Контрольная работа по «Релігієзнавство»

 
 

МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 
 

ОДЕСЬКИЙ  ДЕРАЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 

Кафедра Релігієзнавства  
 
 
 
 
 

К О Н Т Р О  Л Ь Н А   Р О Б О Т  А 
 

з дисципліни «Релігієзнавство»

студента 1 курсу групи № 3

Економічного  факультету

Спеціальність: «Менеджмент організацій»

(заочне відділення) 
 
 
 

ТІЩЕНКА ЄВГЕНІЯ ЮРІЙОВИЧА 

Шифр 62 
 
 
 

Перевіри___

____________________ 

Питання: 

№1. -  Сформулюйте визначення релігійної свідомості і вкажіть її специфіку. 

№ 2. - Проаналізуйте діалектику категорій:

            а) Теологія.

            б) Філософія.

            в) Релігієзнавство. 

№ 3. -  Дайте відповідь на запитання: « Які вірування народів відносні до первинних? Яке відношення до них сучасних релігій?». 

№ 4. - Дайте відповідь на запитання: «Які принципи застосовує релігієзнавство для вивчення свого предмету і який їх зміст?»» 
 

№ 5. -  Дайте відповідь на запитання: « Що визначає право громадян на свободу совісті?» 

№ 6. - Дайте відповідь на запитання: « Які рівні має світогляд, до якого рівня належить релігійна свідомість і чому?» 
 

№ 7. -  Дайте відповідь на запитання: « Які функції у буддизмі виконує закон «Карми»». 

№ 8. - Дайте відповідь на запитання: «На яких підставах іслам відкидає всі інші релігії?» 
 

№ 9. -  Дайте відповідь на запитання: « Що є релігійна віра»?. 

№ 10. - Дати характеристику іудаїзму як національній релігії. 
 
 
 
 
 
 
 

Відповіді: 
 

№1. -  Сформулюйте визначення релігійної свідомості і вкажіть її специфіку. 
 
 

             Релігійна свідомість — система (сукупність) релігійних ідей, понять, принципів, міркувань, аргументацій, концепцій, сенсом і значенням яких є здебільшого віра в надприродне.

      Релігійна свідомість - це форма суспільної свідомості, сукупність ідей, міфів, догм, поглядів та уявлень, почуттів та  емоцій, традицій та звичаїв, у яких відображається навколишній світ через уявлення про надприродне. Основною ознакою релігійної свідомості є віра в реальне існування надприродних сил та істот. Релігійна віра - досить складне психологічне почуття людини, що сприяє затвердженню переконань про існування особливих зв'язків між людиною і надприродним; є засобом функціонування релігійних уявлень, формою сприйняття релігійних цінностей та ідеалів.

      Релігійна свідомість містить ідею бога (головна  ідея взагалі релігій), міфи або легенди про основоположників релігійних учень, про створення світу, уявлення про ангелів, рай, пекло, почуття любові до бога, гріха, злагоди, обряди покаяння, сповіді та ін. Релігійні парадигми віруючі висловлюють в уявленнях, поняттях, судженнях,

умовиводах, тобто логічних формах, властивих  також реалістичному світорозумінню. Релігійна свідомість виявляється на буденному і теоретичному рівнях. Буденна релігійна свідомість - це властиві масі віруючих релігійне мислення й пізнання, поняття та уявлення про об'єкти релігійного поклоніння, що формуються в процесі їх буденного життя.

      Теоретичний рівень релігійної свідомості складають  поняття, концепції та

вчення  певним чином систематизовані, раціонально  опрацьовані теологами та апологетами релігії. Важливий аспект релігійної свідомості складає релігія — винятково складне явище суспільного життя і за змістом і за способами життєдіяльності. Релігія — єдине явище суспільного життя, що стверджує і намагається обгрунтувати існування надприродного: /Бога, богів, дияволів, духів, чудес.

       Специфічним поглядом насвіт, природу, людину крізь призму надприродного релігія істотно відрізняється від науки, яка вивіряє вірогідність теоретичних висновків суспільною практикою. Нарешті, релігія багатоманітно вплетена у структуру соціального життя, торкається життєвих інтересів різних прошарків і груп людей. Тому релігію сприймають, розуміють, тлумачать по-різному бідні й багаті, служителі культу та пересічні віруючі, православні і мусульмани, вчені та митці. Усе /снування людини наука поділяє на суспільне буття і суспільну свідомість. Суспільне буття (як буття взагалі) і суспільна свідомість (як і свідомість загалом) — явища, які

         Суспільна свідомість, незважаючи  на її неосяжність і невичерпну  багатоманітність, вичерпують сім  її форм: філософія, наука, мистецтво,  мораль, політика, право і релігія.

         Форма суспільної свідомості  — це форма усвідомлення людиною  свого суспільного буття. Коли  людина усвідомлює його у формі  законів природи — це наука;  у формі оцінки добра та  зла — мораль; загальних категорій  — філософія, художніх образів  — мистецтво тощо.

       Специфікою  релігійного відображення є уявлення про надприродне.

         Будь-які сторони суспільного  буття людина сприймає через  призму надприродного і усвідомлює  себе як його невід'ємна частка. Умови власного буття людина  сприймає як наслідок втручання добрих чи злих надприродних сил.

         Отже, релігія — це форма суспільної  свідомості, в якій ілюзорно відображаються  сили, що панують над людиною  в її повсякденному житті і  які трансформуються у ЇЇ свідомості  у формі неземних сил. Будь-яку  релігію характеризує віра в реальне існування надприродного і система опосередкованих зв'язків з ним.

         Існує багато інших визначень  релігії, адже історично існували  й існують конкретні релігії;  якоїсь загальної чи абстрактної  релігії не існує. Можна зазначити,  що релігія є сферою духовного життя суспільства, соціальної групи, особи, способом практично-духовного освоєння світу та сферою духовного виробництва. Релігія — явище багатогранне. Вона є виявом сутності суспільства, аспектом життєдіяльності людини і суспільства, що складається історично; способом існування і подолання людського відчуження; формою відображення дійсності; феноменом культури; певною соціальною підсистемою. 
 
 
 

№ 2. - Проаналізуйте діалектику категорій:

            а) Теологія.

            б) Філософія.

            в) Релігієзнавство. 

      Богосло́в'я, богослів'я чи теологія чи (грец. θεος — Бог та λογος — слово) —  наука, предметом пізнання якої є  Сущий і все що з Ним пов'язано, у тій мірі, в якій ці знання можуть бути доступні людям. Одним з основних методів теології з найдавніших  часів і до нашого часу залишається дослідження і осмислення священних текстів відповідних віровчень, а також коментарів до них, які були зроблені відомими богословами в різні часи. Відповідно до існуючих віровчень про Суще у складі теології можна виділити юдейську, християнську, мусульманську, індуїстську, буддійську та інші теології.

      Але разом з тим, цілком очевидно, що в тій мірі, в якій люди розглядають  Сущого і суще, Його творіння, як єдине, богослів'я теж залишається єдиним по своєму предмету, цілям і методам. Також цілком очевидно, що кожна людина в своєму житті займається богослів'ям, з того моменту, коли вона вперше усвідомлює і замислюється над існуванням Бога. Таким чином, з точки зору історії глобального суспільства і людства, історія богослів'я починається в сиву давнину, в часи появи людства як такого, в часи "Адама і Єви". Історія богослів'я це історія храмів Єгипту і Вавилону, праведників і грішників, великих відкриттів і не менш великих помилок.

      Теологія  тісно пов'язана з філософією, особливо, у тому випадку, коли Вічносущого розглядають як вічну і єдину Істину (Софію), яка є предметом пошуків філософії. По суті богослів'я - це філософія, яка визнає існування Сущого, як унікальної Особи, на відміну від матеріалістичної філософії, яка намагається вивчати Суще як матерію, яка не має особистості. До виникнення гуманізму Відродження, теологія вважалася найвищою наукою (див. схоластика) але у 19-му і 20-му століттях, її висновки зазнали ворожої перевірки правильності зі сторони фізиків, філософів, антропологів та інших.

      Теологія (від грец. «теос» — Бог і «логос»  — вчення) — це систематизований виклад віровчення, що обґрунтовує  як незаперечну його істинність і  доконечну потребу для людини.

        Теологія намагається ОСМИСЛИТИ  релігію «зсередини» на основі  відповідного релігійного досвіду. Релігія трактується переважно як зв'язок людини з Богом, Абсолютом або з якоюсь надприродною силою чи трансценденцією тощо. Вона виступає системою релігійно-догматичних доказів буття Бога й обгрунтування надприродного характеру релігійних цінностей.

 Теологія  має, зазвичай, конфесійне апологетичне  спрямування, захищає віровчення  і культ певної конфесії від  інших релігійних впливів, впливу  на релігію наукового світогляду. Значне місце в теології посідають  соціально-економічні та політичні доктрини, за допомогою яких богослови формують суспільну позицію церкви і пристосовують релігійну ідеологію до конкретно-історичних умов.

 Суспільство  та його історія в теологічній  інтерпретації виступають лише  як результат «еманації» (прояву) сутності й волі Бога, реалізації його планів і творчої потенції. Теологічна думка ставить історію та прогресивний розвиток суспільства у пряму залежність від Божественного Розуму і кінцевого втілення у життя релігійних принципів, що викладені в канонічних книгах і церковних документах. Тому релігієзнавство й теологія є різними системами духовних і культурних цінностей, і немає ніяких підстав їх ототожнювати. 
 
 

      Християнська  теологія охоплює в своїх межах: природу Бога, відношення Бога зі всесвітом, Боже провидіння щодо людини, вчення Церкви

      Існують різні традиції всередині римо-католицької, православної і протестантської  спільнот, але типовими розділами  теології є:

догматична  теологія, історична теологія.

      Філосо́фія (від грец. φιλοσοφια — в дослівному перекладі «любов до мудрості»[1][2][3]) — особлива форма пізнання світу, що вивчає найбільш загальні суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносин людини і світу[4]. Також під філософією розуміють форму людського мислення, теоретичну форму світогляду.

      Своїм основним завданням філософія має  встановлення перших, основних істин, які слугують першопочатком або  принципами для інших істин. Як наука  філософія встановлює свої істини шляхом дослідження і доведення. Тобто філософія прагне раціональними засобами створити гранично узагальнену картину світу і місця людини у ньому, досліджуючи пізнавальне, ціннісне, соціально-політичне, моральне й естетичне ставлення людини до світу.

      Релігієзнавство - комплекс наукових академічних (теоретичних, дослідницьких та навчальних) дисциплін, що вивчають суспільно природу релігії - її історію, розвиток та місце в культурі та соціумі, типологію та таке інше.

      Як  галузь гуманітарного знання релігієзнавство  виникло в Європі у другій половині 19 століття. Отцями-засновниками релігієзнавства вважаються Фрідріх Макс Мюллер, Корнеліс Пітер Тіле та П'єр Шантепі де ла Соссе.

      Релігієзнавство — комплексна, самостійна галузь знань  про релігію, структура якої охоплює  філософію, історію, соціологію, психологію, що за допомогою певних методів досліджень вивчають релігію як соціально-історичне явище, пізнають закономірності її походження і розвитку, розкривають особливості відображення релігії в суспільній та індивідуальній свідомості. На цій основі виділяють теоретичний та історичний напрями релігієзнавства.

 Релігієзнавство  вивчає релігію як соціальне  явище, причини її походження, процес відображення релігії  у людській свідомості, її місце  та роль в структурі культури  народу. Ці аспекти вивчаються  у тісному зв'язку з аналізом соціального і природного середовищ, що впливає на процес формування релігійних вірувань.