Методи навчання

Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Марта 2012 в 22:30, реферат

Краткое описание

У методів навчання як дидактичної категорії тривала історія розвитку. Сучасне розуміння їх сутності значно відрізняється від того, що було прийнято навіть у по-воєнний час, що зумовлено підпорядкованістю методів цілям і змісту навчання: з їх зміною поступово змі-нюються й існуючі уявлення про методи. Таким чином, можна вважати, що розуміння сутності методів має історичний характер.

Оглавление

1. Сутність і функції методів навчання.

2. Класифікація методів навчання.

3.Методи усного викладу навчального матеріалу.

4.Наочні методи навчання.

5. Практичні методи навчання.

6.Дидактичні ігри.

7.Самостійна робота учнів як метод навчання.

8.Формування в молодших учнів пошукової діяльності.

9. Вибір і поєднання методів навчання.

10.Педагогічні технології.

11.Підготовка навчального обладнання.

Файлы: 1 файл

Методи навчання.docx

— 57.68 Кб (Скачать)

 

Сучасна дидактика орієнтує вчителів не на уні-версалізацію тих чи інших методів, а на розуміння їх сильних і слабких сторін, пошуки оптимального поєднання переваг кожного з них. Щоб вибрати оптимальні методи й засоби навчання, рекомендується продумувати:

Як буде організоване вивчення теми — методом самостійної ро-боти чи під керівництвом учителя?

Як буде організоване вивчення теми — пошуковим методом чи репродуктивним?

Як поєднуватимуться на уроці  словесні, наочні й практичні методи, які засоби навчання для цього  використовуватим уться ?

Які методи стимулювання активності школярів будуть застосо-вані на уроці?

Які методи контролю й самоконтролю будуть застосовані для перевірки  засвоєння нового матеріалу під  час первинного закріплення.

 

У цьому процесі слід ураховувати  можливості учнів, ретельно вивчати  відповідні розділи навчальних програм  у зіставленні з підручниками. Для цього слід зробити дидактико-методичний аналіз програм у такій послі-довності:

цілі предмета;

завдання його вивчення в  кожному класі;

основний зміст навчання;

методичні підходи до предмета вивчення;

знання, вміння й навички, які контролюються на кінець року.

 

Аналізуючи програми, важливо  усвідомити залеж-ність змісту кожного предмета від його цілей.

 

Тільки після глибокого  аналізу можна дійти виснов-ку, який матеріал доцільно опрацьовувати із застосуван-ням методів проблемного навчання, а який — пояснення учителя; які знання засвоюються переважно через без-посереднє слухання та спостереження, а які — за під-ручником, у процесі самостійного вправляння учнів.

 

Уявлення — це відтворення  в пам'яті образів раніше сприйнятих предметів чи явищ природи. Вони формуються на основі всебічного сприймання цих  об'єктів. Чим більше органів чуттів задіяно в сприйманні, тим об'єм-ніше та глибше уявлення. Наприклад, дітей ознайомлюють з властивостями вугілля (тверде, крихке, чорного кольору, важче за воду, яскраво горить, виділяє ба-гато тепла) і способами його видобування (в шахтах, кар'єрах), використання (паливо, вироблення предме-тів), У цьому разі доцільно поєднати всі методи усного викладу (розповіді, бесіди, пояснення) з практичними (проведення дослідів) та наочними (роз-глядання колекцій, ілюстрацій, таблиць або демонстру-вання окремих кадрів діафільму, робота з текстом під-ручника).

 

У період початкового навчання формується багато понять. Поняття - це складне узагальнення, яке відображає істотні ознаки об'єкта або групи  об'єк-тів. Засвоюється воно на основі сформованих уявлень у процесі розумової діяльності, яка веде до узагальнення. Наприклад, щоб сформувати у другокласників поняття птахи, з ними треба розглянути різні види птахів за планом (величина, частини тіла, чим вкрите тіло, за-барвлення пір'я), порівняти птахів між собою. Це дає змогу виділити істотну ознаку птахів — наявність пір'я та зробити висновок, що птахи — це тварини, тіло яких покрите пір'ям. Таким чином, розв'язуючи проблему вибору і поєд-нання методів у системі уроків і на окремому уроці, учитель має створювати найліпші можливості для актив-ності школярів на всіх етапах опрацювання навчаль-ного матеріалу.

 

5.10. Педагогічні технології

 

В українській педагогіці поняття педагогічні техно-логії широко використовується, починаючи з 90-х років, хоча в світовій педагогіці цей термін відомий давно. Ще Я.А.Коменський писав про пошук досконалого методу, за яким усе навчання піде уперед не менш чітко, ніж іде годинник.

 

Протягом XX ст. було чимало спроб  технологізувати навчальний процес.

 

Ннаприкінці 80-х років з'явилися дослідження з порівняльної педагогіки, які давали змогу розглядати проблему педагогічних технологій об'єктивно — в нау-ково-методичному аспекті (М.Д.Нікандров, Т.І.Ільїна, М.В.Кларін та ін.).

 

Зокрема, із середини 50-х  років учені окреслюють два напрями  у розвитку педагогічних технологій: ви-користання технічних засобів навчання і "технологічний підхід" до організації навчального процесу в цілому. Са-ме останній напрям став основою для розробки пе-дагогічних технологій. Перші спроби технологізувати навчальний процес були зроблені у дослідженнях з програмованого навчання, істотними ознаками якого є чітка постановка навчальної мети і процедура її досягнення. У 70-х роках під впливом ідей системного підходу до організації навчального процесу та визначення умов його оптимізації поступово відбувся перехід до розумін-ня педагогічної технології як засобу повного управ-ління розв'язуванням дидактичних проблем.

 

У сучасному розумінні  педагогічної технології вчені виділяють  кілька сутнісних ознак цього  поняття. Техно-логічний підхід до навчання передбачає :

чітку постановку вчителем цілей, їх уточнення з

 орієнтацією на досягнення  результатів;

підготовку навчальних матеріалів та організацію на-

 вчання відповідно до наперед визначених цілей;

оцінювання поточних результатів, корекцію навчан-ня, спрямовану на досягнення поставлених цілей;

підсумкову оцінку результатів.

 

Найперша умова побудови технології навчання - конкритизація навчальної мети: зрозуміти, засвоїти, вивчити, зробити, запамятати, застосувати за зразком, застосувати у нових умовах.

 

Залежно від мети опрацювання  матеріалу визначається і кінцевий результат навчання.

 

1.Технологія навчання  повинна мати чіткі процесуальні  характеристики, і недвозначно описувати,  як і що слід робити, щоб  кожен учитель застосувавши її  досягав результату. Визначення  чіткої системи цілей, що формулю-ються, як правило, через результати навчання, які можна конкретно й точно розпізнати й оцінити. Чітко, ясно визначені цілі об'єднують зусилля вчителя і учнів, спрямовують їх на головне, зосереджують увагу на способах діяльності.

 

2.Конструювання навчального  циклу, яке передбачає діагностику  рівня навченості учнів, сукупність  нав-чальних процедур, способи корекції на основі зворот-нього зв'язку, оцінка результату. Цей етап передбачає і розбивку навчального матеріалу на окремі навчальніодиниці.

 

3.Реалізація запланованих  завдань, що потребує мотиваційної  підготовки учнів, розуміння ними  мети діяльності, усвідомлення й  відтворення способів дії, забезпечення  зворотного зв'язку у керівництві  навчальною діяльністю.

 

4.Контроль, оцінка і аналіз  результатів діяльності учнів.

 

5.Повторне відтворення  циклу без змін або з ко-рекцією.

 

Отже, технологічний підхід включає систему дій учителя  і учнів, спрямованих на досягнення чітко визначеної мети шляхом послідовного та неухильного виконання певних навчальних дій в умовах опера-тивного зворотного зв 'язку.

 

5.11. Підготовка навчального  обладнання

 

Ефективність навчання великою  мірою залежить від матеріального  забезпечення, а для цього клас має стати справжньою навчальною майстернею. Недоцільно перевантажувати  класну кімнату статичним унаочнен-ням, зменшувати її площу за рахунок меблів, які пов-ністю закривають задню стінку. Приміщення класу та його меблі мають бути не тільки естетичними, а й максимально зручними для інтенсивної, різноманітної роботи учнів, сприяти збереженню їхнього здоров'я, відповідати змінам у фізичному розвитку дітей. Дуже бажано, щоб у класі, крім дво-місних стаціонарних парт, було кілька додаткових одно-місних робочих столиків для індивідуальної роботи. На робочому місці учнів мають бути гачки для портфелів, На поверхні парти слід зробити позначення кута або похилої лінії, щоб діти могли самі перевірити, чи правильно лежить зошит.

 

Стіл учителя здебільшого  розміщують біля вікна, щоб одночасно  тримати в полі зору учнів, які  сидять за партами, і тих, що працюють біля дошки. Робоче місце вчителя  має бути взірцем для школярів у вихованні культури праці.

 

Передня стіна класу завжди перед очима учнів, тому надзвичайно  важливо раціонально обладнати  й ефективно використати класну дошку. Для почат-кових класів найоптимальніша — тристулкова дошка з регулюванням висоти, частина якої позначена лініями для ви-роблення в дітей графічних навичок з мови і математики (для 1-го класу — в клітинку і в дві лінії з похилими, для інших - в одну лінію). Як правило, дошка закріп-люється на висоті 80 — 90 см від підлоги.

 

Бажано, щоб одна частина  мала магнітну основу, а сама дошка  вгорі - стаціонарні затискувачі  для рухомого демонстрування наочності. Над дошкою на кронштейні прилаштовують  екран для демонстрації кіно та діафільмів (екран може бути і переносним). На передній стіні добре також мати годинник з чітким циферблатом, доцільні в класі й пісочні годин-ники на 1, 3, 5 хвилин, що допомагають виробляти швидкий темп роботи.

 

Для проведення дослідів і  демонстрування об'ємних посібників на уроках природознавства зручно користу-ватися пересувною підставкою, яка дає змогу показувати приладдя й посібники під таким кутом, щоб їх могли спостерігати учні.

 

Задню стіну класної кімнати  можна використати по-різному. Частину  площі відвести під різні шафи й полички, розмістивши їх таким  чином, щоб утворю-валися секції, в яких можна було б розміщувати робо-ти учнів, матеріали з позакласного читання.

 

Cтолики і парти, призначені для семирічних, не відповідають фізичним даним дітей шести років, зріст яких у середньому на 8 см нижчий, а весь опорно-руховий апарат перебуває в стані найактивнішшого розвитку. Таким чином парти і столики слід підігнати враховуючи конкретний склад учнів класу. Щоб досягти належного матеріального забезпечен-ня навчального процесу, учитель має бути готовим сприйняти все цінне, що є в роботі колег із свого педагогічного колективу. Дидактичний матеріал, різне унаочнення бажано збе-рігати у спеціально обладнаних шафах-секціях за темами. Дуже зручно для користування, щоб увесь матеріал був пронумерований, занесений у перелік, який приклеюють з внутрішнього боку дверцят шафи. Роздавальний ма-теріал з різних предметів доцільно зберігати окремо.

 

 Отже, продумуючи обладнання  класу, вчитель має враховувати  основні вимоги до нього, а  саме: максимальна надійність застосування; прос-тота і безпечність в експлуатації; можливість ба-гаторазового використання; естетично привабливий дизайн; можливість зміни розташування; гнучкість поєднання різних засобів унаочнення для досягнення цілей навчання.

 

 Самоперевірка

Знайдіть у тексті та порівняйте визначення сутності

 методу навчання. Запам'ятайте  одне з них.

У чому полягають мотиваційна, навчальна, виховна,

 розвивальна функції  методів навчання? Розкриваю-

 чи їх зміст, використовуйте  у своїх міркуваннях

 приклади з методики  викладання різних предметів.

Які види класифікації методів  навчання існують у

 сучасній дидактиці?  Чим вони відрізняються?

У чому дидактичні функції  гри? Які види дидак-

 тичних ігор вам відомі? Назвіть кілька сюжетно-ро-

 льових ігор для першокласників.

Від чого залежать вибір  і поєднання методів навчан-

 ня? Обгрунтуйте відповідь на прикладах формування

 граматичних або математичних  понять.

Перший етап засвоєння  навчального матеріалу -

 сприймання. Пригадайте, які вправи можна запропо-

 нувати учням для сенсорного розвитку.

Поміркуйте: ускладнює чи полегшує шлях до пе-

 дагогічної майстерності вчителя те, що в дидактиці

 стає дедалі більше  методів навчання?

 

Література для самостійного опрацювання

 

Дьяченко В.К. Сотрудничєство в обучении. — М, 1991.

 

Учителю о педагогической технике / Под ред. Л.Н.Рувинско-го. - М., 1993.

 

Льісенкова С.Н, МетодьІ опережающего обучения. — М., 1989.

 

Онищук В. О. Функції і структура методів навчання. — К.., 1977.

 

Савченко О.Я. Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів. - К., 1982. — Розд. II - ПІ.

 

Современная дидактика: теория — практике / Под ред. И.Я.Лернера, И.К.Журавлева. — М., 1994.

 

Сухомлинський В. О. Сто порад  учителеві // Вибр. тв.: У 2 т. — К., 1976.-Т. 2.


Информация о работе Методи навчання