Особливості фізичного розвитку та рухові порушення у дітей із ТВМ

     Особливу роль  у розвитку мовленнєвої діяльності відіграє рухова активність дитини, менше значення належить загальній моториці, і великий вплив здійснюють дрібні рухи пальців рук. [11]

     Електрофізіологічне дослідження, проведене Т.П. Хрізманом та                           М.І. Звонарьовою, виявило посилення узгодженості у діяльності лобних і скроневих ділянок мозку під час виконання дитиною ритмічних рухів пальцями. Із чого можна зробити висновок, що мовленнєві ділянки формуються під впливом імпульсів, які надходять від пальців рук. Це ще раз підтверджує твердження М.М. Кольцової, у якому йдеться про те, що морфологічне і функціональне формування мовленнєвих зон здійснюється під впливом кінестетичних імпульсів від руки.[11]

     М.М. Кольцовою відмічається тісний зв'язок між мовленням і моторикою. Розглядаючи той факт, що у руховій ділянці кори великих півкуль близько третини площі займає проекція кисті руки, і вона розташована близько від мовленнєвої моторної зони, можна припустити, що тренування тонких рухів пальців рук впливає на активне мовлення дитини більше, ніж розвиток загальної моторики. Доведено, що при стимулюванні пальців рук звуконаслідування вдається викликати значно раніше і більш досконалі. Також на взаємозв’язок між розвитком дрібної моторики і рівнем мовленнєвого розвитку дитини дошкільного віку вказує дослідження Л.Ф. Фоміної,  яка відзначає закономірність, рівня розвитку мовлення дитини від рівня розвитку тонких рухів руки,  і це не завжди залежить від рівня розвитку загальної моторики. [17]

     Отже, дані дослідження доводять, що мовленнєві зони формуються під впливом імпульсів, які надходять від пальців рук, тому кисть руки можна віднести до мовленнєвого апарату, а рухову проекційну частину руки можна вважати ще однією мовленнєвою ділянкою мозку. [22] 
 

2.2. Прояви рухових порушень дітей дошкільного віку із ТВМ

       Моторна недостатність відмічається при різних видах мовленнєвих вад, особливо яскраві прояви рухових порушень спостерігаються у дітей дошкільного віку з алалією, афазією, дизартрією, заїканням, загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ). Це так звані тяжкі вади мовлення (ТВМ). Вони можуть супроводжувати і більш прості мовленнєві порушення, а саме дислалію та ринолалію.

     Г.Р. Шашкіна, проводячи дослідження стану моторної сфери у дітей із загальним недорозвитком мовлення, виявила особливості розвитку і рівень сформованості моторної сфери у дітей дошкільного віку.  Для вивчення стану загальної і мовленнєвої моторики було обстежено 36 дітей шести річного віку.

     За  її даними, вже у ранньому віці розвитку дітей відмічались особливості їх фізичного розвитку. Так, більшість досліджуваних дітей почали сидіти  з семи ( 22,2%), а то і з восьми місяців (77,8%), самостійна хода з’являлася у віці 1 року 3місяців ( 61,1%), та у віці 1року 5 місяців (11,1%), але були діти, у яких навичка ходіння з’явилась до одного року (27,8%). Моторика розвивалася із затримкою у 75% дітей, а мовленнєвий розвиток затримувався у 72,3% дітей.

     За  результатами проведеного дослідження Г.Р. Шашкіна визначає наступні особливості моторної сфери дітей даної групи:

• моторика дітей із загальним недорозвитком мовлення значно нижча від показників вікової норми так, 89% дітей відстають у моторному розвитку від своїх одноліток;
• група дітей із ЗНМ у моторному плані неоднорідна;
• зниження моторної сфери відмічалося у 60% дітей, несформованість у 30%, а нормальний руховий розвиток спостерігався лише у 10% дітей, що були обстежені.

     Також при обстежені дітей спостерігалися значні труднощі у виконанні вправ  за словесною інструкцією, завдання виконувалися із помилками, неточно,  відмічалися порушення орієнтування і координації. [25]

     За  даними досліджень Є.М. Мастюкової, В. П. Дудьєва дошкільникам із ЗНМ притаманне відставання у розвитку всіх видів моторики – загальної, мімічної,  дрібної, та артикуляційної. Також спостерігається порушений розвиток основних рухів та їх фізичних якостей, недостатня статична та динамічна організація загальних та дрібних рухів, зниження швидкості та спритності під час виконання вправ.[9,15]

     Так, значні труднощі у дітей проявляються при спробі утримати рівновагу (статична координація), при ході відсутня співдружність рухів рук і ніг, що є проявом порушення реципрокної координації .

     Спостерігається порушення послідовності елементів  дій, сповільнення у переключені із одного виду рухів на інший, що вимагає достатнього рівня динамічної координації, у дітей відмічається скутість, неточність рухів, порушення їх порядку і кількості, а також труднощі у відтворенні рухового завдання за просторово-часовими параметрами. [25]

     Дошкільники із ЗНМ мають недосконалість конструктивного праксису, що переважно пов'язане із недорозвиненням дрібної моторики пальців рук. Діти відчувають труднощі під час маніпулювання дрібними предметами. У них недостатньо розвинена зорово-моторна координація і зоровий контроль за рухами руки. Для темпо–ритмічних рухів характерною є відсутність плавності, недостатня ритмічність, труднощі регулювання зміни темпу рухів, присутні синкінезії. Формування загальних рухів при ЗНМ носить уповільнений характер і якісно відстає від нормативних показників. [9]

     При виконанні тонких рухів кистями  і пальцями рук спостерігається  значне  моторне виснаження, змазаність рухів та їх незграбність незграбність. Артикуляційна моторика характеризується недосконалою  кінестетичною і динамічною організацію. Відмічаються синкінезії у м’язах обличчя, що є свідченням недостатньої сформованості тонких рухів мімічно-артикуляційної моторики, функцій мовно-рухового аналізатора, що може слугувати показником моторної основи мовленнєвого порушення. [7, 14]

     Особливістю рухових порушень у дітей дошкільного  віку із дизартрією є функціональна  слабкість у нервово-м’язовому комплексі периферичного відділу мовленнєвого апарату, вади рухових органів периферійного мовленнєвого апарату викликані патологіями центрального або периферійного відділів нервової системи, що призводить до порушень фонетичної сторони мовлення. [6]

     Виділяють наступні форми порушення м'язового  тонусу мускулатури мовленнєвого апарату  при дизартрії, які обумовлюють появу рухових порушень, спастичність, гіпотонію, дистонію, дискоординацію, порушення реципрокної інервації, диспраксію (недостатність артикуляційного праксису).

     При спастичності у м'язах мовленнєвого апарату спостерігається постійне напруження. Порушення може бути повним і розповсюджуватися на м'язи шиї, губ, обличчя, язика, органів дихання або більш локальним і охоплювати лише окремі м'язи язика. Спостерігаються труднощі при виконанні довільних рухів органами артикуляції. При гіпотонії спостерігається млявість тонусу м'язів органів артикуляції. При гіпотонії язик у дитини тонкий, розпластаний, губи мляві, розімкнені, м'яке піднебіння опущене, пасивне і слабке, а також може бути гіперсалівація. При дистонії спостерігається часта зміна тонусу м'язів: у стані спокою він слабкий, але при спробі говорити зростає. Обмеження рухливості органів мовлення при дизартрії можуть ускладнюватися насильницькими мимовільними рухами чи синкінезіями. До насильницьких мимовільних рухів відносять тики, міоклонії, хорею, атетоз і тремор.[4]

     У медичній літературі міоклонії характеризують як різкі, найчастіше ритмічні клонічні посмикування м'язів чи груп м'язових волокон. Ці клонічні посмикування можуть бути як загальними, так і локальними. Найчастіше вони локалізуються у нижніх кінцівках, тулубі і обличчі. Проте можуть спостерігатися посмикування язика та м'якого піднебіння. Міоклонії зберігаються як у стані спокою, так і в процесі виконання рухів. Вони значно підсилюються при хвилюваннях.

     Тики  – це швидкі клонічні, як правило, стереотипні посмикування обмеженої групи м'язів, що імітують довільні рухи частин тіла людини, у зв'язку з чим виникає враження, що вона їх виконує навмисно. Найчастіше вони локалізуються у м'язах обличчя і проявляються у вигляді швидкого наморщування лоба, підняття брів, моргання, висування язика. Рідше спостерігаються тики м'язів шиї, які зумовлюють повертання голови вбік, кивання вперед. [18]

     Атетоз  – повільні, хвилеподібні, химерні  рухи в кистях і стопах. Вони можуть спостерігатися у м’язах обличчя у вигляді вип’ячування губ, перекошування рота, гримас, цокання язиком. [3]

     Хорея характеризується швидкими, неритмічними, некоординованими посмикуваннями різних груп м'язів обличчя, тулуба, кінцівок.

     Тремор  – стереотипний ритмічний гіперкінез, який проявляється у вигляді дрібного тремтіння і спостерігається  у кистях рук, стоп, тулуба, голови. [4]

     Ряд науковців (Л. О. Бадалян, О. М. Мастюкова, О. В. Правдіна, К. А. Семенова) вказують на те, що у частини дітей із дизартрією ускладнення виникають через дискоординаційні розлади, характерними ознаками яких є порушення точності виконання рухів, що можуть проявлятися у вигляді гіперметрії чи гіпометрії. [3, 6]

       Характерними для дітей із дизартрією є порушення реципрокної інервації та пропріоцептивної аферентної імпульсації. Рухові порушення у цієї групи обумовленні порушеною інервацією органів мовленнєвого апарату.

     Різні форми дизартрії мають свої прояви моторних порушеннь. Так при псевдобульбарній  і корковій формі страждають переважно тонкі ізольовані рухи (зазвичай рухи язика), екстрапірамідна дизартрія супроводжується багаточисленими гіперкінезами, мозочкова дизартрія характеризується наявністю порушеної синхроності артикуляційних рухів, при цьому дуже порушена координація і рівновага. В основному дизартрія супроводжує дитячий церебральний параліч, при якому фізичний розвиток у його руховому аспекті порушений первинно. [15]

     Тяжкі рухові порушення супроводжують  дітей із алалією, оскільки в основі даного порушення лежить органічне ураження мовно-рухового аналізатора, (моторна алалія) саме ця форма супроводжується найбільшою кількістю рухових порушень. При моторній алалії значно страждає артикуляційна моторика, дитина не здатна відчути положення язика у роті (аферентна алалія) чи виконати серію артикуляційних рухів (еферентна алалія). Внаслідок ураження премоторних та постцентральних кіркових відділів рухові порушення відмічаються не лише при звуковимові, значно страждає моторика кисті руки, дітям важко утримати ручку, маніпулювати дрібними предметами, застібати ґудзики, зашнуровувати взуття. Дрібні рухи недостатньо координовані, змазані, неточні. Загальна моторика характеризується загальною незграбністю, порушеною координацією, рівновагою, рухи уповільненні. [9]

     Особливі  труднощі виникають у процесі  утворення диференціювань на комплексні подразники, що призводить до стійких  порушень у засвоєнні дітьми-алаліками  складних рухових навичок. Дошкільникам притаманний пізній моторний розвиток, недостатня точність, швидкість, узгодженість та, уповільненість рухових актів, труднощі під час одночасного виконання серії рухів. [12]

     У заїкуватих дітей відмічається порушення  мімічних і рухових реакцій.  Про це свідчать такі науковці, як  Л.І Белякова, Б.І. Шостак,  Е.В. Оганисян    Г.П. Платонова, Н.А. Ричкова та інші. [1, 16]

       Характерною особливістю загальної  моторики дітей дошкільного віку  із заїканням є загальмоване  включення руху, у порівняні з нормою. Н.А. Ричкова відмічає, що при невротичній формі заїкання розлади рухової сфери носять функціональний характер, а при неврозоподібній органо-функціональний характер. [19]

     Як  правило, при невротичній формі заїкання фізичний розвиток дитини не відставань від норми. Мімічна моторика при невротичній формі заїкання характеризується достатнім об’ємом рухів, міміка диференційована. Артикуляційна моторика таких дітей достатня за точністю, обсягом,  переключенням і силі виконуваних рухів. Темп і ритм достатній, спостерігається гарне відчуття ритму. Загальна моторика характеризується труднощами у виконанні вправ на статичну координацію, дитина погано утримує положення тіла, зміна рухів і орієнтування у просторі достатня. Спостерігається певна змазаність і різкість виконання рухів. Дрібна моторика пальців рук неточна, диференційована, завдання виконуються дещо у прискореному темпі. Окрім вище зазначених рухових порушень, при цій формі заїкання загальна і дрібна моторика у дітей дошкільного віку збережена на достатньому рівні. [26]

     Неврозоподібна  форма заїкання характеризується більшою кількістю порушень. До особливостей рухової сфери дітей цієї групи належить: рухова розгальмованість та швидка втомлюваність, слабкість засвоєння темпу та ритму, недостатній розвиток артикуляційної моторики і мімічних рухів.

     Мімічна моторика характеризується анемічністю, довільне виконання рухів окремими м’язовими групами утрудненні. Міміка слабка, недиференційована, відмічаються труднощі при виконанні мімічних проб. Артикуляційна моторика недостатня за обсягом і точністю, вони дещо загальмовані. Спостерігається девіація язика вліво, низький рівень розвитку відчуття ритму, темп рухів загальмований. Загальна моторика утруднена. При виконанні проб на динамічну та статичну координацію одночасне виконання рухів дається дуже складно і майже не виконується до кінця. Утруднене запам’ятовування серії рухів, страждає динамічний праксис. При виконанні завдань спостерігаються сінкінезії, координація слова із рухом не вдається внаслідок вираженого заїкання. Діти слабо орієнтуються у просторі, дуже напружені під час виконання рухових вправ, неспроможні до довготривалої роботи.[18]