Психологiнчi особливостi iнтернет залежностi у пiдлiтковому та старшому юнацькому вiцi

    На  першій стадії це більш-менш легкий розлад. Через захоплення «новою іграшкою», людина перестає займатися усім іншим. Поступово людина віддаляється від родичів і друзів, залишаючи пріоритет за «усесвітньою павутиною». Як правило, користувач приховує від рідних (або співробітників в офісі), скільки часу він проводить на сайтах.

    На  другій стадії симптоми наростають як сніжний ком. Якщо людину силою відлучити  від мережі, то вона переживатиме сильні психічні муки. . У користувача порушується увага, знижується працездатність, з`являються нав`язливі думки, безсоння, аж до повного відмовлення від сну, різко зростає потяг до стимуляторів - кави, сигарет, спиртних напоїв, наркотиків, причому деколи "на голку" сідають і ті, хто ніколи в житті наркотиків не пробував. Тому можна вважати, що в деяких випадках наркотична залежність є наслідком захоплення спілкуванням у мережі. До психічних розладів додаються головний біль, перепади тиску, ломить кістки.

    Третя стадія – соціальна дезадаптація. Користувач, вже не одержуючи

задоволення від спілкування через Інтернет, все-таки постійно «висить» на сайтах. Стан депресії призводить до серйозних конфліктів на роботі і в сім`ї.

    Сильні, вольові особи ще можуть спробувати перемкнути свою увагу на щось інше, наприклад, закохатися, знайти іншу роботу. Слабкішим нічого не залишається, окрім як звернутися по допомогу до фахівців.

    До  речі, у США Інтернет-залежність вважають офіційним діагнозом і лікують психологи і психіатри. У нас вони лише розробляються. Без Інтернету у хворих починається ломка [8, с. 75.].

    Термін  «Інтернет-залежність» часто трактується  дуже широко і позначає велику кількість  проблем поведінки і контролю над потягами. Основні п'ять типів, що були виділені в процесі дослідження, характеризуються в такий спосіб (саме в студентському середовищі поширені всі ці основні п'ять типів, в інших «вікових» групах деяких може просто не існувати):

    1. Кіберсексуальна залежність –  нездоланний потяг до відвідування  порносайтів, обговорення сексуальної  тематики в чатах чи спеціальних  телеконференціях «для дорослих» і заняттю кіберсексом (Першість по цьому типу з великою перевагою утримують чоловіки).

    2. Пристрасть до віртуального спілкування  та віртуальних знайомств –  надмірна кількість знайомих  і друзів у Мережі, великі об'єми  листування, постійна участь у форумах, чатах тощо (першість у жінок).

    3. Нав'язлива «фінансова» потреба  у Мережі – гра в онлайнові  ігри (як азартні так і рольові), постійні покупки чи участь  в Інтернет-аукціонах. 

    4. Інформаційне перевантаження (нав'язливий  web-серфінг) – нескінченні подорожі по Мережі, пошук інформації по базам даних і пошуковим сайтам.

    5. Комп'ютерна залежність – нав'язлива  гра в комп'ютерні ігри (стрілялки  – Doom, Quake, Unreal та ін., стратегії  типу Star Craft, чи квестові), або програмування  та інші види комп'ютерної діяльності по Мережі [12].На сьогоднішній день в Україні не існує психологічного чи психіатричного діагнозу «Інтернет» чи «комп'ютерної» залежності. В останню версію «Діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів» (DSM-IV), що встановлює стандарти класифікації типів психічних хвороб, не ввійшла жодна з цих категорій. Чи будуть ці види залежності включені в посібник, покаже час. (Є думка, що якщо Інтернет-адикція буде згодом визнана захворюванням(у якості, наприклад, так званого "кіберрозладу"), то число страждаючих від нього буде істотно менше, ніж це уявляється зараз.

    Українські психологи виділяють наступні поведінкові характеристики Інтернет-залежних:

    активне небажання відволіктися, навіть на короткий час від роботи в Інтернеті;

• роздратування при вимушених відволіканнях;
• невміння спланувати час закінчення сеансу роботи в Мережі;
• використання все більших сум грошей для забезпечення роботи в Інтернеті, у тому числі і в борг;
• готовність брехати, говорячи про тривалість і частоту роботи в Інтернеті; забування у ході роботи в Мережі про домашні справи, навчання чи службові справи, важливі особисті і ділові зустрічі;
• небажання приймати критику подібного образу життя;
• готовність миритися з руйнуванням сім'ї;
• втрата кола спілкування через Інтернет;
• зневага власним здоров’ям;
• скорочення тривалості сну, внаслідок роботи в Інтернеті в нічний час;
• уникання фізичної активності [12].

    Отже, керуючись вище перерахованими характеристиками Інтернет-залежності, ми можемо судити про власну Інтернет-залежність чи наявність такої у своїх знайомих. Психотерапевтичний досвід показує, що якщо людина визнає в себе наявність того чи іншого виду залежності, будь те залежність від шкідливих речовин чи від Інтернету, то вона намагається впоратися з цим самостійно чи за допомогою близьких йому людей, а також фахівців (психіатрів, наркологів, психотерапевтів чи психологів).

    1.2.Психологічні  особливості підлітків

    Вчений  А.П. Краківський називає наступні вікові особливості підлітка:

1. потреба в гідному становищі в колективі однолітків, у родині;
2. підвищена стомлюваність;
3. прагнення мати вірного друга;
4. прагнення уникнути ізоляції, як у класі, так й у малому колективі;
5. підвищений інтерес до питання про “співвідношення сил” у класі;
6. прагнення відмежуватися від усього підкреслено дитячого;
7. відсутність авторитету віку;
8. відраза до необґрунтованих заборон;
9. сприйнятливість до промахів учителів;
10. переоцінка своїх можливостей, реалізація яких передбачається у віддаленому майбутньому;
11. відсутність адаптації до невдач;
12. відсутність адаптації до положення “гіршого ”;
13. тенденція віддаватися мріянням;
14. острах опоганення мрії;
15. яскраво виражена емоційність

    16.вимогливість до відповідності слова справі;

17підвищений інтерес до спорту;

18захоплення колекціонуванням, захоплення музикою й кіномистецтвом [12, с. 63-64].

    Варто додати, що підлітки забіякуваті, проявляють елементи жорстокості й агресивності, можуть потрапити під чужий вплив, потрапити у вуличні злочинні угруповання, тобто піддані сугестивності  й відомості. У цьому віці проявляються елементи деструктивної поведінки (тяга до паління, злодійства, обманів й т.д.). Підлітки часом не дисципліновані, енергійні, тривожні, дуже активні, особливо проявляють активність при виконанні класних, суспільних доручень, при прибиранні кабінету, шкільної території тощо.         

    Це говорить про високу фізіологічну енергію, правда ця активність може поступитися місцем стомлюваності. Бажання зберегти таємниці й секрети в них сусідить із невмінням зберігати ці таємниці й секрети від навколишніх, підлітки часто ябедничають один на одного, починають давати один одному “ прізвиська ”, які зберігаються аж до закінчення школи. У багатьох підлітків спостерігається завищена самооцінка своїх можливостей (“я все можу зробити сам ”), егоїстичне самоствердження, при якому дитина радується, якщо в однокласника неприємності, якщо однокласник виявився приниженим або менш успішним ніж він. Підлітки дуже ранимі й уразливі.

    Дуже  люблять підлітки бравірувати речами, предметами, вбраннями, які є тільки в них, але відсутні в інших товаришів. Зараз ми спостерігаємо, як серед підлітків іде поділ у класах на дітей забезпечених батьків і на дітей з малозабезпечених родин (це особливо яскраво проявляється в містах), на перше місце ставиться багатство, а не знання. Досить активно в підлітковому віці йде формування “малих груп ”.

    Не  можна не згадати й питання  про взаємини між підлітками й  учителями. Положення вчителя саме по собі не гарантує поважного відношення з боку підлітків, і наставник  повинен мати певні якості й поводитися певним чином, щоб заслужити до себе повагу. Від того, як учитель, зможе виявити себе при роботі з підлітками, залежить їхнє відношення до нього в процесі подальшого навчання в школі. Строгість потрібна, але її варто сполучати з наполегливістю, ввічливістю й цікавістю викладу нового матеріалу. Підлітковий вік має свої особливості . Американський психолог Ст. Хол ще на початку XX століття, докладно освітив цю тему. Підлітковий вік він відносив до перехідного, проміжного періоду розвитку, періоду “бурі й натиску ”, а зміст підліткового віку він охарактеризував як “кризу самосвідомості ”. Тільки переборовши цю кризу, підліток здобуває “почуття індивідуальності ”. А поки це не наступило, він буде перебувати в стані пошуку свого “я”, йому буде властива нестійкість, яка проявляється в наступних моментах: висока активність змінюється ослабленням, самовпевненість змінюється сором'язливістю, егоїзм може переходити в альтруїзм, веселий, піднятий настрій переміняється апатією, спокійна зосередженість раптом переходить у нескінченні міркування, прагнення до новацій може поступитися місцем любові до рутини й т.д. [9, с. 67]. У соціальну технологію взаємини по формулі “учитель постачає - учень споживає ”, пізнавальна мотивація учня, вибір учнем свого місця в житті не вписується. Знамениті “ чомучки ” саме тому й залишаються в дошкільному дитинстві, що в них на життєвому шляху встановлюється шлагбаум “відповіді без запитань ”. Формується певний тип учня - інтелектуального споживача [12, с. 47].

    Перехід до періоду підліткового віку супроводжується різким ламанням психіки, що одержало назву “підліткової кризи ”, коли навчальна діяльність перестає чинити той вплив на розвиток, який вона мала в попередній період, а провідною діяльністю стає спілкування з однолітками (згідно Д. Б. Ельконіна - інтимно-особисте спілкування), психологічне віддалення від дорослих, із частими конфліктами [13, с. 39].

    Однією  з вікових особливостей підлітків  є підвищена стомлюваність.

    Вчений  Г.Г. Шахвердов, який багато років вивчав особливості протікання фізіологічної перебудови організму, знаходить наступні причини виникнення цієї проблеми: “У підлітка більш інтенсивно функціонують гіпофіз, щитовидна залоза й статеві залози. Передня частка гіпофіза стимулює ріст організму в довжину й разом із щитовидною залозою підсилює обмін речовин в організмі ”. “Серцево-судинна система ще не досить досконала. У середньому шкільному віці у зв'язку із загальним ростом тіла в довжину спостерігається інтенсивне зростання всієї серцево-судинної системи при деякій невідповідності росту серця й судин ”. “На самому початку цього віку ріст серця трохи затримується, кров'яний тиск знижується, що супроводжується часто загальним недокрів'ям, і, зокрема, недокрів'ям мозку, млявістю й підвищеною стомлюваністю ”. Саме в цьому віці відбувається все більша витрата енергії, яка не може залишитися без певних наслідків. Звідси напрошується висновок про те, що навіть звичайні навантаження приводять до перевтоми [10, с. 43].

    В 60-і роки XX століття Д. Б. Ельконін висловив гіпотезу про те, що “немає підстав для абсолютизації існуючої схеми віків, заснованої на середньостатистичних вікових нормах розвитку, для перетворення їх у якийсь інваріант будь-якого можливого шляху розумового розвитку. Ця схема відображає лише цілком певний і конкретний шлях розумового розвитку дітей, що протікає в конкретно-історичних формах...” [14, с. 127].

    Оригінальну концепцію вікового підходу розробила  Л.І. Божович, що опиралася на введене  Л.С. Виготським поняття про соціальну  ситуацію розвитку. Фундаментальна є сформована нею теза про те, що справді віковий підхід припускає не тільки урахування тих властивостей, які яскраво проявляються на даному віковому етапі, але й опору на ті особливості, які ще не повністю виявилися на даному щаблі розвитку, яким належить майбутнє. З погляду Л.І. Божович, віковий підхід - це виховання дитини з урахуванням перспектив її розвитку.

    Таким чином, індивідуально-вікові особливості  підлітків обумовлені:

1. особливостями біологічного розвитку організму;
2. культурно-історичним середовищем, як сферою їхнього росту й розвитку;
3. умовами навчання й виховання;
4. резервами індивідуального розвитку. Причому процес розвитку індивідуально-вікових особливостей носить поступальний характер [28, 44-45].