Теворческая личность

Вчені - дослідники виділяють  такі основні особливості творчої  особистості, як [6, с. 123]:

¾ сміливість думки, схильність до ризику;

¾ фантазія;

¾ проблемне бачення;

¾ вміння мислити;

¾ здатність знаходити протиріччя;

¾ вміння переносити знання та досвід у нову ситуацію;

 ¾ незалежність;

¾ альтернативність;

¾ гнучкість мислення;

¾ здатність до самоврядування .

О. Л. Кульчицька [цит. по 15] виділяє ще такі особливості творчої особистості:

¾ виникнення спрямованого інтересу до певної галузі знання, ще в дитячі роки;

¾ висока працездатність;

¾ підпорядкування творчості духовної мотивації;

¾ стійкість, впертість;

¾ захоплення роботою.

В. О. Моляко [цит. по 10] вважає однією з основних якостей творчої особистості - прагнення до оригінальності, до нового, заперечення звичайного, а також високий рівень знань, умінь аналізувати явища, порівнювати їх, наявність стійкого інтересу до певної роботи, порівняно швидке і легке засвоєння теоретичних і практичних знань,схематичність і самостійність у роботі.

Отже, можна винести такі загальні риси та особливості творчої  особистості, прийняті багатьма дослідниками даної проблеми[цит. по 6]:

1. Людина наділена свободою вибору. Вона здатна вибирати наміри і мотиви. Може проводити відбір розумових операцій і дій, які робить. Завдяки цій свободі людина стає істотою творчою.

2. Людина-творець виступає головною причиною своєї поведінки. Вона є системою щодо самокерування; джерело її дії міститься, насамперед, у суб'єкті, а не в об'єкті. Це унікальна особистість; екстенсивна мотивація чи спонтанні думки значною мірою впливають на її рішення і вчинки, на те, що вона робить і чого уникає.

3. Головною рушійною силою є потреба (метапотреби), підтвердження своєї цінності. Вони задовольняються завдяки створенню нових форм або руйнування старих.

4. Людина є творцем, налаштованим на внутрішній і зовнішній розвиток. Розвиток - головна мета людської особистості.  Без орієнтації на зростання людина, можливості якогї обмежені, не мала би шансів протриматися і не змогла б побудувати свого добробуту і благополуччя, тобто щастя.

5. Людина-творець має обмежену свідомість і самосвідомість. Цю передумову руйнує радикальна думка про те, що є психічним, свідомим і одночасно радикальна думкою про несвідомість розуму і характеру.

6. Дії людини, особливо її думки і дії, у великій мірі впливають на те, яке місце вона займає в масштабах добра і зла; під їх впливом вона стає гуманною або негуманною.

Зміст поданих передумов  показує, що ми маємо справу з позитивною концепцією людини, яка, будучи обдарованою  свободою вибору, керує своєю поведінкою, переходить межі власних досягнень  і можливостей, прагне до розвитку і  високої самооцінки і зміни своєї Я-концепції [3].

Ю.О. Козелецький [7. С. 89] класифікує потреби творчих людей, приймаючи як критерію простір, в якому вони функціонують. Згідно з цим критерієм він виділяє чотири їх види:

- Перший - життєві потреби (основні, природні), які є вродженими, сформованими генетично. Їх задоволення необхідно для підтримки існування індивідуума і роду Homo sapiens.

- Друга група є пізнавальні потреби, які людина задовольняє в області науки, філософії, літератури, музики, образотворчого мистецтва, інформатики (потреба в компетенції, інформації, естетичні потреби).

- Третя група соціальні потреби, названі автором інтерперсональних (наприклад, потреба любові, братерства, домінування чи влади над іншими, потреба соціальної безпеки). Цю групу потреб можна задовольнити в зовнішньому просторі.

- До останньої групи  належать особисті потреби, більше за інших пов'язані з внутрішнім світом суб'єкта. Вони більшою мірою впливають на унікальність і неповторність особистості. Сюди автор відносить такі потреби, як потреба індивідуальних досягнень, потреба власної цінності, потреба сенсу життя, або трансценденції.

Наступним складовим елементом  особистості є емоційний елемент. Він дуже складний і охоплює постійні нейрофізіологічні і психічні системи, що генерують емоційні стани і  процеси, афекти і настрої. Унікальною властивістю емоційного елемента є  те, що він пов'язаний майже з усіма  елементами особистості. Такі судження насичені позитивними або негативними  емоціями. Емоційність відноситься  до головних вимірах темпераменту і  невротичності. Емоційні структури  включаються в мотиваційні процеси, тому емоційність "обслуговує" всі  інші складові елементи творчої особистості. Ю.О.Козелецький виділив ще один елемент особистості - особистий, розуміється їм як глибока нейрофізіологічна, психічна і духовна структура, в якій знаходиться екзистенційно-тотожний (особистісний) зміст, що стосується цієї особи [цит. по 7].

Творчість особистості слід розглядати, враховуючи мікросоціальні чинники: культурні, політичні та економічні. Системні концепції творчості ламають "Персонологічну" точку зору, згідно якої творчість обмежується людською істотою - його пізнанням, психікою чи особистістю [6. с.111 ].

Творча особистість представлена у творчості багатогранно, оскільки вона складається з біологічних, психологічних і соціальних структур, працює на свідомому і несвідомому  рівнях завдяки пізнавальним, емоційним  і вольовим системам. Така людина неповторна, живе одночасно у зовнішньому і внутрішньому світі.

 

 

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

1. Творчість - це вища форма діяльності особистості, котрий характеризується створенням суб’єктивних цінностей, якісно нових, цінних не тільки для певної особистості але і для людей взагалі.

Головними характеристиками творчості є оригінальність, неочевидність  рішення, оптимальність, суспільно-історична  унікальність.

2. Творча особистість – тип особистості, з високим рівнем творчих здібностей, які дозволяють їй досягти прогресивних соціальних і особистістно значущих результатів в одній або декількох видах діяльності. Головні особливості творчої особистості є – стійкість, високий рівень спрямованості на творчість, мотиваційно-творча активність, сміливість думки, фантазія, вміння мислити, здатність знаходити протиріччя, незалежність, гнучкість мислення.
3. Потреби творчих особистостей – підпорядкованість творчості духовної мотивації, стійкість, захоплення роботою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ

 

2.1 Генетичні чинники  становлення творчої особистості

 

Завданя психогенетики - вирішити проблему індивідуальних відмінностей між людьми, в тому числі відмінностей в їх здібностях.

Існує достатньо прикладів  в історії, коли творчі здібності  були генетично успадковані. Це сімейства  математиків Бернуллі, композиторів Бахів, російських письменників і мислителів - сім'я Соловйових та інших. Спроба виявити спадкові детермінанти творчості була зроблена в роботах дослідників, що належать до вітчизняної школи диференційованої психофізіології. Представники цього напряму стверджують, що в основі загальних здібностей лежать властивості нервової системи (задатки). Гіпотетичною властивістю нервової системи людини, яка могло б у ході індивідуального розвитку детермінувати творчість, вважається "пластичність". Полюсом, протилежним пластичності, є ригідність, яка проявляється в малій варіативності показників активності центральної нервової системи, в ускладненні переключення,в неадекватності переносу старих способів дії на нові умови, стереотипності мислення. Однак питання про зв'язок пластичності з творчістю залишається відкритим [6 с. 119-124].

При вирівняних, загалом, сприятливих  умовах розвитку дуже велике значення набувають спадкові відмінності  в обдарованості. Під час аналізу патографій, присутніх в життєписах великих людей, В. Л Ефроімсон [5] відзначає наступні біологічні фактори геніальності:

 

Подагра і гіперурикемія

Серед чоловічого населення  світу похилого віку подагрики складають 0,6-1,5%, при цьому фізично вони не цілком повноцінні. Серед геніальних або близьких до геніальності майже 50%! Підвищену розумову активність подагріков пояснюють тим, що сечова кислота структурно дуже схожа з кофеїном і теоброміном - відомими стимуляторами розумової активності.

Найвідоміші подагрики-геніі  це - Пріам, Ахілл, Олександр Македонський, Мікеланджело,Христофор Колумб, Борис  Годунов, Петро I, Г. Галілей, Ф. Бекон, Г.В. Лейбніц, І. Ньютон, Якоб і Іоганн Бернуллі, Ч. Дарвін.

 

Високочолі і  гігантолобі генії

Еволюційно, природний відбір прямував на збільшення голови і особливо лобових часток, які прикриваються чолом, і це дозволяє припускати наявність деякої, хоча і аж ніяк не повної, кореляції між розміром голови і відносної висоти чола з інтелектом.

Іншими словами, саме в  мозку людини відбувається активація  максимальної кількості генів, і, якщо дозволити собі деякі спрощення, можна стверджувати, що в мозку, як у жодній іншій тканини, максимально  мобілізується і використовується генотип людини. Додамо, що частина  мозку людини, яка керує фізіологічною  функцією центральної та периферичної нервових систем, становить близько  ⅓ його обсягу, тоді як ⅔ - виконує  функцію мислення. Саме завдяки цим  даним питання про значення обсягу мозку втрачає свою примітивність.

 

 

Синдром Марфана

Синдром Марфана - особлива форма диспропорційного гігантизму -

При цьому важкому рідкісному захворюванні істотно скорочує тривалість життя, але воно подарувало людству  щонайменше п'ять вражаючих особистостей: Авраама Лінкольна, Ганса Христиана Андерсена, Шарля де Голля, Корнія Чуковського, Вільгельма Кюхельбекера. Є впевненість, що систематичні пошуки визначать ще чимало великих діячів з цією аномалією.

 

Синдром Морріса

У довгому ряду досліджень відзначена виняткова діловитість, фізична та розумова енергія жінок .

Псевдогермафродитизм мав  би породжувати найтяжчі психічні травми, але емоційна стійкість цих особистостей, їх життєлюбність, різноманітна активність, енергія, фізична та розумова, просто вражаючі. У другій половині ХХ ст. можна було назвати близько десятка «амазонок» з цим синдромом.

Жанна д'Арк мала загальну статуру, яка відрізнялося кілька чоловічими пропорціями. Вона дуже любила фізичні  і військові вправи, охоче носила чоловічий одяг. У неї ніколи не було менструацій, що дозволяє нам по сукупності інших особливостей через  п'ять з половиною століть впевнено ставити Жанні д'Арк діагноз  тестикулярною фемінізації - синдрому Морріса.

 

Гіперсексуальність

Особливе місце займає надзвичайна енергія і сила волі, породжена сексуальним утриманням (одним із прикладів є монах  Гільдебранд) або, високою сексуальністю. Нестримної сексуальністю відрізнялися Генріх II Плантагенет, Ярослав Мудрий, Чингізхан, Іван Грозний, Петро I, Катерина II, А.С. Пушкін, М.Ю. Лермонтов, Ф.І. Тютчев, А.А. Блок, С.А. Єсенін, В.В. Маяковський, Л.М. Толстой та багато інших. У деяких підвищена сексуальність зберігалася до глибокої старості (І.В. Гете), і якщо біографії багатьох чудових діячів свідчать про повну або майже повну сублімації сексу творчістю (І. Кант, Людвіг ван Бетховен), то коли-небудь з'явиться можливість розглянути і це можливе джерело творчої потенції, яка яскраво проявилася у аскетів-подвижників, священиків, монахів.

 

 

 

Гіпоманіакальний-депресивний  психоз

Як відомо, м'яку форму  маніакально-депресивного психозу  багато авторів називають циклотимією.

Можна назвати ряд геніїв і видатних талантів з гіпоманіакальний-депресивним  механізмом геніальності або величезної продуктивності, що страждали циклотимією, шизофренією, нав'язливістю, психопатією, алкоголізмом або наркоманією. Це М. Лютер, Дж. Свіфт, К. Лінней, І.В. Гете, А. Шопенгауер.

Необхідно відзначити, що більшість розглянутих вище факторів геніальності носять значною мірою спадковий характер.

Ю.Б. Гіппенрейтер [2] виділяє наступні факти:

1. Висновки про уродженість здібностей роблять також на основі повторення їх у нащадків видатних людей. Однак, подібні факти не є чіткими, оскільки не дають можливість розвести дії спадкоємності та середовища: при виражених здібностях батьків з більшою ймовірністю створюються сприятливі, а іноді й унікальні умови для розвитку тих же здібностей у дітей.

2. Більш чіткі факти  дають дослідження із застосуванням  близнюкового методу. Кореляції  були невисокі, що дозволило зробити  висновок: вклад спадковості в  детермінацію індивідуальних відмінностей  за рівнем розвитку дивергентного  мислення дуже невеликий.

 

 

2.2 Середовище, як  чинник становлення творчої особистості