Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Марта 2012 в 22:30, реферат
У методів навчання як дидактичної категорії тривала історія розвитку. Сучасне розуміння їх сутності значно відрізняється від того, що було прийнято навіть у по-воєнний час, що зумовлено підпорядкованістю методів цілям і змісту навчання: з їх зміною поступово змі-нюються й існуючі уявлення про методи. Таким чином, можна вважати, що розуміння сутності методів має історичний характер.
1. Сутність і функції методів навчання.
2. Класифікація методів навчання.
3.Методи усного викладу навчального матеріалу.
4.Наочні методи навчання.
5. Практичні методи навчання.
6.Дидактичні ігри.
7.Самостійна робота учнів як метод навчання.
8.Формування в молодших учнів пошукової діяльності.
9. Вибір і поєднання методів навчання.
10.Педагогічні технології.
11.Підготовка навчального обладнання.
Сучасна дидактика орієнтує вчителів не на уні-версалізацію тих чи інших методів, а на розуміння їх сильних і слабких сторін, пошуки оптимального поєднання переваг кожного з них. Щоб вибрати оптимальні методи й засоби навчання, рекомендується продумувати:
Як буде організоване вивчення теми — методом самостійної ро-боти чи під керівництвом учителя?
Як буде організоване вивчення теми — пошуковим методом чи репродуктивним?
Як поєднуватимуться на уроці словесні, наочні й практичні методи, які засоби навчання для цього використовуватим уться ?
Які методи стимулювання активності школярів будуть застосо-вані на уроці?
Які методи контролю й самоконтролю будуть застосовані для перевірки засвоєння нового матеріалу під час первинного закріплення.
У цьому процесі слід ураховувати
можливості учнів, ретельно вивчати
відповідні розділи навчальних програм
у зіставленні з підручниками.
Для цього слід зробити дидактико-методичний
аналіз програм у такій послі-
цілі предмета;
завдання його вивчення в кожному класі;
основний зміст навчання;
методичні підходи до предмета вивчення;
знання, вміння й навички, які контролюються на кінець року.
Аналізуючи програми, важливо усвідомити залеж-ність змісту кожного предмета від його цілей.
Тільки після глибокого аналізу можна дійти виснов-ку, який матеріал доцільно опрацьовувати із застосуван-ням методів проблемного навчання, а який — пояснення учителя; які знання засвоюються переважно через без-посереднє слухання та спостереження, а які — за під-ручником, у процесі самостійного вправляння учнів.
Уявлення — це відтворення в пам'яті образів раніше сприйнятих предметів чи явищ природи. Вони формуються на основі всебічного сприймання цих об'єктів. Чим більше органів чуттів задіяно в сприйманні, тим об'єм-ніше та глибше уявлення. Наприклад, дітей ознайомлюють з властивостями вугілля (тверде, крихке, чорного кольору, важче за воду, яскраво горить, виділяє ба-гато тепла) і способами його видобування (в шахтах, кар'єрах), використання (паливо, вироблення предме-тів), У цьому разі доцільно поєднати всі методи усного викладу (розповіді, бесіди, пояснення) з практичними (проведення дослідів) та наочними (роз-глядання колекцій, ілюстрацій, таблиць або демонстру-вання окремих кадрів діафільму, робота з текстом під-ручника).
У період початкового навчання формується багато понять. Поняття - це складне узагальнення, яке відображає істотні ознаки об'єкта або групи об'єк-тів. Засвоюється воно на основі сформованих уявлень у процесі розумової діяльності, яка веде до узагальнення. Наприклад, щоб сформувати у другокласників поняття птахи, з ними треба розглянути різні види птахів за планом (величина, частини тіла, чим вкрите тіло, за-барвлення пір'я), порівняти птахів між собою. Це дає змогу виділити істотну ознаку птахів — наявність пір'я та зробити висновок, що птахи — це тварини, тіло яких покрите пір'ям. Таким чином, розв'язуючи проблему вибору і поєд-нання методів у системі уроків і на окремому уроці, учитель має створювати найліпші можливості для актив-ності школярів на всіх етапах опрацювання навчаль-ного матеріалу.
5.10. Педагогічні технології
В українській педагогіці
поняття педагогічні техно-
Протягом XX ст. було чимало спроб технологізувати навчальний процес.
Ннаприкінці 80-х років з'явилися дослідження з порівняльної педагогіки, які давали змогу розглядати проблему педагогічних технологій об'єктивно — в нау-ково-методичному аспекті (М.Д.Нікандров, Т.І.Ільїна, М.В.Кларін та ін.).
Зокрема, із середини 50-х років учені окреслюють два напрями у розвитку педагогічних технологій: ви-користання технічних засобів навчання і "технологічний підхід" до організації навчального процесу в цілому. Са-ме останній напрям став основою для розробки пе-дагогічних технологій. Перші спроби технологізувати навчальний процес були зроблені у дослідженнях з програмованого навчання, істотними ознаками якого є чітка постановка навчальної мети і процедура її досягнення. У 70-х роках під впливом ідей системного підходу до організації навчального процесу та визначення умов його оптимізації поступово відбувся перехід до розумін-ня педагогічної технології як засобу повного управ-ління розв'язуванням дидактичних проблем.
У сучасному розумінні педагогічної технології вчені виділяють кілька сутнісних ознак цього поняття. Техно-логічний підхід до навчання передбачає :
чітку постановку вчителем цілей, їх уточнення з
орієнтацією на досягнення результатів;
підготовку навчальних матеріалів та організацію на-
вчання відповідно до наперед визначених цілей;
оцінювання поточних результатів, корекцію навчан-ня, спрямовану на досягнення поставлених цілей;
підсумкову оцінку результатів.
Найперша умова побудови технології навчання - конкритизація навчальної мети: зрозуміти, засвоїти, вивчити, зробити, запамятати, застосувати за зразком, застосувати у нових умовах.
Залежно від мети опрацювання матеріалу визначається і кінцевий результат навчання.
1.Технологія навчання
повинна мати чіткі
2.Конструювання навчального
циклу, яке передбачає
3.Реалізація запланованих
завдань, що потребує
4.Контроль, оцінка і аналіз результатів діяльності учнів.
5.Повторне відтворення
циклу без змін або з ко-
Отже, технологічний підхід включає систему дій учителя і учнів, спрямованих на досягнення чітко визначеної мети шляхом послідовного та неухильного виконання певних навчальних дій в умовах опера-тивного зворотного зв 'язку.
5.11. Підготовка навчального обладнання
Ефективність навчання великою
мірою залежить від матеріального
забезпечення, а для цього клас
має стати справжньою навчальною
майстернею. Недоцільно перевантажувати
класну кімнату статичним унаочнен-
Стіл учителя здебільшого розміщують біля вікна, щоб одночасно тримати в полі зору учнів, які сидять за партами, і тих, що працюють біля дошки. Робоче місце вчителя має бути взірцем для школярів у вихованні культури праці.
Передня стіна класу завжди перед очима учнів, тому надзвичайно важливо раціонально обладнати й ефективно використати класну дошку. Для почат-кових класів найоптимальніша — тристулкова дошка з регулюванням висоти, частина якої позначена лініями для ви-роблення в дітей графічних навичок з мови і математики (для 1-го класу — в клітинку і в дві лінії з похилими, для інших - в одну лінію). Як правило, дошка закріп-люється на висоті 80 — 90 см від підлоги.
Бажано, щоб одна частина мала магнітну основу, а сама дошка вгорі - стаціонарні затискувачі для рухомого демонстрування наочності. Над дошкою на кронштейні прилаштовують екран для демонстрації кіно та діафільмів (екран може бути і переносним). На передній стіні добре також мати годинник з чітким циферблатом, доцільні в класі й пісочні годин-ники на 1, 3, 5 хвилин, що допомагають виробляти швидкий темп роботи.
Для проведення дослідів і демонстрування об'ємних посібників на уроках природознавства зручно користу-ватися пересувною підставкою, яка дає змогу показувати приладдя й посібники під таким кутом, щоб їх могли спостерігати учні.
Задню стіну класної кімнати можна використати по-різному. Частину площі відвести під різні шафи й полички, розмістивши їх таким чином, щоб утворю-валися секції, в яких можна було б розміщувати робо-ти учнів, матеріали з позакласного читання.
Cтолики і парти, призначені для семирічних, не відповідають фізичним даним дітей шести років, зріст яких у середньому на 8 см нижчий, а весь опорно-руховий апарат перебуває в стані найактивнішшого розвитку. Таким чином парти і столики слід підігнати враховуючи конкретний склад учнів класу. Щоб досягти належного матеріального забезпечен-ня навчального процесу, учитель має бути готовим сприйняти все цінне, що є в роботі колег із свого педагогічного колективу. Дидактичний матеріал, різне унаочнення бажано збе-рігати у спеціально обладнаних шафах-секціях за темами. Дуже зручно для користування, щоб увесь матеріал був пронумерований, занесений у перелік, який приклеюють з внутрішнього боку дверцят шафи. Роздавальний ма-теріал з різних предметів доцільно зберігати окремо.
Отже, продумуючи обладнання
класу, вчитель має
Самоперевірка
Знайдіть у тексті та порівняйте визначення сутності
методу навчання. Запам'ятайте одне з них.
У чому полягають мотиваційна, навчальна, виховна,
розвивальна функції методів навчання? Розкриваю-
чи їх зміст, використовуйте у своїх міркуваннях
приклади з методики викладання різних предметів.
Які види класифікації методів навчання існують у
сучасній дидактиці? Чим вони відрізняються?
У чому дидактичні функції гри? Які види дидак-
тичних ігор вам відомі? Назвіть кілька сюжетно-ро-
льових ігор для першокласників.
Від чого залежать вибір і поєднання методів навчан-
ня? Обгрунтуйте відповідь на прикладах формування
граматичних або математичних понять.
Перший етап засвоєння навчального матеріалу -
сприймання. Пригадайте, які вправи можна запропо-
нувати учням для сенсорного розвитку.
Поміркуйте: ускладнює чи полегшує шлях до пе-
дагогічної майстерності вчителя те, що в дидактиці
стає дедалі більше методів навчання?
Література для самостійного опрацювання
Дьяченко В.К. Сотрудничєство в обучении. — М, 1991.
Учителю о педагогической технике / Под ред. Л.Н.Рувинско-го. - М., 1993.
Льісенкова С.Н, МетодьІ опережающего обучения. — М., 1989.
Онищук В. О. Функції і структура методів навчання. — К.., 1977.
Савченко О.Я. Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів. - К., 1982. — Розд. II - ПІ.
Современная дидактика: теория — практике / Под ред. И.Я.Лернера, И.К.Журавлева. — М., 1994.
Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві // Вибр. тв.: У 2 т. — К., 1976.-Т. 2.