Темперамент та його вплив на успішність учбової діяльності дітей молодшого шкільного віку

-      Переважання якостей холеричного типу темпераменту – 4 дітей;

-      Переважання якостей меланхолічного типу темпераменту – 4 дітей;

-      Переважання якостей флегматичного типу темпераменту – 2 дитини;

-      Переважання якостей сангвінічного типу темпераменту – 10 дітей.

-      Чистий холеричний тип темпераменту – 2 дитини.

-      Чистий меланхолійний тип темпераменту – 1 дитина.

-      Чистий сангвінічний тип темпераменту – 5 дітей.

-      Чистий флегматичний тип темпераменту – 2 дитини.

Таким чином, виявилось, що найчисельнішою групою у досліджуваній  вибірці є діти з переважанням сангвінічного типу темпераменту, стосовно інших трьох типів темпераменті, то вони знаходяться майже на одному рівні.

Таблиця 2.2

Розподіл молодших школярів відповідно до домінуючого  типу темпераменту та рівня навчальної діяльності

№ пп	Ім'я учня	Домінуючий  тип темпераменту	інтегрований  тип розвитку пізнавальної активності
1	Руслан	Переважання якостей  холеричного типу	Помірний
2	Ольга	Переважання якостей  сангвінічного типу	Помірно-знижений
3	Роман	Холеричний	Помірний
4	Тетяна	Флегматичний	Обдарований
5	Ольга	Переважання якостей  сангвінічного типу	Помірний
6	Анна	Переважання якостей  холеричного типу	Помірний
7	Богдан	Сангвінічний	Обдарований
8	Олексій	Флегматичний	Помірно-знижений
9	Діана	Переважання якостей  сангвінічного типу	Помірний
10	Юлія	Переважання якостей  меланхолічного типу	Помірний
11	Катерина	Переважання якостей  сангвінічного типу	Помірний
12	Анна	Переважання якостей меланхолічного типу	Помірний
13	Владислав	Сангвінічний	Обдарований
14	Каріна	Переважання якостей  флегматичного типу	Помірно-знижений
15	Богдан	Переважання якостей  сангвінічного типу	Помірний
16	Олена	Переважання якостей  холеричного типу	Помірний
17	Софія	Переважання якостей  сангвінічного типу	Помірно-знижений
18	Олексій	Переважання якостей  флегматичного типу	Помірно-знижений
19	Антон	Переважання якостей  сангвінічного типу	Високий
20	Ярослав	Сангвінічний	Помірно-знижений
21	Олександра	Переважання якостей  меланхолічного типу	Помірний
22	Владислав	Холеричний	Помірно-знижений
23	Анастасія	Переважання якостей  сангвінічного типу	Помірний
24	Сергій	Сангвінічний	Високий
25	Дмитро	Переважання якостей  сангвінічного типу	Помірний
26	Анастасія	Переважання якостей  меланхолічного типу	Помірно-знижений
27	Ольга		Помірний
28	Анна	Сангвінічний	Високий
29	Дмитро	Переважання якостей  сангвінічного типу	Помірно-знижений
30	Сергій	Переважання якостей  холеричного типу	Помірний

Порівнюючи  результати двох етапів констатувального експерименту можна зробити висновок про те, що переважна більшість молодших школярів з нашої вибірки, які виявили обдарований або високий інтегрований тип розвитку пізнавальної активності мають переважання якостей сангвінічного типу характеру. Представники флегматичного, меланхолічного та холеричного типу характеру виявили помірний або помірно-знижений тип пізнавальної активності. Це може свідчити про те, що індивідуальні психологічні особливості істотно впливають на ефективну навчальну діяльність молодших школярів і потребує психолого-педагогічної корекції.

ВИСНОВКИ

Особливості темпераменту суттєво впливають на ієрархію компонентів  учбової діяльності молодших школярів, специфіку використання ними способів та прийомів розумової діяльності. Формування індивідуальних стилів учбової діяльності молодших школярів передбачає створення таких умов, які забезпечують оптимальний вплив типу темпераменту учнів на процес засвоєння знань.

Своєрідність  молодшого шкільного віку полягає  в тому, що конституційні особливості дитини вже сформовані, а достатнього життєвого досвіду для даної (учбової) діяльності ще немає. Саме це дає змогу простежити зародження індивідуального стилю учбової діяльності (і діяльності в цілому), визначити такі завдання, в яких виявилися б найбільш характерні реакції, пов'язані з типом вищої нервової діяльності й темпераменту, змоделювати умови, потрібні для нагромадження знань, умінь та навичок, що необхідні для розв'язання певних завдань.

Роль темпераменту в діяльності полягає в тому, що від нього залежить ступінь та характер впливу на діяльність як зовнішніх умов, так і внутрішніх - тобто індивідуально-психологічних властивостей людини. Тому одним з шляхів пристосування темпераменту до вимог діяльності є формування індивідуального стилю діяльності.

Темперамент характеризує психічну індивідуальність дитини насамперед з боку властивої їй динаміки нервово-психічних  процесів і станів, їхньої інтенсивності, швидкості, ритму, тривалості, перебігу.

Уже на початку  навчання в школі учні відрізняються один від одного рівнем обізнаності з навколишнім світом, спостережливістю, вмінням думати, запам'ятовувати й відтворювати, висловлювати свої думки за допомогою усного мовлення та ін.

Індивідуальні відмінності виявляються і в  шкільній учбовій діяльності молодших школярів, у її результативності. Діапазон цих відмінностей у одних галузях навчання звужується, а в інших - розширюється. У процесі навчання здібності учнів не тільки використовуються, а й розвиваються. Виробляються уважність, спостережливість, якості пам'яті, мислення й мовлення, а також емоційні й вольові властивості.

Типологічні особливості  учнів чинять суттєвий вплив на формування індивідуального стилю учбової  діяльності. В ході дослідження нами було виявлено позитивні зв’язки між психодинамічними властивостями молодших школярів та рівнем їх пізнавальної активності, яка, в свою чергу, є показником та мотивацією до успішної навчальної діяльності учня.

Однак, за словами  та спостереженнями педагогів, за звичайних  умов навчання спонтанне формування індивідуального стилю учбової діяльності, яке обумовлюється властивостями темпераменту, не визначає достатньої ефективності цього стилю при розв’язанні учбових завдань. В стресових ситуаціях коли значно зростає емоційне напруження, зокрема під час написання диктантів, самостійних та контрольних робіт вплив темпераменту на ефективність діяльності значно посилюється, оскільки способи дій, які були попередньо засвоєні, стають нерезультативними й потребують додаткової мобілізації організму для того, щоб справитися з понадзавданнями.

За умови  навчання молодших школярів різних способів розв’язання учбових завдань, відповідно до їх психодинамічних особливостей, формується типологічно зумовлений індивідуальний стиль учбової діяльності учнів зазначеного віку, який є оптимальним щодо здійснення орієнтовної, виконавчої та контрольної фаз діяльності.

Порівнюючи  результати двох етапів констатувального експерименту можна зробити висновок про те, що переважна більшість  молодших школярів з нашої вибірки, які виявили обдарований або високий інтегрований тип розвитку пізнавальної активності мають переважання якостей сангвінічного типу характеру. Представники флегматичного, меланхолічного та холеричного типу характеру виявили помірний або помірно-знижений тип пізнавальної активності. Це може свідчити про те, що індивідуальні психологічні особливості істотно впливають на ефективну навчальну діяльність молодших школярів і потребує психолого-педагогічної корекції.

Результати  проведеного дослідження дали нам  змогу зробити певні висновки як в теоретичному, так і в практичному відношенні, а також окреслити перспективні, з нашої точки зору, напрями подальшої роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1.    Алферов А. Психология развития школьников: Учебное пособие по психологии. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 2000. – 384 с.;

2.    Ануфрієва О. Оцінка рівня всебічного розвитку особистості молодшого школяра // Початкова школа. - 1998. - №12. - с.41-43.;

3.    Балл Г.О. Про визначальні характеристики здібностей і принципи їх врахування у навчально-виховній роботі // Психологія. - К., 1992. - Вип.39. - с.3-11;

4.    Бех І.Д. Вивчення особистості молодшого школяра // Початкова школа. - 1993. - №3. - с. 6-10;

5.    Бондар Л. В. Спільна учбова робота молодших школярів як фактор інтелектуального розвитку // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. пр. - К., 2001.- Т.3. - Ч.6. – с. 220-225;

6.    Бондар Л. В. Роль спільної учбової діяльності молодших школярів у системі розвивального навчання // Вісник Харківського національного університету.-Вип.493. - Серія Психологія. - Харків, 2000. - с. 38-41;

7.    Бутківська П. Цінності: від учителя до учня // Початкова школа. - 1997. - №2. - с.6-8;

8.   Васецька Т.М. Врахування особливостей темпераменту у навчанні та вихованні дітей молодшого шкільного віку: На допомогу вчителям початкових класів, вихователям, батькам. – Кіровоград: "Імекс ЛТД", 1998, - 54 с.

9.   Васецька Т.М. Темперамент в індивідуальному стилі діяльності молодших школярів // Початкова школа. К:- 1999. - №6. - С. 7-9.

10.  Васецька Т.М. Особливості впливу темпераменту на індивідуально-психологічний стиль учбової діяльності //Психологія. Збірник наукових праць: НПУ імені М.П. Драгоманова, вип.№1(8),К:2000, -с.189-195.

11.  Данилова Л. Формування особистості нового типу // Педагогіка і психологія. - 2000. - №3. - с. 59-64;

12.  Дубравська Д.М. Основи психології: Навч. посібник. - Львів: Світ, 2001. - с.240-254;

13.  Гільбух Ю.З. Темперамент і пізнавальні здібності школяра. - К.: ІЗІМН. - 1992. - с.194-210;

14.  Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. — М., 1996.

15.  Ересь Е. П. Темперамент и его воспитание у школьников. — Минск, 1960.

16.  Заброцький М.М. Основи вікової психології: Навч. посібник. - Тернопіль: Богдан, 2001. - с.57-71;

17.  Кречмер Э. Теория темпераментов. // Психология индивидуальных различий. Хрестоматия. — М., 2000.

18.  Крутецкий В.А. Психология. — М.,1986.

19.  Мерлин В. С. Очерк теории темперамента - М., 1964.

20.  Митнин О. Пізнавальні завдання для розвитку творчих здібностей // Початкова школа. - 2000. - №12. - с.34-38;

21.  Морочковська Л. Індивідуальні особливості школяра: Методика проведення психолого-педагогічного консиліуму // Шкільний світ. - 2001. - №12. - с.2;

22.  Небылицын В.Д. Актуальные проблемы дифференциальной психофизиологии. //Психология индивидуальных различий. Хрестоматия. — М., 2000.

23.  Немов Р.С. Психология. Учебник. Т. 1.— М., 1995.

24.  Непомнящая Н. И. Становление личности ребенка 6-7 лет - М., 1992.

25.  Петровский А. В. Введение в психологию. — М., 1995.

26.  Петровский В. А., Виноградова А. М., Кларина Л. М. и др. Учимся общаться с ребенком. — М., 1993.

27.  Прокопенко І., Євдокимов В. Педагогічна технологія. – Х.: Основа, 1995. 105 с.;

28.  Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. Т. II — М., 1989.

29.  Русалов В.М. Биологические основы индивидуально-психологических различий. — М., 1979.

30.  Русалов В.М. О природе темперамента и его места в структуре индивидуальных свойств человека. // Вопросы психологии. — №1, 1985

31.  Савченко О.Я. Умій вчитися: Навч. посібник для молодших школярів. - К.: Освіта, 1998. - 188 с;

32.  Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии. — М., 1982.

33.  Третяк Т.М. Розвиток творчості школярів у навчально-виховному процесі // Практична психологія та соціальна робота. - 1999. - №6. - с.9-11;

34.  Учбова діяльність молодшого школяра: діагностика і корекція неблагополучностей / В.П. Гапонов, В.А. Георгієвська та ін. - К.: ВІПОЛ, 1994. - 88 с.

ДОДАТКИ

Додаток А.

Фігурний тест Е. Торренса.

Цей тест складається  із трьох субтестів. Відповіді на всі завдання даються у вигляді малюнків і підписів до них.

Мета дослідження: оцінити творчу продуктивність, показники креативності, здатність тривалий час залишатися відкритим новизні й розмаїтості ідей, досить довго відкладати ухвалення остаточного рішення для того, щоб зробити розумовий стрибок і створити оригінальну ідею, відбиває здатність детально розробляти придумані ідеї

Процедура дослідження:  на виконання кожного субтеста дається 10 хв., але на думку багатьох психологів, час виконання завдання можна не обмежувати, тому що креативний процес припускає вільну організацію тимчасового компонента творчої діяльності. Художній рівень виконання в малюнках не враховується.

Субтест 1. «Намалюйте картинку». Випробуваному пропонується намалювати картинку, при цьому як основу малюнка використовується кольорова овальна пляма, яку вирізають з кольорового паперу. Кольори овалу випробуваний вибирає самостійно із запропонованих варіантів. Стимульна фігура має форму й розмір звичайного курячого яйця. Так само необхідно дати назву своєму малюнку.

Субтест 2. «Завершення фігури». Випробуваному пропонується домалювати десять незакінчених стимульних фігур. Так само придумати назву до кожного малюнка.

Субтест 3. «Повторювані лінії». Стимульним матеріалом є 30 пар паралельних вертикальних ліній. На основі кожної пари ліній необхідно створити який-небудь (неповторюваний) малюнок.

Після виконання всіх занять проводиться обробка результатів. Обробка тесту всього припускає  оцінку п'яти показників: «швидкість», «оригінальність», «розробленість», «опір замиканню» й «абстрактність назв».

 

Додаток Б 

Методика «Домальовування фігур» О.М. Д’яченко

Мета дослідження: визначення рівня розвитку уяви, здатності створювати оригінальні образи.

Процедура дослідження: як матеріал використається один комплект карток (із двох пропонованих), на кожній з яких намальована одна фігурка невизначеної форми. Усього в кожному наборі по 10 карток.

Дитині дають простий  олівець і картку з фігуркою. Після  того, як дитина домалювала фігурку, його запитують: «Що в тебе вийшло?» Відповідь дитини фіксується.