Причини існування нестатутних відносин і робота офіцера по їх подоланню

    Робота  з цілеспрямованої профілактики нестатутних взаємовідносин повинна органічно поєднуватися з досвідченою організацією планомірного бойового навчання, виховної роботи, постійної діагностики створених взаємин у військовому колективі, формуванням статутних взаємин в української армії й нещадної боротьби з носіями нездорових традицій в підрозділі.

    ВИСНОВКИ

    В результаті вивчення проблематики розглянутого питання ми дійшли висновку, що військовий колектив є відносно стійким соціальним утворенням, яке характеризується спільною метою і завданнями, спільною діяльністю індивідуумів по досягненню цієї мети, визначеним типом відносин, внутрішньою організацією, окремою функцією кожного його члена, встановленими нормами поведінки, атрибутами приналежності та складними взаємозв’язками між індивідуумами, а також має всі ознаки, притаманні соціальній одиниці, при чому окремі ознаки.

    Також було з’ясовано, що військовий колектив має свої особливості серед інших  типів колективів, які пов’язані  із особливостями військової служби, деякими особливо яскраво вираженими процесами та деякими процесами, що виражаються не так яскраво, як в інших типах колективів (наприклад – утворення традицій, неформальних відносин, товариських мікрогруп тощо).

    В ході дослідження було встановлено особливу роль керівника в створенні із спільноти окремих індивідуумів міцного і злагодженого механізму по виконанню завдання з захисту Батьківщини від збройної агресії – військового колективу, складності такої роботи та очікуваний від неї результат. Було виявлено моменти, на які слід звернути особливу увагу, способи влагодження роботи колективу та методику недопущення конфліктів, засоби підвищення морального духу колективу та його бойової готовності.

    Виходячи  зі змісту роботи сформулюємо більш  детальні висновки.

    По-перше, падіння моральних підвалин останнім часом посилене політичною і економічною кризою, вилилося зростанням злочинності, затопило хвилею аморальності, бездуховності і нігілізму. Особливо ранима в цих умовах молодь. Ця хвороба, яка вбила все наше суспільство знайшла собі місце і у армії, в екстримальних умовах військової служби, конкретизувалася у нестатутних взаємовідносинах між військовослужбовцями. Сюди можна віднести непокору, зловживання владою, образу, насильство, «дідівщину», обмеження прав і гідності окремих національностей та негативні явища у відносинах військових колективів.

    Рішення проблеми можна умовно розділити  на два напрями:

         1) вивчення особистості воїна, міжособистісних взаємин у військових колективах, діагностика нестатутної поведінки військовослужбовців;

         2) робота по проведенню профілактики та попередженню нестатутних взаємовідносин, реагування на випадки їх прояву й усунення наслідків.

    По-друге, соціально-психологічні риси колективу, будучи відображенням конкретних об'єктивних умов його життєдіяльності, результатом організаторських і виховних зусиль керівників і громадських організацій, завжди динамічні, рухливі. Вони менш стійкі, ніж риси, якості особистості. Все це повинно враховуватись при організації різних напрямків виховної роботи у Збройних Силах України.

    Під час вивчення індивідуальних особливостей молодиків важливо виявити їх соціальні потреби. Так само, як потреба військовослужбовця визнання його як особистості, потреба займати певного статусу в офіційній структурі підрозділу й у неофіційних мікроформуваннях. Такі потреби життєво важливі для кожного воїна, а тим паче молодого.

    По-третє, задля ефективної роботи з профілактики конфліктів потрібно міцно освоїти різні методи їхньої організації регулювання, способи своєчасного попередження навіть дрібних негативних явищ.

    Робота  з цілеспрямованої профілактики нестатутних взаємовідносин повинна органічно поєднуватися з досвідченою організацією планомірного бойового навчання, виховної роботи, постійної діагностики створених взаємин у військовому колективі, формуванням статутних взаємин в українській армії.

     СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 

1. Спеціальна та галузева психологія. [навч. посіб.] – К., Каравела, 2003. – 304 с.
2. Сліпко А. К. Військова психологія: спец. 05.02.08 / Сліпко А. К — Тернопіль, 2007. — 20 с.
3. Андрущенко В. П., Основи психології. / В. П. Андрущенко, В .І. Волович – К., 1998. – 622 с.
4. Городяненко В. Г. Психологія. / В. Г. Городяненко. – К., 2002. – 420 с.
5. Пшеничнюк О. В. Психологія суспілства. / О. В. Пшеничнюк, О. В. Романовська – К., 2005. – 152 с.
6. Лукашевич Н. П. Психологія людини. /  Н. П. Лукашевич – К., МАУП, 1998 – 183 с.
7. Захарченко М. В. Історія психології від античності допочатку XX століття. / М. В. Захарченко, O. I. Погорілий. – К., 2005 – 251 с.
8. Психологія XX століття. [навч. посіб.] – К., 2006 – 186 с.
9. Ручка А. О., Курс історії теоретичної психології. / А. О. Ручка, В. В. Танчер – К.: 2004 – 154 с.
10. Піча В. М. Психологія: Курс лекцій. / В. М. Піча – Львів, – 1996. – 98 с.
11. Степаненко В. К. Практична психологія. / В. К. Степаненко – К., 1993. – 254 с.
12. Психологія. Конспект лекцій для студентів гуманітарних вузів. [навч. посіб.] – К., 2006 – 321 с.
13. Педагогіка. [навч. посіб.] – К.: Либідь, 2002. – 461 с.
14. Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря / [авт. тексту В. Клос]. — К. : Грані-Т, 2007. — 119 с. — (Грані світу).