Педагогiчні вимоги до застосування електронних засобів навчання

ПЗ, призначені для автоматизації процесу інформаційно-методичного  забезпечення та ведення діловодства в навчальному закладі, системі навчальних закладів.

Сервісні  програмні засоби, що забезпечують комфортність роботи користувача (автоматизація процесу контролю результатів навчання, генерування і розсилання організаційно-методичних матеріалів, завантаження і передача ПЗ по мережі, керування ходом заняття).

Ігрові  ПЗ, які є засобом, що забезпечує різні види ігрової та навчально-ігрової діяльності.

Типологія програмних засобів з методичного призначення.

Методичне призначення  кожного типу ПЗ відображає методичну  мету (або цілі) його використання в  процесі навчання і ті можливості ПЗ, реалізація яких інтенсифікує навчальний процес, переводить його на якісно більш високий рівеньДоцільність проведення такої типології ПЗ викликана низкою обставин, з яких основними є необхідність:

-вибору викладачем потрібного ПЗ з наявних або запропонованих;

-порівняння ПЗ у рамках одного типу для підбору найкращого;

-створення ієрархії ПЗ за складністю;

-орієнтування користувача в наявних ПЗ різного призначення.

Типологія ПЗ з методичного призначенням

Навчальні програмні засоби, методичне призначення яких - повідомлення суми знань, формування вмінь і (або) навичок навчальної та (або) практичної діяльності та забезпечення необхідного рівня засвоєння, встановлюваного зворотним зв'язком, що реалізовується засобами програми.

Програмні засоби (системи)-тренажери, призначені для відпрацювання умінь, навичок навчальної діяльності, здійснення самопідготовки. Вони зазвичай використовуються при повторенні або закріпленні матеріалу.

Програми, призначені для контролю (самоконтролю) рівня оволодіння навчальним матеріалом, - контролюючі програмні засоби.

Інформаційно-пошукові програмні системи, інформаційно-довідкові програмні засоби, надають можливість вибору і виведення необхідної користувачу інформації. Їх методичне призначення - формування вмінь і навичок з систематизації інформації.

Імітаційні програмні  засоби (системи), що представляють певний аспект реальності для вивчення його основних структурних або функціональних характеристик за допомогою деякого обмеженого числа параметрів.

Моделюючі програмні  засоби довільної композиції, надають у розпорядження якого навчають основні елементи і типи функцій для моделювання певної реальності. Вони призначені для створення моделі об'єкта, явища, процесу або ситуації (як реальних, так і "віртуальних") з метою їх вивчення, дослідження.

Демонстраційні  програмні засоби, що забезпечують наочне подання навчального матеріалу, візуалізацію явищ, які вивчаються, процесів і взаємозв'язків між об'єктами.

Навчально-ігрові програмні засоби, призначені для "програвання" навчальних ситуацій (наприклад, з метою формування умінь приймати оптимальне рішення або вироблення оптимальної стратегії дії).

Програмні засоби, що використовуються для організації діяльності учнів у позакласній, позашкільній роботі, мають на меті розвиток уваги, реакції, пам'яті і т. д.

За  формою викладу матеріалу електронні засоби навчання можуть бути розділені на:

• Конвекційні – відповідають традиціям класичної педагогіки і мають енциклопедичний або монографічний характер та реалізують інформаційну функцію навчання.
• Програмовані – засновані на навчанні по системі стимул-реакція. Такі засоби мають форму розгалуженої або лінійної програми і орієнтовані, перш за все, на самостійну роботу студентів.
• Проблемні – базуються на теорії проблемного навчання і направлені на розвиток логічного мислення, стимулювання творчої складової сприйняття знань.
• Комбіновані (універсальні) – містять окремі елементи перерахованих вище видів електронних засобів навчання.

З урахуванням характеру взаємодії користувача і електронного засобу навчання останні поділяють на детерміновані і недетерміновані.

• Детерміновані – параметри, зміст і спосіб взаємодії з якими визначені розробником і не можуть бути змінені користувачем.
• Недетерміновані – параметри, зміст і спосіб взаємодії з якими прямо або побічно встановлюються користувачем відповідно до його інтересів, мети, рівня підготовки і тому подібне.

Принципи вибору програмного продукту для використання на уроці:  
1. Програма повинна бути зрозуміла з першого знайомства як викладачам, так і учням. Управління програмою має бути максимально простим.  
2. Викладач повинен мати можливість компонувати матеріал за своїм розсудом і при підготовці до уроку займатися творчістю, а не запам'ятовуванням того, в якому порядку буде виводитися інформація.  
3. Програма повинна дозволяти використовувати інформацію в будь-якій формі подання (текст, таблиці, діаграми, слайди, відео-і аудіофрагменти і т.д.). 

 

 

 
1.3. ПЕДАГОГІЧНІ ВИМОГИ ДО ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ

Аналіз педагогічної практики використання програмних засобів навчального призначення дозволяє зробити висновок, що найбільш суттєвими причинами створення низькоякісних (з педагогічної точки зору) комп'ютерних програм є, по-перше, часткове, а часом і повне ігнорування дидактичних принципів навчання при їх розробці і, по-друге, неправомірне перенесення традиційних форм і методів навчання в нову технологію навчання, що використовує комп'ютер.

Використання  електронних засобів навчання має  на меті підвищення динаміки навального процесу, активізацію пізнавального процесу учнів, організацію плідної роботи учнівського колективу творчого та дослідницького характеру, самоосвітньої діяльності учнів.

Організація навчально-виховного процесу з  використанням електронних засобів  навчання має відбуватися з дотриманням дидактичних принципів:

- всебічного  розвитку особистості;

- цілісності  впливу навчально-виховного процесу;

- природовідповідності  організації навчання;

- науковості;

- доступності;

- системності  навчання;

- наступності  і перспективності;

- взаємозв'язку навчання і розвитку;

- мотиваційного  забезпечення навчального процесу;

- співробітництва;

- індивідуалізації  і диференціації навчання;

- наочності;

- міцності і  дієвості навчання.

 

Дидактичні принципи:

1.Принцип науковості. У ст. 9 Закону України «Про освіту» стверджується, що «заклади освіти України незалежно від форм власності відокремлені від церкви (релігійних організацій), мають світський характер..».' Принцип вимагає, щоб зміст освіти знайомив учнів з об'єктивними науковими фактами, поняттями, законами, теоріями всіх основних розділів відповідної навчальному предмету галузі науки; наближався до розкриття сучасних досягнень і перспектив розвитку в майбутньому.

В основі принципу науковості лежить ряд важливих положень: світ можна пізнавати; людські знання, перевірені практикою, дають об'єктивну картину розвитку світу; наука в житті людини відіграє важливу роль, що зумовлює спрямованість шкільної освіти на засвоєння наукових знань; науковість навчання забезпечується передусім змістом шкільної освіти, строгим дотриманням принципів його формування; науковість навчання спричиняється реалізацією педагогами прийнятого змісту; науковість навчання, дієвість набутих знань залежить від відповідності навчальних планів і програм рівню соціального і науково-технічного прогресу, підкріплення набутих знань практикою, міжпредметних зв'язків.

 2.Принцип доступності передбачає відповідність змісту, характеру і обсягу матеріалу, який вивчається, віковим особливостям і рівню підготовки учнів. Доступність навчання не означає його легкості. З цим принципом в дидактиці пов'язується поступове, згідно з пізнавальними можливостями учнів, ускладнення змісту освіти й обсягу навчального матеріалу, яким необхідно оволодіти всім учням з кожного навчального предмета, ступеня теоретичної складності та глибини цього матеріалу.

«Навчання, залишаючись доступним, повинно вимагати серйозних зусиль. Лише це призводить до розвитку особистості. Найсуттєвішим для розвитку є те, що засвоєння певних відомостей у той самий час є надбанням учня, яке залишиться при ньому, і сходинкою, яка буде знищена в подальшій течії пізнавального процесу, щоб забезпечити перехід на вищу сходинку»

Л.В. Занков

3.Принцип  наочності навчання вимагає залучення до сприймання всіх органів чуття учня. Принцип використовується з стародавніх часів. У сучасній дидактиці наочність розуміють ширше, ніж безпосередні зорові сприймання. Вона включає також сприймання через моторні, тактильні чуття. Тому до наочних засобів належать і лабораторне обладнання, і статичні та динамічні навчальні посібники. Наочні засоби поділяються на натуральні, зображальні, схематичні; аудіовізуальні (звуконаглядні) і словесно-образні (художні образи). Використовувати наочність слід розумно. Переоцінка ролі наочності в навчанні може стримувати розвиток абстрактного мислення.

Декілька конкретних вимог щодо наочності ЕЗН:

- у засобах повинна використовуватись (пред’являтись учневі, обговорюватись, аналізуватись) тільки така візуальна модель об’єкта вивчення, яка максимально сприяє досягненню мети навчання, без надмірної деталізації загальних планів зображення, але і без надмірного спрощення (важливим є педагогічно доцільне використання засобу "електронна лупа", ефективне застосування якого стало можливим завдяки достатнім обсягам запам’ятовуючих пристроїв та великій швидкості роботи відеосистеми);

- модель, що реалізується програмно, потрібно подавати у формі, яка дозволяє найбільш чітко виділити і розмежувати суттєві ознаки об’єкта вивчення, зв’язки і відношення між його складовими, тобто суттєві для аналізу явища моделі, етапи процесів та елементи моделі об’єкта вивчення повинні бути виділені кольором, миганням, звуком тощо;

- когнітивність (стимулювання домислювання) подавання навчального матеріалу засобами унаочнення нового покоління повинне бути реалізоване таким чином, щоб надати можливість учителеві застосовувати методи активного навчання, зробити процес навчання дійсно інтерактивним;

- гностичність подавання навчальних моделей не може бути самоціллю: потрібне використання моделей об’єктів вивчення, які "не відкриваються повністю й одразу", не подають знання у готовій, завершеній формі, а передбачають дослідження, самостійну пізнавальну діяльність учнів, стимулюючи тим самим формування у школярів навички такої діяльності.

4.Принцип систематичності і послідовності.

Принцип вимагає, щоб знання, уміння і навички формувались  системно, в певному порядку, щоб  кожний елемент навчального матеріалу  логічно пов'язувався з іншим, а  нові знання спиралися на засвоєні раніше і створювали фундамент для  засвоєння наступних знань.

«Тільки система ... дає нам повну владу над нашими знаннями. Голова, наповнена уривчастими, безладними знаннями, схожа на комору, в якій таке безладдя, шо сам господар нічого не знайде». К.Д. Ушинський

«Все повинно здійснюватися так послідовно, щоб сьогоднішнє закріплювало вчорашнє і торувало шлях для завтрашнього» Я.А. Коменський

5.Принцип свідомості й активності.В основі даного принципу лежить— необхідність підготовки свідомих і активних громадян держави; установлені наукою закономірні положення: справжню суть людської освіти складають глибоко і самостійно осмислені знання, набуті шляхом інтенсивного напруження власної розумової діяльності; свідоме засвоєння знань учнями залежить від ряду умов і факторів: мотивів навчання, рівня і характеру пізнавальної активності учнів, організації навчально-пізнавального процесу і управління пізнавальною діяльністю учнів, застосованих учителем методів і засобів навчання тощо.

6.Принцип міцності. Даний принцип вимагає, щоб знання, уміння, навички, світоглядні та інші ідеї були осмислені, добре засвоєні й тривалий час трималися в пам'яті. Принцип рішуче відкидає схоластичне зазубрювання і механічне заучування матеріалу.

Реалізація  принципу вимагає повного циклу  навчально-пізнавальних дій учнів: первинного сприймання і осмислення навчального матеріалу, його наступного глибшого осмислення, запам'ятовування, застосування засвоєних знань на практиці, а також їх повторення і систематизації. 

7. Принцип спрямованості навчання на реалізацію мети освіти.

Цей принцип витікає з того, що навчання обумовлене потребами суспільства у всебічному і гармонійному розвитку особистості. В психології та педагогіці аргументовано доведена закономірна єдність навчання, розвитку і виховання. Звідси необхідно так проектувати завдання на кожному занятті, щоб в єдності реалізувались навчальна, розвиваюча, виховна функції навчання.

При аналізі  результатів навчання в полі його зору знаходиться не лише вирішення  завдань формування знань і умінь, а й ефективність розвиваючих  і виховних впливів проведеного уроку чи їх системи щодо даної теми.

Програмні засоби навчального призначення мають  відповідати також вимогам доцільності  створення і застосування, які  полягають у тому, що програмний засіб (гіпермедійну систему, інформаційну систему тощо) потрібно наповнювати таким змістом, який найбільш ефективно може бути відтворений тільки за допомогою комп’ютера. Насамперед це стосується демонстрацій процесів, натурна реалізація яких за умов шкільного навчання ускладнена або неможлива.

 

Навчально-пізнавально діяльність учнів при роботі з електронними засобами навчального призначення може бути організована в наступних напрямках: 
- послідовне або вибіркове опрацювання теоретичного матеріалу; закріплення навчального матеріалу, який вивчається традиційними методами; 
- опанування змісту явищ і процесів за допомогою імітаційного комп'ютерного моделювання; 
- закріплення вивченого матеріалу за допомогою спеціально розробленої тестової системи; 
- перевірка умінь та навичок розв'язування задач; виконання віртуальних лабораторних робіт; підготовка до виконання реальних лабораторних робіт; 
- здобуття довідкової інформації (робота з довідковою системою, інформаційно-пошуковою системою, базою даних).