Моральне виховання дошкільників засобом українського фольклору

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ  ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

ДВНЗ «КРИВОРІЗЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

ПЕДАГОГІЧНИЙ  ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра дошкільної освіти

 

Реєстраційний № _____

«___» __________20__р.

 

 

МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ  ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБОМ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ

 

 

Курсова робота

студентки педагогічного  факультету

денного відділення

3-го курсу

групи ДВА–09–5

освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

Кочкіної Тетяни Михайлівни

 

Науковий керівник:

Кондратенко Р.В.

 

 

 

 

 

 

м. Кривий Ріг

2012р.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ  1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБОМ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ………..6

1.1.Зміст та завдання  морального виховання дітей старшого  дошкільного віку…………………………………………………………………………………6

1.2.Фольклор як засіб  виховання моральності дітей  старшого дошкільного віку…......................................................................................................................12

РОЗДІЛ  ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ  ВИКОРИСТАННЯ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ ЩОДО МОРАЛЬНОЇ ВИХОВАНОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ…………………….....................18

2.1 Вивчення стану моральної  вихованості старших дошкільників.................18 
2.2. Методика морального виховання засобом українського фольклору……21 
2.3. Аналіз проведеної роботи……………………………………………...…...26 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………...………28

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………..…….29 
ДОДАТКИ……………………………………………………………………..…31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  дослідження цього питання визначається тим, що на даному етапі життя дитини збільшуються вимоги дорослих до дитини щодо її поведінки у суспільстві. Головною вимогою є дотримання культури поведінки та норми суспільної моралі. Виховання цих якостей можливо через виховання та навчання дітей. Одним із засобів такого виховання є український фольклор, адже саме звідти діти починають розуміти що добре,а що погано, хто хороший з героїв,а хто злий, що потрібно робити, щоб бути потрібним людям, або як можна миролюбно жити у світі. Тому темою своєї курсової роботи я обрала моральне виховання саме засобом українського фольклору.

Моральне виховання — цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння моральних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки.

У вихованні дітей дошкільного  віку є багато проблем, і серед  них однією з найголовніших є: прищепити дитині, зберегти і посилити в ній відчуття причетності до родових основ. У кожного народу свої принципи та норми моралі, а  також кожна людина несе в собі колективну пам’ять поколінь. 
          Педагогіка народного виховання – це свідома діяльність, що має на меті формування у підростаючого покоління духовних якостей, що відповідають народному ідеалу особистості. Метою виховання в народній педагогіці є формування усвідомлення належності до коренів роду і народу, значущості таких людських чеснот, як голос совісті, обереги, любов матері тощо.

Моральність людини є результатом  засвоєння і внутрішнього прийняття нею норм моралі, які набувають регулюючої сили, зумовлюють її поведінку, ставлення до себе і світу.

Правильне і усебічне уявлення про традиційну народну культуру можна набути, глибоко ознайомившись  з широким колом фольклорних  явищ. Твори фольклору дуже важливі у дошкільному віці. Тому що, у творах фольклору пропагуються ті риси людини, які народ схвалював і засуджував, які зневажали народним уявленням як негідні. Прислів’я, приказки, казки, загадки – усе це скарби виховного досвіду народу, в яких влучно, змістовно і цікаво втілено моральні категорії добра і зла, правди і кривди, совісті й безчестя.

Перші форми моралі складаються  в умовах родини, родинного спілкування  безпосередньо в наочній формі  звичаїв, а згодом набуття характеру  традицій. А отже усе виховання  починається з сім’ї тому потрібно проводити бесіди з батьками, або  бабусями.

Проблемою морального виховання  займалося багато видатних вчених таких  як: В.Сухомлинський, К.Д. Ушинський, О. Вишневський, Я.-А. Коменський, Й.-Г. Песталоцці, С. Русова, А. Макаренко, М.Г. Стельмахович, О.О.Ольжич та інші.

Сучасні вчені, так само як і класики вітчизняної педагогіки одним із провідних засобів духовного  і морального виховання дітей  дошкільного віку ( А.М. Богуш, В.Г. Бойко, О.Т. Губко, Л.М. Кіліченко,В.І. Кононенко, Г.Д. Кошелєва, В.Г.Кузь, П.Я. Лещенко,І.М. Проценко, О.С. Трифонова) вважають український  фольклор.

Метою роботи є теоретичне вивчення проблеми використання фольклору як засобу морального виховання та визначення його ефективності у практиці роботи педагога з дітьми дошкільного віку.

Завданням роботи є теоретично обґрунтувати предмет дослідження.

• виявити рівень моральної вихованості.
• підібрати методику для дослідження рівня моральної вихованості дошкільників.
• проведення дослідження; аналіз отриманих результатів.
• формулювання висновків та узагальнень дослідження.

Гіпотеза дослідження – ми  припускаємо, що в ході систематичної, планомірної та цілеспрямованої роботи відбудуться якісні і кількісні зміни в моральному розвитку у дошкільнят за допомогою використання українського фольклору як одного із засобів керівництва моральною вихованістю.

Об’єкт дослідження – моральне виховання старших дошкільників.

Предмет дослідження – український фольклор як засіб морального виховання старших дошкільників.

Методи дослідження: теоретичний аналіз літератури, наукових досліджень, вивчення педагогічного досвіду, педагогічний експеримент.

База дослідження: Комунальний заклад «Спеціалізований навчально – виховний комплекс «дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І ступеня» з поглибленим вивченням іноземних мов художньо – естетичного напряму  №22».

Структура: робота складається зі вступу; двох розділів; висновків; списку літератури та додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І.

1.1   Зміст та завдання морального виховання дітей старшого дошкільного віку.

На сьогоднішній день проблема морального виховання набуває все  більшого значення. Мораль є однією з форм суспільної свідомості, системою уявлень, поглядів, ціннісних орієнтацій, норм, що регулюють діяльність людей. Моральне виховання починається  з перших кроків свідомого життя  дитини. Саме в дошкільному віці, коли душа дуже піддатлива до емоційних  впливів, ми розкриваємо перед дітьми загальнолюдські норми моральності, вчимо їх азбуки моралі. Загальнолюдську азбуку моральності ми прагнемо одухотворити громадянською активністю і самодіяльністю.

Моральне виховання — це цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння моральних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки[1]. Також моральне виховання можна розуміти як – виховну діяльність дошкільного закладу і сім’ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.

В.Білоусова  розглядала моральне виховання як спеціально організовану міжособистісну взаємодію  педагога з вихованцем на основі норм і принципів гуманізму. Під гуманізацією виховання педагог розуміла олюднення  відносин, що забезпечить морально-емоційну атмосферу взаємного розуміння, поваги й турботи про іншого, безкорисливого ставлення до кожної особистості  не як до засобу досягнення власних  інтересів, а як до мети. “У цьому  випадку, – підкреслювала педагог, – інший сприймається як вища життєва  цінність, викликаючи адекватне сприйняттю ставлення до себе ” [5, с.187].

На думку І.Беха, моральність  є “ формою суспільної свідомості відносно двох сфер – світу людей  і світу речей – може виступати  і як суб'єкт-суб'єктне, і як суб'єкт-об'єктне  ставлення ”. Тому, в нашому визначенні, моральність несе в собі моральні цінності й ідеали, що відображають рівень розвитку окремої людини й народу в цілому. Будучи ядром особистості, моральність визначає характер життєвої позиції людини й результати її діяльності [4].

До змісту морального виховання  дошкільників належать такі смислові блоки:  
- виховання гуманності як якості особистості;  
- виховання колективізму;  
- формування ставлення до праці і працьовитості.

Гуманність (лат. – людяний) — увага до людей, прагнення добрих стосунків з ними, готовність надавати допомогу, виявляти співчуття і співпереживання.[ 22]

Для виховання гуманності у дітей використовують:

— заняття-уроки Добра  і Краси, матеріалом для яких є  уривки з книжок, приклади з життя;

— етичні казки;

— подорожі до країни Милосердя;

—  психотехнології (гімнастика почуттів,  енергетичні вправи «Жива  вода», «Серце на долоні», «Тепло рук  друга»);

—  ігрові технології «Квітка  доброти», «Дзвіночки совісті», «Промінчик людяності»;

—  ситуації морального вибору (порівняльні, оцінювальні, проблемні);

— складання родового дерева, розгляд сімейних фотографій, документів, листів та інших родинних реліквій;

—  проективні діагностичні методики (малюнки «Моя сім'я», «Життя», «Добро»);

• театралізовані вправи «Прихід у гості», «Відвідини хворого», «Вітання з днем народження» та ін.

Отже, виховання гуманності є формування співчуття, співпереживання, чуйність, емпатію.

Розвитку колективістських навичок дітей сприяє гра. Включати їх у колективні ігри вчені (О. Усова) радять поступово — від ігор наодинці до ігор поруч; від ігор поруч до ігор різної взаємодії (ігрових груп); від ігрових груп до ігрових колективів.

Таким чином, виховання колективізму як морального гатунку дошкільника засноване на формуванні позитивних, доброзичливих, колективних взаємин.

Поняття, які найбільш глибоко  можуть охарактеризувати моральне виховання, такі як: «мораль», «моральність», «моральна свідомість», «моральні переконання», «моральні почуття», «моральні звички» і «моральна спрямованість».

• мораль – система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми за будь-якої ситуації на демократичних засадах.
• моральність – одна із сторін суспільної свідомості, яка у вигляді уявлень і понять відображає реальні відношення і регулює моральний бік діяльності людини.
• моральні переконання – пережиті та узагальненні моральні принципи, норми.
• моральні почуття – запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку особистості.
• моральні звички – корисні для суспільства стійкі форми поведінки, що стають потребою і здійснюються за будь-якої ситуації та умов.

-   моральна спрямованість  – стійка суспільна позиція  особистості, що формується на  світоглядній основі, мотивах поведінки  і виявляється як властивість  особистості в різних умовах.

О.Вишневський  включав перелік специфічної  групи вартостей, серед яких ми виділили моральні якості особистості, що покликані  підвищити рівень моральної вихованості: доброта, чесність, справедливість, щирість, гідність, милосердя, любов, прощення, великодушність, мудрість, самовідповідальність, вірність, толерантність, гостинність, відкритість, мужність, героїзм, злагода, рішучість, доброзичливість, правдомовність, оптимізм, поміркованість, лагідність, урівноваженість, терплячість, старанність, ініціативність, працьовитість, самостійність, шляхетність, ощадливість [9].

Педагогічні завдання морального виховання не можна обмежувати простим переліком моральних якостей, адже взяті окремо вони можуть виступати лише метою морального виховання особистості, тому що вони розкривають моральне виховання лише тоді, коли розуміються разом.

У Базовій програмі «Я у  Світі» є чіткі вимоги, що повинна  знати та вміти дитина на кожен  віковий період. У ній створено «портрет дошкільника напередодні  його вступу до школи», у якому представлено основні показники, що характеризують найістотніші сторони розвитку дошкільника, певною мірою вони засвідчують повноту  та цілісність його розвитку. Цей портрет  являється орієнтиром для всіх дорослих , причетних до розвитку, виховання  і навчання дітей. Через цілеспрямовані спостереження можна скласти  загальне уявлення про те, наскільки  дитина оволоділа основними способами  дій, як розвинулася компетентність у сферах життєдіяльності : «Природа», «Культура», «Люди», «Я Сам».

Моральний розвиток:

- знає головні правила  моральної поведінки, намагається  дотримуватися їх у своїй діяльності;

• диференціює поняття «добро» і «зло», може дати оцінки відповідним вчинкам (своїм та інших людей);
• толерантна щодо інакшості, визнає та поважає схожі та відмінні риси людей;
• поводиться чесно і правдиво щодо інших;
• ініціює допомогу та підтримку всім, хто цього потребує; намагається захистити менших, слабших за себе;
• поводиться безкорисливо, не розраховує на схвалення морального вчинку авторитетними людьми;
• виявляє турботу про інших, прагне бути їм корисною; намагається втішити, заспокоїти;
• вчиняє справедливо, совісно, не лише в присутності дорослих, а й за відсутності контролю з їхнього боку;
• схильна до само покладання, відповідальності за когось/ щось;
• намагається утриматися від ревнощів, мстивості, жадібності, заздрощів, зловтіхи, прагнення домінувати над кимось. [3,с. 278]