Автор: Пользователь скрыл имя, 28 Февраля 2013 в 16:07, курсовая работа
Актуальність: Поняття творчості, обдарованості, а також термін «творча особистість» є сферою досліджень багатьох вчених. Завдання визначення чіткої межі між ними завжди стояла на шляху дослідників. Дослідження в цій галузі психології вимагають комплексного міждисциплінарного підходу (соціально-психологічного, біологічно-генетичного, філософсько-соціологічного і т.д.).
Творча особистість далеко не новий предмет дослідження. Вона завжди цікавила мислителів усіх епох і викликала прагнення створити «теорію творчості». Це пояснюється динамізмом становлення реальних людських здібностей, в їх нескінченно різноманітних формуваннях, проявах і застосуванні.
ЗМІСТ
ВСТУП ……………………………………………………………………….…..2
Розділ 1.ПІДХОДИ ДО КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ У ПСИХОЛОГІЇ ……………………………………………….…............................4
1.1. Поняття творчості в психології…………………………………………...…4
1.2. Психологічні риси і особливості творчої особистості……………………..6
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...13
Розділ 2.ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ………………………………………….………………………14
2.1. Генетичні чинники становлення творчої особистості…………………….14
2.2. Середовище, як чинник становлення творчої особистості……...………..17
2.3. Особистісні властивості, як чинник становлення творчої особистості….21
Висновки до розділу 2………………………………………………………….23
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..24
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….26
Таким чином, в психогенетиці визнається мала ймовірність успадкування індивідуальних відмінностей в творчості. На основі аналізу умов виховання і спадковості Ю.Б. Гіппенрейтер [2] робить наступний висновок: чинники середовища мають вагу, порівняно з чинником спадковості, і можуть іноді повністю компенсувати або, навпаки, нівелювати дії останнього.
Більше значення у розвитку цієї якості особистості вчені надають особливостям середовища. Наприклад, результати кроскультурних досліджень дозволили Торренсу [14, с. 150-164] зробити наступні висновки:
1. Характер культури впливає
на тип креативності творчої
особистості і процес її
2. Розвиток творчої особистості не визначається генетично, а залежить від культури в якій виховувалася дитина.
3. Не існує переривчастості
у розвитку творчої
Висновки А. Адлера про те, що творчість є способом компенсації комплексу недостатності, також приводять до думки про вплив середовища [14, с. 168-179].
Дослідники відводять вирішальну роль впливу сімейних відносин. У дослідженнях Д. Манфілда, Р. Альберта і М. Рунко [цит. по 4] були виявлені зв'язки між негармонійними стосунками в сім'ї, психотичних батьків розвитку їхніх дітей, як творчих особистостей. Однак, ряд інших дослідників вказують на необхідність гармонічних відносин для формуватися творчої особистості. Наприклад, Є.В.Алфєєва [цит. по 4] говорить про те, що негармонійне сімейне виховання гальмує вплив на розвиток творчих рис особистості.
В.Н. Дружинін [4, с. 132-141] вважає, що творчість є властивістю, яка актуалізується лише тоді, коли це дозволяє навколишнє середовище. Для становлення творчої особистості необхідні наступні умови:
1. Відсутність зразка регламентованої поведінки;
2. Наявність позитивного зразка творчої поведінки;
3. Створення умов для наслідування творчої поведінки;
4. Соціальне підкріплення творчої поведінки.
Аналіз фактів сімейних відносин дозволив В.М. Дружинину[4] зробити висновок про те, що сімейне середовище сприяє розвитку творчості так, де присутні такі факти:
1. Великі шанси проявити
творчі здібності має, як
2. Менше шансів проявити
творчі здібності у дітей, які
ідентифікують себе з батьками
(батьком). Навпаки, якщо дитина
ототожнює себе з «ідеальним
героєм», то шансів стати
3. Частіше творчі особистості з'являються в сім'ях, де батько значно старше матері.
4. Рання смерть батьків
призводить до відсутності
5. Сприятливо для розвитку
творчої особистості є увага
до здібностей дитини, коли його
талант стає організуючим
Отже, родинне середовище, де, з одного боку, є увага до дитини, а, з іншого боку, де до нього пред'являються різні, неузгоджені вимоги, де малий зовнішній контроль над поведінкою, де є творчі члени сім'ї і заохочується нестереотипно поведінка - призводить до становленню дитини, як творчої особистості. Гіпотеза наслідування, як основного механізму формування творчої особистості, свідчить, що для розвитку творчих здібностей дитини необхідно, щоб серед близьких дитині людей була творча людина, з якою б дитина себе ідентифікувала. Процес ідентифікації залежить від стосунків у сім'ї: як зразком для дитини можуть бути не батьки, а «ідеальний герой», що володіє творчими рисами з більшою ймовірністю, ніж батьки.
Негармонійні емоційні стосунки в родині сприяють емоційному віддаленню дитини від, як правило, нетворчих батьків, але самі по собі не стимулюють розвиток творчості.
Для розвитку творчої особистості необхідне нерегламентоване середовище, з демократичними стосунками і наслідування дитини творчої особистості [цит. по 6].
Соціальні чинники можуть гальмувати, блокувати творчий початок, а можуть сприяти його прояву. Обмеженість сенсорного досвіду є своєрідним гальмом у розвитку творчого потенціалу і породжує звичку слідувати стереотипам. Середовище, в якому творчість могла б актуалізуватися, має високий ступінь невизначеності, не регламентованість і потенційної багатоваріативності (багатством можливостей). Середовище, сприятливе для розвитку креативності, має підкріплювати креативну поведінку. Тяга до творчості, новаторства виникає там, де з'являється група людей - потенційних або дійсних однодумців. Як це не парадоксально, новаторство вимагає колективності, зближень і навіть визнання, хоча б у невеликому гуртку людей.
Головним чинником, що визначає становлення творчої особистості, є зміст взаємин підлітка з дорослими, позиція, яку займає дорослими по відношенню до нього. Дорослі зазвичай створюють собі певний образ учня, який вони хотіли б сформувати, хочуть бачити у дітей такі риси, як слухняність, виконання доручень і т.п. Творча особистість припускає здатність йти на розумний ризик, долати перешкоди, готовність протистояти думці оточуючих. Особливе місце в блокаді творчості та індивідуальності займає традиційна форма навчання. По-перше, на відміну від інших видів діяльності, навчальний процес не має для підлітка індивідуальної значущості і ясної кінцевої мети. По-друге, часто креативи відчувають дискримінацію в школі через орієнтацію навчання на "середні оцінки", уніфікації програм, переважання жорсткої регламентації поведінки, ставлення вчителів. Вчителі, як правило, оцінюють креативів як "вискочок", демонстративних, впертих і т.д. Опір творчих особистостей, їх велика чутливість до монотонії розцінюється як лінь, упертість, дурість.
Таким чином, існують різні підходи, які зводяться до розгляду творчої здатності як природженої, що не змінює характеристики і які піддаються змінам. Проте, видно, що чинники, які впливають на розвиток творчості ще недостатньо вивчені.
2.3 Особистісні властивості, як чинник становлення творчої особистості.
Встановлено, що для становлення творчої особистості потрібний певний рівень розвитку інтелектуальних здібностей. Не має творчих особистостей з низьким інтелектом, але є інтелектуали, яких не можуть віднести до творчих особистостей. Оптимальним варіантом є їх поєднання [6, с. 138]. Таким чином, творчість виступає в якості необхідного, але недостатньої умови становлення творчої особистості.
У психології творчості прийнято
вважати, що високий прояв творчих
здібностей зазвичай поєднується з
певними особистісними
Б. Ф. Ломов [8 с. 96] виділяє одним з чинників, котрий визначає розвиток творчої особистості - мотивацію. Ряд дослідників вважають, що для творчості необхідна мотивація досягнень, інші вважають, що мотивація соціального схвалення блокує творчий процес, ускладнює прояв творчих можливостей особистості. Більшість авторів є переконаними в тому, що наявність будь-якої мотивації і особистісної захопленості є головною ознакою творчої особистості. В основі творчості лежить потреба в переживанні позитивних емоцій, потреба в творенні. А. Роу, досліджуючи біографії великих творців, знайшла єдине спільне у їхніх біографіях - прилучення до радості творчого відкриття в підлітковому віці. Тому розвиток творчих здібностей починається з формування потреби в пізнанні [6, с. 157].
Творчість - це реалізація людиною своєї індивідуальності. Але для того щоб індивідуальність могла бути пред'явлена, вона повинна бути в тій чи іншій формі усвідомлена людиною як така. Все, що робить чи не робить людина, у великій мірі обумовлено його концепцією самого себе. І від того, наскільки він знає і розуміє сильні і слабкі сторони своєї особистості, свій внутрішній потенціал, залежить можливість розкриття творчих можливостей. Успіхи в цілому не менш залежать від уявлення людини про свої здібності, ніж від самих цих здібностей. Підлітковий вік є віком відкриття та утвердження свого унікального і неповторного Я у формі розвитку самосвідомості. У підлітка з'являється відчуття індивідуальності, а разом з ним - інтерес до свого внутрішнього світу і засобів його вираження.
Оскільки творчість переважає
над інтелектом, то й активність
несвідомого переважає над
Творчим людям притаманні наступні особистісні риси:
Часто в цьому ряду згадують
особливості «Я» - концепції, яка
характеризується упевненістю у
своїх здібностях і силою характеру.
Найбільш суперечливі дані про психічну
емоційної врівноваженості
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2
ВИСНОВКИ
Було визначено, що середовище є чинником, котрий має вплив як на активацію, так і на пригнічення процесу формування творчої особистості,задаючи темп розвитку творчої особистості. Серед усіх соціальних чинників найбільший вплив має сімейне середовище.
Досліджено, що, такі особистісні риси, як, незалежність, відкритість розуму, висока толерантність, розвинене естетичне почуття та прагнення до краси насамперед обумовлюють активацію формування творчої особистості.
Творча особистість є однією з важливіших складових успішного суспільства, тому у перспективі подальшого дослідження можна зазначити: