «Звіт вищого навчального закладу на початок навчального року». Ця форма статистичної звітності містить дані про розподіл студентів за курсами, мовами навчання і віком. Форма статистичної звітності відображає інформацію про результати приймання, склад професорсько-викладацького складу, одержання студентами направлення на роботу тощо.

     Висновок  до ІІ розділу

     Існують різноманітні методи боротьби з безробіттям. Часто вони випливають з тієї концепції, якої ті або інші сучасні економісти дотримуються при пояснення причин безробіття.

     Монетаристи пропонують зменшення державного бюджетного дефіциту, ухилення від планування соціальних програм, приборкання інфляції і створення здорового ринкового середовища, в якому обов’язково буде присутнє розорення неефективних підприємств і висування на передній план сильних, адаптованих товаровиробників. Зокрема монетаристи пропонують не знижувати, а підвищувати облікову ставку процента. Вони вважають, що ефективно діючий ринок викличе зростання виробництва, і, як наслідок – зростання попиту на робочу силу. Платою суспільства за монетарний шлях розвитку ринку є жебрацтво, злодійство і соціальна напруга в суспільстві. Досвід України, яка використовувала монетарні важелі розвитку економіки - наочний тому приклад.

     Особливість українського безробіття початку 90-х  років можна пояснити і специфікою його окремих видів. Незважаючи на кризовий стан економіки, циклічне безробіття ще не набуло розмаху завдяки його штучному стримуванню шляхом датування підприємств державного сектора. Так само гальмується повільністю ринкових перетворень і структурне безробіття, головний поштовх якому дала лише реорганізація військово-промислового комплексу. Фрикційне безробіття спричинене передусім низькою зарплатою у державному секторі. 
 
 

     ВИСНОВКИ

     Завданням сучасного етапу в сфері регулювання  зайнятості є перехід до активної політики на ринку праці, яка, на жаль, не здійснюється зараз. В основу має бути покладена модель управління, центральними елементами якої є основні регулятори ринкової організації праці: заробітна плата як ціна послуг праці, конкуренція на ринку праці, трудова мобільність, рівень безробіття. Саме за цими параметрами здійснюється, з одного боку, саморегулювання на ринку праці, а з іншого – відбувається втручання держави, яка реалізує координуючу, стимулюючу чи обмежуючу роль у процесі управління.

     Пріоритетноим напрямками реформування українського ринку праці є вдосконалення системи оплати праці, розширення можливостей отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, соціальна підтримка окремих груп,  підвищення якості та конкурентноспроможності робочої сили; сприяння ефективним і доцільним переміщенням працездатного населення; запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення і перерозподілу, реструктуризації економіки і піднесення вітчизняного виробництва.

     Згідно Постанови Кабінету Міністрів від 20.01.2006 року № 42 „Про затвердження основних напрямів урядової політики в економічній та соціальній сфері на 2206 рік” збереження соціальної спрямованості економічного зростання здійснюватиметься за такими напрямками:

     Скорочення  питомої ваги бідного населення  та формування середнього класу шляхом:

     Створення не менш як 1 млн нових робочих  місць;

     Виконати  завдання Державної програми зайнятості населення на 2006-2009 роки, відповідних  територіальних (регіональних) програм на 2006 рік;

     Залучення до оплачуваних громадських робіт  не менш як 410 тис. безробітних.

     Безробіття  є реактивом,  який пришвидшує процеси  дестабілізації. Тому вихід країни на шлях збалансованого зростання потребує спеціальних дій по скороченню армії безробітних.

     Однак спеціалісти ринкової економіки  ніколи не ставлять перед країною  завдання забезпечення повної зайнятості, як це було записано в сталінській  конституції. Вважається, в якійсь мірі помірне безробіття є благом для  економічного зростання. Що при цьому мається на увазі?

     1. Безробіття представляє собою резерв незайнятої робочої сили, який можливо задіяти при наступному розширенні виробництва або при структурних перебудовах. Труднощі переходу нашої країни на рейки інтенсивного розвитку в багатьох були пов’язані з повною зайнятістю. Нові будови, цехи виявилися незадіяними, тому що робітникам було легше працювати на старих, вже освоєних робочих місцях. Капіталовкладення виявилися омертвілими, ефективність розвитку країни на певному етапі стала знижуватися.

             2. Наявність безробіття обмежую агресію профспілок та їх вимоги підвищення заробітної плати і цим самим посилює стимули підприємницької діяльності.

     3. Побоювання втратити роботу і  влитися в число вивільнених  із сфери виробництва є самим кращим організатором дисципліни праці, і , крім того,  створює умови для підтримки необхідної якості  витрат праці.

     В силу позначених причин помірне безробіття ( від 3 до 5% зайнятих ) вважається необхідним супутником розвитку ринкової економіки.

     Ліберальна і соціал-демократична політекономія розглядають безробіття в зовсім іншому аспекті. Вони бачать в ній витрати для суспільства і вважають, що ці витрати навіть перевищують рівень збитків, які викликані монополізацією народного господарства. Які ж витрати суспільства викликає безробіття?

     1.При  безробітті недовикористовується  економічний потенціал суспільства.  Незайнята робоча сила не приймає  участі в зростанні національного  багатства. Тому в країні виникають  витрати від недовикористаних  виробничих можливостей.

     2. При задовгому безробіттю втрачається кваліфікація вивільнених працівників. Навіть при наступному включенні в виробничий процес працівник виходить на нормальний  постійний рівень виробничості праці приблизно через півроку. І весь цей період адаптації працівник недодає в результатах своєї праці в порівнянні з постійними робочими кадрами тієї чи іншої кваліфікації при рівних умовах праці.

     3. Зростання безробіття, як показала медицина, підриває здоров’я нації. Вважається, що стрес, який отримує при повідомлені про звільнення робітник, по своїй силі відповідає реакції на смерть близької людини або на звістку про ув’язнення.

     4. Зростання безробіття слугує фактором зростання злочинності.

     5. Оцінюючи  безробіття як збитки  суспільства, треба згадати й такі фактори екномічної нестабільності, як зниження споживчого попиту; скорочення заощаджень; зниження інвестиційного попиту; скорочення пропозиції, спад виробництва.    
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаних джерел

1. Андрущенко В.П. Та ін. Соціальна робота / Короткий енциклопедичний словник. – К.: ДЦССМ , 2002. –536 с. // СР. Книга 4.
2. Бошня Д.П., Грішкова О.А. Основи економіки праці: Навчальний посібник. – 3-тє вид. – К.: Знання – Прес, 2002.- 313 с.
3. Бозилевич В.Д. Економічна теорія: Політекономія. – К.: Знання – Прес, 2004.- 615 с.
4. Васьковская С.В. Психологическое консультирование. - К.: Вища шк., 1996. - 192 с.
5. Васильченко В.С. Державне регулювання зайнятості: Навчальний посібник. – К.: КНЕЦ, 2003. – 252с.
6. Гальчинський А.С. Основи економічних знань. Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і допов. –К.: Вища шк., 2002. – 543с.
7. Гриненко А.М. Соц. політика. Навч. метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. –К.: КНЕУ, 2004. – 309с.
8. Еникеев М.И., Кочетков О.Л. Общая, социальная и юридическая психология. Краткий энциклопедический словарь. - М., 1997. - 448с.
9. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навчальний посібник. – К: КНЕЦ, 2003. – 252 с.
10. Закон України “Про зайнятість населення”
11. Ковальчук В.М. Заг. теорія економіки: - –К.:КНЕУ, 2004. – 309с.
12. Мальчевін Ю., Лямінона Л. та ін. Єдина технологія обслуговування незайнятого населення в центрах зайнятості України. – К.: Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, 2000. – 300с.
13. Мигович І.І. Соціальна робота як наука, навчальна дисципліна і професія. // Науковий вісник УжДУ. Серія - соціальна робота, № 1, 1998.
14. Мочерний С.А. Основи економічної теорії. - К.: ”Академія”, 1998.
15. Мохеша М.Б. Економіка праці та соціально – трудові відносини. Навчальний посібник. – К.: Видавництво Європейського університету , 2003.- 188 с.
16. Павленок П.Д. Гуманитаризация образования и ее роль в подготовке социальных работников. - М., 1995, 87 с.
17. Предборський В.Л. Основи економічної теорії. – К.: Фелікс, 2001. - 488 с.
18. Старовойтова Л.И., Золотарёва Т.Ф. Занятость населения и её регулирование: Учебное пособие для студентов высш. Учебных заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 492 с.
19. Теория и практика социальной работы: Методические материалы/ Отв. ред. А.М.Панов и Е.И.Холостова. – М., 1998. – С.62.
20. Холостова Е.И. Место социальной работы в системе наук. - М., 1995, с.19.
21. Холостова Е.И. Профессиональный и духовно-нравственный портрет социального работника. - М., Союз, 1993.
22. Шевчук П.І. Соц. політика. –Львів: Світ, 2003. – 400с.
23. Энциклопедия социальной работы. В 3 т. Т.3.: Пер. с англ. – М., 1994. – С.163-164.