Особливості фізичного розвитку та рухові порушення у дітей із ТВМ

     За  характером порушення моторики можна  поділити на довільні та мимовільні. Довільні порушення представлені у вигляді  маскувальних рухів для полегшення мовленнєвої діяльності. Вони проявляються у значній кількості та відмічаються у загальній моториці рук, ніг, корпусу та, рідше, в мовленнєвій моториці у вигляді посмикування кінчика язика, нижньої губи, облизування губ, беззвучного артикулювання звуків. До мимовільних рухових порушень можна віднести, перш за все, мовленнєві судоми, які різняться за формою, типом і місцем локалізації.[19]

       Також   Б.І. Шостак  відмічає, що окрім судом, у мовленнєвому апараті дітей із заїканням розповсюджені насильницькі рухи у вигляді тиків, міоклонусів (у м’язах обличчя, шиї, рук). [26]

     В.М. Арістова прийшла до висновку, що порушення  мімічної моторики у дошкільників із заїканням можна віднести до «малих органічних симптомів», оскільки в основі деяких форм заїкання лежить ушкодження аферентної системи кінестетичних мовленнєвих клітин головного мозку, що викликає порушення статики та динаміки органів мовлення. Таким чином, органічне порушення моторної функції буде проявлятися у випадінні (нездатності виконати прості рухи), у фіскулярних скороченнях м’язів язика, гіперкінезах та атактичних розладах (неможливість виконання того чи іншого руху без затримки, необхідний зоровий контроль). Домінування моторної напруженості спостерігається у дошкільників при різних формах заїкання, також є характерною широка амплітуда виконання рухів, їх імпульсивність і недостатня цілеспрямованість.[9]

     Дитяча  афазія, яка виникає внаслідок органічного ураження головного мозку може бути різної етіології: пухлини, черепно-мозкові травми, порушення кровообігу, інфекційних захворювань. Вона спричиняє розпад всіх компонентів мовленнєвої системи, дезінтеграцію всієї психічної сфери дитини  та порушення рухової. На сьогодні дитяча афазія висвітлена недостатньо, більш широко досліджувалася афазія  у дорослих і ті рухові порушення, які її супроводжують, вони  представлені у роботах О.Р. Лурії «Высшие корковые функции человека и их нарушения при локальных поражениях мозга». [13]

     А.М. Савицький досліджуючи стан мовлення і рухової сфери дитини з афазією, яка виникла внаслідок пухлини, локалізованої у лівій півкулі мозку з наступним її видаленням, відмічає наступні прояви моторних порушень: аферентні дефекти рухів (від м’язів до центру). Вони можуть виявлятися, псевдопарезами, при цьому зберігаючи силу м’язів (м’язи втрачають чутливість, стають некерованими), явищами атаксії, порушеннями хибної координації рухів, яка виражається в здійсненні складно побудованих рухових поз або предметних дій. Спостерігаються розлади локомоторних процесів. Потенційна сила м’язів залишається збереженою, але потрібний рух не відтворюється. Ураження задніх відділів коркового ядра рухового аналізатора, призводить до розпаду топологічного синтезу або порушення кінестетичних схем рухів, які лежать в основі побудови рухового акту. Недостатність кінестетичних відчуттів веде до центрального дефекту: порушення тонких артикуляційних рухів. [20]

     У дітей відмічається анемічність обличчя, м’язи правої половини обличчя знаходяться у стані гіпотонусу. Запропоновані дослідниками  проби показали, що діти не можуть міцно стиснути губи, надути щоки, висунути та утримувати язик. При цьому не спостерігається парез м’язів губ та язика. Дошкільники, як правило, не відтворюють рухи, запропоновані для губ, щік, язика, а лише намагаються знайти потрібне положення або замінюють його іншим. Аферентна афазія проявляється в неможливості знайти потрібні положення губ, язика при вимові як окремих звуків і слів, так і при артикулюванні серії звуків, слів або фраз. Порушується адресація нервових імпульсів. Таким чином, основне порушення у цих випадках зводиться до апраксії поз артикуляційного апарату і пошуку потрібних рухів мовленнєвих органів, тобто страждає оральний праксис, у поєднанні з нерухомістю правої частини тіла, що призводить до глибоких порушень загальної моторики дитини. [9]

     Отже, при тяжких вадах мовлення спостерігаються численні недоліки загальної, дрібної, мімічної, артикуляційної моторики. Порушена реципрокна, статична, динамічна координація рухів дошкільників. Спостерігаються сінкінезії, атетози, тики, міоклонії, хореї, тремори у м’язовій системі дитини. Загальні рухи при тяжких вадах мовлення, формуються із значним уповільненням, характеризуються недосконалою кінестетичною організацією, моторика дошкільників мало диференційована, незграбна, змазана. Виявляються труднощі при маніпулюванні дрібними предметами і опануванні тонкими координованими рухами дрібної моторики. Артикуляційна діяльність порушена, особливі труднощі при виконанні серії послідовних рухів,  (уповільненість, неточність, недостатнім обсягом, швидким виснаженням) наявні коливання у тонусі м’язової системи периферичного мовленнєвого апарату.

Висновки

     Із  вище зазначеного можна зробити висновок, про те, що фізичний розвиток дитини  включає у себе розвиток рухового аналізатора, який безпосередньо впливає на всі психічні процеси, є складним у своїй мозковій організації, охоплює майже всю кору великих півкуль. Рухова діяльність дітей має важливе значення у розвитку вищих кіркових функцій, просторових відношень, пізнавальної діяльності і мовлення, що відображено у працях багатьох вчених. Психомоторний розвиток починається з неспецифічних маніпуляцій з предметами і переростає у розумову, усвідомлену діяльність, яка висвітлюється, як цілеспрямоване сприймання і перетворення дійсності за допомогою дій.

       Руховий розвиток дитини дошкільного віку довготривалий у своєму становленні, обумовлений багатьма зовнішніми і внутрішніми умовами для його повноцінного функціонування. Тренування мовленнєвого і моторного аналізаторів стимулюють і доповнюють повноцінність функціонування один одного. Прослідковується тонкий зв’язок, який лежить між руховим і мовленнєвим аналізатором. Порушення мовленнєвого веде до розладів  у руховій сфері дошкільника, і навпаки, - ушкодження рухового значно ускладнює розвиток мовленнєвої діяльності  в цілому, а ступінь вираженості цих проявів залежатиме від глибини і рівня пошкодження тих чи інших зон кори головного мозку.

     Аналіз  наукової психолого-педагогічної та спеціальної  літератури, показав, що у дітей дошкільного віку із тяжкими вадами мовлення, внаслідок причин анатомо-фізіологічної, психологічної та соціальної природи, спостерігається нижчий рівень фізичного розвитку порівняно з дошкільниками, що не мають психофізичних порушень у розвитку. Рухова сфера є показником дозрівання різних структур центральної нервової системи дитини та стану її мовлення. Тому порушення цих структур, що мають місце у дошкільників із ТВМ, знаходять своє відображення у стані рухової сфери дитини. Знаючи закономірності протікання фізичного розвитку дитини, можна у разі порушення психофізіологічних структур формування рухової і мовленнєвої діяльності, вчасно задіяти корекційні заходи.

     Залежно від тяжкості мовленнєвого порушення, стан моторної сфери дошкільників неоднорідний у своєму розвитку, у різному ступені відзначаються вади загальної, дрібної, артикуляційної, мімічної моторики.  Їх корекція вимагає врахування принципів комплексності, диференційованого підходу та онтогенетичного принципу, як одних із основних з метою повноцінного розвитку мовлення дитини.

     Хоча  вивчення особливостей фізичного розвитку та рухових порушень дітей дошкільного віку із тяжкими вадами мовлення досліджувалися багатьма науковцями, але і на сьогодні ця сфера є недостатньо висвітленою і потребує подальших досліджень з метою більш детального і конкретизованого вивчення стану рухової діяльності дітей дошкільного віку із ТВМ та вдосконалення корекційних методик.

     Таким чином, тяжкі вади мовлення супроводжуються  порушеннями рухової сфери дитини дошкільного віку, що потребує включення  розвитку загальної і дрібної  моторики у корекційний процес для системного подолання відхилень у мовленнєвій діяльності і розвитку мовлення дитини. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаних джерел

1. Белякова Л.И. Двигательная деятельность  / В кн. «Основы дошкольной педагогики». Под ред. А.В.Запорожца, Г.А. Марковой. – М.: Педагогика,   1980. – 98 с.

2. Бехтерев В.М. Физиология двигательной области мозговой коры.- М.: Медицина, 1887. – 337с

3. Визель Т.Г. Основы нейропсихологии. - М.: Астастрель Транзиткнига,    2005. - 384с.

4. Бадалян Л.О. Детская неврология. - М. : Медицина, 1984. – 576 с.

5.  Бернштейн Н. А. О построении движений – М., Медицина, 1947. – 255 с.

6. Бернштейн Н. А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности – М., Медицина, 1966. – 349 с.

6. Гаврилова Н.С. Особливості порушення моторного розвитку периферійних органів мовлення у дітей з дислалією, дизартрією і ринолалією // Теорія і практика сучасної логопедії: Збірник наукових праць: Вип. 4. – К.: Актуальна освіта, 2007. – 166 с.

7. Дудьев В. П. Особенности произвольной двигательной деятельности детей с общим недоразвитием речи // Дефектология, 1995. - №4.- 43 с.

8. Запорожец А. В. Развитие произвольных движений ребенка М. : Педагогика, 1986. – 430 с.
9. Логопедія. Підручник, друге видання. За редакцією. М.К. Шеремет. - К.: «Слово», 2010.- 672 с.

10. Ляшенко Г.І. Фізичні особливості дітей дошкільного віку. – К.: Радянська школа, 1982. – 151с.

11. Кольцова М.М. Двигательная активность и развитие функций мозга ребенка. – М.: Педагогика, 1973. –144 с.

12. Кривовяз И.П. Психолого-педагогическое изучение детей младшего дошкольного возраста с недоразвитием речи и некоторые аспекты коррекционной работы с ними // Дефектология, 1995. - № 6.- 35 с.

13. Лурия А.Р. Высшие корковые функции человека  – М.: МГУ, 1969. – 504 с.

14. Марченко І.С. Напрями формування рухової сфери дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення // Дефектологія, 2007. - №2. - 46 с.

15. Мастюкова Е.М. Двигательные нарушения и их оценка в структуре аномального развития// Дефектология, 1987. -  №3. - 41 с.

16. Озерецкий Н.И. Психомоторика. – М.: Педагогика, 1930. – т.1,2.

17. Основы специальной психологии: Под ред. Л.В. Кузнецовой. — М.: Академия, 2002. — 480 с.

18. Психодиагностика и коррекция детей с нарушениями и отклонениями развития / Астапова В.М., Микадзе Ю.В., – СПб.: Питер, 2002.- 256 с.

19. Рычкова Н.А. Состояние произвольной деятельности детей дошкольного возраста с невротической и неврозоподобной формой заикания // Дефектология, 1981. - №6. - 73 с.

20. Савицький А.М. Методика дослідження рухової сфери дошкільників з  постопераційною моторною афазією // Теорія і практика сучасної логопедії: Збірник наукових праць: Спеціальний випуск  – К.: Актуальна освіта, 2006.- 98с.

21. Семенюк Л.М. Хрестоматия по возрастной психологии: учебное пособие для студентов / Под ред. Фельдштейна Д.И.: издание 2-е, дополненное. - Москва: Институт практической психологии, 1996. - 304 с.

22. Симерницкая Э.Г. Мозг человека и психические процессы в онтогенезе. – М., Просвещение,1985. – 190 с.

23. Хомская Е.Д. Нейропсихология — СПб.: Питер, 2005. — 496 с.

24. Хрипкова А.Г., Антропова М.В., Фарбер Д.А. Возрастная физиология и школьная гигиена. – М.: Просвещение, 1990. – 319 с.

25. Шашкина Г.Р. Логопедическая ритмика в системе коррекционно – педагогических воздействий для детей с общим недоразвитием речи в подготовительной к школе группе  // Дефектология, 1994.- №5. - 54 с.

26. Шостак Б.И. Особенности состояния моторики у детей страдающих заиканием: автореф. канд. дис. – М.,1966. - 17с.