Використання методу доступності в початковій школі

          Якщо спочатку учень зацікавиться лише грою, то дуже швидко його вже цікавитиме пов’язаний з нею матеріал, в нього виникне потреба вивчити, зрозуміти, запам’ятати цей матеріал, тобто він почне готуватися до участі в грі. Гра дає змогу легко привернути увагу й тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих важливих і складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається.

          Дидактичні ігри на уроках української мови можна використовувати для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і понять, для повнішого і глибшого їх осмисленого засвоєння, формування графічних умінь та навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору. Систематичне використання ігор підвищує ефективність навчання [8,5].

          У дидактичних іграх діти спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за певними ознаками, виконують аналіз й синтез, абстрагуються від несуттєвих ознак, роблять узагальнення. Багато ігор вимагають уміння висловлювати своє думку в зв’язній і зрозумілій формі, використовуючи термінологію.

          Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані результати, необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:

          1. Готовність учнів до участі в грі. (Кожен учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі).

          2. Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.

          3. Чітка постановка завдання гри. Пояснення гри – зрозуміле, чітке.

          4. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.

          5. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати.

          6. Не можна допускати приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінка за поразку в грі, глузування тощо).

          Ігри важливо проводити систематично й цілеспрямовано на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи й урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо.

          7. Дидактичні принципи організації ігор: доступність, посильність, систематичність [10, 31].

          У грі повинні брати участь всі учні класу. Тому завдання треба добирати короткі, посильні, розраховуючи на відповіді всіх учнів класу.  
Слід уникати одноманітності завдань, організовуючи їх так, щоб дітям не доводилося довго чекати включення в гру, бо це знижує їхній інтерес.  
Мета дидактичних ігор – формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями, уміннями й навичками учень зможе лише тоді, коли він час виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зумів зацікавити учнів (ДОДАТОК А).

          Добираючи ту чи іншу дидактичну гру, вчитель має пам’ятати, що процес створення гри містить ряд станів:

     а) вибір теми гри;

          б) визначення мети й завдань гри;

          в) підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка унаочнень, проведення гри, підбиття підсумків).

          Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:

          а) ігри мають відповідати навчальній програмі;

          б) ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними;

          в) відповідність гри віковим особливостям учнів;

          г) різноманітність ігор;

          д) залучення до ігор учнів усього класу.

          Під час проведення дидактичних ігор в учителів виникає безліч проблем: за яким принципом відбирати навчальний матеріал для створення ігор, яке місце дидактичних ігор в ряді інших форм і методів навчання, як одному вчителеві вправитися з класом учнів під час гри?  У навчальних іграх немає тих, хто програв або виграв, тут виграють усі. Їх можна проводити на будь-якому етапі уроку. Це дасть змогу виявити знання учня і вміння користуватися ними.

          Дидактичні ігри, використані на уроках української мови в органічному поєднанні, розвивають не лише мовлення. Ці ігри добре допомагають розвитку пам’яті, уваги, кмітливості, вміння класифікувати предмети, порівнювати їх, узагальнювати, диференціювати. О. Пометун визначив чотири вимоги, без урахування яких не можна віднести ту чи іншу навчальну діяльність учнів до дидактичних ігор. На його думку, грою можна назвати таку навчальну діяльність, в якій присутній хоча б один із наступних елементів:

          1.     елемент очікування несподіванки – поява, зникнення, пошук і знаходження, непередбачене повторення дії в грі тощо;

          2.     елемент загадки, що інтригує дітей, стимулює їхню творчу фантазію, мобілізує дитячий досвід;

          3.     елемент руху;

          4.     елемент змагання [,14].

          На думку О. Пометун, гра є дидактичною тільки тоді, коли пізнавальний елемент у ній нерозривно пов’язаний з елементами зацікавленості. Висока ефективність дидактичної гри безсумнівна. І вчитель, і діти працюють з використанням ігрових матеріалів легше, веселіше, а головне - значно продуктивніше [12, 36]. Це відбувається тому, що під час гри задіяні глибинні психологічні механізми, які забезпечують глибоке і міцне засвоєння навчального матеріалу.

          Перший механізм - висока внутрішня мотивація діяльності. В процесі гри діти працюють з величезним емоційним піднесенням. Другий – розкутість пізнавальних дій учня. Кожен має право на помилку, яка не є трагедією і не засуджується вчителем [12, 56].

          Таким чином,   дидактичні ігри, використані на уроках української мови в органічному поєднанні, розвивають не лише мовлення. Ці ігри добре допомагають розвитку пам’яті, уваги, кмітливості, вміння класифікувати предмети, порівнювати їх, узагальнювати, диференціювати. Слід уникати одноманітності завдань, організовуючи їх так, щоб дітям не доводилося довго чекати включення в гру, бо це знижує їхній інтерес.  
Мета дидактичних ігор – формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями, уміннями й навичками учень зможе лише тоді, коли він час виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зумів зацікавити учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОКИ

 

          В ході мого дослідження були зроблені наступні висновки:

          1) Доцільною є така класифікація принципів навчання: принцип науковості і доступності навчання, проблемності, наочності, активності і свідомості учнів у процесі навчання, систематичності і послідовності, зв’язку теорії з практикою, навчання з життям, врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів у процесі навчання; єдності освітньої, розвивальної і виховної функцій навчання. 

          2) Принцип доступності покликаний забезпечити оптимальність поєднання науковості і посильної трудності змісту, методів і засобів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Сфера доступності навчання може розширюватися чи звужуватися залежно від рівня навчальної підготовленості учнів. У забезпеченні доступності навчання важливу роль відіграє чіткість та логічність викладу навчального матеріалу, ясність думки, правильність і емоційність мови, використання цікавих фактів, прикладів, ілюстративного матеріалу, розкриття зв’язку теоретичних знань з практичною діяльністю.

          3) Принцип доступності при навчанні української мови переходить від принципу загальної доступності для певної вікової групи учнів чи для деякого усередненого віку учнів до принципу індивідуальної доступності і розглядається як можливість досягнення мети навчання кожним учнем.

          4) Принцип доступності потребує врахування особливостей розвитку учнів, аналізу матеріалу з погляду їх реальні можливості і такий організації навчання, що вони не відчували інтелектуальних, моральних, фізичних перевантажень. Ще Я.А.Каменський дав кілька правил цього принципу: переходити від близького до далекого; переходити від легкого до важкого; від відомого до невідомого.

          Непосильний для даного віку і рівня підготовленості учнів навчальний матеріал викликає швидке стомлення, зниження мотиваційного налаштування учня, працездатність школярів та й зайве спрощення навчального матеріалу, системи завдань спричиняє падіння інтересу учнів до навчання. Це експериментально доведено й теоретично обгрунтовано в дидактичних системах В.В. Давидова і Л. В. Занкова. В.В. Давидов дійшов висновку, що вже на початку школи треба розпочинати не з простого, близького, не з спільного освітнього і головного, не з елементів, частин, а зі структури, з цілого.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                      СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Конституція України: Основний Закон України від 28 червня 1996 року, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 8.12. 2004 року // ВВР. – 2005. - №2.

2. Про освіту : Закон України // Урядов. кур’єр. – 1999. - № 8.

3. Державна національна програма „Освіта. Україна ХХІ століття”. – К.: Знання,1999. – 76 с.

4. Балл Г. Гуманізація  освіти в контексті сучасності: психолого-педагогічні орієнтири / Г. Балл // Освіта і управління. – 2002. - №3. – С. 21-25.

5. Бех І. Принципи сучасної освіти / І. Бех // Педагогіка та психологія. – 2009. - №4. - С.6-21.

6. Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи : навч. посіб. – К.: Атіка, 2002. – 168 с.

7. Зязюн І. Філософські проекції освіти й освітніх технологій / І. Зязюн // Шлях освіти. – 2006. - №4. – С. 3-6.

8. Карнаух Т. Впровадження інтерактивних методів навчання на уроках читання / Т. Карнаух //  Початкова школа.  – 2005. №11. – С.5-3.

9. Когут О.  Інноваційні  технології навчання української мови і літератури  /

Є О. Когут. – Тернопіль: Астон, 2005. – 311с.11.

10 Кондратюк О. Інноваційні  технології в початковій школі / О. Кодратюк. –К.: Шк. світ, 2008. – 250 с.

11. Максимюк В. Педагогіка : навч. посіб. / В, Максимюк – К.: Атіка, 2006. – 512 с.

11. Позінкевич Р. Освіта в системі культури : монографія / Р. Позінкевич. - Луцьк: Вежа, 2000. – 348 с.

12. Пометун О. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання /                 О. Пометун. – К.: А. С. К., 2006. – 192с.

13. Практична педагогіка виховання / За ред. М. Красовицького. –

Ів.-Франківськ: Плай, 2008. – 218 с.

14. Савченко О. Альтернативні можливості початкової освіти / О. Савченко// Почат. шк. – 2004. - №1. – С.1-9.

15. Ступарик Б. Національна школа: витоки, становлення / Б. Ступа рик // Шк. б-ка. – 2003. - №9. – С.52 -75.

16.Фурман М. Модульно-розвивальне навчання: принципи, умови, забезпечення / М. Фурман. – К.: Знання, 2001. – 256 с.

17. Шинкарук В. Культура та освіта: світоглядні аспекти / В. Шинкарук // Шлях освіти. – 2005. - №1. – С.9-15.

18. Якса Н. Основи  педагогічних знань : навч. посіб / Н. Якса. – К.: Знання, 2007. – 399 с.

19. Ястремський В. Основи педагогічних знань / В. Ястремський. – К.: Знання, 2005. – 234 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                ДОДАТОК А

 

Дидактичні  ігри на уроках української мови  
«Змійка»

 
          Кожний член групи по черзі виходить до дошки, записує по одному словниковому слову і підкреслює орфограму в ньому. Записи можна робити не тільки на дошці, а й на аркуші паперу. Тоді учень, який записав слово, передає папір однокласникові.

          «Така цікава буква».

          Школярі пригадують і записують якомога більше слів, до складу яких входять дві однакові букви.

          Зразок.

          Загадка, парасолька,

          Україна, українська.

          Годинник, корисний.

          Лелека, посередині тощо. 

          Гру «Буква до букви» проводять, використовуючи картки літер розрізної абетки. Грають парами. За допомогою лічилочки вибирають учня, який буде починати гру: класти на парту на свій розсуд картку з написаною на ній буквою. Другий учень додає ще одну картку так, щоб вийшло слово. Настає черга першого учня. Він може прикладати свою картку з лівої, правої сторін або взагалі вставляти картку між картками, що вже лежать на парті. Таким чином, гравці по черзі додають одну картку, намагаючись скласти словникове слово.

          Виграє школяр, який першим побудує слово. Якщо гра проводиться декілька разів, бали (які нараховуються за кількістю карток у побудованому словниковому слові) записують на окремому папері. У такому разі виграє першокласник, який набере найбільшу кількість балів. 

          «Словограй»

          Гра має на меті розвиток орфографічної пильності дітей. Учитель готує декілька наборів карток, які складає у конверти. На картках написані словникові слова. Деякі слова навмисно написані неправильно. Діти працюють у малих групах. Серед запропонованих учителем карток, школярі вибирають тільки ті, на яких словникові слова записані правильно. Один із членів групи називає слова, які вибрано, та пояснює контрольні моменти в них.