Використання методу доступності в початковій школі

          5) Забезпечувати відповідність прийнятим нормам обсягу домашнього завдання.

          6) Забезпечувати послідовне ускладнення навчальних і практичних задач.

          7) Під час вивчення матеріалу використовувати послідовний перехід від простого до складного, від часткового до загального, від уявлень до понять, від невідомого до відомого. Доступність не означає легкість, слід пропонувати учням завдання на межі їхніх можливостей.

          8) Плануючи урок, продумувати ситуації неоднакового часу, який потребують учні для виконання завдань; готувати індивідуальні додаткові завдання або пропонувати лідерам взаємодіяти з тими, хто не встигає [9, 77].

          Таким чином, принцип доступності при навчанні української мови переходить від принципу загальної доступності для певної вікової групи учнів чи для деякого усередненого віку учнів до принципу індивідуальної доступності і розглядається як можливість досягнення мети навчання кожним учнем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.  МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЄДНАННЯ

НАЙРАЦІОНАЛЬНІШИХ МЕТОДІВ І ПРИЙОМІВ

ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВИХ

КЛАСАХ

2.1.   Система використання інтерактивних методів навчання на

уроках  української мови в початкових класах

 

          Дослідження і впровадження у навчально-виховний процес сучасних методик є актуальним питанням, вивченню якого присвячено праці О. Дусавицького, Н. Рєпіна, Г. Цукермана, Ш. Амонашвілі, Д. Ельконіна, В. Давидова та ін. Українське суспільство на сучасному етапі розвитку має особливо гостру потребу в самостійних, творчих особистостях, що усвідомлюють свою суб’єктність. Така людина здатна реалістично оцінювати життєву ситуацію, її джерела, ставити перед собою прогресивні цілі, знаходити ефективні засоби для їх досягнення.

          І саме  в початковій школі повинні сформуватися вищеперераховані риси особистості.

          На сучасному етапі розвитку освіти діти дійсно навчаються завдяки тому, що можуть повністю себе реалізувати. Вони не бояться висловити свою думку, критику, не бояться бути почутими. На таких уроках учитель повинен стати невидимим диригентом, який вміє вчасно почути, помітити, підтримати кожного учня. Коли діти працюють разом, вони формують навички, необхідні для самостійного життя: розв’язувати конфлікти; активно слухати; критикувати думку, а не того, хто її висловив; аналізувати; приймати рішення.

          Школа має бути не підготовкою до життя, школа має бути життям. Досягнути цього можна, створюючи інтерактивне середовище навчання, використовуючи парні, групові, колективні форми діяльності. Саме вони і сприяють доступності кожного в навчанні.

          Тому в навчально-виховному процесі повинні ефективно використовуватися такі інноваційні технології:

     - розвивальне навчання;

     - інтерактивні технології;

     - проектне навчання;

     - гуманно-особистісна технологія;

     -ТРВЗ (теорія розв’язування винахідницьких задач).

          Розробку елементів інтерактивного навчання знаходимо у працях       В. О. Сухомлинського, учителів-новаторів 70-80-х років (Ш.Амонашвілі,     В. Шаталова, Є. Ільїна, С. Лисенкової та ін.).

          Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що взаємодія учителя і учня  розуміється як безпосередня міжособистісна комунікація, найважливішою особливістю якої є здатність людини «брати на себе роль іншого», уявляти, як її сприймає партнер у спілкуванні або група, і відповідно інтерпретувати ситуацію та конструювати власні дії.

          Застосування цих технологій у навчанні дає змогу учням: ґрунтовно аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу;  навчитися слухати іншу людину, поважати альтернативну думку; моделювати і розв’язувати пізнавальні, життєві та соціальні ситуації, таким чином збагачуючи власний пізнавальний і соціальний досвід; учитися будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути до діалогу, знаходити спільне розв’язання проблеми; розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт тощо.

          Інтерактивні технології потребують певної зміни у житті всього класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога. Починати необхідно з поступового використання технологій, доцільно навіть створити цілісний план поступового впровадження інтерактивних технологій. Краще старанно підготувати декілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені «ігри».

          Для ефективного застосування інтерактивних технологій, вчитель повинен старанно планувати свою роботу, а саме: дати завдання учням для попередньої підготовки, прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання.

          Вивчаючи тему «Іменник», учні готують розповідь про іменник, складають вірші, ребуси, кросворди. За виконання діти беруться, враховуючи власні інтереси, індивідуально, в парах, у малих групах. Отже, щоб зрозуміти авторський задум, учні здобувають додаткові знання, виконують ряд творчих завдань. Їм легко визначити головну думку уроку. Така робота сприяє покращенню засвоєння матеріалу, викликає інтерес до вивчення теми. Адже навчання молодшого школяра повинно бути цікавим, радісним і одночасно забезпечувати глибоке засвоєння програмового матеріалу.

          На одному занятті можна використовувати одну-дві інтерактивні вправи, а не цілий комплекс. Потрібно добирати такі інтерактивні вправи, які б дали учням «ключ» до засвоєння теми, були доступними в сприйманні. При виконанні цих вправ відводиться необхідний час для обдумування завдання, щоб учні виконували його вдумливо, а не механічно або «граючись». Важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи.

          Методику застосування групової роботи навчання молодших школярів рекомендуємо впроваджувати поетапно.

          1 етап – привчаємо дітей співпрацювати у фронтальній навчальній діяльності з використанням таких прийомів:

          а) для оцінювання своєї відповіді учень сам призначає «вчителя»;

      б) у випадку виникнення труднощів під час відповіді, учень сам викликає собі помічника;

      в) вводяться прийоми безсловесного спілкування: позначки „+” - згоден; „-„ - не згоден; „!” - хочу додати, „?” - не зрозумів; використовуються жести, міміка; 

г) використовуються дидактичні ігри, які розвивають уміння слухати;

ґ) після кожної групової роботи обов’язково обговорювати з  учнями успіхи виконаної діяльності.

Коли учні засвоїли прийоми  та правила колективної співпраці, тоді вони готові працювати у складі малої групи.

2 етап – перехід  до систематичного використовування  на уроці педагогічних прийомів, які наочно і практично переконують  у важливості кооперації людей  для досягнення ними найкращого  результату:

-  залучення батьків  учнів для наведення яскравих життєвих прикладів;

- аналіз успішно проведених  конкурсів, вікторин, учнівських  свят і подорожей на уроці;

- використання завдань,  які б дали змогу учням на  власному досвіді переконатися  у користі їхньої спільної  роботи. Наприклад: клас поділити на дві частини, щоб одна група учнів працювала індивідуально, а друга – парами. Всім дітям запропонувати подібні завдання – розгадати літературний кросворд до оповідання, який склали учні. (Діти, які працюють парами, мають виконати швидше і якісніше);

- поступове ускладнення  змісту навчальних завдань, перехід  від репродуктивних завдань до  творчих, проблемно-пошукових, бо  групова робота найбільш ефективна  тоді, коли навчальний матеріал  поєднує відоме учням з невідомим,  що заохочує дітей до взаємодії один з одним.

Отже, поступовість залучення  молодших школярів до спільної діяльності в малих групах буде ефективною, якщо її організовувати систематично.

Активізувати учнів  допомагає така форма роботи, як «Мозковий штурм». Діти не бояться висловлюватися. Саме цю форму роботи використовуємо для узагальнення вивченого матеріалу, для активізації опорних знань під час підготовки до вивчення нової теми. Наприклад, при вивченні у 3 класі теми «Будова слова», можна пропонувати такі питання:

          - Що таке основа?

          - З яких частин вона може складатися?

          - Що ви дізналися про кожну з них?

      

          - Як розібрати слово за будовою?

          Особливо цінним у роботі групи вважаємо те, що учні мають можливість виконувати різні ролі, а саме:

          - партнерів, що вчаться співробітництва;

          - учасників, які шукають альтернативного вирішення проблеми;

          - мислителів, що аналізують взаємозв’язки між явищами;

          - співрозмовників, які вміють активно слухати, підтримувати розмову; досягати згоди, домовлятися;

          - експертів, що аналізують проблему;

          - друзів, які піклуються один про одного, допомагають, довіряють.

          Іншим ефективним видом діяльності є метод, який допомагає провести дискусію зі спірної, суперечливої теми – «Займи позицію».  Він дає можливість висловитися кожному учневі, продемонструвати різні думки, обґрунтувати свою позицію або перейти на іншу в будь-який час, якщо вас переконали, та назвати більш вагомі аргументи. Наприклад, об’єднуємо клас у 3 групи. Кожній подаємо початок легенди і пропонуємо її закінчити. Потім представник кожної групи зачитує складену легенду. Всім учням дозволяємо встати і підійти до того, чия легенда найбільше сподобалась. Тоді, виступаючи у ролі журналіста,  беремо у цих дітей інтерв’ю, чому вони перейшли в іншу групу.

          Позитивний ефект має один з різновидів кооперативного навчання «Карусель». Ця технологія застосовується:

          - для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій;

          - для збирання інформації з якої-небудь теми;

          - для інтенсивної перевірки обсягу і глибини наявних знань;

          - для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.

          Наприклад, при повторенні вивченого матеріалу про займенник у 4 класі можна використати цю технологію. У класі працюватиме дві каруселі. Внутрішнє коло учнів, які сидять один навпроти іншого, – нерухоме, а зовнішнє – рухливе.

Учням необхідно відповісти на запитання:

- Як змінюється займенник?

- На які питання відповідає?

- На що вказує?

- Яким членом речення виступає?

Коли група впорається із завданням, «запалює вогнище».

Сучасний  педагог  у навчально – виховному процесі  повинен намагатися вдосконалювати свою роботу, використовувати нові форми, методи, засоби, прийоми на уроках. Ілюструє думку народна мудрість: «Не навчайте дітей так, як навчали нас. Вони народилися в інший час». Тому вчитель – майстер має розглядати кожного учня як окрему особистість з її поглядами, переконаннями, почуттями. Саме інноваційні технології, зокрема інтерактивні, передбачають розв’язання цього питання. Звичайно, що впровадження даних технологій не є легкою справою навіть для досвідченого педагога і потребує ґрунтовної підготовки (підбір матеріалів, складання плану, ретельне вивчення індивідуальних особливостей учнів класу та ін.). Але той вчитель, який прагне розкрити всі здібності і таланти своїх учнів, навчити їх вчитися, знаходити істину, обов’язково буде шукати шляхи вдосконалення своєї методики [10, 46-47].

          Таким чином, заняття з використанням інтерактивних технологій проходять цікаво, продуктивно, знімають закомплексованість в учнів з різним рівнем навчальних досягнень. Головне, що відбувається розвиток творчих здібностей учнів, пізнавальних інтересів, значно зростає ефективність уроків читання, в учнів виникає бажання читати художню, наукову літературу, дитячі газети і журнали. Використання інтерактивних технологій – це не самоціль. Це не лише засіб створення атмосфери співробітництва, порозуміння і доброзичливості, а й можливості дійсно зреалізувати основні засади особистісно-орієнтованого навчання.  Адже застосування інтерактивних технологій на уроках рідної мови дає змогу створювати навчальне середовище, що допомагає учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення, виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості.

 

2.2. Використання ігрових методів  при реалізації принципу доступності

 

 
          Найефективнішими є ті уроки української мови, на яких використовують різноманітні форми роботи, збагачують їх знахідками своїх творчих шукань.

          У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.  
Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має зважати на всіх учнів, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі.  
          Дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. Отже, система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості школяра.