Загальна характеристика психічного і особистісного розвитку підлітка

непереважні) – 3,17. Це свідчить про статистичну значимість за позитивність

кореляції, та про те, зо значення між стилями спілкування значущі.

У дітей у групах лідерів діалогічний стиль спілкування проявляється більш

яскраво, інші не проявляються зовсім. Гіпотеза, яка полягає у тому, що у групі людей, які мають високий соціометричний статус, процент тих, у кого переважає діалогічний стиль більше ніж в інших групах, підтвердилась.

Висновки

На основі аналізу психолого-педагогічної література та проведеного

дослідження були сформульовані наступні висновки.

У взаємодії між людьми, тобто у взаємодії між ними виникають суб’єктивні

міжособистісні відношення, які у психології називають спілкуванням. У

масштабах життєдіяльності людини спілкування, тобто взаємодія з іншими

людьми, є, по-перше, головною умовою виживання, по-друге, забезпечує

реалізацію функції навчання, виховання і розвитку особистості. Дитина,

ізольована від суспільства людей, не може опанувати механізми людської

поведінки, людського пізнання, сукупним досвідом людства.

Особливо важливим аспектом спілкування є те, що воно є однією складовою

гарантією розвиваючої особистості юнака. Проблема юнацького віку, хоча

виникає вона набагато раніше – це перебудова стосунків з батьками, перехід

від дитячої залежності до стосунків, заснованих на взаємній довірі, повазі і

відносної, але неухильно зростаючої рівності. Юність – важлива пора

становлення особистості. Однією з самих важливих потреб юнацького віку є

потреба у емансипації від контролю та опіки батьків, вчителів, старших

взагалі, а також від встановлених ними порядків і правил.

Рівень колективного життя у старшокласників значно вищий, ніж у підлітків.

Перш за все, підвищується соціальний рівень цілей та збагачується зміст

спільної діяльності, складаючий стрижень колективного життя. Дуже важливо для старшокласника зайняти стійкий соціальний статус у своєму колективі. А дякуючи чому можна зайняти ций статус ми побачили в дослідженнях психолога Коломінського, який довів, що моральні якості, які невід’ємно пов’язані зі спілкуванням є важливим критерієм, який визначає соціометричний статус; психолога Б.Н. Волкова, який підтвердив, що більш всього цінуються якості особистості, які проявляються у спілкуванні (чесність, допомога в тяжку

хвилину). Дякуючи дослідженням, стиль спілкування юнаків впливає на те, який соціометричний статус він займає у колективі.

Довести це ми змогли і в своєму експериментальному дослідженні. Провівши

методики “Соціометрія” та “спрямованість особистості в спілкуванні” В.С.

Братченко, який виділяє шість основних видів спрямованості в спілкуванні:

діалогічна комунікативна спрямованість, авторитарна, маніпулятивна,

альтероцентристська, конформна, індиферентна. Ми отримали дані, завдяки яким робимо висновок, що у групах дітей, які отримали позитивні вибори більш за все переважає діалогічний стиль спілкування, що свідчить про те, що діти, які займають високий соціометричний статус бачать у співрозмовника особистість, довіряють та поважають думку співрозмовника, спілкування засноване на рівноправних стосунках та взаємопорозумінні. Взаємне самовираження. У дітей, які відносяться до групи з негативними виборами, більш за все переважає авторитарний стиль спілкування. Таким чином, діти цієї групи не рахуються з точкою зору інших, прагнуть “придушити” особистість співрозмовника. Не бажаючи зрозуміти співрозмовника, але вимагають, щоб з їх позицією погоджувались і розуміли. Саме це й є причиною того, що дітей відносять до групи ізольованих і непереважних. За допомогою зробленої кореляції, вдалось довести, що значення між стилями спілкування значущі. У дітей в групі “зірок” діалогічний стиль спілкування проявляється дуже яскраво, а інші зовсім не проявляються. Самим ефективним для юнаків є діалогічний стиль спілкування.

Література

1.      Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические

проблемы. – М., 1990. – С.150-152.

2.      Агеев В.С. Психология межгрупповых отношений. – М., 1983. – С.40.

3.      Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1980.

4.      Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание: Пер с англ. – М., 1986. –

С.242-243.

5.      Бодалев А.А. Личность и общение. – М.: Педагогика, 1983. – С.65,189.

6.      Бодалев А.А. Психология общения. – М.: Педагогика, 1987. – 103 с.

7.      Братченко С.Л. Психология в мире диалога // Вопросы психологии. –

1979. - №2.

8.      Водзінський Д.І. Колектив і особистість старшокласників. – К.:

Радянська школа, 1971. – С.33.

9.      Возрастная и педагогическая психология / Под ред. Гамезо М.В. и др. –

М., 1984. – С.79-83.

10.  Гаврилова Т.П. Анализ эмпатических переживаний младших  школьников и младших подростков // Психология межличностного познания. – М., 1981. –

С.123.

11.  Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания.

К., 1989. – С.17,26.

12.  Дубровина И.В. Формирование личности старшеклассников. – М., 1989. –

С.74-75.

13.  Захарова А.В. Психология обучения старшеклассников. – М., 1976. – С.15.

14.  Золотнякова А.С. Проблемы психологии общения. – РнД, 1976. – 78 с.

15.  Иванов п.Н., Сенина И.Г., Галкина Л.А. Мышление. Общение. Практика. – Ярославль, 1986. – С.126-130.

16.  Ильенков Э.В. С чего начинается личность? – М., 1979. – С.15.

17.  Ильин Г.Л. Некоторые вопросы психологии общения // Вопросы психологии. – 1986. - №5. – С.23-45.

18.  Коган М.С. Мир общения: Проблема межсубъективных отношений. – М.:

Политиздат, 1988. – 65 с.

19.  Карпова Н.Л. Международная конференция по психологии общения // Вопросы психологии. – 2001. - №1. – С.143-144.

20.  Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности. – К., 1969. – С.8.

21.  Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах. – Минск, 1976. – С.10-17.

22.  Кон И.С. Открытие «Я». – М., 1978. – С.41-44.

23.  Кон И.С.  Психология старшеклассника. – М.: Просвещение, 1982.

24.  Кричевский Р.Л. Психолого-педагогическое изучение личности учащихся. – М., 1979. – С.63-71.

25.  Круглов Б.С. Роль ценностных ориентаций в формировании личности

школьника // Психологические особенности формирования личности школьника. – М., 1983. – С.58-60.

26.  Крутецкий Я.Л. Психология обучения и воспитания школьников. – М., 1976. – С.127.

27.  Куницына В.Н. Стиль общения и его формирование. – Л., 1983. – С.10-12.

28.  Леви В.Л. Искусство быть другим. – М.: Знание, 1981. – 59 с.

29.  Леонов Б.Ф. Психологические процессы и общение. – М.: Наука. – 1975. – С.124-135.

30.  Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1975. – С.85-88.

31.  Леонтьев А.Н. Психология общения. – Тарту, 1974. – 103 с.

32.  Ложкин Г.В. Структура межличностных отношений. – 1975. – С.80-95.

33.  Ломов Б.Ф. Познание и общение. – М., 1988. – 59 с.

34.  Ломов Б.Ф. Психологические исследования общения, - М., 1985. – 97 с.

35.  Макаренко А.С. Проблемы школьного советского воспитания. – Соч. в 7 т. – М., 1957. – Т.5. – С.210.

36.  Морозов А.В. Психология влияния. – СПб: Питер, 2000. – С.145-168.

37.  Мудрик А.В. Время поисков и решений, или старшеклассники о них самих. – М., 1989. – С.58-60.

38.  Мудрик А.В. общение школьников. – М.: Педагогика, 1987. – С.55-87.

39. Мудрик А.В. Совершенный старшеклассник: проблемы самоопределения. – М.: Знание, 1977. – 78 с.

40.  Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ.высш.пед.учеб. заведений: в 3-х

кн. – 3-е изд. – М., 1999. – Кн.3. – 640 с.

41.  Носуленко В.Н. Проблема общения в психологии. – М.: Наука, 1982. – С.32-38.

42.  Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. – К.: Либідь, 1990. – 45 с.

43.  Общение и формирование личности школьника / Под ред. А.А. Бодалева, Р.Л. Кричевского. – М.: Педагогика, 1987. – 150 с.

44.  Омаров А.М. Управление: искусство общения. – М., 1983. – С.150-158.

45.  Основы психологии управления / Под ред. Бандурки А.М., Бочарова С.П. – Х., 1999. – С.117-118, 119-123.

46.  Паниотто В.И. Структура межличностных отношений. – 1975. – С.80-95.

47.  Петровский А.В. Опыт построения социально-психологической концепции групповой активности //  Вопросы психологии. – 1975. - №5. – С.77-78.

48.  Роджерс К. Психология эмоций: Тексты. – М., 1984. – С.235-237.

49.  Рождественская Н.А. Роль стереотипов в познании человека человеком //

Вопросы психологии. – 1986. - №4. – С.69-75.

50.  Семиченко В.А. Психология общения. – К., 1997. – С.45-56.

51.  Снегирева Т.В. Восприятие сверстников и взрослых подростками и

старшеклассниками // Вопросы психологии. – 1985. - №5. – С.61-70.

52.  Снегирева Т.В. Особенности межличностного восприятия в подростковом и юношеском возрасте. – Кишинев, 1988. – 48 с.

53.  С чего начинается личность / Под ред. Р.И. Косолапова. – М., 1979. –

С.19-20.

54.  Сысенко В.А. Отцы и дети // социологические исследования. – 1986. –

С.94-101.

55.  Типология лідерства: методичний посібник / О.І. Романовський. – 2000. –

С.80.

56.  Ушакова Т.П. и др. Речь человека в общении. – М.: Наука, 1983. – С.69.

57.  Цуканова Е.В. Психологические трудности межличностного общения. – К.: Вища школа, 1985. – 159 с.

58.  Шумилин Е.А. Психологические особенности личности старшеклассников. – М., 1979. – С.34-37.

2