Соціальна робота з похилими людьми

    Норвегія

    При деяких будинках-інтернатах для людей похилого віку створені відділення денного перебування. Такі відділення, розраховані на 30 чоловік, звичайно розташовують приміщеннями для культурно-масових заходів, кабінетами для лікувальної фізкультури і масажу, лікувально-трудовими майстернями, їдальні, двомісними кімнатами відпочинку. Штат відділення складається з завідуючою, що має кваліфікацію соціального працівника, та медичної сестри.

    У багатьох містах країни ведеться будівництво  квартир для людей похилого віку. Наприклад, в центрі Осло в безпосередній близькості від магазинів, банків, підприємств побутового обслуговування за рахунок коштів муніципалітету для них побудований за спеціальним проектом 90-квартирний житловий будинок.

    Будинок очолюється завідувач, а в його штат входять два соціальні працівники, обов'язком яких є надання допомоги під час хвороби, доставка при необхідності харчування з будинку-інтернату, надання проживають інших дрібних послуг. При будинку є кафе-клуб, кабінет лікаря, провідного прийом два рази на тиждень, пральня самообслуговування. Для людей похилого віку, що проживають в будинку, введені пільги з оплати житла і електроенергії [23, c.61].

    Нідерланди

    Поряд зі спеціальними муніципальними службами, що надають соціальну допомогу старим за територіальним принципом, в т.ч. на дому, значну роль відіграють приватні та добровільні організації.

    У країні функціонує близько 500 денних пансіонатів, в тому числі для людей похилого віку, для психічно хворих, для дітей  з розумовою відсталістю і  т.п. Осіб, які відвідують пансіонати, можуть отримати в них різні побутові послуги, дворазове харчування. Доставка обслуговуються з будинку в пансіонат виробляється транспортом останнього. Діти відвідують пансіонат безкоштовно, малозабезпеченим дорослим частину витрат оплачує муніципалітет [15, c.188].

    У числі інших організаційних форм соціальної допомоги представляють  інтерес "вдома обслуговування людей  похилого віку", що знаходяться в  державному віданні. Один з таких  будинків розміщується в передмісті Гааги у спеціально побудованому будинку, має зал для проведення громадських заходів, бібліотеку, кімнати для занять за інтересами, кабінети соціальних працівників. Пенсіонери, які відвідують цей будинок, можуть взяти участь у різноманітних іграх, в роботі гуртків - іноземних мов, в'язання, народних танців, відвідати кафетерій. У певні дні організовуються зустрічі з фахівцями соціальної сфери, юристами, психологами і т.д. У разі необхідності, престарілим, відвідують будинок, може надаватися допомога на дому шляхом укладання договорів з приватними організаціями. Всю роботу з людьми похилого віку організовує одна людина – адміністратор [13, c.146].

    Франція

    У Франції, як і в багатьох інших  країнах, однією з основних цілей  надання старим людям та інвалідам  соціально-побутової допомоги є  створення умов для їх максимально довгого перебування у звичних домашніх умовах. Найбільшого поширення набули два види такої допомоги - надання послуг т.зв. "Домашніми помічниками" і сестринський догляд за людьми похилого віку на дому.

    Служба "домашніх помічників" або соціально-побутового обслуговування на дому, створення якої відноситься до середини п'ятдесятих років, призначена для надання послуг переважно побутового характеру літнім людям, які відчувають труднощі в придбанні продуктів харчування, приготуванні їжі, утриманні житлових приміщень і т.п. Фінансується вона чи за рахунок системи державного страхування, чи приватних страхових компаній [22, c.94].

    Для людей похилого віку зі значним ступенем втрати здатності до самообслуговування призначається служба "сестринського догляду", яка включає в себе як елементи звичайного надомного обслуговування, так і надання долікарської медичної допомоги та послуг гігієнічного характеру. Підставою до прийняття пристарілих на таке обслуговування є рішення лікуючого лікаря, а саме обслуговування здійснюється бригадним методом - медичною сестрою та її помічницею (нянею). Медичні сестри виконують лікарські призначення і контролюють роботу своїх помічників, які, зокрема, можуть переодягти хворого, умити його, зробити клізму і т.п. Оплата послуг за встановленими розцінками проводиться за рахунок страхування на випадок хвороби.

    Для осіб похилого віку, які виписуються  з стаціонарних медичних установ  і не потребують інтенсивного лікування, може бути організований "госпіталь  на дому". Обслуговування таких осіб здійснюється лікарями та медичними сестрами спільно з соціальними працівниками, які надають послуги побутового характеру.

    У багатьох містах і районах Франції  також є клуби для пенсіонерів, робота яких переважно націлена на організацію їхнього дозвілля, усунення соціальної ізоляції та сприяння активній участі у суспільному житті [15, c.179].

    Істотна роль в їх створенні належить громадським  організаціям. Наприклад, Сільськогосподарське товариство взаємодопомоги зіграло  основну роль у започаткуванні клубів літніх в сільських районах.

    Заслуговує  на увагу той факт, що для підтримки  новацій у справі надання соціально-побутових  послуг населенню, в т.ч. престарілим  та інвалідам, держава може надати організаціям або добровільним об'єднанням фінансову допомогу.

    Представляють інтерес 7 принципів, підкреслених в  доповіді, представленому міністром  Тео Брауном від імені Національної комісії з вивчення проблем осіб похилого віку, що втратили самостійність:

• Здійснення ефективних запобіжних заходів;
• Утвердження пріоритету допомоги вдома:
• Розвиток "медико-соціального" сектора, що дозволяє усунути протиставлення санітарного і соціального начала. (Відмова від розчленування санітарної та соціальної допомоги, передбачені в побажаннях комісії, вимагають перегляду законодавчих актів 1970 і 1975 pp.);
• Використання децентралізації як засоби здійснення скоординованих зусиль;
• Започаткування нових способів фінансування, що відповідають новим вимогам;
• Формування необхідних кадрів, що є ключовим моментом нової політики;
• Створення урядової структури з координації діяльності різних служб, що відають проблемами пенсіонерів та осіб похилого віку [23, c.79].

    Комісія національного комітету пенсіонерів  та осіб похилого віку висунула 5 принципів. Вони включають:

• Гідність особистості. Особа похилого віку, які б не були його конкретний вік, стан здоров'я, ступінь втрати самостійності і рівень доходів має право на приміщення в інститут піклування, на утримання і на кваліфіковане і гідне його лікування і звернення.
• Свобода вибору. Кожна особа похилого віку, стан здоров'я або захворювання якого вимагає спеціального втручання, повинна мати можливість вибрати між змістом вдома і колективним, тимчасовим або остаточним.
• Координація допомоги. Підтримка, яку надає домашньому режиму і режиму утримання, взаємодопомоги. Їх здійснення вимагає узгоджених і ефективних зусиль і відповідного фінансування, максимально наближених до потреб особистості.
• Допомога надається, насамперед, самому нужденному.
• Тільки стан здоров'я особи похилого віку, як і в початковий період, так і його подальша еволюція визначають рівень і ступінь необхідної допомоги, що враховує також характер його оточення.

    Ліквідація  розриву між санітарним та соціальним сектором. При пріоритетному характер критерію стану здоров'я рівень допомоги та фінансування не можуть більше залежати від рівня життя або місця проживання [15, c.180].

    Фінляндія

    У Фінляндії у сфері соціального  забезпечення діє централізована система  планування. Центральні державні органи керують і контролюють здійснення соціальних послуг, крім цього держава в обов'язковому порядку надає муніципалітетам дотації на надання соціальної допомоги населенню, які становлять не менше половини від суми всіх їхніх витрат на ці цілі. Безпосереднє надання соціально-побутових послуг престарілим покладено на муніципалітети, які діють за принципом самоврядування і організують свою роботу в цьому напрямку на підставі п'ятирічних планів. Поряд з муніципалітетами соціальні послуги надаються також приватними організаціями та церквою.

    У наданні соціальної допомоги старим і інвалідам у Фінляндії вибрано  напрям, орієнтований на представлення  послуг в нестаціонарних умовах і  створення найбільш оптимальних  житлових умов для цієї категорії  осіб [15, c.187].

    Найбільш  поширеною формою нестаціонарного обслуговування є надання послуг на дому, причому ці послуги надаються як одиноким престарілим, так і сім'ям, які потребують соціального підтримки і, які умовно можна розділити на два види. Для людей похилого віку та інвалідів, які зберегли у достатній мірі здатність до самообслуговування, надається допомога у догляді за квартирою, особам практично не виходять з дому, надається сприяння в забезпеченні харчуванням, приготуванні їжі, виявляються санітарно-гігієнічні послуги. Така допомога може надаватися престарілим на постійній основі або на певний період часу, наприклад, на період відпустки родичів. Наданням соціальної допомоги на дому в країні зайнято більше 13 тис. соціальних працівників, заздалегідь пройшли спеціальну підготовку. Значній частині престарілих та інвалідів допомога надається родичами або приватними особами, причому в цьому випадку їм виплачується спеціальний посібник на догляд.

    Широкий набір послуг можуть запропонувати  центри соціальної допомоги, в яких для пенсіонерів та інвалідів є приміщення для відпочинку і дозвілля, медичні кабінети, зали лікувальної фізкультури і масажу, сауна, басейн, їдальня, лікувально-трудові майстерні.

    Звичайно  через такі центри забезпечені гарячим  харчуванням особи, які обслуговуються на дому. Доставка обідів додому проводиться в індивідуальних термосах на автотранспорті центру або орендованої машині. Багато центрів соціальної допомоги у вечірній час надають різноманітні послуги та іншим категоріям населення за плату.

    Велике  значення у Фінляндії надається і облаштування житла для людей похилого віку та інвалідів, у тому числі оснащення квартир системою цілодобового зв'язку з соціальними працівниками [23, c.86].

    Німеччина

    У Німеччині традиційно важливу роль у соціальному обслуговуванні людей похилого віку та інвалідів відіграють добровільні об'єднання, в першу чергу, церковні благодійні союзи і Німецький Червоний Хрест. Однак у сучасних умовах частина їх функцій змушена брати на себе держава. Великого поширення в країні отримали центри денного перебування, різні клуби для літніх людей. Кілька років тому почали створюватися соціальні відділення для надання старим соціальної та медичної допомоги в домашніх умовах і, що включають в себе служби допомоги у господарських справах, догляду за хворими [15, c.189].

    США

    У США також простежується чітка  тенденція створення умов для  проживання громадян похилого віку в  домашніх умовах. Реалізація її здійснюється через систему нестаціонарних видів  соціальної допомоги, що надаються  державними чи приватними організаціями, а також шляхом грошових виплат старим для самостійного придбання ними тих чи інших соціальних послуг. У країні існує дуже багато різних фондів, які забезпечують, зокрема, оплату медичної допомоги, надання дешевого житла, продуктів харчування, транспортних послуг і т.п. Дедалі більшого поширення набуває системи виплат допомоги сім'ям на організацію догляду за людьми похилого віку в домашніх умовах.

    Соціальне обслуговування вдома характеризується великим числом послуг, що надаються, в числі яких доставка додому обідів, купання у ванні, зміна білизни, педикюр, стрижка, укладання волосся, прання, чистка речей, забезпечення автотранспортом, лікувальна гімнастика. Послуги літнім людям у ряді випадків включають ремонт і благоустрій їхніх квартир, надання телефону в тимчасове користування, організацію культурних заходів, дозвілля та розваг [17, c.79].

    Крім  звичайних центрів денного перебування  для людей похилого віку в США  швидкими темпами розвивається мережа спеціальних платних центрів, призначених для надання соціально-побутової та медичної допомоги пенсіонерам-інвалідам, зокрема, що страждають важкими захворюваннями нервової системи. Осіб, які відвідують такі, центри забезпечуються дієтичним харчуванням, отримують фізіотерапевтичні процедури, займаються лікувальною гімнастикою, трудотерапією, до їх послуг логопед. Велика увага приділяється організації їхнього дозвілля, - організуються екскурсії, танці, щадні спортивні ігри, бесіди або диспути на різні теми із залученням лікарів, психіатрів, сексопатологів, працює салон краси. За обслуговуваними центром інвалідами спостерігають медичні сестри, регулярно повідомляють лікуючим лікарям про зміни їх здоров'я. Перебування в таких центрах значно дешевше, ніж у стаціонарних установах. Крім цього, важливе значення надається, і можливості звільнення родичів інвалідів від необхідності постійного догляду за ними, у найближчі роки в країні може бути створено близько десяти тисяч центрів подібного типу [15, c.192].