Особливості функціонування адміністративної економічної системи

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ

БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ 
 

КАФЕДРА "ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ ТА ФІНАНСИ" 
 
 

КУРСОВА РАБОТА 
 

з дисципліни "Політична економія"

Тема: Особливості функціонування адміністративної економічної системи

Студентки Малютіної Софії В’ячеславівни

Курсу I Групи Еп 17-б Інституту Економіки Менеджменту та Права в Будівництві

Спеціальність Економіка Підприємства

Керівник  
 
 

Допущено до захисту " "  201_ р.

Рецензент    

                                                        (підпис) 

Захищено за оцінкою     "    " 201_ р. 
 

Макіївка, 201_

ЗМІСТ 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     У забезпеченні нормального функціонування будь-якої сучасної економічної системи  важлива роль належить державі. Держава упродовж усієї історії свого існування разом із завданнями підтримки порядку, законності, організації національної оборони, виконувало певні функції у сфері економіки.

     Виникає дилема - з одного боку, неконтрольовані  ринкові процеси руйнівні для економіки і суспільства, тому ринкова економіка більш ніж будь-хто інша, потребує державного регулювання, з іншої -  неминучість регулювання ринкової економіки постійно народжує спокусу директивного рішення багатьох економічних проблем. Проте найчастіше результат такого «адміністративного» рішення обертається лише видимістю подолання кризових економічних ситуацій. Отже, завдання полягає в тому, щоб знайти оптимальну міру і найбільш ефективні форми державного регулювання економіки, які, не руйнуючи її ринкову природу, в той же час забезпечили максимальну ефективність.

     Мета  цієї роботи полягає в тому, щоб  спробувати дати відповідь на питання, що таке адміністративна економічна система, чи може в принципі вона бути ефективною і забезпечувати високий рівень життя громадян і розглянути особливості функціонування, основні риси і протиріччя командно-адміністративної системи.

     На  підставі сформульованої мети були поставлені наступні завдання: надати класифікацію економічних систем; розглянути поняття адміністративної економічної системи і основні принципи її функціонування; дослідити історичні умови появи адміністративно-командної економічної системи; проаналізувати особливості планової організації народного господарства в СРСР; проаналізувати її достоїнства і недоліки.

     Методи  дослідження. Курсова робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У ході написання роботи використовувалися методи вибіркового дослідження.

     Інформаційною базою дослідження є підручники з дисципліни, конспект опорних лекцій, інформація зі спеціальних наукових економічних видавництв, та ресурси всемірної мережі Інтернет. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ 

1. Поняття економічної системи

 

     Більшість економістів характеризують економічні системи як форми господарювання за формою власності на засоби виробництва  і за способом координації та управління економічною діяльністю.

     Поняття «економічна система» широко використовується в економічній науці, політології, політиці. Проте в його трактуванні відсутня єдність поглядів. Зумовлено це тим, що поняття, яке розглядається, є складним системним утворенням з багатоманітними характеристиками, кожна з яких, хоч і відображає суттєві сторони економічної системи, не є повною. Саме тому в науковій літературі економічна система визначається як економіка, спосіб виробництва, тип господарства, сукупність виробничих відносин (економічний базис), сукупність видів господарської діяльності тощо. Між цими поняттями часто ставлять знак рівності, розглядають їх як синонімічні. [2, c. 15]

     Первіснообщинній  системі, господарствам рабовласників  і феодалів була притаманна натуральна економіка, тобто такий тип організації  виробництва і координації економічних зв'язків, коли люди виробляли продукт лише для задоволення своїх власних потреб. Кожне господарство було замкнутою системою організаційно-економічних відносин, відокремленою від інших, існувало за рахунок власних виробничих ресурсів з метою самозабезпечення всім необхідним для життя. На основні запитання (що, як і для кого) відповідали власники господарств, орієнтуючись на внутрішньогосподарські потреби, традиції та звичаї.

     Окремі  вияви натуралізації економіки  існують і в наш час у  вигляді автаркії — господарської політики фірм, регіонів і навіть держав, спрямованої на створення замкнутого господарства, розрив традиційних господарських зв'язків зі своїми партнерами. За деякими оцінками, в середині XX ст. в натуральному і напівнатуральному виробництві у країнах, що розвиваються, працювало близько 50—60% населення. Однак у сучасному суспільстві переважають зовсім інші економічні системи.

     Люди  у своєму житті дуже часто використовують термін «система», а економісти відповідно – «економічна система», однак мало хто досить чітко розуміє, про що в цьому випадку мова йде. Питання простій: що «системного» у системі, у чому її суть? Саме цей стан справ сформував ситуацію, у якій автори вітчизняних видань пишуть про «системи», дають їхню класифікацію, але виявляється, що вони говорять про різні речі. Звідси виникають серйозні різночитання й зовсім непорівнянні класифікації, серед яких неможливо виділити найбільш кращі, їх навіть неможливо зрівняти один з одним, тому що відсутнє загальна підстава для порівняння, на якім можна було б їх провести. Хтось (наприклад, німецький економіст Ф. Аркуш) класифікує економічні системи по «галузевій ознаці» і виділяє п'ять їх різновидів, хтось (К. Маркс) їх класифікує по «способу виробництва» і виділяє три види, хтось ( марксисти-ленінці) - по класових відносинах в «суспільно-економічних формаціях» і виділяє п'ять видів, але вже інших, не таких, як у Ф. Аркуша, і т.д. Усі ці розбіжності - через невизначеність у згаданих концепціях, не визначене саме поняття «економічна система». З цього я й почну. [10, c. 61]

     Системність надає об'єкту «цілісність». А ціле, у свою чергу, - це не просто сукупність частин. Людина - це не сукупність рук, ніг, тулуба, голови, внутрішніх органів і т.п. Якщо все перераховане звалити в купу, людину ще не вийде, потрібно ще їх певне з'єднання, якась «конструкція», конструктивна ідея, яка додасть зазначеної сукупності «цілісність». Причому ця цілісність не губиться, навіть якщо якісь елементи із системи забрати: людей без руки, наприклад, теж людей. Інакше кажучи, для того щоб сформувалася система, мало одних її елементів, необхідно ще щось, що об'єднає їх цілком певним чином. І це не якийсь «додатковий елемент», а деяке «властивість», яке з'явиться в результаті «правильного з'єднання» наявних елементів. Дана властивість так і називають – «системна властивість». Звідси можемо сформулювати й визначення: система - це сукупність елементів, з'єднаних таким чином, що в цієї сукупності з'являється властивість, відсутнє в кожного елемента окремо. У жодного елемента даного властивості ні, а якщо їх з'єднати «правильно», з'являється ця властивість. Звідки воно з'являється і як, поки чи навряд кому достеменно відомо, учені використовують у цьому випадку поняття «синергетичний ефект». Я не буду глибшатися в тонкощі даного феномена, це не входить у рамки моєї роботи. Констатую тільки факт, що «системність» системі надає «правильна» (тобто певна) організація елементів і виражається вона (системність) у появі певного «системної властивості», яке й відрізняє одну систему від іншої. Наприклад, піаніст і піаніно на концерті - система із двох елементів. Зверніть увагу, що ні в піаністові, ні в піаніно не має нічого спільного, а от якщо їх «з'єднати» певним чином, з'являється те, чого не було ні там, ні там, - музика.

     «Економічна система» відрізняється від інших систем у першім наближенні своєю системною якістю, яку ми розглянули вище, а саме – «вигодою». Інакше кажучи, економічна система - це система, що приносить комусь вигоду. Вигоду ж її одержувачі здобувають, як ми бачили це в попередній главі, у процесі перерозподілу економічних ресурсів між економічними суб'єктами. Цей перерозподіл може відбуватися по - різному: за допомогою угод, наказами держави, за допомогою застосування збройної сили й т.п., але це однаково перерозподіл ресурсів. Звідси сформулюємо й визначення: економічна система - це форма перерозподілу економічних ресурсів на певній території, що приносить вигоду економічним суб'єктам.

     Економічні  системи можуть виникати всього двома  способами: або «природнім» образом (як говорять – «знизу»), у ході нормального історичного розвитку суспільства, або силовими методами («зверху») у ході радикальних політичних перетворень (державні перевороти, революції, війни й т.п.), як це було, наприклад, у Чилі часів Піночета, або в Росії більшовицького періоду. І залежно від політичного режиму, що знову формується, держави перерозподіл ресурсів здійснюється або в ході вільної економічної діяльності громадян, що вирішують проблеми власної вигоди самостійно, «на свій розсуд», або вольовими приписаннями державних органів, які нав'язують своє бачення «вигоди» для населення країни. Звідси формуються й три критерії класифікації економічних систем: історичний, по якім системи діляться в послідовності їх природного формування й відмирання; «товарно-продуктовий» критерій, по якім системи діляться залежно від тієї частки, яку серед продуктів виробництва займають товари, тобто продукти, призначені для вільної торгівлі між економічними суб'єктами; національний критерій, по якім системи діляться залежно від того, які самі громадяни, яка специфіка їх національної культури. [7, c. 124] 
 

2. Структурні  елементи економічної системи

 

     Структурними  елементами в будь-якій економічній  системі виступають: 

     1. Продуктивні сили, які включають предмети праці, засоби праці,  науку, інформацію, робочу силу,  їх рівень визначається рівнем розвитку науки і техніки під впливом НТП, професійною та кваліфікаційною структурою робочої сили, науково-технічним потенціалом, розвитком інформаційних технологій тощо.

     2. Соціально-економічні відносини, що ґрунтуються на певній формі власності на засоби виробництва. Власність характеризує відносини між людьми щодо присвоєння засобів і результатів виробництва. Відносини власності є визначальними у структурі економічної системи, оскільки вони зумовлюють соціально-економічну специфіку даного суспільства. По-перше, вони визначають, хто реально володіє, користується і розпоряджається засобами виробництва, на чию користь розподіляється суспільне багатство; по-друге, вони визначають поділ суспільства на класи і соціальні групи, лежать в основі диференціації суспільства на багатих, середніх і бідних, оскільки багатство розподіляється відповідно до вкладених ресурсів, їх розмірів; по-третє, вони показують, хто має економічну владу і керує суспільством; по-четверте, вони значною мірою визначають систему економічних інтересів та специфіку економічних суперечностей, що виникають у різних господарських суб'єктів.

     3. Техніко-економічні   відносини,   які   визначаються   рівнем розвитку техніки і технології та характеризують поділ праці і взаємовідносини   людей  у   процесі   виробництва.   Вони   є матеріально-речовим  змістом  виробництва  і  передбачають існування певних форм та методів організації праці на рівні окремих підприємств.

     4.  Організаційно-економічні  відносини  -  це  відносини,   що стосуються    встановлення    ефективних    форм    організації економічних зв'язків між підприємствами, які проявляються у процесах спеціалізації, кооперації, комбінування, концентрації виробництва.

     5. Господарський механізм — це сукупність форм, методів та систем управління господарством на макрорівні на основі використання   економічних   законів,   економічних   важелів, правових норм та інституційних утворень.