Причини існування нестатутних відносин і робота офіцера по їх подоланню

    Виховання людини починається ще до її народження і триває протягом усього її життя. Початок військового виховання починається закликом молодої людини на службу в Збройні сили, триває на всьому її протязі і закінчується її звільненням. Першими офіцерами, що зустрічають призовника, є офіцери військових комісаріатів. Їх основне завдання полягає в активному формуванні у призовників колективістських якостей, правильному поданні  статутного порядку у військових колективах, профілактично-виховній роботі серед юнаків, схильних до негативної поведінки. По прибуттю у видаткову частину головна увага має приділятися правильному формуванню у воїнів первинних навичок у виконанні службових обов'язків. У перші ж дні необхідно вивчити вимоги законів і військових статутів про взаємини в військових колективах, роз'яснити, як поводитись у тому випадку, коли хтось із товаришів по службі зазіхає на їхню гідність. Аналізуючи цей етап виховної роботи із молодими воїнами офіцерам слід забезпечити обстановку поваги і доброзичливості, виявляти постійне піклування про підлеглих, чуйність і такт у відносинах. У випадку лихослів'я, грубості, образ із боку сержантського складу та солдатів попередніх термінів служби необхідно дати нещадну відсіч. Тим самим дати можливість підлеглим твердо впевнетися у дотриманні принципу справедливості і рівної відповідальності за дотримання дисципліни та правопорядку [10].

    Показовим прикладом необхідності опіки молодиків  на початковому етапі їх служби може бути випадок, який стався в в/ч А3420 м. Коростень. Прибуле молоде поповнення розмістили у клубі задля розподілення за підрозділами. Через чуюсь безвідповідальність, там не залишилося жодного офіцера і вже за кілька хвилин старослужащі виносили з клубу відібрані у молоді продукти, речі, цивільне. Зловмисників вдалося зупинити. Дуже незатишно відчували вони себе перед строєм частини, коли довелося повертати відібране їхнім законним власникам. Цей випадок зробив величезне виховне значення для молодиків, і старослужащих.

    На  початковому етапі  служби особливу увагу необхідно приділити вивченню молодиків, що лізуть у суперечки, болісно  реагують на зауваження, або відрізняються  замкнутістю, стають об'єктом жартів і глузувань, відчувають гостру тугу в роботі.

    До  активної виховної роботи в підрозділі необхідно залучати категорії командирів, актив, передових воїнів. Від сержантського складу домагаються рівної вимогливості до молодих воїнів, рішуче класти край спробам здійснення психологічного тиску на молодших командирів із боку солдатів та сержантів попередніх термінів призову з деяких інших підрозділів, щоб одержати послаблення землякам, знайомим т.д. Об'єктом виховання на цьому етапі не є лише новобранці, а й воїни інших призивів.

    Величезну роль у вихованні та вивченні особового складу грає урочисте прийняття Військової присяги. Цього дня надається чудова можливість зустрічі командирів з батьками воїнів. Дуже важливо проінформувати батьків щодо умов військової служби, організації побуту, нагадати необхідність повідомляти у видаткову частину випадки отримання тривожних листів від синів та інших фактах, здатних негативно спричинити ставлення воїна до служби. У той самий час потрібно більше дізнатися про життя їх сина, його навчання й роботу до служби, характер, плани, наміри і т.д. Бажано підтримувати зв'язки  з батьками протягом усього періоду служби їх сина. Досвід служби на посадах командира взводу і роти засвідчує високий ефективний вплив на особистість воїна ведення особистого листування з його батьками. Значні витрати часу практично завжди приносили хороший результат.

    Командиру важливо пам'ятати, що спочатку служби у воїнів активно складаються  міжособистісні зв'язки. У чиїх інтересах виховання дружби між воїнами різних соціальних груп і регіонів України. Офіцери повинні зосередити свої зусилля на роботі у мікрогруппах, створених з урахуванням земляцтва, спільних інтересів тощо.

    Особливу  увагу приділяють розміщенню воїнів в підрозділі виключно за відділенням відповідно до штатно-бойового розкладу, контролю черговості нарядів, дотриманню графіка прибирання приміщень та території [8].

    Із перших днів служби необхідно виявляти людей схильних до недисциплінованості, невиконуваності, сперечання, «лідерів» із від'ємною спрямованістю. Їх найбільш характерні риси є жорстокість, егоїзм, бездуховність, прагнення підкорити собі людей, отримати привілеї. В цілях забезпечення свого впливу вони найчастіше використовують насильство або створюють загрозу його застосування. Зазвичай «лідер» має хибний авторитет «бувалого хлопця», «спортсмена», «знавця сучасної музики» тощо. У їх поведінці яскраво проявляється розв'язність, зарозумілість, грубість, самовпевненість. У виявленні таких «лідерів» використовують індивідуальні і групові розмови із військовими різних періодів служби, постійний нагляд над поведінкою воїнів, аналіз їхній взаємовідносин. До групи ризику відносятьсяться, передусім, військовослужбовці які мають вади виховання. А саме:

• раніше засуджені і мали приводи до міліції;
• вихованці з неповних сімей (відсутні однин з батьків чи обоє);
• які мають яскраво виражені негативні риси характеру;
• хто має «види» на лідерство.

    У жодному разі не можна забувати військовослужбовців, що мають фізичний чи моральний дефект – це потенційні потерпілі.

    Після виявлення осіб, схильних до нестатутних  взаємовідносин, необхідно залежно  від умов, застосовувати такі види впливу: спонукати до самопізнання, навчати планувати поведінку, долати ситуативні імпульсивні спонукання, і, якщо ці засоби не дають результату, то приміняються попередження у індивідуальній розмові, накладення дисциплінарного стягнення, обговорення на загальних зборах підрозділу, залучення військових юристів та ін. У зімкненні військових колективів насамперед потрібно спиратися на досвідчених і бездоганно дисциплінованих воїнів останнього періоду служби. Не слід допускати послаблень для воїнів попередніх призовів, важливо пред'являти однакові вимоги в усьому, що стосується розпорядоку дня, дотримання форми одягу, порядку несення служби, виконання господарських робіт та інше.

    Основними ознаками, що свідчать про наявності  елементів нестатутних взаємовідносин, є:

• неохайний зовнішній вигляд солдатів першого періоду служби (брудна робоче обмундирування, сношенная взуття, старе натільне білизну, відсутність окремих елементів військової форми одягу);
• пасивність, замкнутість, самота молодиків у час, у святкові та вихідні;
• виконання молодими солдатами найтяжчих і трудомістких хозработ, зокрема у час, прання, чистка і глажение чужих предметів форми одягу;
• «добровільне» розміщення в незручних місцях під час перегляду кінофільмів, телепередач (перегляд стоячи);
• громадська пасивність, небажання виступати зборах з, відсутність бажання в звільнення і культпохід;
• спроба приховування різноманітних травм, зокрема при медогляді та інших [4].

    Індивидуально-профилактична робота з кожним воїном доповнюється комплексом заходів коллективно-виховного характеру. Роботу з профілактики нестатутних взаємовідносин не можна замикати лише на роботі з солдатами. Підбір, виховання і методичні інструктажі офіцерів, прапорщиків і сержантів – невід’ємна умова успіху. Керівник повинен постійно пам'ятати про велику відповідальність за вручені йому долі, необхідність прояву педагогічного такту і доброзичливості. Необхідно, щоб кожен знав, що обставинами, які сприяють здійсненню злочинів і нестатутних взаємовідносин є:

• необдумані протиправні дії командирів, наявність недоліків у характері керівників, зарозумілість;
• упереджене або навпаки зверхнє ставлення начальників до підлеглих;
• недолік контролю над особовим складом;
• невжиті заходи щодо скоєних злочинів;
• слабка організація різних видів служб;
• пасивність сержантського складу;
• погані побутові умови, неякісне обслуговування;
• наявність неформальних груп із від'ємною спрямованістю;
• слабкий контролю над документами, печаткою військової частини та ін.

    У ряді випадків, поліпшення внутрішньоколективних  відносин досягається зміною розстановки  військовослужбовців, вдосконаленням структури колективу.

    Слід  рішуче присікати можливі спроби окремих військовослужбовців і мікрогруп претендувати на виняткове положення в системі внутрішньоколективних відносин. Такі спроби можуть мати місце в умовах, коли тим або іншим військовослужбовцям не вдається утвердити себе у військовій майстерності або коли досягнення в службі не викликають колективної пошани.

    Процес  керівництва колективом включає  також і вплив на освіту і функціонування внутрішніх традицій. Збереження і  вироблення нових традицій здійснюється з урахуванням того, що в групах людей властива тенденція до пошуку і стабілізації доцільної послідовності дій, призначених для вирішення тих питань, які зазвичай виникають в житті і діяльності цій групи і мають характер, що періодично повторюється.

    Керівництво колективом припускає формування і  підтримку бадьорого активного  ділового настрою підлеглих. Настрій  військового колективу визначається загальним оптимістичним настроєм людей, їх упевненістю у житті. Повсякденний настрій в колективі залежить від тих зовнішніх умов, в яких живуть і діють люди, і від внутрішніх чинників, наприклад, таких, як зміни в самопочутті окремих воїнів.

    Ефективність  керівної діяльності офіцера багато в чому пов'язана з його авторитетом. Авторитет офіцера — це характеристика його службового і особистого положення в колективі. Він виявляється у високих якостях взаємин з підлеглими і підсилює вплив офіцера на рішення тих, що стоять завдань. Авторитет пов'язаний з військово-професійними і особовими якостями керівника, з відношенням підлеглих до нього, з їх оцінними думками, загальною морально-психологічною атмосферою в колективі, ступенем згуртованості і показниками рівня боєготовності, дисципліни, бойової підготовки особового складу. У основі авторитету керівника лежать реальні достоїнства особи і тієї справи яким він займається.

    Боротьба  за авторитет — це постійна робота командира (начальника) над собою, самовиховання  якостей, необхідних для навчання і  виховання воїнів. Це створення в  підрозділі здорового емоційного відгуку  на всі почини керівника, попередження негативних реакції окремих осіб або їх колективне засудження.[5]

    У кожному військовому колективі  є актив. Він є опорою командира  стрижньовою ланкою системи керівництва. Актив допомагає командирові  здійснювати бойове виховання особового складу, направляти його зусилля на виконання тих, що стоять завдань, мобілізувати моральні сили колективу. Якщо розглядати актив в якості елемента колективу як системи, то легко виділити соціально-психологічні аспекти його функціонування: здійснення змістовного зв'язку керівника з членами колективу, членів колективу між собою; множення сили психологічного впливу керівника на колектив; накопичення, аналіз систематизацію і оцінку інформації про положення справ в колективі; підвищення дієздатності колективу за рахунок мобілізації його духовних сил.[6]

    Виконання активом своїх функцій залежить від ділових якостей активістів, їх етичної зовнішності, ролі у внутрішньоколективній  структурі, авторитету, активності, ініціативи, здатності розуміти і виражати реальні потреби колективу, впливати на громадську думку, витримувати рівність взаєминах.

    Повсякденне життя підрозділу, частини включає  учбовий процес, безперервно здійснюваний виховний вплив на воїнів, організоване керівництво. Керівник, вихователь, вчитель — ці ролі в органічній єдності виконує кожен командир, здійснюючи дію на військовослужбовця, на групу або через групу на кожного воїна.

    У повсякденному житті командирам і доводиться вирішувати такі соціально-психологічні проблеми, як перевиховання, боротьба з поганими звичками, наприклад з вживанням спиртного. І ця робота повинна вестися з урахуванням відповідних психологічних механізмів і використання мерів виховної дії: переконання, відвернення, перемикання, вироблення нових потреб, тощо.

    Таким чином, командир повинен провести складну роботу по підготовці військового колективу та його членів до військової служби, для того, щоб колектив з групи окремих індивідів перетворився на злагоджену і міцну формацію для несення військової служби та захисту Вітчизни. Без цієї роботи рівень підготовки військового колективу буде недостатнім для досягнення колективної мети, адже не буде, ні мети існування колективу, ні самого колективу.