1.     Розвиток концентрації уваги.  Основний тип вправ - коректурні  завдання, в яких дитині пропонують  знаходити і викреслювати певні,  визначені символи в друкованому тексті. Такі вправи дозволяють дитині відчути, що означає "бути уважним", і розвивати стан внутрішнього зосередження. Ця робота повинна проводитись щоденно (по 5 хв. На день) 2-4 місяці. Рекомендується також використовувати завдання, які вимагають виділення ознак предметів і явищ (методом порівняння); вправи, які базуються на точному відтворенні якогось зразка (послідовність букв, цифр,  
 

геометричних  візерунків, рухів і т.д.);  завдання типу: "переплутані лінії", пошук  скритих фігур.

     2. Збільшення об'єму уваги і короткочасної  пам'яті. Вправи базуються на запам'ятовуванні числа і порядку розміщення  предметів, які пред'являють а кілька секунд.

Коли вправа освоюється, число предметів поступово  збільшується.

     3. Тренування розподілу уваги. Основний  принцип вправ: дитині пропонується  одноразове виконання двох різнонаправлених  завдань (наприклад, читання оповідання  і підрахунок ударів олівця  по столі; виконання коректурного  завдання і прослуховування запису  казки і т.п.) Після закінчення  виконання вправи (через 10-15 хв) визначається  ефективність виконання кожного  завдання.

     4. Розвиток навику переключення  уваги. Виконання коректурних  завдань з чергуванням правил  викреслювання букв.

      При правильному виконанні завдань по розвитку уваги, враховуючи рекомендації психологів, учителі та батьки можуть значно покращити показники цього важливих психічних процесу у дітей молодшого шкільного віку. 

     1.3. Основні функції  уваги.

     Загалом можна назвати чимало функцій  уваги. Це такі фукції як: спрямованість,  зосередженість, поглибленість,  контроль і регуляці; також до функцій відносять інтелектуальну увагу та моторну увагу.

        Під спрямованістю слід розуміти, насамперед, виборчий характер психічної діяльності, навмисний або ненавмисний вибір її об'єктів. У поняття спрямованості включається також і збереження діяльності на відомий проміжок часу. Недостатньо тільки вибрати ту або іншу діяльність, щоб бути  

уважним, треба  утримати цей вибір, зберегти його. Порівняно легко направити увага на той або інший предмет або дію, значно важче зберегти його протягом необхідного часу. Коли ми говоримо про увагу, то маємо на увазі також зосередженість, поглибленість у діяльність. Чим важче перед людиною завдання, тим напруженіше, інтенсивніше, поглибленіше буде його увага, і, навпаки, чим легше завдання, тем менш поглибленою є його увага.

         У той же час зосередженість  пов'язана з відволіканням від  усього стороннього. Чим більше  ми зосереджені на розв'язку  даного завдання, тем менше сприймаємо все навколишнє. Таким чином, при уважному ставленні до якого-небудь предмета, він (цей предмет) стає в центрі нашої свідомості, усе інше сприймається в цей момент слабко. Завдяки цьому сприймання цього предмету стає ясним, виразним, думки про нього зберігаються у свідомості доти, поки не завершиться діяльність, поки не буде досягнута її мета. Тим самим увага забезпечує ще одну функцію - контроль і регуляцію діяльності.

     Також увага зазвичайна виражена в міміці, у позі, у рухах. Уважного слухача легко відрізнити від неуважного. Але іноді увага спрямована не на навколишні об'єкти, а на думки й образи, що перебувають у свідомості людини. У цьому випадку говорять про інтелектуальну увагую. У деяких випадках, коли людина проявляє підвищену зосередженість на фізичних діях, має сенс говорити про моторну увагу. Усе це свідчить про те, що увага не має свого власного пізнавального змісту й лише обслуговує діяльність інших пізнавальних процесів.

     1.4. Проблема вивчення  основних властивостей  уваги 

     Вивчення  індивідуальних особливостей уваги  і їх об'єктивна оцінка необхідні  при розв'язуванні багатьох практичних завдань навчальної й трудової діяльності. У їхньому числі проблеми профорієнтації й профвідбору. Цілий ряд професій висуває підвищені вимоги до певних  

властивостей  уваги. Приміром, людина з малорухомою увагою чи навряд зможе успішно працювати там, де постійно потрібні численні контакти з безліччю різних людей. Виражена нестійкість уваги, особливо в комбінації з його інертністю, протипоказана водійським професіям. Слабко розвинена здатність до розподілу уваги й недостатня спостережливість ускладнюють оволодіння педагогічною професією.

     Збір  об'єктивної інформації про особливості  уваги може ґрунтуватися на неекспериментальних  методах, доступних будь-якому фахівцеві, і методах експериментальних, що пред'являють більш строгі вимоги до процедури дослідження.

         Серед неекспериментальних методів  головний – спостереження. Ефективність спостереження суттєво підвищується при використанні програми спостереження, виділенні поведінкових ознак досліджуваного явища, систематичності спостереження. Надійність висновків і оцінок зростає при узагальненні результатів спостережень за даною людиною, проведених у різних ситуаціях різними людьми.   Це можуть бути, наприклад,    дані    спостережень   отримані батьками, учителями, керівником спортивної секції.

       Спостереження за проявом основних властивостей уваги  полегшує використання так званих «життєвих  показників» – тих особливостей діяльності й поведінки, у яких найбільше  яскраво проявляються досліджувані властивості .

       Про стійкість уваги учня судять по відповідях на наступні питання:

• чи уважно він працює протягом усього уроку, навчального дня або до кінця його увага помітна знижується?
• чи може він довго працювати, коли включене радіо або шумлять товариші?

 

• чи може учень довго обмірковувати в деталях якесь питання або ж швидко відволікається?
• коли переважно з'являються помилки в письмових, контрольних роботах – на початку їх виконання, наприкінці або розподілені рівномірно?
• подобається або дратує тривала напружена робота?

     Для одержання характеристики концентрації уваги можна використовувати  наступні питання:

• чи може учень повністю поглибитися в роботу або постійно відволікається?
• чи часто зустрічаються помилки « із за неуважності» у письмових роботах або при виконанні домашніх завдань?
• чи часто зустрічаються в учня «дурні» помилки при роботі біля дошки, особливо якщо в класі панує шум?
• чи знаходить учень свої або чужі помилки при перевірці?
• чи може якісно виконувати роботу із дрібними деталями, не чи викликає вона подразнення?

     Про особливості розподілу уваги  судять по відповідях на наступні питання:

• Легко або із труднощами учневі вдається робити кілька справ одночасно: писати лист і розмовляти, вирішувати завдання й відповідати на запитання, займатися роботою й спостерігати за навколишнім і т.п.?
• паралельне виконання декількох справ дратує учня або, навпаки, доставляє задоволення, робить життя цікавіше?
• чи легко сприймаються й запам'ятовуються учнем додаткові роз'яснення й швидкі зауваження викладачів?

 

       Про індивідуальні особливості перемикання  уваги можна судити по наступних  ознаках:

• наскільки швидко учень переходить від одного заняття до іншого?
• наскільки легко учень починає нову справу, втягується в роботу або ж йому дається це на превелику силу?

 

• чи легко зауважує появу нових деталей навколишнього оточення, навіть невеликі зміни звичних обставин?
• чи може він швидко закінчити яке-небудь заняття або постійно вертається до нього подумки, губиться при несподіванім повідомленні, що час роботи минув?

       Зрозуміло, що прояву цих ознак залежать від ситуації й стану людину, його відносини до роботи, учителя. Вони будуть показовими лише в тому випадку, якщо зустрічаються в школяра досить часто. Крім того, зовнішні прояви уваги бувають оманні. Наприклад, у класі панує повна тиша й учитель думає, що всі його уважно слухають, а учні дружно підраховують, скільки раз він скаже на уроці своє «улюблене» слово. Або, навпаки, учителеві здається, що учень зайнятий сторонньою справою, а він уважно слухає, малюючи щось на аркуші паперу або крутячи в руках олівець, і ця справа тільки допомагає йому зосередитися.

       Використання  експериментальних методів дає  можливість підвищити точність оцінки властивостей уваги, і багаторазово перевірити отримані дані. 
 
 
 

     Загалом якщо проаналізувати подану вище інформацію можна зробити такий висновок: психічна діяльність не може протікати цілеспрямовано й продуктивно, якщо людина не зосередиться на тому, що вона робить. Візьмемо людину, захоплену малюванням. Він цілком поглиблений у свою роботу, зосереджений на ній, обмірковує, який колір вибрати, як розташувати предмети на аркуші. При цьому він може не чути, про що говорять присутні, не відгукуватися, якщо його покличуть. У цьому випадку говорять, що він зосередив увагу на тому, що робить, відволікаючись від усього іншого. Це свідчить, що людина не може одночасно думати про різні речі й виконувати різноманітну роботу. Тому в кожний окремий момент його свідомість направляється на ті предмети і явища, які є для нього найбільш важливими й значними. 

 

 

РОЗДІЛ 2. Розвиток уваги в початковій школі

2.1. Діагностика, корекція  й можливості саморозвитку

2.1.1. Методики для діагностики

       Для початку ми проаналізували кілька відомих  тестів, що підходять для фронтального дослідження уваги.

       1. Методика Пьерона-Рузера. Кодування  геометричних фігур протягом 3 хвилин. Дитині пропонується закодувати  чотири фігури: ромб — горизонтальна  риска, коло — залишити порожнім, квадрат — у центрі крапка, трикутник — вертикальна риска.  Спочатку всі разом заповнюють зразок. На бланку всього десять рядків по десять фігур у кожній.

       2. Методика кодування Д. Векслера  ділиться на два види: кодування  5 фігур для дітей 5-7 років (5 рядів по 10 цифр) і кодування 9 цифр для дітей 8-15 років (4 ряду  по 25 цифр). За 2 хвилини дитина повинен  закодувати якнайбільше фігур  або цифр.

       3. Коректурна проба Бурдона. Необхідно протягом 5 хвилин викреслювати різними способами 2-3 букви. Усього 40 рядків по 40 знаків у кожному.

       4. Проба Ландольта являє собою ряди незамкнутих кілець (24 рядка по 24 знака в кожній), при цьому розриви перебувають у різних місцях кілець. Пропонується протягом 5 хвилин закреслювати два типи кілець.

 2.1.2. Методика проведення експерименту, проба Бурдона

       Дослід проводиться з одним з видів коректурної проби. Тривалість кожної серії 5 хвилин. У першій серії досліду дитина, переглядаючи коректурну таблицю, повинна якнайшвидше різними способами закреслювати, наприклад, дві букви (С і И). Для того щоб ураховувати динаміку продуктивності роботи за кожну хвилину, психолог після закінчення хвилини говорить слово «лінія». Дитина повинна відзначити вертикальною лінією на рядку таблиці те місце, якому відповідає момент проголошення психологом слова «лінія», і продовжувати роботу далі.

       У кожній серії потрібно визначити продуктивність роботи по хвилинно, тобто підрахувати кількість переглянутих літер і кількість помилок. Помилкою вважається пропуск тих літер, які повинні бути закреслені, а також неправильне закреслювання.

       На  підставі отриманих кількісних даних  можна побудувати графіки динаміки продуктивності роботи по хвилинно для кожної серії.

       Зіставлення кількості помилок у кожній серії  з кількістю переглянутих елементів  дозволяє судити про рівень розподілу  уваги в дитини. Крім того, дозволяє зробити висновок про характер динаміки роботи дитини в кожній серії досліду, визначити, чи спостерігалось пожвавленя або стомлення дитини при виконанні завдання. 
 
 
 
 
 

     Коректурна  проба (методика Бурдона)

с х а в с х е в и х  н а и с х н в х в  к с н а и с е х в  х е н а и с  
н в н х и в с н а в с а в с н а е к е а х в к е с в с н а и с а и с  
н а н х и с х в х е к в х и в х е и с н е и н а и е н к х и к х х  
е к в к х а к н с к а и с в е к в х н а и с н х е к х и с н а к с к  
в к х в и с н а и к а е х к и с н а и к х е х е и с н а х к е к х в  
и с н а и с н а и с в н к в а и с н а х е к е х с н а к с в е е в е  
а и с н а к х к е к в н и с н к х в е х с н а и с к е с и к н а е с  
н к х к в и а и с н а е х к в е н в х к е а и с н к а и к в н е в  
н к в х а в е и к а х в е и в н а х и е н а и к в и е а к е и в а к  
с с в е и к с н а в н к е с н к с в х и е с в х к н в в с к в е в к  
н и е с а в и е х е в х е и в к а и с н а с н а и с х а к в н н а к  
с х а и е н а с н а и с е в х к х с н е и с н а и с н к в к х в е к  
е в к в н а и с н а и с н а в с н а х к а с е с н а и с е с х к в а  
и с н а с а в к х с н е и с в и к в е н а и е н е к х а в и х н в  
и х к х е х н в и с н в с е а х н к е х в и в н а е и с н в и а е  
в а е н х в х в и с н а е и е к а и к е и с н е с а е и х в к е в е  
и с н а е а и с н к в е х и к х н к е е а к а е к х е в с к х е к х  
н а и с н к в е в е с н а и с е к х е к и с н е и с н в и е х к в х  
е и в н а к и с х а и е в к е в к и е х е в х в к с и с н а и а и е  
н а к с х к и в х н и к и с н а и в е с н а с н а и к в е х к в к  
е с в к с н х и а с н а к с х к х в х е а е с к и с н а и е х к е х  
к е и х н в х а к е и с н а и к х в с х н в и е к с н а и с а к в с  
н х а е с х а и с н а е н к и с х к е х в х в с к н е к х е к н а и  
в к в к в х е х и с н а и х к х е н а и е н и к в к в е е х в к в  
и е х а и е х е с в с н е и е с в н е в и с н а е а х н х к и с н а  
и е и н е в и с н а и в е в х с и с в а и е в х е и х с к е и к е в  
х в а е с н а с н к и с х е а е х к в е х е а и с н а с в а и с х в