Темперамент та його вплив на успішність учбової діяльності дітей молодшого шкільного віку

·    пропонуємо нетривалі ігри, в яких необхідна швидкість і точність рухів, кмітливість, а також ігри, які розвивають мислення, уяву, фантазію;

·    оскільки ці учні стомлюються від постійного спілкування, даємо змогу періодично усамітнюватись, пропонуючи самостійну роботу частіше, ніж іншим учням класу;

·    флегматики не витримують значних фізичних навантажень, якщо змушені виконувати їх у швидкому темпі, тому вправи на уроках фізкультури, фізкульт-хвилинки дозволяємо виконувати повільно;

·    з метою більш доцільної організації дозвілля і навчальної діяльності та запобігання перевтомлюваності разом з батьками складаємо режим для дитини;

·    оскільки таким дітям притаманна любов до порядку, пропонуємо їм нескладні доручення (перевірка підручників, догляд за квітами тощо).

Учень-меланхолік

Діти-меланхоліки  мають надзвичайно чутливу нервову  систему, їхні головні особливості - лякливість, нерішучість, сором'язливість до рівня хворобливості. Ці особистісні якості неможливо ліквідувати, але при правильному підході й повному розумінні почуттів дитини їх можна трансформувати: лякливість - у обачність, нерішучість - у виваженість у діях, песимізм - у розсудливість і реалізм. Тому створення сприятливих, майже оранжерейних умов навчання і виховання - ключова проблема в роботі з меланхоліками:

·  при спілкуванні з ними висловлюємо співчуття і розуміння їх переживань, сумнівів, страхів;

·  заохочуємо діяльність ласкавим поглядом, усмішкою, підбадьорливим дотиком;

·  оскільки ці діти схильні до фізичного виснаження, перевтоми, привчаємо їх планувати свою діяльність, розумно розподіляти час і збалансовувати тривалість праці й відпочинку;

·  обмежуємо навантаження на уроках фізкультури;

·  допомагаємо подолати сором'язливість, знайти спосіб оволодіти собою: пропонуємо роздавати зошити, готувати наочність, перевіряти робочі місця тощо;

·  залучаємо до сумісної праці з дорослими;

·  пропонуємо ігри, що потребують стійкого контакту з однолітками ("Тему називає ведучий", "Хто першим скаже "сто"?");

·  особлива схильність таких дітей до апатії вимагає пропонувати їм частіше, ніж іншим учням, та в більшій кількості навчальні завдання цікавого характеру;

·  оскільки меланхоліки здатні працювати на уроці тільки в повільному темпі, використовуємо ті ж методичні прийоми, що й при роботі з флегматиками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Врахування  індивідуально-типологічних особливостей  молодших школярів у навчально-виховному процесі

Індивідуальна своєрідність особистості проявляється не тільки в її спрямованості, здібностях, а й в динаміці її психічної  діяльності. Не можна знайти двох людей, однакових за своїми психічними властивостями. Кожна людина відрізняється від інших багатьма особливостями, єдність яких утворюють її індивідуальність.

Темперамент характеризує психічну індивідуальність дитини насамперед з боку властивої їй динаміки нервово-психічних  процесів і станів, їхньої інтенсивності, швидкості, ритму, тривалості, перебігу.

Діти із сангвінічним темпераментом характеризуються легкою збудливістю почуттів. Діти цього  темпераменту швидкі й рухливі, але  меншою мірою, ніж сангвініки дорослі.

Діти холеричного  темпераменту характеризуються легкою збудливістю почуттів, силою й стійкістю їх у часі. За правильних умов виховання ці діти виявляють активність і наполегливість у роботі, а за неправильних - стають неслухняними, запальними, образливими.

У дітей флегматичного  темпераменту почуття важко збуджувані, однак тривалі і стійкі. Молодший школяр-флегматик повільний, він здебільшого неохоче спілкується, часто нехтує справами, що вимагають від нього швидкості, турбот, зайвих рухів. Дитина-флегматик ухиляється від конфліктів, її важко образити, але коли вступає в конфлікт, то переживає глибоко, хоч зовні це не виявляється так яскраво, як у дітей вищезгаданих типів.

Діти з меланхолійним  темпераментом надзвичайно чутливі, почуття в них виникають легко, вони міцні й стійкі в часі. Такі діти здебільшого сором'язливі, малоактивні, важко пристосовуються до нових обставин. Вони часто розгублюються при опитуванні, хоч і мають хороші знання.

Під впливом  навчання і виховання в дітей  молодшого шкільного віку формуються такі риси характеру, як цілеспрямованість, акуратність, любов до праці тощо. Формування особистості відбувається головним чином у взаєминах з однолітками, товаришами по навчанню і дорослими, що її оточують. Підкреслюється першорядна роль відносин учнів у групі чи колективі, в якому вони постійно займаються навчальною діяльністю, грою тощо. Успіх у формуванні рис характеру в молодших школярів залежить від багатьох умов, серед яких провідне місце належить єдності вимог школи і родини, позитивному прикладу дорослих, розумному застосуванню ними заохочень і покарань. Оцінні судження в молодшому шкільному віці займають важливе місце і виконують різні функції.

Оцінні судження батьків, учителів та інших дорослих про дітей цього віку є засобом  корегування не тільки навчальних дій, а й моральних вчинків учнів. Оцінні судження учнів, які вони висловлюють по відношенню до ровесників та дорослих, є важливою умовою розвитку в учнів самооцінки. Оцінні судження дорослих про учнів мають свої особливості. З боку батьків мають переважати позитивні оцінні судження навіть по відношенню до тих дітей, які не встигають у навчанні. Це необхідно для того, щоб запобігти появі в дитини комплексу неповноцінності.

Уже на початку  навчання в школі учні відрізняються  один від одного рівнем обізнаності  з навколишнім світом, спостережливістю, вмінням думати, запам'ятовувати й відтворювати, висловлювати свої думки за допомогою усного мовлення та ін.

Індивідуальні відмінності виявляються і в  шкільній учбовій діяльності молодших школярів, у її результативності. Діапазон цих відмінностей у одних галузях  навчання звужується, а в інших - розширюється. У процесі навчання здібності учнів не тільки використовуються, а й розвиваються. Виробляються уважність, спостережливість, якості пам'яті, мислення й мовлення, а також емоційні й вольові властивості.

Розвиток цих компонентів відбувається в молодшому шкільному віці нерівномірно. Повільніше розвиваються перцептивні, мнемічні компоненти, порівняно більших прогресивних змін зазнають якості, пов'язані з уявою, мисленням та мовленням. Формуються й емоційні, вольові компоненти здібностей учнів. До них належать упевненість, наполегливість, самоконтроль у роботі, терпеливість, витримка, здатність чинити опір навіюванню.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.

 Діагностика впливу темпераменту на ефективність навчальної діяльності молодших школярів

2.1 Методика та організація дослідження

Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі Сумської ЗОШ № 18. На етапі констатувальної частини дослідження, було охоплено 30 дітей молодшого шкільного віку. Для проведення констатувального експерименту мною було використано пакет взаємодоповнювальних методик, а саме: методики дослідження творчого компонента (автор методики: П. Торренс) (Див. Додаток А), інтелектуального компонента (Методика визначення рівня розумового розвитку дітей молодшого шкільного віку) (Див. Додаток Б), поведінково-результативного компонента (автор методики О.М. Д’яченко) пізнавальних здібностей та пізнавальної активності. (Див Додаток В ). Для діагностики типу темпераменту було використано методику «Визначення домінуючого типу темпераменту» (О.Бєлов) (для дітей молодшого шкільного віку). (Див Додаток Г).

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Результати  дослідження рівня пізнавальної  активності, як компонента успішної  учбової діяльності молодших  школярів

В результаті проведеного  експерименту було визначено критерії оцінки рівня розвитку пізнавальної активності у дітей молодшого шкільного віку:

· результативний (реальні результати як продукти –  досягнення пізнавальної діяльності);

· змістовний (комплекс операційних механізмів, які визначають цілі здійснення вирішення завдань);

· процесуальний (характеристики вирішення завдань  за такими показниками як темп, інтенсивність, термін досягнення результату тощо);

· інтегрований (спосіб досягнення оптимального результату за допомогою комплексу «домінантних показників» пізнавальної активності).

· творчого компонента – продуктивність, гнучкість, оригінальність мислення, розробленість теми;

· інтелектуального компонента – фіксування й зберігання образів реально існуючих об’єктів, продуктивне запам’ятовування матеріалу, який сприймається на слух (довільне, мимовільне відтворення смислових одиниць у певній послідовності), здатність діяти в плані образів, класифікація та узагальнення об’єктів, конструктивність мислення та орієнтування в просторі, соціальна поінформованість, поінформованість про колір і форму, виділення та відтворення ознак об’єкту, що сприймається за допомогою довільної уваги;

· поведінково-результативного  компонента – відношення до змістовної сторони діяльності, відношення до результату діяльності, динаміка емоційного стану, ступінь самостійності у пізнавальній діяльності, готовність до розумової напруги, ступінь повноти сприйняття та збереження завдання, самооцінка результату діяльності, поведінка при ускладненнях.

 

Рис 1. Розподіл досліджуваних учнів по рівню творчого компоненту пізнавальної активності

Рис. 2. Розподіл досліджуваних школярів по рівню  інтелектуального компоненту пізнавальної активності

 

Рис. 3. Розподіл досліджуваних школярів по рівню  поведінково-результативного компонента пізнавальної активності

На підставі аналізу різних рівнів (високий, помірний, низький) компонентів пізнавальної активності було виявлено неоднакову тенденцію інтегрування розвитку кожного  компонента та виділено чотири інтегрованих типи розвитку пізнавальної активності у досліджуваних дітей молодшого шкільного віку — «Обдарований», «Високий», «Помірний», «Помірнознижений». Відповідно до отриманих кількісних даних ми зробили узагальнення:

До типу «Обдарований», з нашої вибірки відносяться  троє учнів (10%).

До категорії «Високої» пізнавальної активності відносяться троє учнів (10%).

«Помірний»  рівень пізнавальних здібностей та пізнавальної активності виявили 15 учнів (50%).

До «Помірно-зниженого» рівня пізнавальної активності відносяться 9 учнів нашої вибірки (30%). Графічно отримані дані можна зобразити наступним чином.(див. рис.4).

 

Рис. 4. Розподіл досліджуваних за різними інтегрованими  типами розвитку пізнавальної активності

Таблиця 2.1

Зведена таблиця  отриманих даних досліджуваних  учнів за рівнем пізнавальної активності

№ пп	Ім'я учня	Творчий компонент (бали)	інтелектуальний компонент(бали)	поведінково-результативний компонент(рівень)	інтегрований  тип розвитку пізнавальної активності
1	Руслан	49	21	Середній	Помірний
2	Ольга	48	21	Високий	Помірно-знижений
3	Роман	30	19	Низький	Помірний
4	Тетяна	63	38	Високий	Обдарований
5	Ольга	31	20	Низький	Помірний
6	Анна	57	24	Високий	Помірний
7	Богдан	63	37	Низький	Обдарований
8	Олексій	31	17	Низький	Помірно-знижений
9	Діана	43	21	Середній	Помірний
10	Юлія	59	22	Середній	Помірний
11	Катерина	60	24	Середній	Помірний
12	Анна	63	24	Високий	Помірний
13	Владислав	66	36	Високий	Обдарований
14	Каріна	32	18	Низький	Помірно-знижений
15	Богдан	39	24	Середній	Помірний
16	Олена	31	23	Високий	Помірний
17	Софія	66	18	Високий	Помірно-знижений
18	Олексій	48	16	Середній	Помірно-знижений
19	Антон	67	30	Високий	Високий
20	Ярослав	49	19	Середній	Помірно-знижений
21	Олександра	47	21	Середній	Помірний
22	Владислав	41	19	Низький	Помірно-знижений
23	Анастасія	35	22	Низький	Помірний
24	Сергій	51	27	Середній	Високий
25	Дмитро	31	25	Низький	Помірний
26	Анастасія	56	18	Середній	Помірно-знижений
27	Ольга	51	24	Середній	Помірний
28	Анна	34	29	Високий	Високий
29	Дмитро	30	17	Низький	Помірно-знижений
30	Сергій	33	20	Середній	Помірний

Отже, за результатами дослідження рівня пізнавальної активності та пізнавальних здібностей у молодших школярів ми отримали чотири групи дітей.

«Обдарований» тип характеризується: когнітивною  гнучкістю, високим ступенем самостійності  дій та оцінки їх результатів, оригінальністю та здатністю до ризику у прийнятті рішення, стійкістю інтересу до змісту завдання, задоволеністю у зв’язку з виконанням завдання.

«Високий» тип  характеризується: змішаним орієнтуванням  у перцептивних діях, яке змінювалось  від складності об’єкту (синкретичний тип орієнтування), зацікавленістю при відношенні до завдання, здатністю до об’єктивного оцінювання результатів.

«Помірний»  тип характеризується: розв’язуванням завдань за допомогою засобу маніпулювання, відсутністю прагнення до влучності запам’ятовування і прояву вольових зусиль, оригінальністю у вербальних завданнях, ускладненням у невербальних завданнях, здатністю до об’єктивного оцінювання результатів.

«Помірно-знижений»  тип характеризується: індиферентним  відношенням до прийняття завдання та результату діяльності, проявом інтересу до формальної сторони діяльності, підвищеною схильністю до практичних спроб, неприйняттям допомоги дорослого, відмовою від діяльності при перешкодах, які з’являються.

 

2.3 Результати  дослідження домінуючого типу темпераменту молодших школярів і його взаємозв’язку з рівнем навчальної діяльності

Психодіагностична методика розроблена О. Бєловим. У контексті  нашого дослідження важливо визначити  притаманні типи темпераменту дітям, які  проявили високий, середній і відповідно помірний рівень пізнавальної активності, яка, на нашу думку, впливає на успішність навчання молодшого школяра.

Особи із чітко  вираженими властивостями, що відносяться  тільки до одного типу темпераменту, зустрічаються  порівняно рідко. Набагато частіше людям властиві змішані типи темпераменту, що характеризуються наявністю властивостей, характерних для різних типів темпераменту з перевагою одного з них. Методика О. Бєлова служить для визначення домінуючого типу темпераменту і виявлення представленості в ньому властивостей інших типів. Випробуваному послідовно пред'являються чотири картки, на кожній з яких написано по 20 якостей, які характерні для представників кожного типу темпераменту.

Результати  дослідження дітей молодшого  шкільного віку за домінуючим типом темпераменту (О.Бєлов) виявили, типи темпераменту у чистому вигляді зустрічаються серед дітей молодшого шкільного віку нашої вибірки вкрай рідко. Загальна більшість виявлених типів темпераментів були змішаними – в них зустрічалися якості і холеричного, і меланхолійного, і флегматичного та сангвінічного типів. Але, так, як результати визначалися у процентному відношенні то згідно цих даних ми розподіли отримані типи темпераментів наступним чином (згідно того типу темпераменту, який переважав серед інших у процентному відношенні):