Дослідна робота по розвитку музичних здібностей у дошкільників

Автор: Пользователь скрыл имя, 13 Января 2015 в 14:04, курсовая работа

Краткое описание

Об’єкт дослідження - процес розвитку музичних здібностей у дітей дошкільного віку.
Предмет дослідження - зміст, форми і методи розвитку музичних здібностей у дітей дошкільного віку.
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати умови для розвитку музичних здібностей у дітей в процесі музичного виховання

Оглавление

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи дослідження розвитку музичних здібностей…………………………………………………………………………6
1.1 Аналіз вітчизняної і зарубіжної літератури по проблемі…………………..6
1.2 Теоретичний аспект музичних здібностей……………..............................10

РОЗДІЛ 2. Дослідна робота по розвитку музичних здібностей у дошкільників……………………………………………………………………..13
2.1 Характеристика різних типів музикальності………………………………13
2.2 Методи діагностики музичних здібностей…………………………………17
2.3 Критерії успішності музично-естетичного виховання……………………23

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...27
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ…………………..30

Файлы: 1 файл

Kursova_-_Muzichni_zdibnosti (1).doc

— 149.50 Кб (Скачать)

Поняття "музичність" має різні, хоча і взаємопов'язані значення. Ми відносимо дане поняття насамперед до особливого властивості, якості сприйняття, переживання чи виконання музики. Крім того, музикальністю називають індивідуально-психологічну характеристику особистості, яка виражається в інтуїтивній глибині і тонкощі емоційного переживання сенсу музики, здатності передавати його в інтонуванні, у виконавській інтерпретації музичних творів. І в цьому плані музикальність виступає одним із синонімів музичної обдарованості.

Але з психологічної точки зору музична обдарованість ширше музикальності, оскільки включає в себе не тільки власне музичні, а й інші властивості особистості, наприклад: активність уяви, багатство зорових образів і їх тісний зв'язок з слуховий сферою, тонкість слухової реакції, емоційну реактивність та ін.. Людей, які мають музикальністю, набагато більше, ніж музично обдарованих. Точно так само не слід ототожнювати поняття "музичність" і "музичний талант". Людина може бути музичним, а не володіти талантом музиканта. Як не парадоксально, але можливий і зворотний варіант, коли володіння яскравими виконавськими здібностями поєднується зі слабко вираженою музикальністю.

Отже, всі поняття, якими ми звикли описувати індивідуальні прояви музичних здібностей, акцентують різні їх психологічні сторони і прояви. Музичність немислима без основних музичних здібностей, але й не зводиться до них [11, ст. 148]

Музичність прямо не залежить від сенсорних здібностей, наприклад від чутливості слуху. Але бідність сенсорних здібностей людини становить серйозну перешкоду для розвитку музикальності. Емоційна реактивність на звуки прямо пов'язана з тонкістю емоційного переживання музики. Разом з тим емоційна реактивність на звуки може виявлятися і без чіткого усвідомлення звуковідношень. Така реактивність - психологічний феномен, зумовлений діяльністю вегетативної нервової системи, і тому зустрічається не тільки у людини, але й у вищих тварин [18, ст. 189]

У деяких випадках музикальність навіть може вуалювати або заповнювати обмежені професійні дані музиканта-виконавця. Музичність піддається розвитку, але на основі вже проявилися в тій чи іншій формі її ознак. Вона формується і розвивається тільки в конкретній діяльності конкретної людини, тому в різних людей музикальність різна, як розрізняється вона і у музикантів різних спеціальностей.

Музично-творчі здібності – це особливі природньо обумовлені і діяльнісно підкріплені властивості особистості, що проявляються через інтерес до музичного мистецтва, оригінальну реалізацію в ідеалістичному (ідеї, образи, теми, зміст і т. д.), теоретично-методологічному (символіка, і структура оперативних одиниць і величин, простеження закономірностей та відхилень у їхньому взаємозв’язку, фіксація цих процесів, способи фіксації), а також прикладному (створення цілісної музичної одиниці – твору чи новітнього виконавського вираження готового твору) аспектах музичної діяльності. Сутність музично-творчих здібностей полягає у повній комплектності складових властивостей, котрі у сукупному поєднанні повністю узгоджуються із запитами стартових творчих пропозицій середовища музики, взаємопоєднуються і взаємодіють з ними, що дає можливість створювати новий, незнаний раніше продукт музичної діяльності [13, ст. 162]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Дослідна робота по розвитку музичних здібностей у дошкільників

 

2.1 Характеристика різних  типів музикальності

 

 

Під музикальністю розуміється сукупність здібностей, необхідних для успішної музичної діяльності. Основна ознака музикальності - переживання музики як вираження певного змісту. Музичне переживання за своєю суттю є емоційним переживанням, оскільки позаемоційним шляхом зміст музики осягнути не можна. Музикальність особливо виявляється в активній самостійній діяльності людини. Для її розвитку важлива практика, тобто певний взаємозв’язок дій (Додаток 1).

Музичність розуміється більшістю дослідників як своєрідне поєднання здібностей і емоційних сторін особистості, які з музичної діяльності.

Значення музикальності дуже важливо не тільки в естетичному і моральному вихованні, але і в розвитку психологічної культури людини. Включаючись в слова особистості в цілому, викликаючи повноцінне переживання музичних образів, музичність зміцнює емоційно-вольової тонус людини, допомагає йому оволодіти дуже важливою для психологічного розвитку формою активного емоційно-творчого пізнання [3, ст. 107]

Музичність характеризується певними ознаками.

Перша ознака - здатність відчувати характер, настрій музичного твору, співпереживати почутому, виявляти емоційне ставлення, розуміти музичний образ.

Музика хвилює маленького слухача, викликає відповідні реакції, знайомить з життєвими явищами, породжує асоціації. Ритмічне звучання маршу викликає у нього радість, підйом, п'єса про хвору ляльці змушує сумувати.

Друга ознака музикальності - здатність вслухатися, порівнювати, оцінювати найбільш яскраві і зрозумілі музичні явища. Це вимагає елементарної музично-слуховий культури, довільного слухового уваги, спрямованого на ті, чи інші засоби виразності. Наприклад, діти зіставляють найпростіші властивості музичних звуків (високий і низький, темброве звучання рояля та скрипки і т.д.), розрізняють просту структуру музичного твору (заспів пісні і приспів, три частини в п'єсі і т.д.), відзначають виразність контрастних художніх образів (ласкавий, протяжний, характер заспіву і енергійний, рухливий - приспіву). Поступово накопичується запас улюблених творів, які хлопці з великим бажанням слухають і виконують, закладаються початкові основи музичного смаку [14, ст. 281]

Третя ознака музикальності - прояв творчого ставлення до музики. Слухаючи її, дитина по-своєму представляє художній образ, передаючи його в співі, грі, танці. Наприклад, кожен шукає виразні рухи, характерні для бадьоро марширують дітей, важко ступає ведмедя, рухливих зайчиків і т.д. Знайомі танцювальні рухи застосовуються в нових комбінаціях і варіантах.

 З розвитком загальної  музикальності у дітей з'являється  емоційне ставлення до музики, удосконалюються слух, народжується  творча уява. Переживання дітей  набувають своєрідну естетичну  забарвленість.

Відомий психолог Б.М. Теплов виділив три основні музичні здібності, які складають структуру музикальності [15, ст. 210].

По-перше, це ладове почуття, тобто здатність емоційно розрізняти ладові функції звуків мелодії, відчувати емоційну виразність звуковисотного руху. Ладове почуття безпосередньо виявляється у сприйманні мелодії, її упізнаванні, у чутливості до точності інтонації. Його характерним виявом у дитячому віці є підвищений інтерес до слухання музики. Ладове почуття є емоційним (або перцептивним) компонентом музичного слуху.

По-друге, це здатність до слухового уявлення, тобто здатність вільно оперувати слуховими уявленнями, що відображають звуковисотний рух. Вона безпосередньо виявляється у запам'ятовуванні і відтворенні по слуху мелодій, насамперед у співі, а далі - у внутрішньому слуху ("внутрішня музична мова"). Ця здібність є слуховим (або репродуктивним) компонентом музичного слуху [22, ст. 335]

По-третє, це музично-ритмічне почуття, тобто здатність активно (рухомо) переживати музику, відчувати емоційну виразність музичного ритму і точно відтворювати його. Воно безпосередньо виявляється у тих рухових реакціях, які більш-менш точна передають ритм музики, що звучить. Музично-ритмічне почуття складає основу всіх проявів музичності, які пов'язані із сприйманням і відтворенням часової ходи "музичного руху". Разом з ладовим почуттям воно є основою емоційного відгуку на музику.

До складних музичним здібностям відносять такі, які пов'язані із здійсненням професійної музичної діяльності (композиторської, виконавської), наприклад відчуття форми, почуття стилю, музична здатність до навчання і ін (у закордонній музичної психології останні часто об'єднують поняттям "музичний талант") [6, ст. 34]

Елементарні музичні здібності раніше починають розвиватися, раніше виявляються і раніше стабілізуються. Більш складні розвиваються пізніше, але набагато швидше за темпами. З віком і накопиченням музичного досвіду спостерігається все більш тісна залежність, все більш глибоке взаємопроникнення елементарних і складних музичних здібностей. Різні психічні властивості і функції (в тому числі і не мають "прямого" відносини до музикування) виявляються все більш тісно пов'язаними, утворюючи нові психічні структури, які психологи іноді називають "новими органами здібностей". Тобто в процесі розвитку змінюється не тільки загальна структура музичних здібностей, а й структура кожної окремої здібності - кожного окремого виду або форми музичного слуху, пам'яті, психологічного змісту виконавського руху або інтонування [25, ст. 74]

Процеси такої зміни не піддаються опису, оскільки дуже індивідуалізовані. Можна навіть сказати, що структур музичних здібностей існує стільки, скільки музично обдарованих або просто люблять музику людей. Напевно відомо тільки те, що в одних випадках формуються тісні і тонкі взаємозв'язки між різними психічними властивостями і функціями призводять до їх взаємопосилення, в інших - до компенсації (заповнення недоліків), а в третіх - до блокування один одного, свого роду "взаємоподавленню" ( наприклад, в одних учнів, як кажуть педагоги, "голова" допомагає слуху, а в інших - "заважає" йому, тобто бере на себе ті завдання, які повинен вирішити слух, і тим самим "блокує" його розвиток).

Загалом у кожному періоді становлення дошкільного віку музичні здібності та сприйняття формуються по-різному (Додаток 2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Методи діагностики  музичних здібностей

 

Проблема діагностики музичності містить в собі цікаве протиріччя. У практичних заняттях з учнем порівняно неважко виділити дітей з яскраво вираженою музикальністю. Але домогтися точної відповіді на всі виникаючі тут питання дослідникам не вдається. У зарубіжній музичної тестології пошуки критеріїв музикальності ведуться на основі вивчення здатності створювати звукові структури. Вважають, що здібності тонко переживати музику і виражати себе за допомогою музики (тобто звукових структур) повинні бути тісно взаємопов'язані. Серед характерних ознак музикальності називають також ранній прояв музичного слуху, наявність стійкої потреби і вибірковості в музичних враження, музичну активність (прагнення слухати, співати, складати музику), природну (тобто не щеплену педагогами) виразність виконання [2, ст. 83]

В психологічній літературі визначаються такі музичні здібності: музичний слух (мелодійний, гармонійний, чуття ритму). До видів музичного слуху, які виділяє Б.М. Теплов, як індивідуальні види, належать: абсолютний активний слух, абсолютний пасивний слух та відносний слух. Структуру загальних музичних здібностей К.В.Тарасова представляє як утворення з двух підструктур: 1) емоціональність відгуку на музику; 2) пізнавальні музичні здібності — сенсорні (мелодійні, тембральні, динамічні та гармонійні компоненти музичного слуху, чуття ритму), інтелектуальні (музичне мислення в єдності його репродуктивного та продуктивного компонентів, музична уява) і музична пам'ять [12, ст. 128]

З метою вивчення особливостей розвитку музичних здібностей дітей старшого дошкільного віку рекомендується використовувати методики, розроблені Мазаненко О.М., яка містить 2 етапи.

Перший передбачає використання спеціального опитувальника, призначеного для батьків та вихователів дітей старшого дошкільного віку. На кожне твердження пропонується обрати один з варіантів відповідей: „так, завжди” (нараховується 2 бали), „рідко” (1 бал), „ні, ніколи” (0 балів).

1. Дитина любить музику, прагне туди, де її можна послухати.

2. Має особисті музичні уподобання.

3. Любить фонове звучання музики під час здійснення різноманітної діяльності.

4. Легко та швидко відгукується на ритм та мелодію музики.

5. Легко запам’ятовує музику.

6. Якщо співає чи грає на музичному інструменті, то вкладає багато почуттів, та енергії.

7. Вміє передати настрій музичного твору.

8. Якщо чує музику, може підспівувати, виражає свої почуття мімікою, жестами та рухами.

9. Вчиться або бажає навчитись грати на музичному інструменті.

10. Із захопленням розповідає про музичні заняття, демонструє нові знання, вміння в музичному мистецтві.

Сума отриманих балів може свідчити про високий рівень схильності до музичної діяльності, зацікавленості музикою та вираження музичних здібностей дошкільнят (15-20 балів); середній рівень (5-14 балів) та низький (0-4 балів).

Другий етап методики спрямований безпосередньо на діагностику актуального рівня розвитку окремої музичної здібності. Він включає три заняття.

Заняття І.

Мета: Діагностика слуху (динамічного, тембрового, звуковисотного).

Дітям пропонуються наступні завдання:

1. За допомогою ударних  інструментів потрібно відобразити  динамічні характеристики музичного твору.

Наприклад: перша музична фраза знайомого дітям музичного твору виконується голосно, звучання другої – середньої сили гучності, третя виконується тихо. Або невеликий музичний твір (музична фраза) виконується на крещендо (з поступовим нарощуванням гучності звучання) або на димінуендо (з поступовим зменшенням гучності).

Дається 3 варіанти завдання, кожне наступне більш складне. Виконання найскладнішого з них оцінюється в 3 бали, не виконання жодного – 0 балів.

2. Дітям пропонується  показати зображення дитячого музичного інструменту, звучання якого вони чули. Починати слід з визначення інструментів контрастних за звучанням (наприклад фортепіано – барабан, сопілка – маракаси) а потім пропонуються інструменти з менш вираженою тембральною контрастністю (наприклад бубон – металофон).

Також пропонується виконати 3 завдання з ускладненням. Виконання найскладнішого оцінюється в 3 бали, не виконання жодного – 0 балів.

Информация о работе Дослідна робота по розвитку музичних здібностей у дошкільників