Верховна Рада -єдиний законодавчий огран України

Верховна Рада України  затверджує законом Державний бюджет та вносить у відповідній формі  до нього зміни, здійснює контроль за виконанням Державного бюджету України, приймає рішення щодо звіту про  його виконання (ст. 85 Конституції).

Відповідно до Конституції (ст. 95) бюджетна система України  будується на засадах справедливого  й неупередженого розподілу суспільного  багатства між громадянами і  територіальними громадами.

Виключно законом про  Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні  потреби, розмір і цільове призначення  цих видатків.

Держава прагне до збалансованості  бюджету України. Поряд із Державним  бюджетом і бюджетною системою Верховна Рада встановлює грошову одиницю  України, якою за Конституцією (ст. 99) є  гривня.

Оскільки Державний бюджет, бюджетна система й грошова одиниця  України є органічними атрибутами держави, то діяльність, пов'язана з  їх встановленням (введенням, затвердженням), об'єктивно є складовою частиною державотворення, тобто установчої функції Верховної Ради.

Багатогранність і значний  обсяг бюджетно-фінансової діяльності зумовлюють й можуть зумовлювати  зарахування її до самостійної основної функції Верховної Ради, але об'єктивно  ця діяльність є органічною складовою  частиною її установчої (державотворчої), а також законодавчої та контрольної  функцій.

Важливе місце в діяльності Верховної Ради України, як і парламентів  інших країн, посідає парламентський контроль. Контрольна діяльність парламенту досить багатогранна. Якщо установча (державотворча) діяльність, за чинною Конституцією, значною мірою відійшла від Верховної Ради до Президента як глави держави, особливо щодо формування органів виконавчої влади, то традиційна її функція — функція парламентського контролю не лише залишилась, а й певною мірою збагатилася.

Основними напрямами контрольної  діяльності Верховної Ради є:

1) контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України;

2) парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини й громадянина та їх захист;

3) бюджетно-фінансовий контроль;

4) прийняття Верховною Радою рішення про направлення запиту до Президента України;

5) запит народного депутата України на сесії Верховної Ради;

6) парламентський контроль за діяльністю органів прокуратури;

7) здійснення парламентського  контролю з окремих питань  безпосередньо або через тимчасові  спеціальні і тимчасові слідчі  комісії.

Одним із пріоритетних напрямів парламентського контролю є контроль за діяльністю Кабінету Міністрів, який підконтрольний та підзвітний Верховній  Раді. Це зумовлено функціями і  повноваженнями Кабінету Міністрів  як вищого органу у системі органів  виконавчої влади. Відповідно до ст. 116 Конституції Кабінет Міністрів  забезпечує державний суверенітет  і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції  і законів України, актів Президента України.

Основною формою парламентського  контролю за діяльністю Кабінету Міністрів  України є розгляд й заслуховування звітів Кабінету Міністрів про свою діяльність.

Одними з найважливіших  напрямів діяльності Верховної Ради по здійсненню парламентського контролю є бюджетно-фінансовий контроль і  контроль за додержанням конституційних прав та свобод людини й громадянина. Відповідно до ст. 9 Конституції контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені  Верховної Ради здійснює Рахункова  палата.

Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини й громадянина  здійснює Уповноважений Верховної  Ради України з прав людини.

Однією з основних традиційних  форм парламентського контролю є  запити — парламентські та депутатські. Зокрема, відповідно до Конституції  України (ст. 85) Верховна Рада може прийняти рішення про направлення запиту до Президента на вимогу народного  депутата, групи народних депутатів  чи комітету Верховної Ради України, попередньо підтриману не менш як третиною конституційного складу Верховної  Ради.

Народний депутат України  має право на сесії Верховної  Ради звернутися із запитом до органів  Верховної Ради, Кабінету Міністрів, керівників інших органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно  від підпорядкування і форм власності. При цьому керівники органів  державної влади та органів місцевого  самоврядування, підприємств, установ  і організацій зобов'язані повідомити народного депутата України про  результати розгляду його заяви (ст. 86 Конституції).

Поряд із законодавчою, установчою та контрольною функціями, як головними  функціями парламенту. Верховна Рада України, як і парламенти багатьох країн, здійснює й чимало інших функцій. Це насамперед функції, аналогічні функціям держави, зокрема, з числа об'єктних функцій, тобто тих, що опосередковують  зміст діяльності держави.

Оскільки ці функції держави  здійснюють насамперед органи державної  влади, в тому числі законодавчої, то, природно, всім цим органам державної  влади або принаймні їх переважній більшості властиві функції, аналогічні основним об'єктивним функціям держави.

Зокрема, Верховна Рада як орган  законодавчої влади здійснює серед  внутрішніх функцій: політичну, економічну, соціальну, культурну та екологічну функції, а серед зовнішніх —  оборонну, зовнішньополітичну, зовнішньоекономічну  та інші зовнішні функції.

Не всі з цих функцій  і відповідних повноважень Верховної  Ради закріплено в Конституції і  законах України достатньо системно, але в цілому вони мають нормативно-правове  закріплення, насамперед конституційне.

Про політичну функцію  Верховної Ради свідчать, зокрема, такі її повноваження, передбачені Конституцією України, як: 1) визначення засад внутрішньої  і зовнішньої політики; 2) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента про внутрішнє й зовнішнє становище  України; 3) розгляд і прийняття  рішення щодо схвалення програми діяльності Кабінету Міністрів (ст. 85 Конституції) тощо.

Про наявність у Верховної  Ради економічної, соціальної, культурної та інших відповідних внутрішніх функцій свідчать такі її повноваження, як: 1) затвердження загальнодержавних  програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного  розвитку і довкілля; 2) затвердження переліку об'єктів права державної  власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об'єктів права приватної власності; 3) прийняття відповідних законів, зокрема, про правовий режим власності; правові засади й гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; з основ соціального захисту, про форми й види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці й зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я, екологічної безпеки (ст. 85 Конституції).

Про зовнішні функції Верховної  Ради свідчать такі її повноваження, як надання Верховною Радою у  встановлений законом строк згоди  на обов'язковість міжнародних договорів  України та денонсацію міжнародних  договорів України; затвердження протягом двох днів з моменту звернення  Президента України указів про запровадження  воєнного чи надзвичайного стану  в Україні або в окремих  її місцевостях, про загальну або  часткову мобілізацію; оголошення окремих  місцевостей зонами надзвичайної екологічної  ситуації; схвалення рішення про  надання військової допомоги іншим  державам, направлення підрозділів  Збройних Сил України до іншої  держави чи про допуск підрозділів  Збройних Сил інших держав на територію  України.

Підтвердженням наявності  у Верховної Ради відповідних  зовнішніх функцій є її законодавчі  повноваження щодо засад зовнішніх  зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; щодо основ національної безпеки, організації Збройних Сил  України; щодо правового режиму воєнного і надзвичайного стану, які визначаються виключно законами України.

 

Висновки

 
Після дослідження  даної теми та написання цієї курсової роботи,можна зробити такі висновки:

1. Верховна Рада України є загальнонаціональним органом державної влади, оскільки наділена правом представляти весь український народ — громадян України всіх національностей і виступати від імені всього народу. Це випливає як з преамбули Конституції України та її змісту, так і з назви парламенту — Верховна Рада України.
2. Конституція України закріплює основи взаємовідносин між Верховною Радою України і гілками виконавчої та судової влади.
3. Верховна Рада, за Конституцією, остаточно втратила колишній статус найвищого органу державної влади та вперше набула всіх основних рис парламенту України - єдиного, загальнонаціонального, колегіального,виборного,однопалатного, постійно діючого органу законодавчоївлади України.
4. Пріоритетною рисою українського парламенту як органу законодавчоївлади є єдиність, виключність, універсальність в системіорганів державної влади, що зумовлено насамперед унітарним характером нашої держави, тобто державним устроєм, вже згаданим поділом державної влади, його внутрішньою структурою та інш.
5. Згідно зі ст. 76 Конституції України, конституційний склад Верховної Ради України становить 450 народних депутатів України, що обираються громадянами України на основі загального, рівного та прямого виборчого права через таємне голосування строком на п´ять років і здійснюють свої повноваження на постійній основі.
6. Конституція України та Закон України "Про Регламент Верховної Ради України" визначають, що парламент України складається з кількох підрозділів.
7. Конституція України 1996 р. не містить переліку завдань Верховної Ради України, однак вони можуть бути виведені логічним шляхом, виходячи з того, що вони є похідними від загальних завдань функціонування української держави і обумовлені особливим місцем парламенту в державному механізмі, побудованому на принципі поділу влади.
8. Принципи організації й діяльності українського парламенту прямо чи опосередковано відображені у Конституції України та Регламенті Верховної Ради України.