Антимонопольна політика України

Функціонування конкурентного середовища в Україні у 2014 році відбувалося за складних умов, коли в національній економіці спостерігалася дія низки чинників, що негативно впливала на передумови конкуренції на вітчизняних ринках[1, с.580].

Зокрема, відбулося скорочення обсягу пропозиції товарів, 6 робіт і послуг внаслідок загального спаду внутрішнього валового продукту, скорочення промислового виробництва, зменшення обсягів імпорту. Водночас мало місце зменшення обсягів платоспроможного попиту, обумовлене, зокрема, погіршенням фінансового результату підприємств, зростанням заборгованості з виплати заробітної плати, інфляційними процесами.

Показником, який дозволяє оцінити структурні передумови конкуренції в національній економіці України, є частка підприємств, що діють на ринках різних типів, у загальному обсязі реалізованої продукції[12,с.438].

Рис. 2.1. Структурні передумови конкуренції в економіці України на період з 2010 по 2014 роки, у відсотках [11,с.344]

 Згідно з даними  досліджень, проведених Центром  комплексних досліджень з питань  антимонопольної політики, на період з 2010 по 2014 роки на ринках, де структурні передумови конкуренції були повністю відсутні (тобто, ринках, на яких частка найбільшого суб’єкта господарювання становила понад 90 відсотків), реалізовувалося 11,8 відсотка продукції.

У порівнянні з попередніми роками цей показник збільшився на 4,3 відсоткового пункту (в.п.). Частка в обсязі реалізації на ринках з домінуванням однієї фірми, монополізованих  ринках та ринках з домінуванням одного суб’єкта господарювання (ринках, на яких частка найбільшого суб’єкта господарювання складала понад 35 відсотків) становила 25,4 відсотка. Цей показник знизився на 4,5 в.п. На олігопольних ринках (тобто, ринках, на яких частка трьох найбільших суб’єктів господарювання перевищує 50 відсотків) частка в обсязі продукції, що реалізується, становить 15,4 відсотка та у порівнянні з попереднім роком зменшилась на 1,5 в.п. с .

Водночас майже половина продукції, а саме 47,4 відсотка, реалізується суб’єктами господарювання, що діють на ринках, де структурні обмеження конкуренції відсутні. На початок 2013 року цей показник становив 45,7 відсотка [13, с.331].

Показником, який дозволяє оцінити структурні передумови розвитку конкуренції в економіці України, є норма входження в ринок та норма виходу з ринку суб’єктів господарювання.

 

Рис. 2.2. Норма входження в ринок та норма виходу з ринку суб’єктів господарювання з 2010 по 2014 роки [13, с.331]

Ці дані розраховуються на основі даних Держстату України про кількість суб’єктів ЄДРПОУ, взятих на облік та знятих з обліку (рис. 2.2).

Як і в попередні роки, в різних секторах національної економіки умови розвитку конкуренції суттєво відрізнялись. Найкращі структурні передумови конкуренції зберігались у торгівлі – 72,3 відсотка товарів реалізовувалось на 9 ринках з конкурентною структурою та в агропромисловому комплексі, де 69,5 відсотка товарів (робіт, послуг) реалізується на ринках з конкурентною структурою (рис. 2.3) [14,с.221]

Найбільш несприятливою для конкуренції є структура товарних ринків у секторі транспорту та зв’язку – 14,8 відсотка загального обсягу товарів (робіт, послуг) реалізується на ринках з конкурентною структурою, при цьому рівень конкурентних ринків знизився на 0,6 в.п. Частки ринків з різними структурними передумовами конкуренції по секторах економіки у 2014 році, у відсотках.

Рис. 2.3. Частки ринків з різними структурними передумовами конкуренції по секторах економіки у 2014 році, у відсотках[13, с.331]

Позитивні тенденції до зменшення рівня монополізації спостерігалися на ринках сільського господарства, харчової промисловості, текстильної промисловості, поліграфічної промисловості, шкіряної, хімічної, фармацевтичної та металургійної промисловості, оптової та роздрібної торгівлі, кур’єрській та ветеринарній діяльності, наданні інформаційних та інших консалтингових послуг.

Таблиця 2.1

Динаміка сукупного рівня концентрації в агропромисловому комплексі України у 2010 - 2014 роках[15, с.352]

Ранжування найбільших підприємств	Частка найбільших підприємств в обсязі реалізованої продукції, %
	2010	2011	2012	2013	2014
10	20,3	32,1	22,0	14,1	13,6
20	30,0	33,0	32,7	21,3	19,9
50	44,0	46,8	47,5	30,0	28,0
100	55,4	57,7	58,5	37,8	35,7
150	61,1	63,3	63,5	43,3	41,1
200	65,1	67,1	67,1	47,6	45,4

 

У порівнянні з попередніми роками показник конкурентних ринків агропродовольчого комплексу зріс на 23,7 в.п. Частка в обсязі реалізації на олігопольних ринках знизилась на 15,4 в.п. На ринках з домінуванням однієї фірми частка в обсязі продукції, що реалізується, порівняно з минулим роком 11 зменшилась на 8,5 відсотка. Показник монополізованих ринків збільшився на 0,2 в.п. Агропромисловий комплекс характеризується помірним рівнем концентрації виробництва. На 200 найбільших підприємств (0,4 відсотка загальної кількості підприємств, сільського, лісового та рибного господарства) у 2013 році припадало 47,6 відсотка обсягу реалізованої продукції[13,с.331].

Досить високим у промисловості України є сукупний рівень концентрації: 10 найбільших підприємств забезпечували 22,4 відсотка загального обсягу реалізованої продукції, а 100 найбільших (що становить 0,2 відсотка загальної кількості промислових підприємств) – 62,3 відсотка.

Таблиця 2.2

 

 Огляд характерних справ, розглянутих Антимонопольним комітетом України в 2010-2014 роках [16,с.416]

Кількість заяв та скарг, розглянутих Антимонопольним комітетом України
Рік:	2010	2011	2012	2013	2014
І квартал	1372	1225	1863	2134	1118
ІІ квартал	1476	1461	1395	2563	1327
ІІІ квартал	1278	1386	1523	1628	1003
ІV квартал	1252	979	1610	1577	1077

 

 

З даних таблиці 2.2 можна зауважити, що в 2012 році відбувся найбільший спалах подання заяв і скарг до Антимонопольного комітету України (7902 шт.), це можна пояснити світовою економічною кризою в той період. Загалом проводяться провірки в більшості випадків, і якщо будуть виявлені порушення, то порушники сплатять штраф. Загальну суму усіх штрафів за останні 5 років можна проаналізувати з даних Таблиці 2.3. , наведеної нижче.

Таблиця 2.3

Штрафи, накладені органами Комітету на порушників у

2010 –2014 роках, млн. грн. [16, с.416]

Рік	2010	2011	2012	2013	2014
Сума накладених штрафів (млн. грн.)	27,1	43,5	814,7	744,1	99,3

 

 

Найбільше штрафів за останні роки було накладено у 2012 році, де 18 суб’єкти 18 розглянутих справ сплатили штраф більший 300 ти. грн..

В гірничо-металургійному комплексі на початок 2014 року на ринках, де структурні обмеження конкуренції були відсутні, реалізовувалося 56,0 відсотків продукції, на олігопольних ринках – 39,1 відсотка, на ринках з домінуванням однієї фірми – 4,4 відсотка та цілком монополізованих ринках – 0,5 відсотка

Рис. 2.4. Структурні передумови конкуренції на ринках гірничо-металургійного комплексу у 2014 р. [16, с.416]

 

У порівнянні з попереднім роком показник монополізованих ринків не змінився. На олігопольних ринках частка в обсязі продукції, що реалізується, порівняно з попереднім роком зменшилась на 6,1 в.п., що відповідно призвело до збільшення частки в обсязі реалізації на конкурентних ринках на 5,2 в.п.

Отже, відомо, що у порівнянні цих 2010-2014 років показник монополізованих ринків збільшився, частка в обсязі реалізації на ринках з домінуванням однієї фірми знизилась, на олігопольних ринках частка в обсязі продукції, що реалізується, порівняно з попереднім періодом суттєво зменшилась та частка в обсязі реалізації на конкурентних ринках знизилась.

 

2.2. Проблеми ефективної  антимонопольної політики в Україні 

 

Критика антимонопольної політики в західних країнах побудована, як правило, на теоретичних ідеях про циклічний характер державного регулювання. Активна державна економічна політика передбачає жорсткі антимонопольні дії. І навпаки, пом'якшення державної політики, зменшення впливу держави на економіку пов'язані з відповідними ліберальними підходами в антимонопольному регулюванні.

Наукове дослідження антимонопольного регулювання і конкурентної політики в Україні ускладнюється у зв'язку з нечисленністю фахівців у цій сфері науки, недооцінкою важливості проблем конкуренції і монополії. Переважає традиційний підхід до трактування сутності монополії, який часто-густо бере свій початок у підручниках з мікроекономіки або навіть у класичній теорії монополістичного капіталізму. А реальність така, що нинішні форми конкуренції мають мало спільного з тими моделями ідеальної монополії, які описуються в підручниках [18, с.472].

Головними проблемами антимонопольної політики в Україні є:

— непрогнозовані зміни тарифів;

— перехресне субсидування;

— цінові диспропорції;

— неефективне конкурентне середовище на ринках;

— відсутність економічних стимулів для ефективного розвитку суб'єктів природних монополій;

— низькій рівень використання сучасних технологій;

— низька інвестиційна привабливість;

— погана якість послуг, що надаються суб'єктами природних монополій і суб'єктами суміжних ринків.

Традиційні погляди на конкуренцію як "невидиму руку", яка здатна забезпечувати ефективність за Парето, сьогодні не можна визнати достатньою мірою коректними. Така конкурентна модель ринку є надмірно ідеальною. На сучасному ринку вже не діє відомий метод послідовного наближення до ефективної рівноваги Л. Вальраса. У цих умовах держава в особі антимонопольного (конкурентного) відомства повинна усувати недосконалості ринкового механізму і компенсувати їх.

Монополія означає не тільки (а точніше, не стільки) зменшення обсягів виробництва і підвищення цін. На сучасних товарних ринках припускається множинність ринкової рівноваги та різних цін.

Монопольна ціна не обов'язково максимально можлива на ринку і що в деяких випадках випуск продукції за умов монополії може перевищити випуск за умов конкуренції.

Монопольна ціна буде вища за конкурентну, а обсяг виробництва при монополії — меншим, ніж при конкуренції, якщо технологія виробництва та його організація в обох випадках однакові. Крім того, має місце різна чутливість до цін у різних груп споживачів. Будь-яка економіка вирішує проблему оптимального поєднання цін і стимулів для великих підприємств, щоб забезпечити розвиток виробництва і водночас захистити інтереси споживачів.

Доцільно згадати тут і теорію змагальних ринків. Вважається, що структура змагального ринку не обов'язково має бути конкурентною. Навіть якщо на такому ринку діють один-два суб'єкти господарювання, вони повинні будуть чинити так, нібито існує серйозна конкуренція.

Згідно з традиційною теорією монополії, фірма адекватно описується за допомогою виробничої функції, мета якої визначається як максимізація прибутку. Ситуація змінилася, і не тільки тому, що дедалі більшого значення набуває така мета діяльності фірми, як максимізація вартості (активів). Виникають змішані, гібридні форми монополій (у трансформаційних економіках — переплетення видів легальної монополії з тіньовими елементами монополізації), які ґрунтуються на нестандартних формах контрактами. Дуже поширюються неформальні змови між суб'єктами господарювання, внаслідок яких фактично обмежуються можливості для конкуренції.