Загальна характеристика психічного і особистісного розвитку підлітка

РІВНЕНСЬКИЙ ІНСТИТУТ СЛОВ'ЯНОЗНАВСТВА

КИЇВСЬКОГО СЛАВІСТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

КАФЕДРА ПСИХОЛОГІЇ

ВПЛИВ ХАРАКТЕРОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПІДЛІТКІВ НА СОЦІОМЕТРИЧНИЙ СТАТУС В КЛАСІ

                                                                          Курсова робота з

                                                                                             соціальної психології

                                                                                                    студентки III курсу

                                                                                    факультету   психології

                                                                                                     та  мистецтвознавства 

                                                                     групи  П-072

                                                                                                спеціальності   "Психологія"      

                                                                                                Баін Наталії Миколаївни                                                                                                                                                                                                                        

Рівне 2010

Зміст

                                                                                   ст

Вступ…….………………………………………………………………..  3

Розділ I.   Загальна характеристика психічного і особистісного

розвитку підлітка

   1.1. Психолого-педагогічна характеристика підліткового віку………4

    1.2. Характерологічні особливості поведінки підлітків……………….5

    1.3. Психологічні новоутворення підліткового віку…………………...8

    1.4. Підліток як суб’єкт навчальної діяльності………………………..11

    1.5. Поняття соціального становища підлітка в шкільному колективі.15

Розділ 2.  Аналіз результатів експериментального вивчення основних тенденцій поведінки юнаків в системі міжособистісних стосунків у класі

2.1. Характеристика, мета та сутність методик............................................22

2.2. Аналіз результатів проведених методик.................................................29

Висновки    …………………………………………………………………..41

Література  ..…………………………………………………………………43   

Додатки    …………………………………………………………………….47

Вступ

Кожна людина, що живе в сучасному суспільстві, включена у безліч різних соціальних груп (навчальна група, родина,  дружня компанія і т.д.). У кожній з цих груп вона займає визначене положення, має деякий статус, до неї висуваються певні визначені вимоги. Таким чином, одна й та сама людина, в даному випадку підліток, повинен поводитися в одній ситуації, як учень, в іншій — як друг, у третій — як наставник, тобто виступати в різних ролях.

Метою даної курсової роботи є  дослідження  та аналіз впливу характерологічних особливостей підлітків на соціометричний статус в класі. Під час дослідження даної теми я планую виявити проблеми та ускладнення, що виникають у об'єктів дослідження — підлітків, проаналізувати дані проблемні ситуації та знайти методи їх вирішення. 

Предметом курсової роботи являється питання впливу оточення, характеру та особливостей соціальної системи, що має вплив на соціометричний статус підлітка у класі. 

Соціальна роль — відповідний прийнятим нормам спосіб поводження людей у залежності від їхнього статусу позиції в суспільстві, у системі міжособистісних відносин. Освоєння соціальних ролей — частина процесу соціалізації особистості, неодмінна умова «вростання» людини в суспільство собі подібних. Соціалізацією називається процес і результат засвоєння й активного відтворення індивідом соціального досвіду, здійснюваний у спілкуванні і діяльності. Засвоюючи соціальні ролі, людина засвоює соціальні стандарти поводження, учиться оцінювати себе з боку і здійснювати самоконтроль. Таким чином, розвита особистість може використовувати рольове поводження як інструмент адаптації до визначених соціальних ситуацій, у той же час не ідентифікуючи з роллю.

Розділ І. Загальна характеристика психічного і особистісного розвитку підлітка

1.1. Психолого-педагогічна характеристика підліткового віку

Підлітковий вік – один із найскладніших та найвідповідальніших періодів становлення й розвитку психіки людини. Це вік допитливого розуму, жагучого прагнення до пізнання світу, пошуку свого призначення в ньому, бурхливої активності, ініціативності, потреби в кипучій діяльності та творчості. Він характеризується багатьма суперечностями, різноманітними фізіологічними та психологічними змінами, кризами тощо, зумовленими переважно невідповідністю між прискореним біологічним (фізіологічним) дозріванням та відносинами психологічного й соціального розвитку.

Підлітковий вік починається, як правило, десь у 11 років у дівчат та у 12 років у хлопців. Це час так званої підліткової фізіологічної кризи. У цей період розпочинаються значні зміни функціональної активності нервової та ендокринної систем, що забезпечує докорінну перебудову дитячого організму, яка зумовлює перехід від дитинства до дорослості. Тому ця вікова криза називається ще   перехідною.

“Почуття дорослості”, яке приходить на зміну “почуттю дитячості” (що в молодшому віці створювало атмосферу захищеності, комфорту), зумовлює основну суперечність підліткового віку. Бажання молодих людей якомога швидше подорослішати породжує низку різноманітних проблем, але підлітки ні соціально, ні психологічно не готові правильно їх вирішувати.

Якщо якісні зміни у психічному розвитку молодшого школяра пов’язані передусім із навчальною діяльністю, то у психічному розвиткові підлітка головну роль відіграє система соціальних взаємин зі світом та взаємин в колективі.

Під впливом інтенсивнішого функціонування залоз внутрішньої секреції збільшується збудженість центральної нервової системи підлітка, що виявляється у підвищеній дратівливості, надмірній образливості, нестриманості тощо. Але цього може не бути, якщо дорослі виявлятимуть чуйність, тактовність та турботу. Поведінка підлітка значною мірою обумовлюється тим, як дорослі, зокрема батьки, допомагають йому вирішувати внутрішні суперечності.

Дівчатка підліткового віку спокійніші, ніж хлопчики, дисциплінованіше, відповідальніші, охоче виконують доручення вчителів, намагаються утвердитися в колективі успіхами в навчанні і громадській роботі. Цим, зокрема, і пояснюється своєрідний матріархат в учнівському самоуправлінні та багатьох громадських організаціях.

Статевий розвиток пробуджує цікавість підлітків до осіб протилежної статі й водночас підсилює увагу до своєї зовнішності. Ось чому дівчата починають надмірно використовувати косметику, роблять епатажні зачіски, специфічно ставляться до одягу. Хлопці також вигадують різні способи, щоб вирізнити себе серед однолітків, та визначити свій статус в колективі.

1.2  Характерологічні особливості поведінки підлітків

У підлітковому віці зростає значення дружби й міжособистісних стосунків у колективі однолітків, свого  «особливого»  статусу, характерною є специфічна система взаємин із соціальним середовищем, що обумовлює напрям психічного розвитку підлітка. В класі, де навчається підліток, він визначає для себе той чи інший соціометричний  статус. Він багато в чому починає дивитися по-дорослому на світ, більше цінує у людях принциповість, чесність, справедливість, пильно спостерігає за поведінкою дорослих, відчуває будь-які відтінки сімейних стосунків тощо.

У підлітків виникає велика потреба у тому, щоб саме батьки визнали їхню дорослість, їм притаманна чутливість до будь-якої фальші, лицемірства, їхні почуття надзвичайно загострені.

Психологічна криза підліткового віку пов’язана чималою мірою з тим, що у внутрішньому світі молодої людини формується нове явище – “почуття дорослості” .

Підліток часто ставить собі запитання: “Я – дитина, чи дорослий?” – і сам вирішує зарахувати себе до дорослих. Виникнення “почуття дорослості” має різні психологічні та фізіологічні підстави, наприклад, такі, як розвиток логічного мислення, пам’яті, волі, статевий розвиток. Тому можуть виникати конфліктні ситуації, непорозуміння, якщо до підлітка в цей період учителі, батьки, дорослі ставляться як до дитини, не бачать в ньому рівного собі, гідного, рівноправного співбесідника.

Якщо тиск із боку дорослих посилюється, це відповідно збільшує опір підлітка. Він шукає вихід із конфліктної ситуації, з психологічного і навіть душевного дискомфорту, а способи виходу обираються стихійно. Часто підліток не усвідомлює чому зухвало поводиться.

У підлітковому віці, як і в молодшому шкільному віці, основним соціальним середовищем дитини залишається школа. Зовнішні умови розвитку пісно пов’язані із внутрішніми. На основі вищого, ніж у молодших школярів, рівня психічного та особистісного розвитку відбуваються докорінні зміни у змісті і співвідношенні основних мотиваційних тенденцій особистості підлітка. На цьому етапі у дитини виникає специфічний комплекс потреб, що виражається в прагненні знайти своє місце у групі ровесників, показати свій статус, вийти за межі школи та приєднатися до життя та діяльності дорослих .

Своєрідність соціальної ситуації розвитку підлітка полягає у включенні його в нову систему стосунків, спілкування з дорослими та однолітками, в опануванні нових соціальних функцій. У школі це виявляється передусім у необхідності налагодження у зв’язку з предметним навчанням стосунки не з одним, а з багатьма вчителями, врахування особистісних якостей кожного з них і їх нерідко суперечливих вимог. Усе це, як зазначала Л.Божович, зумовлює нову позицію учнів щодо вчителів, своєрідно емансипує їх від безпосереднього впливу дорослих, робить їх самостійнішими. Найголовніша зміна в соціальній ситуації розвитку підлітка, на її думку, породжена роллю в його житті групи ровесників. Тому в навчально-виховній роботі з підлітками необхідно враховувати важливість для їх поведінки і діяльності думки однолітків.

У цьому віці головна цінність – система відносин з однолітками, наслідування “ідеалу”, бажання жити майбутнім (недооцінювання теперішнього). Відстоюючи свою самостійність, підліток формує і розвиває на основі рефлексії свою самосвідомість, образ “Я”, співвідношення “реального” і “ідеального Я”. На основі інтелектуалізації психічних процесів відбуваються якісні зміні у сфері довільності та опосередкованості.

Ця епоха співвідноситься з макрофазою індивідуалізації, за О.В. Петровським, “характеризується пошуком засобів і способів для позначення своєї індивідуальності...”

Поведінка підлітків визначається маргінальністю його стану. Це проявляється у психіці, для якої типові внутрішня скромність, невизначеність рівня домагань, внутрішні протиріччя, агресивність, схильність до крайніх точок зору і позиції. Конфліктність є більшою, чим більше відмінностей між світом дитинства і світом дорослих.

У дослідженні підліткового віку важливо, на думку Л. Виготського, виокремити основне новоутворення у психіці підлітка, з’ясувати соціальну ситуацію його розвитку, яка у кожному віці передбачає неповторну систему стосунків дитини і середовища. А суть кризи перехідного віку полягає у перебудові цієї системи. Психологічний зміст підліткової кризи пов’язаний з виникненням почуття дорослості, розвитком самосвідомості, ставлення до себе як до дорослої особистості, до своїх нових можливостей і здібностей. Підліткам властиві прагнення до ідеалів, максималізм, значні фізіологічні зміни. Підліткова криза знаменує собою друге психологічне народження дитини. Підлітком цей конфлікт переживається як страх втрати “Я”, як дилема: бути собою зі своїм особливим і окремим духовним світом і індивідуальними здібностями чи бути - з тими, хто дорогий і цінний .

Отже, враховуючи вищезазначене, можна стверджувати, що особливості проявів і перебігу підліткового періоду залежать від конкретних обставин розвитку підлітка, його соціальної позиції у світі дорослих та однолітків. Вирішальна роль у його психічному розвитку належить передусім системі соціальних відносин (відносин із навколишнім світом, та міжособистісних відносин).

1.3. Психологічні новоутворення підліткового віку

Підлітковий вік характеризується такими специфічними новоутвореннями, як почуття дорослості, потреба у самоствердженні.

Розвиток дорослості є процесом становлення готовності дитини до життя в суспільстві. Він передбачає засвоєння суспільних вимог до особистості, діяльності, стосунків і поведінки дорослих.

Становлення дорослості відбувається по-різному. Перші її ознаки можуть дуже відрізнятися від розвинутих форм, проявлятися раптово. Якщо не знати і не враховувати нових тенденцій розвитку в підлітковому періоді, то процес виховання може бути неефективним, а становлення особистості – відбувається стихійно.