Психологічний базис ґендерної педагогіки

Жанет Левер, досліджуючи ґендерний аспект дитячих ігор (10–11 р.), робить висновок: хлопчики частіше, ніж дівчата, граються на вулиці в змішаних за віком групах, частіше грають у змагальні ігри, їх ігри тривають довше, ніж ігри дівчаток. Вона зазначала, що під час цього дослідження виявилось, що хлопчики весь час сварилися, але жодного разу гра не була припинена через сварку. Виявилось, що хлопчикам подобаються суперечки про закони і правила гри не менше, ніж сама гра. Навпаки, спалах суперечок серед дівчат зазвичай призводив до припинення гри. Для них правило вважається настільки добрим, наскільки воно задовольняє тих, хто грає. Отже, дівчатка позбавлені можливості набуття навиків виходу з конфліктних ситуацій. Коли дівчата починають сваритися, грі настає кінець, учасниці просто забирають іграшки і розходяться, або, щоб згладити суперечності, розпочинають іншу гру. Почуття недоторканості закону, яке ще Піаже вважав істотним для морального розвитку, набагато менше розвинуте у дівчаток, ніж у хлопчиків.

В іграх хлопчиків  завжди присутнє конфліктне і змагальне начало. Для чоловіків мета і сенс гри – завоювання перемоги, формування навичок лідера й організатора, досягнення певного статусу в чоловічій ієрархії. Традиційні ігри дівчат – стрибки через скакалку, „класики” – це ігри, де грають почергово, змагальність у них не головне, оскільки перемога одного не обов’язково означає поразку іншого. Внаслідок цього менш ймовірне виникнення суперечок, що вимагають розбирання. В дівчачих групах практично відсутній ґрунт для виникнення конфліктів, бо правила їх ігор настільки примітивні, що їх важко порушити. Дівчата, зазвичай, байдужі до перемоги в грі, тому що становлення приятельських стосунків і їх підтримання для них важливіше за утвердження власної вищості. Та й взагалі жінка не в силах тішитися перемогою, якщо знає, що хтось програв. Ігри дівчат учать цілком іншому типу поведінки. Участь у них розвиває здатність до співробітництва і неконкурентні навички. Ігри в дочки-матері чи ляльки є ролевими іграми, в яких відсутні елементи змагальності.

Як показують  дослідження Д. Арчер, І. Осоріної, Е. Еріксона та інших, хлопчики і дівчатка мають різний ігровий простір. Хлопчики орієнтовані на освоєння вертикального  й широкого горизонтального простору: паркани, дахи, дерева, підвали, рови –  привабливі для хлопчиків. При цьому їх ігри відрізняються динамічністю, гнучкістю. Для дівчаток характерні ігри в обмеженому, чітко означеному просторі статичного характеру: „дочки-матері”, „лікарня”, „концерт” і т. п. Це асоціюється із історичною заданістю чоловічої поведінки, орієнтованої на засвоєння нового простору (земного, водного, повітряного), заволодіння територіями (захоплення фортець, підкорення гірських вершин, війни за нові землі). Якщо ігровий простір обмежується, то вони використовують наявну територію максимально. Крім цього, у хлопців в іграх завжди є правила, яких вони строго дотримуються. Причому ця схильність пізніше може стати джерелом нещасть жінок. Адже правила і філософія гри, засвоєні хлопчиками в дитинстві, трансформуються у чоловічі характери, які пізніше панують на роботі. Чоловіки сприймають роботу як гру і створюють правила, жінки сприймають роботу як механізм міжособистісних стосунків, тому вони запросто можуть змінити правила, породжуючи тим самим конфлікти. Жінки – берегині, мають тенденцію до чіткої означеності (того, що „охороняти”) території, стосунків, стабільності і статичності.

Ж. Левер  робить висновок, що в іграх хлопчики вчаться незалежності, організаційним навичкам, необхідним для координації  діяльності великих груп людей. Приймаючи участь у змагальних ситуаціях, вони вчаться суперничати порівняно відкрито: грати зі своїми ворогами і змагатися зі своїми друзями – все відповідно до правил гри. На противагу цьому, ігри дівчаток зазвичай зароджуються в маленьких групах, часто це ігри двох кращих подруг в усамітненому місці. Така гра копіює соціальну модель первинних людських стосунків і в цьому вона більш корпоративна. Вона сприяє розвиткові емпатії, чуйності, необхідних для прийняття ролі „конкретного іншого”, і більше спрямована на знання іншого, як відмінного від себе.

Відрізняються малюнки дітей: у хлопчиків домінує  індустріальна і військова тематика, у дівчаток – будинки, дерева, квіти, обличчя (у 60 % хлопчиків, за даними А. Бодальова, домінували індустріально-військові  малюнки, і лише у 6 % дівчаток це мало місце). І ті, й інші люблять зображати людину, але хлопчики – в найзагальнішому вигляді, а дівчата – ретельно добираючи зачіску, плаття, ґудзики, декоративні елементи. Взагалі, у жінки сильніша вроджена схильність до всього красивого, витонченого й нарядного. Не дивлячись на свій практицизм, жінка віддасть перевагу прекрасному перед корисним (чоловіків, наприклад, дивує любов жінок до квітів).

Суттєво відрізняються  навчальні інтереси хлопців і  дівчат. За даними Мельникової М. А., з предметів, які не подобаються, у юнаків на перших місцях – іноземна мова, астрономія, суспільствознавство, а у дівчат – фізика, географія, астрономія, суспільствознавство. Серед тих, хто добре встигає з математики більше хлопців, ніж дівчат; серед тих, хто добре встигає з літератури та іноземних мов більше дівчат, ніж хлопців. Загалом дівчата перевершують хлопців у шкільних предметах, що значною мірою залежить від вербальних здібностей, пам’яті, швидкості сприйняття і точності. Хлопчики кращі там, де необхідне числове мислення і просторові здібності, а також у деяких „пізнавальних” предметах, наприклад: історії, географії і природничих науках. Це відповідає загальновідомій перевазі хлопчиків у тестах на загальні знання, включені в шкали інтелекту, і, мабуть, є результатом менш обмеженого і більш різнорідного середовища, наданого хлопчикам, поряд з їх ширшою сферою у читанні (книги з природознавства, історії, географії). У дівчат значно кращі навчальні успіхи, навіть з тих предметів, у яких хлопці зазвичай сильніші. Серед них рідше зустрічаються відстаючі, їх краще переводять з класу в клас. Дівчата серйозніше від хлопців ставляться до оцінок, відчувають більший дискомфорт у разі отримання низьких оцінок.

У трудовій діяльності дівчаткам (55 %) цікава господарсько-побутова праця, шиття; хлопчики віддають перевагу роботі з деревом, конструктивній діяльності. Хлопчики воліють працювати з крупнішими інструментами, а дівчатка – з мініатюрними. Дівчата акуратніші, амплітуда трудових рухів у них менша.

У читанні, кінофільмах і радіопрограмах хлопчики віддають перевагу пригодам, мандрівкам і дослідженням. Серед дівчат найпопулярнішими є любовні історії і романи про дітей і сімейне життя.

Жінка значно більше за чоловіка потребує нових  вражень, пов’язаних зі стосунками між людьми. Звідси масова любов до нескінченних телесеріалів: жінки не втомлюються їх дивитися, оскільки вони постійно поновлюють ці враження.

Схильність до колекціонування  у хлопців проявляється сильніше, ніж у дівчат, однак успішність цього заняття може бути практично однаковою: дівчат виручає більша акуратність, хлопців – краща систематичність.

Дівчата охочіше беруть участь у  художній самодіяльності, систематичніше відвідують музеї, театри, в той час, як інтереси хлопців зміщені на спорт  і техніку. Дівчата частіше віддають перевагу серйозній симфонічній музиці.

Відмінність інтересів проявляється у професійній спрямованості: дівчата  мріють про професії, пов’язані  з людськими стосунками – лікаря, вчителя, актора, тобто віддають перевагу так званим гуманітарним професіям, а хлопці, які краще почуваються серед предметів, мріють про технічні професії – водія, інженера, винахідника тощо. З часом ці установки реалізуються на практиці: у бізнесі жінок менше, ніж чоловіків, оскільки підприємництво пов’язане з прийняттям рішень, лідерством, відповідальністю, ризиком. Ці моменти не є виграшними для жінок. Крім цього, у жінок слабша установка на кар’єру.

Професію чоловіки цінують передовсім за зміст, робочі функції, заробітну  плату. Для жінок все це теж  важливо, але не є пріоритетним. Для них суттєвішими є хороші стосунки в колективі, особистісні риси керівника. Професійний вибір старшокласників дає підстави зробити висновок про прагнення юнаків до роботи, що дає змогу отримати владу, вигоду і незалежність, у той час як дівчата понад усе цінують роботу, що дає цікавий досвід, або в сфері соціального обслуговування (С. Зінгер).

У співставленні „сфер життєвих інтересів”, хлопчики на перше місце  ставили теми фізичного здоров’я, безпеки і грошей, а також проявили більшу зацікавленість сексом. Дівчат турбували питання особистої привабливості, особистісна філософія, режим дня, психічне здоров’я, манери, особистісні якості, а також домашні і сімейні взаємини.

Програма, закладена в мозку  чоловіків і жінок, детермінує різне  трактування одних і тих самих речей. Дівчатка говорять про те, хто кого любить, хто на кого сердиться, граються, збираючись малими групами, і діляться секретами про інших. Дівчата говорять про хлопців, свою вагу, одяг і подруг. Жінки – про дієту, особисті стосунки, подружнє життя, дітей, знайомих, зав’язують стосунки і цікавляться всім, що можна назвати людським фактором. Хлопчики обговорюють речі і діяльність: хто що зробив, хто чим оволодів і як діє той чи інший пристрій. Юнаків цікавить спорт, механіка, електроніка. Чоловіків – спорт і своя робота, новини політики, технології, автомобілі.

Належність до певної статі накладає відбиток на поведінку людини. Відділений бар’єром зі стільців від матері, хлопчик  півтора-двох років гнівно руйнує перешкоду, а дівчинка з плачем буде чекати, коли матір візьме її на руки. Трирічна дівчинка під час сімейного свята і вірші читає, і танцює, і кокетує, аби тільки звернути на себе увагу. А її одноліток затіває боротьбу, стрільбу з дитячого автомата, примушуючи дорослих щось будувати, конструювати.

З початком шкільного навчання статеві  відмінності проявляються в успішності і поведінці. Узагальнені нами дані свідчать, що хлопчики важче адаптуються  до школи, ніж дівчатка. Дівчата старанніші, краще ставляться до навчання. Хлопці ризикованіші на уроках, вони частіше піднімають руку, не боячись помилитися у відповіді. Дівчата кращі виконавці, ніж хлопці, їх легше змусити виконувати якесь доручення. Серед відмінників у початкових класах 80 % дівчат, серед другорічників – 90 % хлопців. На кінець навчального року втомлюваність у хлопчиків 8–10 років виражена більше, ніж у дівчат (акселерація), і проявляється в неуважності і розгальмованості.

З перших днів у школі хлопчики почувають себе некомфортно перед  спритними дівчатами і стають галасливими й грубими. Думка про те, що хлопчиків треба віддавати у школу на рік пізніше, коли їх мова досягне того ж рівня, що й у дівчат, мабуть, має право на життя. Хлопчики в цьому випадку починають відчувати себе значно краще, і їх менше нервує добра мова дівчат з їх класу.

У хлопчиків часто відсутні елементарні  навички праці, а також не розвинуті  якості, необхідні для успішного  її здійснення (наполегливість, терпіння, старанність, охайність тощо). Хлопчики молодших класів гірше привчені до самообслуговування: незграбно переодягаються і перевзуваються, не знають, з чого почати чергування в класі, не вміють користуватися віником тощо. Їх значно важче привчити тримати в порядку своє робоче місце, а приходячи з вулиці, акуратно складати одяг і ставити на місце взуття. Хлопчики значно менше, ніж дівчатка, звертають увагу на свій одяг, навіть якщо він подертий чи заплямований.

Відмінності між хлопчиками і дівчатками проявляються і в тому, що дівчатка схильні частіше апелювати до старших. В аналогічних ситуаціях  вони частіше скаржаться на хлопчиків, ніж хлопчики на дівчаток. Це може збити „з пантелику” недосвідченого педагога чи батьків, так як ті, що скаржаться, мимоволі сприймаються як сторона потерпіла. Хоч часто це далеко не так. Часом, недосвідчений учитель правим вважає того, хто поскаржиться першим. У таких випадках починає процвітати наклепництво.

Дівчата мають схильність до опікунської  діяльності – няньчити, доглядати, проявляти турботу. Вони частіше  критикують, наставляють, повчають своїх  молодших сестер чи братів, краще, ніж хлопчики, усвідомлюють відповідальність за будь-яку справу, що їм доручають дорослі. Вони тісніше пов’язані з сім’єю і подекуди поза нею губляться в незнайомій обстановці, у виборі заняття. Відправляючись кудись, дівчата мають певну мету, тоді як хлопчики знаходять собі заняття по ходу, легше орієнтуючись в незнайомій обстановці і сприймаючи її позитивно (на відміну від настороженого ставлення дівчат).

Негативні прояви у дівчаток носять прихованіший характер, порушення „тихіші”. Як у свій час помітив А. С. Макаренко, „важкі” хлопчики у порівнянні з „важкими” дівчатами значно легше піддаються виховним впливам [19, т. 4, с. 261].

Ще одна відмінність пов’язана  зі ставленням до оточуючого світу. Чоловіче ставлення характеризується натиском, самовпевненістю, орієнтацією на контроль. Жіночий варіант ставлення до оточуючого світу характеризується спрямованістю на підтримання сталих типів взаємодії з людьми. Хлопчики частіше реагують на фрустрацію зменшенням спілкування, а дівчатка – жорсткішою, спрямованою на досягнення мети поведінкою.

Суттєво відрізняються юнаки і  дівчата у сфері спілкування. Існує суто жіночий і яскраво  виражений чоловічий стиль спілкування. Жінка почуває себе впевненою, обговорюючи  з кимось свої переживання. Чоловік  почуває себе спокійніше, дотримуючись дистанції з партнеркою, оперуючи не розпливчастими емоціями, а чіткими фактами і зрозумілими висловлюваннями. Така особливість спілкування закладається з дитинства. Дівчатка звикають ділитися одна з одною таємницями, радощами і проблемами, а хлопчики мало що обговорюють. Матір завжди розпитує дочку, що було в школі, чи не посварилася з подругою. Вона вчить дочку звертати увагу на свої почуття і говорити про них. Хлопців найчастіше розпитують про інше: де бігав, які оцінки, що робить. Їх почуттями батьки цікавляться менше. Саме через це юнакам і чоловікам важко освідчитися в своїй симпатії, що в них є складні проблеми і труднощі, що вони ревнують і т. д.