Правовий статус комерційних банків

     Забороняється використовувати для найменування банку назву, яка повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Вживання у найменуванні банку слів "Україна", "державний", "центральний", "національний" та похідних від них можливе лише за згодою Національного банку України.

     Національний банк України має право відмовити у використанні банком запропонованого найменування за наведених у законі підстав. 
Підрозділ банку використовує найменування лише того банку, підрозділом якого він є. До назви структурного підрозділу банку може додаватися найменування місцезнаходження цього підрозділу. [6]

     Не можуть бути засновниками банку особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, до закінчення терміну, встановленого вироком суду, а також особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини. Ці особи не можуть також займати керівні посади та посади, пов'язані а матеріальною відповідальністю.

     Товариство вважається відкритим, якщо його акції поширюються шляхом відкритої підписки або купівлі-продажу на фондових біржах чи у позабіржовому обороті. Акції банку у вигляді закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки і купуватися чи продаватися на біржі чи в позабіржовому обороті. Після реєстрації із закритого акціонерного товариства він може бути реорганізований у встановленому законом порядку у відкрите акціонерне товариство. При цьому необхідно мати на увазі, що в перші два роки існування банку у виді акціонерного товариства, його засновники зобов'язані бути держателями акцій на суму не менше 25% статутного фонду. [1]

     Засновники банку (незалежно від того, у виді якого товариства він організується) повинні укласти між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності, відповідальності перед особами, які підписалися на акції, і третіми особами. Засновники також несуть відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації банку Національним банком України.

     Якщо банк створюється у вигляді акціонерного товариства відкритого типу, то засновники повинні зареєструвати інформацію про випуск акцій у Міністерстві фінансів України. При цьому необхідно подати такі документи:

1. заяву на реєстрацію інформації;
2. копію платіжного доручення на суму держмита в розмірі 0,1% від загальної суми емісії акцій;
3. проспект емісії. Крім реєстрації, інформація про випуск акцій підлягає обов'язкової публікації в органах друку Верховної Ради України (газета "Голос України"), Кабінету Міністрів України (газета "Урядовий кур'єр") і офіційному виданні фондової біржі (газета "Факт" (не менш ніж за 10 днів до початку підписки на акції).

      Установчі збори затверджують установчі документи банку (установчий договір і статут), обирає раду і правління банку, їхніх голів, ревізійну комісію, затверджує регламенти роботи ради і правління, розробляє положення про неї. Збори можуть частину функцій, що відносяться відповідно до чинного законодавства до компетенції загальних зборів акціонерів, покласти на раду чи правління банку. [9]

     Для створення і подальшої діяльності комерційного банку розробляється його статут. Цей процес починається після підписання засновниками комерційного банку договору про порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню банку.

     Установчий договір підписують засновники - юридичні та фізичні особи, які виступили ініціаторами створення комерційного банку. В установчому договорі визначаються:

     - Характер банку (пайовий, акціонерний) і т.д.;

     - Передбачуваний розмір статутного капіталу і частка засновників у статутному капіталі. (Частка засновників не повинна бути менше 25% величини статутного капіталу протягом перших двох років після його створення);

     - Відповідальність сторін за виконання прийнятих за цим договором зобов'язань;

     - Сторони, які розглядають спори, що випливають з цього договору (арбітраж, третейський суд і т.д.), а також інші питання, суттєві з точки зору осіб її підписали.

     Національний банк України встановлює мінімальний розмір статутного капіталу комерційного банку який формується за рахунок власних коштів акціонерів або пайових внесків засновників банку у грошовій формі. [2]

     Статутний капітал, банк не повинен формуватися з непідтверджених джерел. Забороняється використовувати для формування капіталу банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення, а також банківські метали.

     Вся діяльність по створенню банку здійснюється в кілька етапів. На першому етапі засновники або їх організаційна група готують проекти всіх документів, необхідних для реєстрації. При цьому визначають організаційно-правову форму діяльності майбутнього банку, "є господарське товариство, за допомогою якого він буде функціонувати. Далі засновники визначають розмір статутного фонду, необхідного для забезпечення нормальної діяльності комерційного банку і достатнього для запланованого обсягу операцій. Розмір статутного фонду не може бути менше мінімальної величини, встановленої НБУ.

     Після визначення розміру статутного капіталу виконуються безпосередні операції щодо його формування проведенням відкритої або закритої підписки акцій або паї згідно з обраною для банку формі господарського товариства.

     Після Накопичення необхідної суми статутного капіталу, визначеної установчою угодою, засновники комерційного банку скликають установчі збори, за рішенням яких оформляють всі необхідні документи, необхідні для реєстрації банку. 

2.2 Державна реєстрація та ліцензування комерційних банків 

     Державна реєстрація банків.

     Державна реєстрація банків здійснюється Національним банком України відповідно до вимог Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

     Уповноважені засновниками банку особи подають Національному банку України для державної реєстрації такі документи:

1. заяву про реєстрацію банку;
2. установчий договір (крім державного банку);
3. статут банку;
4. рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або Постанову Кабінету Міністрів України про створення державного банку;
5. бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки згідно із встановленими Національним банком України вимогам;
6. інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть істотну участь у банку. У разі коли засновником банку є юридична особа, надається інформація про членів ради директорів i осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі;
7. бухгалтерську i фінансової звітності за останні чотири звітних періоди (квартали) - для учасників - юридичних осіб, матимуть істотну участь у банку, довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) - для учасників - фізичних осіб, мати істотну участь в банку;
8. відомості про кількісний склад спостережної ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії;
9. копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку, що встановлюється Національним банком України;
10. нотаріально завірені копії установчих документів учасників, які є юридичними особами і мати істотну участь у банку;
11. копії звіту про проведення відкритої підписки на акції - для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства;
12. відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та членів правління (ради директорів) i головного бухгалтера банку.

     Національний банк України у тижневий термін з дати подання документів для державної реєстрації банку відкриває тимчасовий рахунок для накопичення підписних внесків засновників та інших учасників банку.

     Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації банку приймається Національним банком України не пізніше тримісячного терміну з моменту подачі повного пакету документів, зазначених у цій статті. [14]

     Національний банк України може вимагати від заявника виправлення недоліків у поданих документах.

     Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи. 
Національний банк України видає банку свідоцтво про його державну реєстрацію за встановленою ним формою.

     Підстави для відмови в державній реєстрації.

     Національний банк України може відмовити в державній реєстрації банку у випадку, якщо:

1. порушений порядок створення банку;
2. установчі документи банку не відповідають законодавству України;
3. подано неповний пакет документів, необхідних для державної реєстрації банку, або ці документи не відповідають вимогам Закону або нормативно-правових актів Національного банку України;
4. до Національного банку України є докази, що підтверджують відсутність бездоганної ділової репутації чи відсутність задовільного фінансового стану принаймні одного із засновників, які мають істотну участь у банку;
5. професійна придатність та ділова репутація голови виконавчого органу i головного бухгалтера банку, а також членів виконавчого органу банку не відповідають вимогам Національного банку України.

     Про неповноту поданого пакета документів та / або про невідповідність професійної придатності та ділової репутації голови правління (ради директорів) і головного бухгалтера Національний банк України зобов'язаний повідомити уповноваженим особам банку не пізніше місячного терміну з дати подання документів.

     Про відмову в державній реєстрації банку Національний банк України приймає мотивоване рішення. Завірена Національним банком України копія рішення про відмову в реєстрації банку надсилається уповноваженій особі банку рекомендованим листом або вручається під розпис.

     Ліцензування Комерційних банків.

     Ліцензування банківської діяльності полягає в наданні банкам офіційного дозволу на здійснення певних банківських операцій.

     Національний банк України визначає порядок надання ліцензії банкам відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" вiд 07.12.2000р., редакція вiд 16.10.2011

     При ліцензуванні враховується обсяг капіталу банку (статутний та загальний), його фінансовий стан, дотримання банком встановлених економічних нормативів, термін його діяльності на фінансовому ринку, професійна придатність керівників та позитивні висновки незалежного аудиту.

     Ліцензування банківської діяльності здійснюється з метою допущення на ринок банківських послуг України комерційних банків і банківських установ, умови діяльності яких відповідають встановленим Національним банком України обов'язковим вимогам і не загрожують інтересам їхніх клієнтів.

     Комерційні банки (юридичні особи) мають право здійснювати банківські операції тільки після отримання відповідної ліцензії Національного банку України. Філії комерційних банків здійснюють банківські операції при наявності відповідно оформленої довіреності головного банку і дозволу регіонального управління Національного банку України за місцезнаходженням філії банку.

     НБУ надає банкам ліцензію на здійснення низки операцій з готівкою, розрахункових, активних, пасивних, операцій з валютними цінностями та інших.

     Закон України "Про банки і банківську діяльність" повинен забороняти здійснення банківських операцій тими економічними суб'єктами, що не мають банківської ліцензії, а також передбачати повноваження органів нагляду щодо проведення розслідування стосовно суб'єктів, які підозрюються в тому, що вони здійснюють банківські операції, не маючи на це права. [8]

     Рішення про надання ліцензії приймає Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків.

     Відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій є крайнім заходом Національного банку України. До його застосування НБУ використовує інші заходи попереджувального характеру відповідно до чинного законодавства та нормативними актами Національного банку України.

     Рішення Правління Національного банку України про відкликання ліцензії на здійснення всіх банківських операцій повідомляється всім банкам України, а також оповіщається у центральній пресі.