Роль самовиховання в процесі становлення і розвитку особистості

Діючим засобом самовиховання є самозвіт школяра. Його можна проводити в умовах родини. Наприклад, Першого травня або в Новий рік за сімейним святковим столом можна розповісти, яких успіхів домігся кожний зі членів родини, як виконані особисті зобов'язання батьком, матір'ю й дітьми. Можна зробити сімейний фотомонтаж про успіхи всієї родини.

Уже молодшому школяру  варто рекомендувати брати нескладні  особисті зобов'язання (наприклад, читати молодшому братові книжки, навчити  його грати в шахи, шашки), формулювати правила особистої поведінки, віддавати собі подумки наказ, пред'являти до себе строгу вимогу й ін. Безперечно, ці засоби самовиховання ефективні лише в родині, де дружний колектив і всі члени його активно працюють над собою, батьки являють приклад відношення до справи, де упор ставитися на в досягненні поставленої мети [1, с. 53].

Учитель повинен добре  знати функції родини в суспільстві, психолого-педагогічні основи успішного  виховання дітей, знати причини, які можуть викликати труднощі у  вихованні дітей у родині, вміти допомогти батькам у здійсненні індивідуального підходу до дітей.

Процес самовиховання  дозволяє не лише вдосконалюватися, позбуватися  комплексів та негативних проявів особистості, а й пізнати себе, сформувати об’єктивну самооцінку, адекватно оцінювати свої можливості, розкрити власний потенціал, розвивати ті риси і якості, котрі необхідні для досягнення поставлених цілей у житті. Це, в свою чергу, сприяє самовираженню, самореалізації, формуванню особистості, яка веде здоровий спосіб життя і є стійкою до депресій, невдач та розчарувань. Така людина зможе досягнути відповідного становища у суспільстві, стати добропорядним громадянином, зразковим сім’янином та плідно працювати на користь громади, суспільства, держави, бути самодостатньою особистістю.

Результат виховання  дітей залежить від того, як школа  здійснює єдиний підхід до дітей, від  уміння колективу, учителів підтримувати авторитет батьків, допомагати їм у  становленні й зміцненні справжнього  авторитету.

Учитель - це своєрідний диригент, в оркестрі якого - діти, їхні батьки, дідусі й бабусі, громадськість. Від уміння диригувати цим складним «оркестром» залежить вихованість і освіченість учня.

Знаючи учня, педагог  може надати йому кваліфіковану практичну  допомогу у самовихованні. Вона передбачає три взаємопов'язані і взаємозумовлені процеси:

Займаючись самовихованням, К.Д. Ушинський розробив для себе спеціальні правила, які виступали  в ролі програми його саморозвитку:

1.Спокій цілковитий, у  крайньому разі — зовнішній.

2.Прямота у словах  і вчинках.

3.Обдуманість дій.

4.Рішучість.

5.Не говорити про  себе без потреби жодного слова.

6.Не гаяти часу несвідомо;  робити те, що треба, а не  те, що трапиться.

7.Витрачати час тільки  на необхідне або приємне, а  не за пристрастями витрачати.

8.Кожен вечір добросовісно давати собі звіти у вчинках.

9.Ніколи не хвастати  тим, що було, ні тим, що є,  ні тим, що буде.

10.Нікому не показувати  цього журналу.

Самовиховання особистості  здійснюється в різних сферах: інтелектуальній, морально-вольовій, духовно-культурній, фізично-гігієнічній.

Самовиховання в інтелектуальній  сфері передбачає розвиток пам'яті, мислення, творчої уяви. З цією метою  вивчається мнемоніка — прикладна  наука про прийоми розвитку і  саморозвитку пам'яті; логіка — наука  про закономірності, форми мислення; евристика — наука про творчу уяву людини, її можливості, засоби творчого саморозвитку.

Самовиховання у морально-вольовій сфері базується на психології волі і характеру, темпераменту і здібності. Воно полягає у самоконтролі за виявленими у себе недоліками і вадами характеру.

Для дітей важливим є  те, щоб самовиховання не обмежувалося школою, але й продовжувалося вдома. Тому батьки повинні додержуватися  кількох педагогічних порад:

Чітко спланований робочий  день дитини допомагає заощаджувати час, додержуватися прийнятого розпорядку. Допомагає самовихованню складання зобов'язань членами родини. Наприклад, батько пропонує синові щодня, незважаючи на погоду, бігати й приймати душ. Можна рекомендувати складання зобов'язань до сімейних свят. Наприклад, до дня народження бабусі батько обіцяє виконати робочий план на 110%, син — закінчити навчальну чверть без зауважень учителя, відмінно виконувати суспільні доручення.

Стимулює самовиховання  дитини педагогічний зразок, коли дорослі  говорять дитині про те, над чим  йому варто попрацювати, щоб виховати в собі потрібні якості характеру, домагаються усвідомленого прагнення дитини до зразка. Допомагає в цій роботі звертання до розумної книги, історичних героїв, позитивних персонажів телепостановок, кінокартин [1, с. 47].

Діючим засобом самовиховання  є самозвіт школяра. Його можна проводити  в умовах родини. Наприклад, Першого  травня або в Новий рік за сімейним святковим столом можна розповісти, яких успіхів домігся кожний зі членів родини, як виконані особисті зобов'язання батьком, матір'ю й дітьми. Можна зробити сімейний фотомонтаж про успіхи всієї родини.

Отже, самовиховання –  це завжди спрямована  діяльність,  яка  мотивується  внутрішнім бажанням  людини  вдосконалювати  себе,  яке  у свою чергу народжується у результаті суперечностей  між  бажаннями  і  можливостями.  Зі зміною  позиції  особистості  під  час  взаємодії з  зовнішнім  світом  у  процесі  становлення  її самосвідомості  розвивається  самовиховання.  З  усвідомленням  особистості  себе  як об’єкта самовиховання, з підвищенням рівня усвідомлення  самовиховання  воно  стає  все значнішим  чинником  у  формуванні  особисті. Організація самовиховання здійснюється на засадах органічності (процеси виховання і самовиховання мають бути взаємопов'язані), добровільності, довіри, цілеспрямованості.

 

 

ВИСНОВКИ

 

Самовиховання - педагогічно керований процес. Психологічна та практична підготовка до роботи над собою становить одну з найважливіших завдань виховання. Я спробувала виділити основні етапи виникнення і розвитку самовиховання.

По-перше це усвідомлення учнями свого способу життя, осмислення значущості тієї діяльності, яка вимагає  самовиховання. На цьому етапі класний  керівник допомагає учням усвідомити свої позитивні і негативні якості, зрозуміти нетерпимість своїх недоліків.

По-друге, оволодіння навичками  самостійної роботи в тій сфері  діяльності, у якій школяр хоче домогтися  успіху.

По-третє, складання програми самовиховання. Це дуже важливий етап роботи над собою. Тут потрібна допомога, щоб оцінити, наскільки об'єктивно судить учень про себе правильні чи мети він ставить і чи потрібні прийоми вибирає.

По-четверте, організація  самовиховання в обраній діяльності. Це найбільш відповідальний етап при  переході від виховання до самовиховання. Без конкретної діяльності бажання стати краще залишиться тільки бажанням.

В п'ятих, треба включити самовиховання в цілісний процес формування особистості. Вищий етап переходу виховання в самовиховання починається тоді, коли учень хоче і вміє працювати над собою, коли оформилися мотиви, цілі та методи самовиховання.

Таким чином, якщо переконати учнів у необхідності самовиховання  і допомогти їм у його організації, то процес формування особистості буде протікати більш ефективно.

Отже, всі завдання курсової роботи виконані.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

 

1.Бех І. // Початкова школа. - 2003 - №3 - с. 1-5

2. Бордовская Н.В. Педагогика: Учеб.для вузов.- СПб.: Питер, 2003, 2004. 
3. Вишенський О. / Теоретичні основи суч. укр. педагогіки: навч. пос. - 3-тє видання, доопрац. і доповнене. - К.: Знання, 2008.-566
4. Волкова Н.П.- Педагогіка - К, 2005
5. Воспитательная деятельность педагога: учеб. пособие для студ. вузов /И.А. Колесникова и др.- М.: Академия, 2005.
6. Галузинський В. М., Євтух М. Б. Педагогіка: теорія та історія: Навч. посібник. – К., 1995.
7. Галузинський В.М., Масленнікова П.П. Самовиховання та самоосвіта школярів.-К., 1969.
8. Державна національна програма “Освіта” (“Україна ХХІ століття”) – К., 1994
9. Донцов И.А. Самовоспитание личности: философско-этические проблемы. -М.,1984.
10. Ковалев С.М. Воспитание и самовоспитание. - М., 1986. - 287 с.
11. КомісарекоН. Самореалізація як прояв соціального становлення особистості// Рідна школа – 2003- №1-с. 23-25
12. Макаренко А. С. Методика виховної роботи. К., 1990.
13. Максимюк С.П. - Педагогіка: Навч. посібн. - К.: Кондор. 2009 - 670
14. Оржеховська В.М., Хілько Т.В., Кириленко С.В. Посібник з самовиховання. -К.,1996.
15. Педагогика: учеб. пособие для вузов // В.И. Сластенин, В.А. Исаев, А.И. Мищенко [и др.]- 4-е издание. – М.: Школьная Пресса, 2004.
16. Підласий І. Ідеали українського виховання // Рідна школа. 1999. № 12. 2000. № 2, 4.
17. Подласый И. П. Педагогика: Учеб. для студентов высш. пед. учеб. заведений. — М.: Просвещение; Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1996.
18. Рувинськи Л. И. Воспитание и самовоспитание школьников. – М., 1969.
19. Синельникова В.М. Самовиховання як діяльність і його психологічні особливості// Педагогіка і психологія - 2005
20. Фіцула М. М. Педагогічні проблеми перевиховання учнів. – К., 1981.
21. Фіцула М.М. Педагогіка. - К, 2000.
22. Харламов І.Ф. Педагогіка: короткий курс: навчальний посібник / І.Ф. Харламов. - 3-е вид. - Мн.: Вищ. шк., 2005.