Шпаргалка по "Высшая педагогика"

- одержання  направлення на навчання, стажування  до інших закладів освіти, у  тому числі за кордон;

- користування  навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою  базою закладу освіти;

- доступ до  інформації в усіх галузях  знань;

- участь у  науково-дослідній, дослідно-конструкторській  та інших видах наукової діяльності, конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах;

- особисту  або через своїх представників  участь у громадському самоврядуванні, в обговоренні, вирішенні питань  удосконалення навчально-виховного  процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту тощо;

- участь в  об`єднаннях громадян;

- безпечні  і нешкідливі умови навчання  та праці;

- забезпечення  стипендіями, гуртожитками, інтернатами  у порядку, встановленому Кабінетом  Міністрів України;

- трудову діяльність  у встановленому порядку в позаурочний час;

- перерву у  навчанні у вищих та професійно-технічних  закладах освіти;

- користування  послугами закладів охорони здоров'я,  засобами лікування, профілактики  захворювань та зміцнення здоров'я;

- захист від  будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних та інших працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність (Стаття 51).

Обов'язками студентів є:

- дотримання  законодавства, моральних, етичних  норм;

- систематичне  й глибоке оволодіння знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю;

- підвищення  загального культурного рівня;

- додержання  статуту, правил внутрішнього  розпорядку закладу освіти. 

10. Психологія особливості  студентського віку. 

   Студентський  вік характеризується найбільш сприятливими умовами для психологічного, біологічного і соціального розвитку. В цей період найвища швидкість пам'яті, реакції, пластичність у формуванні навичок. В особистості на цьому етапі домінантним є становлення характеру та інтелекту. Активно розвиваються морально-ціннісні й естетичні почуття. Швидко освоюються соціальні ролі дорослого: громадянські, професійні, економічні, сімейні. Формуються і закріплюються схильності, інтереси. Визначаються життєві цілі й прагнення. Досягається високий рівень розвитку фізичних та інтелектуальних сил, активно зростають творчі можливості, збагачується емоційно-чуттєвий зміст, розквітає зовнішня привабливість. Все це часто спричинює дещо ейфорійні, ілюзорні уявлення про невичерпність і безмежність такого стану й приводить до нераціонального, безцільного, безплідного розтрачання фізичних і духовних сил. Студентський вік - пора активної самооцінки. Вона може бути об'єктивною, завищеною і заниженою. Характерними для людини із заниженою самооцінкою є занижена самоповага, нестійка власна думка про себе, намагання приховати від оточення своє справжнє "Я", виконати роль, яка, на її думку, буде більш прийнятною й ефектною у конкретному середовищі. Молоді люди такого типу підвищено чутливі й ранимі. Вони більш болісно реагують на критику, насмішки, зневагу, осудження. Для них характерні закритість, самоізоляція, схильність до віртуального спілкування зі світом, одинокість. 

11. Адаптація студентів до навчання у вищому навчальному закладі. 

   Адаптація студентів до навчальної діяльності обіймає вплив як суб'єктивних, так і об'єктивних чинників, до яких відносяться зміст та організація навчального процесу у ВНЗ Особливої уваги тут потребують студенти-першокурсники, оскільки звична для них організаційна модель навчання  відрізняється від навчання у вищій школі. Зокрема, в останньому випадку характерні висока інтенсивність розумової праці, більший обсяг теоретичних знань, нерівномірність академічного навантаження, яка досягає свого апогею у період сесії. Розбіжності зумовлені й відмінностями щодо циклу навчальних дисциплін, що вивчаються у ВНЗ, появою профільних предметів, з якими студент пов'язує свою майбутню професійну діяльність.Студенту-першокурснику доводиться пристосовуватися до нових вимог, які ставить перед ним вища школа і водночас до нових соціальних обставин спілкування з ровесниками та педагогами, форм і методів навчання (самостійної роботи, групових форм взаємодії та ін.) та побуту (відсутність звичного родинного кола, матеріальні труднощі, складність проживання в гуртожитку тощо) [7]. Для навчального процесу першокурсників характерні інтенсивне розумове навантаження, сприйняття великого інформаційного потоку, високе емоційне напруження, чітка регламентація праці і відпочинку. Період навчання у ВНЗ імовірно є дуже важливим періодом онтогенезу індивіда, коли відбувається його стрімке особистісне зростання, закладаються основи майбутньої дорослості. В цьому віці актуалізується перебіг низки специфічних процесів, а саме:

   а) професійного самовизначення і пов'язаного з ним розвитку професійно значущих якостей;

   б) особистісного  самовизначення, котре центрується  довкола системи персоніфікованих ціннісних орієнтацій;

   в) власне психологічної адаптованості як внутрішнього прийняття-привласнення суспільне прийнятних соціальних норм і цінностей. Вищезазначені процеси, крім позитивного впливу на розвиток особистості, все ж утримують суб'єктивні чинники, які негативно позначаються на процесах соціально-психологічної адаптації першокурсників ВНЗ, а саме:

• недостатній рівень їхньої підготовки за шкільними навчальними програмами,ігнорування ними окремими предметами навчального плану середньої школи;
• несформовані навички навчально-пізнавальної роботи, недостатній розвиток словесне-логічного мислення;
• характерна для більшості учнів середньої школи пасивність, відсутність самостійності у розв'язанні проблем і вирішенні завдань;
• невисокий рівень їхньої соціальної культури, вихованості, інтелігентності;
• недостатньо осмислена установка на оволодіння професією;
• невпевненість у власній спроможності ефективно організувати своє навчання і життя.Дослідження дають змогу констатувати, що психодіагностика адаптаційних можливостей студентів першого року навчання дуже важлива, тому що дезадаптація може позначитися погіршенням роботи пізнавальної сфери (зосередження уваги, пам'яті, мовлення), змінами в емоційно-почуттєвій сфері (поява тривоги, поганого настрою, невпевненості у собі, страху, неадекватності самосприйняття і самооцінки, неприйняття інших людей тощо).

 

12.Організація  виховної роботи у вищому навчальному закладі 

    Призначенням  виховання як соціально-особистісного  феномена є забезпечення взаємодії  між поколіннями, сприяння становленню  індивідуума суб'єктом конкретно-історичного  процесу, що передбачає безболісне входження  та адаптацію підростаючих поколінь до життя в певних соціально-економічних реаліях. Стрижневим завданням всієї системи виховання в Україні є виховання громадянина. Ідеал, мета, завдання національного виховання загалом поширюється і на виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах України. Вищі навчальні заклади мають здійснювати підготовку інтелектуального генофонду нації, виховання духовної еліти, примножувати культурний потенціал, який за­безпечить високу ефективність діяльності майбутніх спеціалістів.

    Це  може бути досягнуто через:

    виховання майбутніх спеціалістів авторитетними, високоосвіченими людьми, носіями високої загальної світоглядної, політичної, професійної, правової, інтелектуальної, соціально-психологічної, емоційної, естетичної, фізичної та екологічної культури;

    створення необхідних умов для вільного розвитку особистості студента», його мислення і нагальної культури, шляхом залучення до різноманітних видів творчої діяльності (науково-дослідної, технічної, культурно-просвітницької, правоохоронної та ін.);

    збагачення  естетичного досвіду студентів  шляхом участі їх у відродженні забутих  та створенні нових національно-культурних к традицій регіону, міста, вищого навчального закладу;

    формування  «Я» концепції людини творця на основі самоосвіти, саморозвитку, самовиховання, самовдосконалення, моральної самозавершеності;

    пропаганду  здорового способу життя, запобігання  вживанню студентами алкоголю, наркотиків, викорінення шкідливих звичок.

    Цілеспрямоване  формування готовності до педагогічної діяльності передбачає систематичне і  комплексне використання принципів, засобів, форм, методів професійного виховання.Результативність виховного процесу залежить від певних педагогічних умов, серед яких особливо значущим є співвідношення позиції особистості і системи педагогічних впливів.

13. Дидактика. Основні  категорії, закономірності  та принципи. 

    Дидактика (грец. “didaktikus” — навчаю) — галузь педагогіки, що розробляє теорію навчання та освіти

 .   Основними категоріями дидактики є: навчання, освіта, викладання, учіння, знання, уміння, навички, закономірності, принципи, форми, методи навчання.

 ЗАКОНОМIРНОСТI НАВЧАННЯ - це суттєвi, стiйкi, необхiднi зв'язки мiж явищами навчального процесу, якi характеризують його перебiг i розвиток.

 Дидактика розглядає  такi закономiрностi навчання: обумовленiсть  суспiльними потребами, залежнiсть вiд  умов, у яких воно проходить; взаємозалежнiсть  навчання, виховання i розвитку; взаємозалежнiсть  навчання i реальних навчальних можливостей  тих, хто навчається; єднiсть форм i методiв навчання; залежнiсть продуктивностi навчання вiд iнтенсивностi i доречностi зворотних зв'язкiв; наявностi сформованих мотивiв навчання i системи педагогiчних стимулiв

 головних  дидактичних вимог, додержання яких забезпечує ефективний навчальний процес, - принципiв навчання.

 ПРИНЦИП АКТИВНОСТI, що висувається сучасною дидактикою на провiдну позицiю, полягає в тому, що суб'єкт навчання не тiльки сприймає iнформацiю, але й активно осмислює та обмiрковує її. Тiльки активна пiзнавальна робота з дiяльним станом почуттiв, волi, розуму викладача i його учнiв може вважатися справжнiм навчанням. Серед основних умов активного навчання назвемо:

 - створення  на кожному заняттi сприятливого  психологiчного клiмату довiри i доброзичливостi, дiлової атмосфери;

 - розумiння  тими, хто навчається, мети i завдань  роботи;

 - цiлеспрямовану  мотивацiю навчання з мобiлiзацiєю  уваги, почуттiв, волi та мислення;

 - рiзноманiтнi види дiяльностi, застосування проблемних i творчих методiв навчання;

 - систематичний контроль та самоконтроль, своєчасну i тактовну допомогу; виховання у кожного впевненостi у своїй спроможностi успiшно вчитися.

 ПРИНЦИП НАОЧНОСТI передбачає, що шлях учнiвського пiзнання починається з чуттєвого сприйняття конкретних предметiв i явищ. При цьому наочнiсть передбачає залучення до пiзнання рiзних органiв почуттiв, а не тiльки зорових.

 ПРИНЦИП ДОСТУПНОСТI навчання говорить про те, що учень (студент) може осмислити i засвоїти тiльки те, що йому пiд силу, що вiдповiдає  рiвню розвитку його розумових сил.

 ПРИНЦИП НАУКОВОСТI навчання вимагає, щоб одержуванi знання, базувалися на науковiй основi, без  перекручень i фальсифiкацiї. Хоча цi знання даються у спрощеному та педагогiчно  переробленому виглядi, однак вони формують справжнi уявлення про предмет самої науки.

 ПРИНЦИП УРАХУВАННЯ ВIКОВИХ ТА IНДИВIДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ полягає в тому, що навчання повинне  орiєнтуватися на загальнi вiковi й iндивiдуальнi особливостi тих, хто навчається.

 ПРИНЦИП СИСТЕМНОСТI ТА ПОСЛIДОВНОСТI передбачає, що для  того щоб знання засвоїлися, вони повиннi бути не тiльки зрозумiлими, а й науково впорядкованими та послiдовно включеними в систему вже набутих знань.

 ПРИНЦИП ЗВ'ЯЗКУ ТЕОРIЇ З ПРАКТИКОЮ означає, що знання, вiдiрванi вiд практики, не пов'язанi з життям, iз розв'язуванням практичних задач, не викликають iнтересу, не стимулюють пiзнавальну дiяльнiсть i як результат погано засвоюються. 

14. Форми організації  навчання.  

 Форма організації  навчання — зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку І в певному режимі.  

 Головними особливостями  організаційних форм навчання є: по-перше, певний зовнішній вияв функцій учителя  й учнів відповідно до розпорядку (фронтальне прослуховування розповіді, пояснення, групове або індивідуальне виконання завдання вчителя та ін.); по-друге, діяльність учителя й учнів здійснюється в певних часових межах — урок може тривати 45 чи ЗО хв., бути спареним (для читання лекції чи проведення екскурсії); по-третє, склад учнів може бути постійним (клас на уроці) або змінним (групова робота за диференційованого навчання або при виконанні лабораторних робіт); по-четверте, в організаційній формі навчання існує певний порядок спілкування вчителя з учнями (на уроці вчитель безпосередньо дає учням навчальну інформацію, під час екскурсії цю функцію може виконувати екскурсовод, проінструктований вчителем); по-п'яте, організаційна форма навчання безпосередньо не пов'язана з характеристикою процесу навчання, його основними закономірностями. Вона впливає на конкретний процес навчання, зумовлюючи, наприклад, можливість вияву індивідуального темпу навчальної роботи, на загальний перебіг і результат навчального процесу та ін. 

15. Зміст освіти 

Зміст освіти —  це обумовлені цілями та потребами  суспільства вимоги до системи знань, умінь та навичок, світогляду та громадських і професійних якостей майбутнього фахівця, що формуються у процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку науки, техніки, технологій та культури.

Зміст освіти встановлюється в освітньо-кваліфікаційних характеристиках та інших актах органів управління освітою і змінюється відповідно до рівня розвитку науки, культури, виробництва, суспільства.