Шпаргалка по "Высшая педагогика"

   технікум ( училище ) - вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами молодшого спеціаліста, має необхідний кадровий потенціал, матеріально-технічну базу. 

   Порядок створення, реорганізації, ліквідації, ліцензування, атестації та акредитації  вищого закладу освіти встановлює Кабінет  міністрів України. Порядок здійснення державного контролю за якістю підготовки фахівців Порядок організації навчального процесу, форми навчання та контролю за набуттям знань студентами, порядок їх атестації та тривалість канікул встановлює Міністерство освіти і науки. Умови прийому студентів до вищих закладів освіти розробляє Міністерство освіти і науки; воно ж затверджує їх після попереднього розгляду Віце-прем'єр-міністром.

   України. Згідно з цими умовами кожен вищий  заклад освіти розробляє власні правила  прийому, які затверджує Міністерство освіти і науки. 

4. Методи та методика педагогічних досліджень. Єтапи педагогічного дослідження. 

 Методи  педагогічних досліджень - це шляхи, способи пізнання педагогічної дійсності. 

 У даний час  педагогічні дослідження здійснюються за допомогою цілої системи різноманітних методів. До них належать:

  1. Традиційно-педагогічні  методи. Традиційними називають  методи, які педагогіка дістала  у спадок від дослідників, що  стояли біля витоків педагогічної  науки. До складу традиційних  педагогічних досліджень входять:  педагогічне спостереження, дослідницька бесіда, вивчення й узагальнення педагогічного досвіду, першоджерел, вивчення шкільної документації, продуктів діяльності учнів.

  2. Педагогічний  експеримент (лат. experimentum — проба,  дослід). Суть експерименту як  методу дослідження полягає у спеціальній організації педагогічної діяльності учителів і учнів, вихователів і вихованців з метою перевірки й обґрунтування наперед розроблених теоретичних припущень, або гіпотез. Якщо гіпотеза знаходить своє підтвердження в педагогічній практиці, дослідник робить відповідні теоретичні узагальнення і висновки.

 3. Педагогічне  тестування (англ. test -— випробовування, перевірка). Тестування — цілеспрямоване, однакове для всіх досліджуваних  обстеження, що проводиться в  умовах строгого контролю. Від інших способів обстеження тестування відрізняється простотою, доступністю, точністю, можливістю автоматизації. Це дозволяє об'єктивно виміряти характеристики педагогічного процесу, що вивчаються.

 4. Соціологічні  методи. Ця група методів проникла  в педагогіку з соціології. Застосовується для масового опитування учасників процесів виховання, навчання, освіти, які мають колективний (груповий) характер. Опитування може бути усним (інтерв'ю) або письмовим (анкетування). До соціологічних методів дослідження належать також шкалування і соціометричні методики, порівняльні дослідження.

  Анкетування  — метод масового збору матеріалу  за допомогою спеціально розроблених  анкет. Сьогодні в педагогічних  дослідженнях широко використовуються  різні типи анкет: відкриті, які  вимагають самостійного конструювання відповіді, і закриті, в яких учні обирають одну із запропонованих відповідей; іменні, що вимагають вказати прізвище досліджуваного, і анонімні; повні, скорочені; пропедевтичні і контрольні та ін.

  Широко  застосовується метод вивчення групової диференціації, який дозволяє аналізувати внутріколективні взаємини.

  5. Кількісні  методи. Використовуються в двох  основних напрямках:

  а) для  обробки результатів спостережень  і експериментів;

  б) для  моделювання, діагностики, прогнозування, комп'ютеризації навчально-виховного процесу.

 Етапи педагогічних досліджень 

 Етапи проведення педагогічного дослідження.

 І етап 

 Визначення  протиріччя у системі освіти  

 Визначення  наукової проблеми і мети дослідження

 II етап 

 Визначення  стану розв'язання протиріч, їх причин

 Визначення  об'єкта і предмета дослідження  

 Формулювання  педагогічної гіпотези (передбачення-припущення)

 III етап 

 Формулювання  конкретних завдань відповідно до гіпотези 

 Визначення  методики дослідження 

 Визначення  показників педагогічної діяльності

 IV етап 

 Експериментальні  дослідження  

 Лабораторний  експеримент 

 Масовий експеримент

 V етап 

 Завершувально-узагальнюючий 

5. Функції, права та обов`язки викладача вищого навчального закладу. 

Викладач вищого навчального закладу виконує такі функції:

 • організаторську  (керівник, провідник у лабіринті  знань, умінь, навичок);

 • інформаційну (носій найновішої інформації);

 • трансформаційну  (перетворення суспільно значущого  змісту знань в акт індивідуального  пізнання);

 • орієнтовно-регулятивну (структура знань педагога визначає структуру знань студента);

 • мобілізуючу  (переведення об'єкту виховання  у суб'єкт, самовиховання, саморуху, самоутвердження).

Обов'язковим  елементом у роботі викладача вузу є науково-дослідна робота. Зрозуміло, що елементи такої роботи є і в школі. У вузі викладають не основи наук, як у школі, а власне науку. Тому це органічний компонент навчально-виховного процесу, фактор, що визначає ефективність праці викладача.

Педагогічні та науково-педагогічні працівники відповідно до закону мають право на:

• захист професійної честі та гідності;
• вільний вибір методів та засобів навчання в межах ;
• затверджених навчальних планів;
• проведення наукової роботи у вищих навчальних закладах всіх рівнів акредитації;
• індивідуальну педагогічну діяльність;
• участь у громадському самоврядуванні;
• участь у об\'єднаннях громадян;
• забезпечення житлом;
• отримання пільгових кредитів для індивідуального і  кооперативного житлового будівництва;
• одержання службового житла;
• одержання державних стипендій.

 Педагогічні  та науково-педагогічні працівники мають і інші права, передбачені законами та статутом вищого навчального закладу.  

Обов\'язки педагогічних та науково-педагогічних  працівників 

• постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, наукову кваліфікацію (для науково-педагогічних працівників);
• забезпечувати високий науково-теоретичний і методичний рівень викладання дисциплін у повному обсязі освітньої програми відповідної спеціальності;
• додержуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати  гідність осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, прививати їм любов до України, виховувати їх в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України ( 254к/96-ВР );
• додержуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу.

 

6. Компоненти працы  викладача вищого  навчального закладу. 

   Діяльність  викладача вищої школи має  високу соціальну значущість і займає одне з центральних місць у  державотворенні, формуванні національної свідомості і духовної культури українського суспільства. Професійна педагогічна діяльність викладача може розглядатися як цілісна динамічна система. є структурні складники і функціональні компоненти педагогічної діяльності. Ця модель містить п'ять структурних елементів: суб'єкт педагогічного впливу, об'єкт педагогічного впливу, предмет їх спільної діяльності, цілі навчання, засоби педагогічної комунікації. Ці компоненти складають систему, бо ні один з них не може бути замінений іншим або їх сукупністю. Всі вони знаходяться у прямій та зворотній взаємозалежності.

   Визначальним  і найбільшим за об’ємом компонентом  праці викладача є навчально-педагогічна  діяльність. За своїм змістом навчальна робота у вищому навчальному закладі - це частина цілеспрямованої трудової діяльності щодо підготовки спеціалістів вищої кваліфікації, що включає види конкретних робіт, визначених структурою навчального плану спеціальності. Таких видів робіт налічується більше сорока. 

7. Складові педагогічної  культури викладача  вищого навчального закладу. 

   Нинішній  викладач вищої школи має володіти високою загальною й педагогічною культурою, бути довершеним професіоналом. Професіоналізм людини в будь-якій царині багато в чому залежить від  рівня сформованості майстерності. Цей чинник особливо значущий у педагогічній діяльності. К.Д. Ушинський писав: "Усяка практична діяльність, що прагне задовольнити вищі моральні і взагалі духовні потреби людини, тобто ті потреби, які належать виключно людині і становлять виключні риси її природи, це вже мистецтво. У цьому розумінні педагогіка буде, зви­чайно, першим, вищим з мистецтв, бо вона прагне задовольнити найбільшу з потреб людини й людства — їхнє прагнення до вдосконалень у самій людській природі: не до вираження доверше­ності на полотні або в мармурі, а до вдосконалення самої природи людини — її душі й тіла; а вічно передуючий ідеал цього мистецтва є довершена людина".

   Важливим  змістовим модулем у структурі  становлення педагогічної культури педагога вищої школи є комплекс психолого-педагогічних умінь: конструктивних, комунікативних, дидактичних, перцептивних, сугестивних, пізнавальних, прикладних, організаторських, психотехнічних та ін. Більшість названих умінь, ґрунтуючись на комплексі соціально-педагогічних якостей, формуються в процесі підготовки до професійної діяльності у навчальних закладах, а також у ході безпосередньої педагогічної праці. Цей процес досить тривалий, вимагає від особистості наполегливої цілеспрямованої роботи над собою. 

8. Педагогічне спілкування 

 Педагогічне спілкування - це професійне спілкування вчителя з усіма учасниками навчально-виховного процесу, яке спрямоване на створення оптимальних умов для здійснення мети, завдань виховання і навчання. 

9. Студент як об`єкт – суб`єкт педагогічної діяльності. Права та обов`язки студента. 

 студентство є складовою частиною молоді, її специфічною групою, що характеризується особливими умовами життя, побуту і  праці, суспільною поведінкою і психологією, системою ціннісних орієнтацій. Тобто, студентство треба розглядати як соціальну групу в системі вищого навчального закладу, яка має свою мету, свої специфічні особливості і яка готується до виконання соціальних ролей і функцій інтелігенції. При організації викладачем впливу на свій об'єкт потрібно враховувати те, що студент ніколи не розвивається у прямій залежності від педагогічного впливу на нього, а за своїми законами, властивими його психіці - особливостями сприймання, розуміння, запам'ятовування, становлення волі, характеру, формування загальних і специфічних здібностей. Студент не народжується суб'єктом діяльності, а стає ним під впливом виховання.

 Саме викладачі  мають допомогти студентові стати  суб'єктом діяльності, в основі якої лежить саморух, самоутвердження, самовдосконалення.

 Продукти  діяльності педагога матеріалізуються у психічному обличчі іншої людини -- у її знаннях, вміннях, навичках, в рисах характеру. Своєрідність даного об'єкту полягає в тому, що він одночасно є суб'єктом діяльності, проте не педагогічної, а іншої навчальної, ігрової, дослідницької, комунікативної.

Права та обов'язки студентів

Права та обов'язки студентства визначені законом  України «Про освіту», Положенням про  вищий навчальний заклад. Студенти мають гарантоване державою право  на:

- навчання  для здобуття певного освітнього  та освітньо-кваліфікаційного рівнів;

- вибір закладу освіти, форми навчання, освітньо-професійних та індивідуальних програм, позакласних занять;

- додаткову  відпустку за місцем роботи, скорочений  робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для  осіб, які поєднують роботу з  навчанням;

- продовження освіти за професією, спеціальністю на основі одержаного освітньо-кваліфікаційного рівня, здобуття додаткової освіти відповідно до угоди з закладом освіти;