Шпаргалка по "Высшая педагогика"

   Керівництво вищою освітою в США є децентралізованим, оскільки, відповідно 10-й поправки до Конституції, вся система освіти підпорядкована органам управління окремих штатів. У державному масштабі керівництво здійснюється відомством освіти, що входить до складу департаменту охорони здоров'я та соціального забезпечення. Проте термін «керівництво» можна застосувати лише частково, оскільки функції відомства обмежуються швидше накопиченням і обробкою інформації (статистика), що поступає від влади штатів та навчальних закладів.

   Однак частка державних коштів на розвиток увесь час зростає, вона складає приблизно 10% від загальних бюджетних коштів вищої школи, остання частина складається з асигнувань штатів, різних приватних пожертв. Уряд США прийняв рішення про зміцнення науково-дослідної бази сфери освіти, що передбачає виділення великої суми коштів для психолого-педагогічної науки та створення чотирьох нових науково-дослідних інститутів, як-от:

   1) національний  інститут студентської успішності, пищальних програм і оцінки  якості навчання;

   2)національний  інститут навчання «важких дітей»;

   3)національний  інститут управління освітою,  фінансів, стратегії й менеджменту  в освіті;

   4)національний  інститут після середньої освіти, бібліотечної справи і неперервної  освіти.

   Ці  інститути охоплюють дослідженнями  і розробками найбільш «болючі» точки сучасної освіти. Можна сказати, що підйом рівня освіти в США засновано на достатньому науково-фінансовому рівні. 

      СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ У  ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

   Система вищої освіти в Англії - одна з  найстаріших в Європі. Оксфордський і Кембріджський університети функціонують з початку ХШ століття. Проте до початку XX століття ця система була представлена десятком університетів з дуже невеликою кількістю студентів. У XX ст. були відкриті близько ЗО університетів і майже 800 вузів інших типів (коледжів і технологічних інститутів, політехнічних інститутів, педагогічних коледжів, що діють і нині) і її нотним навчанням. В англійських вузах немає єдиних правил прийому, вони різні. Проте, це більшою мірою залежить від вступник» до вищого навчального закладу, від його довузівської підготовки, від показників у свідоцтві про освіту. Отримавши середню освіту, абітурієнт проходить співбесіду і тільки тоді вирішується, чи складатиме він екзамени з 3-4-х предметів. Співбесіда мас виявити обдарованість і мотивації майбутнього студента, а також його соціальний облік (систему ціннісних орієнтацій). Основними видами занять залишаються лекції і семінари. Останнім часом у процесі навчання частіше застосовуються технічні засоби, рольові ігри, мікровикладання й ін. Традиційно важливими є заняття студентів з персонально закріпленими за ними викладачами (тьюторами). Такі заняття створюють міцний контакт між студентами й викладачами. Викладач виступає не тільки передавачем знань, але й вчить свого підопічного самостійно діяти і мислити.

   Педагогічну практику в школі студенти звичайно проходять протягом 14 тижнів. Вона складається зі спостережень педагогічного процесу й кількох уроків під посібником викладачів. По закінченні педагогічного коледжу студентам слід пройти річне стажування за місцем роботи для завершення освіти. 

СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ У  ФРАНЦІ 

   На  відміну від Великобританії і  Сполучених штатів Америки університети Франції не знаходяться на вершині  освітньої піраміди. Лідерські позиції  тут займають великі школи, що забезпечують підготовку спеціалістів для сфери бізнесу, державного управління та інженерії. Вони надають високий рівень освіти і до вступних іспитів до цих закладів допускають лише тих, хто успішно завершив перший освітній курс в університеті. Приватні вузи Франції - це п'ять католицьких університетів, приблизно j від загальної кількості (120) великих шкіл, що підпорядковуються промисловим компаніям і церкві. В приватних вузах навчається менше 10% французьких студентів. Крім університетів, французька система вищої освіти включає великі школи і великі заклади вищої освіти. Вчителів і викладачів готують переважно державні навчальні заклади. Тут існують дві системи педагогічної освіти: учителів початкових шкіл і викладачів середніх навчальних закладів. Прийняття «Закону про орієнтації» (1989р.) фактично розпочався злиттям двох структур підготовки вчителів і створення єдиного вищого педагогічного навчального закладу, єдиного типу для шкіл всіх ступенів - від дитячих садків до ліцеїв - інститутів підготовки вчителів. Вони стануть вищими професійними навчальними закладами з дворічним терміном навчання на базі трирічної університетської підготовки. Суттєвою характеристикою цього навчального закладу для вчителів є його дослівна назва - «університетський інститут підготовки викладачів». Такі навчальні заклади організовуються у кожному із 26 навчальних округів країни. Всі інші педагогічні навчальні заклади будуть поступово ліквідовувати. 

СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ У  НІМЕЧЧИНІ 

   Вища  освіта у Німеччині має давню  історію. Численні німецькі університети були створені за часів Середньовіччя. З того часу вони підпорядковувалися землевласникам, найчастіше безпосередньо тому чи іншому князеві, хоча й пишалися своєю автономією. Вона полягала у системі внутрішнього самоврядування, проте фінансування все одно здійснювалося князем, якому іноді професори приносили присягу. І в наш час витрати федеральної влади на вищу освіту не складають більше j загального бюджету; залишок покривається власниками землі. Приватних вищих навчальних закладів у Німеччині немає, всі вищі навчальні заклади - державні. У німецькій педагогічній освіті, подібно до англійської, виділяються дві фази, однак в іншій (не в предметно-педагогічній, а в академічно-практичній) площині. Перша фаза педосвіти - академічна - завершується складанням першого державного екзамену; друга - практична - полягає у трирічному стажуванні під керівництвом досвідченого педагога - ментора з одночасним відвідуванням семінарів і завершується другим, учительським, «педагогічним» екзаменом. Теоретична освіта у вищій школі Німеччини є більш спеціалізовано-прикладною, ніж у вузах США та Канади, і відображає німецький прагматизм у підготовці фахівців. На відміну від США і Великобританії у вузах Німеччини відсутні академічні ступені бакалавра і магістра. Майбутні педагоги більше уваги приділяють вивченню предметів викладання, мають менше можливостей щодо вибору курсів. Однак спостерігається тенденція до розширення загальноосвітньої підготовки та диференціації й індивідуалізації навчання. 

      СИСТЕМА ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В ЯПОНІЇ

   Серед країн, які останніми роками пов'язують з системою освіти свої разючі успіхи у соціальному, економічному, політичному  житті - Японія та Південна Корея. Разом  з Китаєм вони представляють східноазійський  тип освіти та педагогічної освіти. В Японії працюють 499 університетів, з них 303 - без аспірантури, де навчається 2 066 962 студентів, серед них 73,6% чоловіків, 26,4 жінок, в університетах з аспірантурою навчається 85 263 студенти, серед них 84,7% чоловіків, 15,3% жінок.

   Учителів  готують на відповідних факультетах університетів, у педагогічних університетах (термін навчання не менш чотирьох років), а також дворічних спеціальних відділеннях молодших коледжів. Якість диплома маг. істотне значення для вчителя. Шкільні вчителі залежно від отриманої освіти поділяються на три основні категорії: із дворічною, чотирирічною підготовкою, а також ті, що одержали додаткову освіту після закінчення чотирирічного університетського курсу. Учителі можуть претендувати на той чи інший розряд, володіючи визначеним стажем, дипломом і сумою кредитів у цьому дипломі. Чим більшим є стаж, вищим - рівень диплома, чим більше кредитів у його власника, тим вищим є його статус і заробітна плата.

   Відповідно  до офіційного порядку, учителю слід регулярно змінювати місце своєї  служби. Причиною такої практики є наміри тримати вчителів у постійній професійній формі, стимулювати їх до удосконалювання майстерності.

   Добре налагоджена система перепідготовки вчителів: Міністерство освіти регулярно  організує курси для директорів і старших

   викладачів  державних шкіл, семінари для провідних  учителів, закордонні стажування викладачів, курси для учителів-початківців. Деякі вчителі одержують стипендії  для продовження освіти в магістратурі і докторантурі. 

      СИСТЕМА ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В ПІВДЕННІЙ КОРЕЇ

   У предмет  національної гордості перетворилась  освіта у Південній Кореї, де реформаторські дії в цій галуні активізувалися з 1985 року, коли почала роботу Комісія  з освітньої реформи під безпосереднім  керівництвом президенти країни. У 1988 р. замість Комісії, яка виконала свої завдання, була створена Рада з рекомендацій в освітній політиці, а у 1989 р. - Президентська комісія з освіти. Пріоритетність освіти серед державних проблем у 80-х роках закріплена статтею 31 Конституції Республіки Корея та забезпечується щедрими державними асигнуваннями на освіту (22% державного бюджету у 1990 р.). За свідченням В.Костомарова, підготовка педагогічних кадрів для всіх рівнів освітньої системи складне кістяк вищої освіти цієї країни, де створена цілеспрямована й продумана мережа педагогічних навчальних закладів.

   Вихователів для дитячих садків готують у  професійних школах та заочних коледжах, учителів початкової школи - в чотирирічних учительських коледжах, середньої школи - в педагогічних коледжах і університетах, вузівських викладачів - в університетах та аспірантурі. Функціонує також система підвищення кваліфікації з відривом та без відриву від роботи, за що відповідає Національний інститут педагогічних досліджень та підвищення кваліфікації (синтез Японії, США, СНД).

   Плани і перспективи подальшої реформи  освіти й педагогічної освіти Південної  Кореї пов'язуються передусім з  вирішенням на межі XXI століття завдання розвитку компетенції та удосконалення  самореалізації кожного, прищеплення  вихованцям поваги не тільки до матеріального добробуту, а й до інтелектуального і духовного розвитку, розуміння свого покликання та обов'язку забезпечити благо і гуманізм у суспільстві. 

      ВИЩА  ПЕДАГОГІЧНА ОСВІТА В КИТАЇ

   Структура педагогічних закладів освіти близька  до їх будови в Україні. Вихователі дошкільних закладів та вчителі початкових класів у Китаї переважно навчаються протягом 3-4 років у педагогічних училищах, куди приймають випускників неповної середньої школи. Підготовка педагогів для середньої школи в педагогічних інститутах та університетах триває 4-5 років. Китай вирішує проблеми і кількісного, і якісного зростання педагогічної школи. Перебудова китайської педагогічної освіти відбувається у тісному зв'язку із започаткованою у 1985р. реформою загальнонаціональної системи освіти. Все більша увага приділяється професіоналізації відбору осіб для отримання педагогічної освіти, уточненню критеріїв та підвищенню вимог до її здобувачів як на етапі вступу до вищого навчального закладу, так і в процесі навчання в ньому. Загалом розширюється залучення до педагогічних спеціальностей чоловіків. Більше половини педагогів у Великобританії, СІЛА, Німеччині, Японії складають чоловіки.

   Спільним  напрямом перетворень педагогічної освіти виступає також розширення автономії, самостійності, ініціативи педагогічних освітніх закладів із запровадженням стандартів, критеріїв оцінки педагогічної діяльності. Спостерігається також тенденція підготовки педагогічних працівників до виховання відповідальних громадян на принципах демократії, свободи гуманізму. Разом з тим, світовий досвід підготовки педагогів свідчить про строкатість, оригінальність, своєрідність регіональних типів педагогічної освіти, їх унікальність, розмаїття модифікацій, конкретних форм організації, функціонування і розвитку. 

23. Педагогічний менеджмент.

   Педагогічний  менеджмент - це комплекс принципів, методів, організаційних форм і технологічних прийомів управління освітнім процесом, спрямований на підвищення його ефективності.  Під освітнім процесом він розуміє сукупність трьох складових: навчально - пізнавального, навчально - виховного, самоосвітнього процесів.

   Виходячи  з такого визначення, будь - який викладач по суті є менеджером навчально - пізнавального  процесу, а керівник навчального  закладу - менеджером навчально - виховного  процесу в цілому ( як суб'єкти управління цими процесами).

   Такий погляд на менеджмент в освіті ми розділяємо, розуміючи всю умовність розподілу  навчально - пізнавальної та навчально - виховної діяльності.

   Відповідну  ієрархію можна побудувати за схемою і на континіумі : студент - ректор ВНЗу - Міністерство освіти і науки.

   Отже, менеджмент в освіті ( освітній менеджмент) - це теорія і практика управління стратегічною галуззю національного господарства в ринкових умовах, об'єкт якої - процес управління освітніми системами.

   Об'єктом  педагогічного менеджменту є  управління педагогічними системами, що функціонують в умовах ринку.

   Предмет освітнього, педагогічного і дидактичного менеджменту ( відповідно) - протиріччя, закономірності, відносини процесу  управління освітніми системами в ринковій економіці, навчальними закладами та навчальними групами.

   Поки  буде існувати цивілізація і людське  суспільство, держави будуть вирішувати вічні проблеми навчання і виховання, вести пошук закономірностей  управління педагогічним процесом з метою досягнення кращих результатів.