Соціальна робота з похилими людьми

    У 25 опитаних (78%) є діти, у 7 (22%) опитаних - дітей немає. Родичі є у 30 опитаних (94%), у 2 осіб (6%) родичів немає (рис. 2.2. додаток Б).

    Соціальний  статус. На дане питання пенсіонери писали кілька варіантів: пенсіонерів  серед опитаних 32 людини (100%), ветеранів ВВВ - 4 людини (17%), ветеранів праці - 17 осіб (53%) (рис. 2.3. додаток В).

    Освіта  респондентів: початкове у 2 осіб (6%), неповну середню - у 1 особи (3%), середню  загальну, ПТУ без середньої освіти - у 8 осіб (25%), середня спеціальна, ПТУ  з середньою освітою - у 9 осіб (28%), незакінчену вищу - у 2 осіб (6%), вища освіта - у 10 чоловік (31%) (рис. 2.4. додаток Г).

    На  питання "Як Ви оцінюєте рівень Вашого здоров'я" 3 респондентів (9%) відповіли "Прекрасно", 7 чоловік (22%) - "Гарне", 15 чоловік (47%) - "Задовільний", 5 чоловік (16%) - "Погана", 2 людини (6%) - "Дуже погане" (рис. 2.5. додаток Д).

    З 32 опитаних у 1 особи (3%) є інвалідність 1 групи, у 4 осіб (13%) - інвалідність 2 групи, у 10 чоловік (31%) - інвалідність 3 групи, у 21 чоловік (66%) немає інвалідності. Серед захворювань літні люди виділили: серцево-судинні захворювання, діабет, захворювання шлунково-кишкового тракту, опорно-рухової системи та онкологічні захворювання (рис. 2.6. додаток Е).

    8 респондентів (25%) потребують сторонньої  допомоги, 24 (75%) - не потребують (рис. 2.7. додаток Є).

    У першу чергу опитані літні  люди звернуться за допомогою до дітей - 20 осіб (63%). До родичів звернуться за допомогою 7 чоловік (22%), до друзів - 3 особи (9%), до сусідів - 5 чоловік (16%), до товаришів по службі - 1 особа (3%), немає до кого звернутися за допомогою 2 літнім людям (6%) (рис. 2.8. додаток Ж).

    При відповіді на питання "Задоволеність  різними сферами життя" літні  люди могли вибрати кілька варіантів  відповіді. Житловими умовами задоволені 24 респондента (75%), матеріальними умовами задоволені 16 осіб (50%), медичним обслуговуванням - 8 осіб (25%), харчуванням - 26 осіб (81%) (рис. 2.9. додаток З).

    При відповіді на питання "Хто надає  Вам допомогу?" було запропоновано  розглянути два види допомоги: матеріальну і моральну. Також було запропоновано вибрати один-два варіанти відповіді. На питання про надання матеріальної допомоги літні люди відповіли наступним чином: варіант "діти" - вибрали 19 осіб (59%), "родичі" - 3 людини (9%), "друзі" - 1 чоловік (3%), "сусіди" - 4 людини (13%), "ніхто" - 8 осіб (25%), ні одна літня людина варіант "товариші по службі" не відзначив (рис. 2.10. додаток К).

    Про надання моральної допомоги літні  люди відповіли: варіант "діти" - 21 осіб (66%), "родичі" - 4 людини (16%), "друзі" - 1 чоловік (3%), "сусіди" - 4 людини (13 %), "товариші по службі" - 3 особи (9%), "ніхто" - 11 чоловік (34%).

    При відповіді на питання "Чи часто  Ви ..." літнім людям було запропоновано  вибрати декілька варіантів відповідей: "читаєте" 25 чоловік (78%), "дивіться телевізор" - 30 осіб (94%), "слухаєте радіо" - вибрали 16 осіб, "говорите по телефону" - 21 осіб (66%), "ходіть у гості і приймаєте гостей" - 3 особи (9%), "здійснюєте прогулянки" - 24 особи (75%), "відвідуєте кіно, театр, виставки" - 2 людини (6%), "займаєтеся улюбленою справою" - 27 осіб (84%), "ходите до церкви" - 18 чоловік (55%) (рис. 2.11. додаток Л).

    З 25 літніх людей, які ствердно відповіли  на запитання "Чи є у Вас діти" надають моральну підтримку своїм  дітям 11 осіб (44%), 14 чоловік (56%) не надають моральну підтримку. Опитувані пояснили це високою зайнятістю дітей, їх проживанням в різних містах (рис. 2.12. додаток М).

    21 літня людина (84%) беруть участь  у вихованні онуків, 4 людини (16%) не  приймають ніякої участі у  вихованні онуків (рис. 2.13. додаток Н).

    Аналіз  результатів анкетування показує, що в сучасному суспільстві проблеми у літніх людей багато в чому схожі. Зрозуміло, вони спілкуються з дітьми, родичами, друзями, тим не менш, в  більшості своїй вони відчувають дефіцит спілкування. Люди "третього віку" цілі дні проводять виконуючи повсякденну, рутинну роботу: вони зайняті, але моральне задоволення ця діяльність не приносить. У більшості своїй ці люди просто не вміють розслаблятися і відпочивати. Відсутність повноцінного відпочинку тільки посилює наявні проблеми.

    У ході особистої бесіди з респондентами  додатково вдалося з'ясувати, що більшість з них (до 78%) хотіли б  займатися в об'єднаннях за інтересами, які дозволили б їм реалізувати  свій творчий потенціал, заповнити  емоційну порожнечу.

    На  підставі отриманих даних були розроблені рекомендації щодо виведення пенсіонерів  зі складних життєвих ситуацій. 

    2.3. Дослідження моделей надання соціальних послуг європейського зразка

    Нинішня система соціальних послуг України  недостатньо мобільна, якість, кількість та доступність цих пільг значно відстають від сучасних потреб. Тим часом маємо значне розширення контингенту населення, яке є потенційним споживачем таких послуг – крім інвалідів та осіб похилого віку, це ще й малозабезпечені сім’ї, бездомні громадяни, особи, звільнені з місць позбавлення волі, діти-сироти. Тому сьогодні назріла об’єктивна потреба реформувати систему надання соціальних послуг, формувати модель надання соціальних послуг європейського зразка, розвивати державні та недержавні соціальні служби [7, c.108].

    Проблема  недостатньої мобільності та якості соціальних послуг – це не лише проблема дефіциту коштів. Це й проблема вибору ефективної і адекватної моделі соціального  обслуговування, відповідних фінансових механізмів та організаційних структур. І, як підтверджує світова практика, модернізація систем соціального обслуговування є актуальною навіть для найбільш розвинених країн, які вже давно живуть за законами ринкової економіки. Хоча вони й у більш виграшному становищі, оскільки надання соціальних послуг орієнтується на досягнення стійких та конкретних результатів за обов’язкової умови партнерства соціальних працівників, їх клієнтів, органів влади, недержавних структур [10, c.28].

    В Україні державна система соціального обслуговування самотніх непрацездатних громадян, інвалідів, людей похилого віку та інших осіб складається з мережі стаціонарних установ, територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, реабілітаційних центрів для громадян з обмеженими фізичними та розумовими можливостями, установ і закладів, що надають соціальні послуги бездомним громадянам та особам, звільненим з місць позбавлення волі. Усі ці заклади опікуються більш ніж півтора мільйонами громадян, що перебувають у складних життєвих обставинах. Але, очевидно, що цього недостатньо та й, крім іншого, значна централізація української системи соціального обслуговування та соціальних послуг ускладнює інтеграцію малозахищених громадян у суспільство і не впливає на поліпшення якості їх життя. Одержання послуг на рівні громади або вдома часто є неможливим. Тому сьогодні назріла об’єктивна потреба формувати модель надання соціальних послуг європейського зразка, розвивати державні та недержавні соціальні служби для надання соціальних послуг громадянам та їх родинам. Закономірно, що реформування системи можливе лише за умови збереження державних гарантій соціальної допомоги та переходу до впровадження ринкових відносин [17, c.109].

    Нині  вже не викликає сумніву необхідність впровадження у соціальну сферу  ринкових механізмів. Вони мають стати  стимулами для надавачів послуг з метою постійного покращення якості їх роботи. Ключовими стануть механізми гнучкого та раціонального використання фінансових ресурсів, зокрема такі, як соціальне замовлення та соціальне контрактування, вибір користувачем соціальних послуг закладу та форми їх отримання, спрямування коштів за клієнтом. Завдяки цьому процес обслуговування малозахищених громадян набуде більшої прозорості та змушуватиме надавачів послуг боротися за свого користувача.

    Система реформування має передбачити і  підготовку та підвищення кваліфікації працівників, що надають соціальні  послуги. Поки що держава відчуває нестачу фахівців, спроможних компетентно, активно і творчо розв’язувати проблеми кожної людини, яка опинилася у складних життєвих обставинах та потребує сторонньої допомоги.

    Реформування  повинно охопити механізми соціальної роботи з людьми похилого віку та систему послуг, які вони отримують. Це дозволить добитися конкретної мети: покращення якості життя літніх людей, ресоціалізації людей похилого віку, визнання їх досвіду і життєвих досягнень, підвищення їх соціального статусу [5, c.172].

    Цієї  мети можливо досягти за умови  виконання непростих але важливих задач:

• Створити місце зустрічей (наприклад, Центр соціальної активності громадян) – простір для спілкування людей, перш за все осіб похилого віку; метою є відродження у його клієнтів нових життєвих імпульсів та інтересів, визнання досвіду і життєвих досягнень літніх людей, а відтак підвищення їх соціального статусу. Люди, навіть, у похилому віці можуть відігравати важливу роль у житті суспільства. Особливо це стосується жертв тоталітарних режимів, які можуть передати свій важливий досвід наступним поколінням.
• Підвищити соціальний статус осіб похилого віку, суспільно визнати їх життєвий досвід.
• Створити умови для активної участі літніх людей у суспільному житті, сприяти подоланню їх ізольованості шляхом організації різноманітних заходів у місцях зустрічі (Центр соціальної активності громадян).
• Сприяти усвідомленню взаємної відповідальності поколінь: люди похилого віку мають сприйматися суспільством не як безпомічні старі люди або жертви, а як особистості, що завдяки своєму досвіду та знанням спроможні робити важливий внесок у розвиток суспільства.
• Змінити суспільне уявлення про старість - пригорнути увагу суспільства до соціальної ситуації людей похилого віку на місцевому та національному рівнях, а у перспективі змінити уявлення про старість.
• Сприяти осмисленню історії свого життя і своєї країни, в тому числі, за допомогою заходів, спрямованих на започаткування діалогу між поколіннями.
• Створити волонтерських рух, який би дозволив людям похилого віку брати активну участь у житті громади та сприяв їх соціальній адаптації.
• Покращити якість життя людей похилого віку шляхом регулярного надання їм соціальних, юридичних, побутових та культурних послуг.
• Розробити ефективні моделі проектів з надання допомоги людям похилого віку, які можуть слугувати за взірець для широкого впровадження і сприятимуть покращенню структур, що надають допомогу літнім людям.

    Вказаний  перелік задач, звичайно, не вичерпний. Він може бути розширений з огляду на потреби людей похилого віку та ситуацію, яка склалася у суспільстві [5, c.174].  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    РОЗДІЛ 3. Сучасний стан та пропозиції що покращення соціальної роботи з самотніми людьми похилого віку 

    3.1. Пропозиції та рекомендації з вирішення проблем похилих людей

    Для вирішення проблем літніх людей  потрібно працювати не тільки із самими літньою людиною, але і з його найближчим оточенням - чоловіком, дітьми, родичами і людьми, що живуть поруч. Необхідно проводити роз'яснювальну роботу з населенням усіма доступними засобами (телебачення, радіо, друковані видання, поширювані безкоштовно), щоб люди заздалегідь були готові до можливості виникнення важкій життєвій ситуації і знали шляхи виходу з неї. Останнім часом набули широкого поширення такі спеціальні технології, як трудотерапія, гарденотерапія, арт-терапія тощо, спрямовані на подолання самотності, підвищення самооцінки людини похилого віку, створення умов для актуалізації її життєвого досвіду, визнання його цінностей, для реалізації ним свого творчого потенціалу [7, c.98].

    Трудотерапія - активний метод відновлення та компенсації порушених функцій  за допомогою різної роботи, спрямованої  на створення корисного продукту. У реабілітаційної роботи з людьми похилого використовуються кілька варіантів  трудотерапії, які розрізняються за основним завданням, засобів та методів здійснення [4, c.376].

    Загальзміцнювальна (тонізуюча). Є засобом підвищення загального життєвого тонусу літньої  людини і створює психологічні передумови для реадаптації.

    Навчання  самообслуговування (побутова реабілітація). Цей вид трудової терапії можна починати якомога раніше, тому що її мета - усунення безпорадності старої людини.

    Відновлювальна (функціональна). Ціль - вплив на пошкоджену частину тіла, орган або систему  для відновлення порушеної патологічним процесом функції через відповідно підібрані види трудової діяльності.

    Розважальна (терапія зайнятістю). Її мета - зменшення  вираженості обтяжливих факторів, обумовлених  вимушеним тривалим перебуванням в  обмеженому просторі [7, c.103].