Дослідна робота по розвитку музичних здібностей у дошкільників

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи дослідження розвитку музичних здібностей…………………………………………………………………………6

1.1 Аналіз вітчизняної  і зарубіжної літератури по проблемі…………………..6

1.2 Теоретичний аспект  музичних здібностей……………..............................10

 

РОЗДІЛ 2. Дослідна робота по розвитку музичних здібностей у дошкільників……………………………………………………………………..13

2.1 Характеристика різних  типів музикальності………………………………13

2.2 Методи діагностики  музичних здібностей…………………………………17

2.3 Критерії успішності музично-естетичного виховання……………………23

 

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ…………………..30

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Одним з важливих завдань всебічного розвитку сучасної дитини є виховання музичної культури. Сприйняття музики - складний процес, що вимагає від людини уваги, пам'яті, розвиненого мислення, різноманітних знань. Тому необхідно навчити дітей розумітися в особливостях музики як виду мистецтва, свідомо акцентувати їх увагу на засобах музичної виразності (темп, динаміка і т. д.), розрізняти музичні твори по жанру, характеру.

У педагогічній практиці з цією метою все частіше стали застосовувати музично-дидактичні ігри, які, впливаючи на дитину комплексно, викликають у неї зорову, слухову і рухову активність, тим самим, розширюючи музичне сприйняття в цілому.

Музичне мистецтво надає безперечну дію на особу дитини вже в дошкільному віці. Для того, щоб вона виконувала свою соціальну функцію, необхідний розвиток музичного сприйняття, якому додається універсальна роль, оскільки воно пов'язане зі всіма видами музичної діяльності дітей.

Музичне мистецтво  –  частина  суспільної  свідомості  та  людського  буття нації,  адже  культура  України  характеризується  значним  періодом  розвитку. Українське  мистецтво  як  органічна  складова  світової  духовної  спадщини належить  до  унікальних  за  своїм  значенням  національних  культур.  Тому важливу роль у розвитку сучасної мистецької освіти та виховання, становленні загальнонаціональної  культури  відіграє  творча діяльність  митців  минулого, зокрема  видатних  педагогів-музикантів  ХІХ-ХХ  століття.  Вважаємо,  що  їхні провідні  концептуальні  ідеї  є  основою  розвитку  музичної  освіти  України, національного  музичного  виховання,  формування  свідомості,  патріотизму, національної  гідності юного  покоління. 

Мета  та  завдання  сучасного  музичного виховання  і навчання будуються на принципах безперервності й цілісності, які передбачають  реалізацію  педагогами-музикантами  національних  ідей  та концепцій,  передових  педагогічних  підходів  до музичного  виховання  дитини, розкриття  неповторних  художньо-ментальних  рис  національної  особистості  у процесі  викладання  музичного  мистецтва.  Тому  завдання  вчителя  на  уроках музичного мистецтва  –  ознайомити  дитину  з  українською народною музикою як живим мистецтвом, складовою життя народу, як цілісним явищем духовної культури. Це можливо на основі володіння педагогом національними музично-педагогічними системами, їх специфікою та спрямованістю відповідно до видів музичної  діяльності.  Сучасний  фахівець  мистецьких  дисциплін  –  це  творчий учитель,  який,  вибудовуючи  урок  музики як  урок  мистецтва,  повинен насамперед  захопити  учнів  національним  музичним  мистецтвом,  формувати національну свідомість дітей, оскільки національна система освіти й виховання є  основою  формування  індивідуальності  людини:  її  педагогічні  механізми насамперед  забезпечують  відтворення  накопиченого  музично-педагогічного досвіду народу.

Актуальність теми визначається необхідністю теоретичної і практичної розробки питань, пов'язаних з музичним вихованням дітей в певній системі, з урахуванням вікового аспекту і послідовності залучення дітей до цілісного і диференційованого сприйняття музики. Засвоєні на заняттях правила і ігрові дії музично-дидактичних ігор можуть бути перенесені дітьми в їх самостійну діяльність. Але для цього необхідно розробити поетапний шлях формування способів самостійних дій. Успішність реалізації цього завдання в значній мірі залежать від якості дидактичних ігор, що моделюють основні властивості музичних звуків.

Об’єкт дослідження - процес розвитку музичних здібностей у дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження - зміст, форми і методи розвитку музичних здібностей у дітей дошкільного віку.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати умови для розвитку музичних здібностей у дітей в процесі музичного виховання

Завдання дослідження

1.Вивчити і проаналізувати  проблему в методичній літературі

2.Вивчити ППД музичного  керівника по проблемі розвитку  музичних здібностей у дошкільників

3.Розробити методичні  рекомендації, завдання по розвитку  музичних здібностей у дошкільників

Методи дослідження:

1) аналіз науково-теоретичної, навчальної, програмно-методичної літератури з темі роботи;

2) аналіз роботи дошкільного закладу з питань музикально-естетичного виховання дошкільнят та молодіжні організації музичних занять;

3) спостереження;

4) розмова.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, 2 розділів, 5 підрозділів, висновків, списку використаних літературних джерел і додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи дослідження

 

1.1 Аналіз вітчизняної  і зарубіжної літератури по  проблемі

 

 

На  думку  багатьох  науковців  (В.  Андрущенко,  О.  Вишневського,  І. Ляшенка,  М.  Поповича,  І.  Стадника,  К.  Ушинського),  "професійна  освіта сучасного  вчителя  має  ґрунтуватися  на  досвіді  багатьох  поколінь,  тісно пов’язаному  з  українськими  культурними  цінностями,  освітніми  та мистецькими  традиціями".  Такий  ґрунтовний  підхід  до  професійної освіти  сприяє  духовній  і  творчій  активності, формуванню  відповідальності  за виховання  молодого  покоління  на  засадах  особистісно  орієнтованого  та компетентнісного  підходів.  Інтерес  суспільства  до  національних  основ, культурної спадщини спонукає науковців до активних самоосвітніх досліджень історичного  аспекту  музично-педагогічної  освіти  України.  Занедбані  та незатребувані раніше концепції та розробки вітчизняних культурних діячів нині стають  національним  надбанням  сучасної  мистецької  педагогіки  у  процесі  її модернізації.  Так,  вітчизняними  вченими  (Л.  Вовк,  С.  Кримським,  О. Рудницькою,  О.  Шевнюк,  О.  Щолоковою) розкрито  питання  важливості мистецького впливу вітчизняної спадщини на сучасників, що надає можливість виявити,  осягнути,  реконструювати  та  інтерпретувати  мистецькі  цінності минулого,  проаналізувати  художні  твори  сучасності,  зрозуміти  складні проблеми культури сьогодення [7, ст. 158]

У сфері наукових досліджень проблема  використання  вітчизняної  музично-педагогічної  спадщини представлена  у  вітчизняних  і  зарубіжних  працях  з  історії  розвитку  музичної освіти та національної музично-педагогічної думки (Н. Величко, Л. Голубнича, С.  Горбенко,  В.  Іванов,  Л.  Іванова, О.  Кравчук,  В.  Кузьмічова, М. Маріо, О. Михайличенко, А. Омельченко, О. Овчарук, О. Поясик, Л. Проців, Т. Смирнова, Є. Федотов). Водночас  значення  українського музичного мистецтва  як  засобу формування фахових якостей учителя та розвитку особистості учня розглядали такі  вітчизняні  науковці,  як  О.  Алексійчук,  Н.  Дем’янко,  І.  Єгорова,  Л. Маскальова, Р. Осипець, Л. Остапенко, О. Отич, Л. Побережна, С. Процик,  І. Таран, Л. Філоненко, В. Юцевич.

На  думку  вченого  О.  Ростовського,  "вдосконалення  системи  музичної освіти  у  незалежній  Україні  торкнулося,  насамперед,  питань  використання народної  та  професійної  музичної  спадщини,  пошуків  ефективних  шляхів музичного виховання на основі української національної культури" [30, ст. 339]

У такому  контексті  вивчення  провідних  мистецько-педагогічних  ідей  минулого розглядаємо  як  одну  зі  складових  самоосвітньої  діяльності  сучасного  вчителя музичного  мистецтва,  оскільки,  на  нашу  думку,  на  формування  особистісно-професійних  якостей  учителя  музики,  його  самоосвітньої  діяльності  вагомий вплив  має  засвоєння  цінностей  вітчизняної  музично-педагогічної  спадщини українського народу.

Серед вітчизняних авторів, які заклали сучасну методологію досліджень музичної обдарованості особистості, - Б. Асаф’єв, Л. Баренбойм, В. Петрушин, Б. Теплов, Я. Соловей, О. Комаровська, Т. Айзикович. Науковці, які працювали у цьому напрямку, досліджували, головним чином, елементарні музичні здібності та творчість як складову музикальності та дитячої обдарованості, а також психологічні процеси, які впливають на формування певних задатків та здібностей особистості [16, ст. 120]

Зокрема у закордонній психології існують традиції виміру творчих здібностей при допомозі спеціальних тестів. Особливу популярність здобули тести Гілфорда, який основу творчого інтелекту вбачав у так званому дивергентному мисленні, тобто вмінні давати неочікувані відповіді на стандартні запитання [5, с. 77].

У 30-ті роки ХХ ст. з’являється ряд досліджень (Р. Мюллера - Фрейенфельса (1936), Д. Марселя (1937), Дизренса і Файна (1939), М. Шена (1940) у галузі музичної психології, які були пов’язані з використанням експериментальних методів.

Серед вітчизняних дослідників психологічні процеси та їх поєднання з музичними здібностями ґрунтовно розглядали Б. М. Теплов (“Психологія музичних здібностей”) і його послідовники - В. І. Петрушин, Г. І. Ципін, Г. П. Прокоф’єв та ін.

Дослідження в галузі психології щодо сприйняття музики заклали основу для всебічного пізнання складових музичних здібностей та творчості в цілому. Незважаючи на широкий спектр закордонних досліджень та незначний інтерес до даної проблематики в Україні, ця тема, на наш погляд, надзвичайно складна, суперечлива та неоднозначна і, безумовно, потребує подальшого вивчення. Зважаючи на це, метою статті є розкриття особливостей формування та розвитку творчих музичних здібностей у майбутніх музикантів [27, ст. 18]

Виклад основного матеріалу. Аби досягнути успіхів у музичній діяльності (розвинути творчі задатки, виховати себе як музиканта), особистості, перш за все, важливе розуміння психології музичних даних, їх поліфункціональної природи.

Музично-педагогічні школи по-різному визначають важливість тих чи інших сторін музичного обдарування для професійного навчання. Одні вважають, що основною рисою обдарування дитини є музикальність, на ґрунті якої виникає схильність до занять музикою, інші - ставлять в основу вимог добре розвинений музичний слух, відчуття музичного ритму чи музичну пам’ять.

На основі критичного аналізу робіт у галузі психології музичних здібностей, узагальнення результатів експериментально-психологічних досліджень Б. М. Теплов продемонстрував наявність трьох основних музичних здібностей - музикальності, відчуття ритму та музичної пам’яті.

Особливої уваги він надавав музикальності як одній з основних музичних здібностей. У її структурі він виокремлював: ладове чуття (перцептивний компонент музичного слуху), музично-ритмічне чуття та здатність вільно використовувати слухові уявлення, які відображають звуковисотний рух (репродуктивний компонент музичного слуху). Означені риси складають ядро музикальності, яка тлумачиться автором як сукупність здібностей, необхідних для успішного здійснення музичної діяльності, причому будь-якої із її видів [8, ст. 234]

Б. М. Теплов представив вітчизняним психологам стратегію якісного вивчення обдарованості. Його думка про нерівність здібностей, які використовуються людьми при здійсненні одного і того ж виду діяльності, отримала розвиток у нових психологічних працях із проблеми здібностей. Так, зокрема, Г. П. Прокоф’єв прослідковував динаміку розвитку музичних здібностей музикантів-виконавців в умовах формуючого експерименту.

Отже,  вивчення  вчителями  музичного  мистецтва  спадщини  вітчизняних  музикантів-педагогів  ХІХ-XX  століття  є  досить  актуальною  проблемою,  вирішення  якої  сприяє  активізації  самоосвітньої  діяльності педагогів,  узагальненню  та  аналізу  кращих  здобутків  музичної  освіти  та виховання  минулого,  використанню  інноваційних  форм  самоосвітньої діяльності [29, ст. 132]

 

 

 

 

1.2 Теоретичний аспект  музичних здібностей 

 

Музичні здібності - індивідуальні психологічні властивості людини, що зумовлюють сприйняття, виконання, написання музики, здатність до навчання в галузі музики. В тій чи іншій мірі музичні здібності проявляються майже в усіх людей. Яскраво виражені, індивідуально проявляються музичні здібності називають музичною обдарованістю [26, ст. 154]

Музичні здібності являють собою відносно самостійний комплекс індивідуально-психологічних властивостей. Вони можуть зберігатися після втрати розумових здібностей через психічних захворювань, а також бути присутнім у людей, які страждають на слабоумство. Іноді сукупність музичних здібностей позначають загальним поняттям "музичність". За визначенням Б.М. Теплова, музикальність є комплекс індивідуально-психологічних особливостей, потрібних для занять музичною діяльністю і в той же час пов'язаних з будь-яким видом музичної діяльності. Однак таке визначення музикальності не враховує деяких тонких якісних характеристик цього явища. Коли ми говоримо про музичні здібності, то маємо на увазі звичайно "кількісний аспект", поняття "музичність" відображає "якісний аспект" психологічної взаємодії людини і музики [20, ст. 97]