Види та принципи магії

Автор: Пользователь скрыл имя, 05 Ноября 2012 в 00:35, контрольная работа

Краткое описание

Північ. Усе покрито мороком. Примарні фігури в каптурах,як у куклусклановцев, освітлені світлом тільки жертовного вогню, що горить у правому куті печери. У центрі печери - задрапірований чорний вівтар з тілом оголеної жінки. Поруч з вівтарем на кам'яному столі, в оточенні чорних свіч, у лиховісній посмішці скалиться білястий людський череп. Верховна жриця, теж вся в чорному, стискає в правій руці меч, лезо якого, відкидаючи відблиски вогню, здається живим. Вимовляючи заклинання, вона викликає магічні сили Всесвіту. Зверху на неї безмовно і безпристрасно дивиться рогате божество.

Оглавление

ЗМІСТ.

I Разнолика магія 3
II Причини виникнення магії 3
III Оккультизм 5
IV Магія в християнському культі 6
1. Релігія рабів і вольновідпущенників
2. Християнські таїнства
2.1 Причащання
2.2 Водохрещення
2.3 Миропомазання й елеєосвячення
2.4 Сповідь
2.5 Вінчання
2.6 Священство
V Еволюція взаємин християнства і язичництва 14
VI Список використаної літератури 15

Файлы: 1 файл

Религиезнавство Инд.з..doc

— 141.00 Кб (Скачать)

МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

Дніпропетровська державна фінансова академія

 

 

Центр заочного навчання та дистанційної освіти

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАУКОВО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ

 

Тема: «Види та принципи магії»

 

Реєстраційний №

 

 

Курс I-ий

 

   Шифр  групи 

 

  Студентка  

 

       Дисципліна «Релігієзнавство»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дата реєстрації____________________________________________

 

Дата повернення викладачем________________________________

 

Оцінка __________________________________________________

 

Підпис викладача _________________________________________

 

ЗМІСТ.

 

I Разнолика магія      3

II Причини виникнення магії    3

III Оккультизм      5

IV Магія в християнському культі   6

1. Релігія рабів  і вольновідпущенників  

2. Християнські  таїнства    

2.1 Причащання    

2.2 Водохрещення    

2.3 Миропомазання й елеєосвячення 

2.4 Сповідь     

2.5 Вінчання     

2.6 Священство    

V Еволюція взаємин християнства і язичництва 14

VI Список використаної літератури   15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I Разнолика магія.

Північ. Усе покрито мороком. Примарні фігури в каптурах,як у куклусклановцев, освітлені світлом тільки жертовного вогню, що горить у правому куті печери. У центрі печери - задрапірований чорний вівтар з тілом оголеної жінки. Поруч з вівтарем на кам'яному столі, в оточенні чорних свіч, у лиховісній посмішці скалиться білястий людський череп. Верховна жриця, теж вся в чорному, стискає в правій руці меч, лезо якого, відкидаючи відблиски вогню, здається живим. Вимовляючи заклинання, вона викликає магічні сили Всесвіту. Зверху на неї безмовно і безпристрасно дивиться рогате божество.

Що це? Це не сцена з історичного чи кінофільму фільму жахів про диявола. Немає. Це одні зі збор шанувальників чорної магії. Не секрет, що подібні оргії  залучають людей і в даний  час. Більш того, вважається, що сучасне суспільство переживає ренесанс окультизму і первісного колдоства. Чарівництво, волхвування, чорнокнижництво, колдоство, окультизм - ці слова нині не сходять зі сторінок журналів і газет.

 

 

II Причини виникнення магії.

Існують різні визначення магії. Однак усі вони незмінно відзначають одну її особливість, а саме: у її основі завжди лежить віра в надприродні сили й у здатність людини за допомогою цих сил контролювати навколишній світ.

“Магія - це обряди, зв'язані з вірою в здатність людини надприродним шляхом впливати на людей, тварин, явища природи, а також на уявлюваних парфумів і богів”(Велика радянська энициклопедия, 9, 15, 152).

Магічна дія, як правило, складається з наступних  основних елементів: матеріальний предмет (речовина), тобто інструмент; словесне заклинання - чи прохання тпебование, з яким звертаються до надприродних сил; визначені дії і рухи без слів - обряд.

Час виникнення магії учені відносять до періоду  первісного суспільства, точніше - до епохи  кам'яного віку. Маються дані, що магічні обряди і вірування існували вже в неандертальцев, що жили 80-50 тисяч років тому. Мова йде про поховання (складах) ведмежих кіст у мустьерских печерах Драхенлох (Швейцарія), Петерсхеле (Німеччина), Регурду (Франція), що розглядаються як свідчення мисливської магії (печерні ведмеді в той час минулого одним з головних об'єктів полювання людей). Первісні люди, вважають деякі вчені, зберігаючи ведмежі черепи і кісти, сподівалися, що це дасть можливість убитою твариною повернутися до життя і тим самим помножить число цих тварин. У багатьох племен, що зберегли первісний уклад життя ще наприкінці ХІХ століття й аналогічних обрядів, що мали, поховання кіст і черепів убитим тварин, цим обрядам давалося саме таке пояснення.

Що стосується виявлених у XIX - XX століттях пам'ятників верхнепалеолитического періоду (пізній кам'яний вік - 40 - 10 тисяч років тому), те вони, і з цим згодні практично усі вчені, свідчать про наявність у первісної людини вже розвитих магічних представлень і обрядів. У 1879 році в Пиренейских горах (Іспанія) була відкрита глибока печера, названа Альтамирой. На стінах і стелі цієї печери рукою первісного художника були зображені кабани, зубри, олені й інші види тварин, на яких полювали люди того часу. У відкритої слідом за Альтамирой уже у Франції печері Мотеспан були виявлені залишки трьох скульптур, що зображували печерних львів. На шиї і грудях одного лева були чітко видні сліди від дротиків і копій, що кидали первісні люди в цю скульптуру. Інші ж дві скульптури були цілком розбиті в результаті частого в них улучення.

Найбільшою  популярністю серед подібних знахідок (а на сьогоднішній день їх нараховується  більш 100) користається відкрита в 1940 році знаменита печера Ляско. Свою популярність ця печера одержала через багатство і достаток знайдених тут малюнків первісних людей. Велика частина цих малюнків, а деякі з них відрізняються воістину величезними розмірами, прекрасно збереглася до наших днів. В усіх залах печери, у переходах між ними на стіні і стелі первісний художник зобразила в різних позах тих тварин, яких він бачив навколо себе: оленів, ведмедів, кабанів і т.д. Усі малюнки різнобарвні: використовувалися три фарби - чорна, жовта, червона. На тіла тварин і поруч з ними були нанесені насічки, що символізують поле дротика і поранення звіра. Багато малюнків носять сліди від метання в них дійсних копій і дротиків. Малюнків так багато, що місцями вони наповзають один на одного.

Навіщо первісні люди малювали тварин, на яких вони полювали, у настільки незручних, погано освітлених, часто важкодоступних місцях - печерах, їхніх віддалених коридорах і проходах? Навіщо після закінчення своєї роботи вони не насолоджувалися її спогляданням, а руйнували - метали в неї списи і дротики? Відповісти на ці питання допомагають етнографічні спостереження за народами, ще в XIX - XX століттях сохранившими первісний уклад життя.

Відомо, що австралійські  аборигени перед початком полювання  виконували спеціальний обряд: малювали на піску фігуру кенгуру і під  час ритуального танцю втикали в зображена тварина свої бойові списи. При цьому вони думали, що, потрапивши в малюнок тварини, потраплять і в сама тварина під час полювання. Очевидно, так само думала і первісна людина. Тут можна привести слова К.Маркса про фетишизм: ”Розпалена прагненням фантазія створює у фетишиста ілюзію, начебто “байдужа річ” може змінити свої властиві властивості для того тільки, щоб задовольнити його примха”. Аналогічна ілюзія створювалася й у первісних учасників магічного ритуалу, що символізує смерть і убивство тварини. “Розпалена прагненням фантазія” виконавців ритуалу перетворювала імітацію полювання в саме полювання, ритуально-магічне “убивство” тварини в реальне убивство звіра.

Дійсні корені первісної віри в магію варто  шукати в матеріальних і суспільних умовах їхнього життя. Первісний стан людства іноді зображується повним блаженства, коли люди як мазуни природи одержували від її у виді дарунків усе необхідне для життя. Але про труднощів первісних людей, про суворий, часом трагічних умовах їхнього життя красномовно говорять наступні цифри: майже 50% неандертальцев не доживали до свого двадцятиліття. У кроманьонца середня тривалість життя не перевищувала 20 років. У найбільш важкому положенні виявлялися жінки і діти: 38% неандертальцев умирало, не досягши і 11 років, майже ніхто з жінок не доживав до 25 років. У пітекантропів і синантропів смертність була ще вище: 68% синантропів не досягало і 14 років.

Ці дані були отримані вченими при вивченні кісткових  останків первісних людей. Високий  рівень смертності найчастіше був результатом частих голодувань, смертельних поранень у ході полювання на великих тваринах, що було закономірним і природної в силу нерозвиненості первісних продуктивних сил, бідності і слабості первісної техніки. У людей тієї епохи були лише найпростіші знаряддя праці, зроблені з каменю, кісти, дерева. Вони були грубі і не могли забезпечити постійні джерела харчування. Кошту до існування найдавніші люди добували полюванням, рибним ловом, збиранням. Однак первісний мисливець, незважаючи на усе своє уміння і мистецтво, часто залишався без видобутку, а рибалка без риби: звір зникав з лісу, риба залишала ріки. Рослинну ж їжу можна було добувати лише у визначені місяці року.

Трудова діяльність первісних людей, усі зусилля  наших далеких предків, що мали своєю метою забезпечити себе і своїх близьких коштами до існування, нерідко закінчувалися безрезультатно. Це викликало в них стан непевності у своїх силах, непевності в майбутньому. Відсутність реальних коштів, що гарантують надійні і постійні результати виробничої діяльності, і з'явилися основними причинами того, що людина кам'яного віку звернулася до пошуків ірраціональних коштів практичного впливу на природу. Подібними коштами і з'явилися магічні ритуали й обряди.

Так економічна нерозвиненість, слабість первісного людства, що виразилася в практичному безсиллі людини перед природою, і з'явилася тим соціальним тлом, на якому виросла віра в магію.

Первісні люди були переконані, що за допомогою виконання  магічних обрядів вони вступають  у контакт із надприродною силою, що могет захистити їх від стихій природи, від усіх злих сил і істот, допомогти в досягненні тієї чи іншої практичної мети, що вони не в змозі досягти за допомогою реальних прийомів і коштів. Конкретні форми колдоства створювалися кожним родом, плем'ям, громадою самостійно, результатом чого з'явилося незліченне різноманіття магічних ритуалів і обрядів. Вчені описали і систематизували буквально тисячі колдовских ритуалів і вірувань, що існували в різних народів у різні часи.

 

 

III Окультизм.

Виникнувши в первісну епоху людства, магія не залишалася незмінної протягом століть, а приймала різні форми. Однієї з розвитих її форм є окультизм.

Окультизм (від  лат. occultus - таємний, таємний) - це загальна назва для навчань, “теоретично” обосновывающих наявність магічних (чарівних, сверхнатуральных) сил у людині і космосі, недоступних для простих смертних, але доступних для “присвячених”, що пройшли особливу ініціацію і тренування. До складу окультизму входять такі “таємні” науки, як астрологія, мантика, чи гадання (хіромантія, физиогномика і т.п.), спіритизм, герметична ( по імені легендарного засновника окультизму - Гермеса Трисмегиста, образ якого з'явився результатом з'єднання образів єгипетського бога Тота і грецького бога Гермеса - вісника божественної мудрості) медицина й інші. Уперше мова про окультизм заходить в епоху пізньої античності, коли в I-IV століттях нашої ери в Олександрії була створена велика окультна література, що одержала назву герметичної.

В основі окультизму лежать “принципи” і “закони” первісної магії. Оккультисты лише систематизували найдавніші магічні представлення, засновані на принципі: подібне викликає подібне (симпатична магія), частина заміняє ціле (контагіозна магія).

З виникненням  складних високорозвинених монотеїстичних релігійних систем типу християнства, іудаїзму, ісламу, буддизму магічні ритуали стали їхній неотъемлимым елементом. Про те, як увійшла магія до складу однієї з “вищих” религий - у християнство - варто розповісти докладніше.

 

 

IV Магія в християнському культі.

1. Релігія рабів  і вольноотпущенников.

“ Раз виникнувши, релігія завжди зберігає відомий  запас представлень, успадкований від  колишніх часів.”

Ф. Энгельс

 

Подібне твердження відноситься і до християнської  обрядовості, що містила в собі елементи обрядів і ритуалів інших религий, що передували чи християнству ж існували в ту ж епоху.

Християнство  виник як релігійний продукт соціально-економічних, ідеологічних і політичних відносин визначеної історичної епохи. Соціальною суттю первісного християнства було те, що воно виник як рух пригноблених. Християнство виступало спочатку як религия рабів і вольноотпущенников, бідняків і безправних, скорених чи розсіяних Римом народів, проповідувало прийдешнє рятування від рабства й убогості і шукало цього рятування в посмертному потойбічному житті на небі.

Відповідно  до основних принципів свого віровчення християнство переробило матеріал, запозичений  з інших религий і додало йому новий символічний зміст і  значення. Так, усім древнім религиям були присущи представлення, згідно яким богів, ображених людьми, можна було умилостивити жертвоприносинами. У християнстві ж ці представлення здобували форму віри в те, що одна велика добровільна жертва, принесена посередником, відпокутувала раз і назавжди гріхи всіх часів і всіх людей. Аналогічним образом нове звучання було додано і запозиченим християнством з язичеських религий елементам обрядової символіки: вони стали зв'язуватися з персоною новозавітного Ісуса Христа, божества, що втілилося в образ земного страждальця і своєю смертю людства, що відпокутував усі гріхи.

Християнський культ являє собою сукупність ілюзорно-практичних дій (обряди, ритуали, таїнства, богослужіння, посади, молитви  і т.д.), за допомогою яких віруючі  сподіваються досягти контакту з  надприродною силою. Найбільш очевидний зв'язок з найдавнішими віруваннями і культами мають християнські таїнства.

 

 

2. Християнські  таїнства.

“Таїнства - суть священнодійства, що під видимим  образом дійсно повідомляють віруючим невидиму благодать божию, - суть знаряддя, які необхідно діють благодатию на приступають до оным.”

Архієпископ Макарий

Информация о работе Види та принципи магії