Эквивалентность перевода при передаче функционально-ситуативного содержания текста

Таким чином, в даному типі еквівалентності  в перекладі як ніби йдеться «зовсім  не те» і «зовсім не про те», що в оригіналі. Цей висновок справедливий щодо всього повідомлення в цілому, навіть якщо одне або два слова  в оригіналі мають прямі або  непрямі відповідності в перекладі. Наприклад, до цього типу можна віднести переклад She lifted her nose up in the air - «Вона зміряла його зневажливим поглядом», хоча суб'єкти цих пропозицій безпосередньо співвіднесені.

Переклади на такому рівні еквівалентності виконуються як у тих випадках, коли більш детальне відтворення змісту неможливо, так і тоді, коли таке відтворення призведе мову перекладу до неправильних висновків, викличе у нього зовсім інші асоціації, ніж у мови оригіналу, і тим самим зашкодить правильній передачі мети комунікації.

Англійське прислів'я: A rolling stone gathers no moss описує ситуацію, легко передається в українському перекладі, наприклад: «Камінь, що катиться моху не збирає» (або: «мохом не обростає»). Проте з цієї ситуації мова перекладу не зможе витягти ту мету комунікації, яка міститься в оригіналі. Для нього сама ситуація не вказує досить чітко, як слід до неї ставитися, «добре» це чи «погано», що немає «моху». У той же час для англійської мови ясно, що в цій ситуації «мох» уособлює багатство, добро і що його відсутність - явище негативне. Таким чином, ситуація, що описується англійської прислів'ям, має на увазі висновок, що слід не блукати по світу, а сидіти вдома і збирати добро. Еквівалентним перекладом буде українська фраза, що має ту ж емотивної установку і максимально відтворює стилістичну (поетичну) функцію оригіналу (форму прислів'я). [13] Оскільки опис тієї ж ситуації не забезпечує необхідного результату, доводиться використовувати повідомлення, яке описує іншу ситуацію. Спроба задовольнити зазначеним вимогам дає приблизний переклад: «Кому на місці не сидиться, той добра не наживе».

У другому  типі еквівалентності загальна частина  змісту оригіналу і перекладу  не тільки передає однакову мету комунікації, але й відображає одну й ту ж  позамовну ситуацію. Ситуація - це сукупність об'єктів і зв'язків між об'єктами, що описується у висловлюванні. Будь-який текст містить інформацію про щось, співвіднесене з якоюсь реальною чи уявною ситуацією. Комунікативна функція тексту не може здійснюватися інакше, як за посередництвом ситуативно-орієнтованого повідомлення. Не можна собі уявити зв'язного тексту, який був би «ні про що», як не може існувати думка без предмету думки.[14]

Більш повне відтворення змісту оригіналу  в другому типі еквівалентності  в порівнянні з першим типом, де зберігалася  лише мета комунікації, далеко не означає  передачі всіх смислових елементів  оригіналу. Збереження вказівки на однакову ситуацію супроводжується в перекладах цього типу значними структурно-семантичними розбіжностями з оригіналом. Справа в тому, що позначається ситуація являє  собою складне явище, яке не може бути описане в одному висловленні  цілком, у всьому різноманітті його сторін, властивостей і особливостей. Кожне висловлювання описує відповідну ситуацію шляхом вказівки на якісь  окремі її ознаки. Одна і та ж ситуація може описуватися через різні  комбінації властивих їй особливостей. Наслідком цього є можливість і необхідність ототожнення ситуацій, що описуються з різних сторін. [11] У мові з'являються набори висловлювань, які сприймаються носіями мови як синонімічні («означають те ж саме»), незважаючи на повну розбіжність складових їхніх мовних засобів.

У зв'язку з цим виникає необхідність розрізняти сам факт вказівки на ситуацію і  спосіб її опису, тобто частина змісту висловлювання, що вказує на ознаки ситуації, через які вона відображається у  висловлюванні. Користуються мовою  здатні усвідомлювати ідентичність ситуацій, описаних абсолютно різними  способами. [12] А це означає, що у змісті будь-якого висловлювання присутня інформація, що дозволяє судити як про те, яка ситуація в ньому описується, так і про те, які ознаки використані для її опису.

Різниця між ідентифікацією ситуації і способом її опису відображає своєрідність відносин між мовою, мисленням і описуваної реальністю. Зрозуміло, що у змісті висловлювання присутні не самі ситуації і їхні ознаки, а лише їхні розумові образи, що передаються у вигляді  якихось відомостей або інформації, тобто у вигляді якогось повідомлення. Характер відображення обираються ознак  і внутрішня організація інформації про них складають свого роду логічну структуру повідомлення. Підкреслимо, що мова йде саме про  організацію інформації, а не про  її конкретний зміст в індивідуальному  мовному акті. Виділені ознаки конкретної ситуації описуються шляхом включення  їх у широку понятійну категорію. Одиниці змісту, що відображають окремі ознаки ситуації, являють собою загальні поняття чи змістовні категорії. [17] Наприклад, в основі опису ситуації «деякий предмет лежить на столі» можуть знаходитися поняття: «стан», «сприйняття», «активна дія». Можна сказати: «Книга лежить на столі» (стан), «Я бачу книгу на столі» (сприйняття) чи «Книгу поклали на стіл» (активна дія). Іншим прикладом може служити можливість вибору між фразами: «Він сюди не приходить» (рух), «Він тут не буває» (буття), «Я його тут не бачу» (сприйняття), «Його сюди не запрошують» (активна дія) .

Різні способи побудови повідомлення зазначеного  типу об'єднуються тотожністю описуваної ситуації. Спільність їхнього змісту цілком ґрунтується на екстралінгвістичному досвіді комунікантів. З реального  досвіду нам відомо, що, для того щоб людину можна було побачити в  даному місці, необхідно, щоб він  туди прийшов, тобто там був, перебував. Звідси робиться висновок, що висловлювання «Вона там майже не буває» і «Ми її там рідко бачимо» означають «те саме». У самих же описах немає чи майже немає спільних семантичних ознак (спільних сем), які б виправдовували прирівнювання їхнього змісту.[18]

Аналогічним чином неважко виявити реальну  основу спільності змісту й в інших  випадках опису ситуації за допомогою  різних змістовних категорій, наприклад: Ніч уже майже минула. - Скоро настане світанок.

Вона  нікуди не виходить. - Вона веде самотній спосіб життя.

Він добре зберігся. - Він виглядає молодше  своїх років.

Ми  такими справами не займаємося. - Це не з  нашої частини. До нас це не має відношення.[19]

У подібних випадках між різноструктурних повідомленнями виявляються різні логічні, головним чином, причинно-наслідкові зв'язки.

Ідентифікація ситуації - це відображення в змісті висловлення якоїсь реальної ситуації шляхом одного з можливих способів її опису. У свою чергу, спосіб опису  ситуації - це відображення в змісті висловлення тих ознак ситуації, які використані для її ідентифікації  й узагальнені у вигляді змістовних категорій.[20]

Для другого  типу еквівалентності характерна ідентифікація  в оригіналі і перекладі однієї і тієї ж ситуації при зміні  способу її опису. Основою змістового ототожнення різномовних текстів  служить тут універсальний характер відносин між мовою і екстралінгвістичні реальністю.

Подібно до того як говорять на одній мові здатні ідентифікувати однакові ситуації, описані  різними способами, так і білінгви-перекладачі  фактично визнають мовні твори на різних мовах рівнозначними на цій  підставі, прирівнюючи їх при перекладі, незважаючи на відсутність відповідності  між їхніми компонентами.[21]

Другий  тип еквівалентності представлений  перекладами, змістова близькість яких до оригіналу також не ґрунтується  на спільності значень використаних мовних засобів. Ось декілька прикладів  перекладів такого типу:

He не answered the telephone. Він зняв трубку.

You are not fit to be in a boat. Тебе не можна пускати в човен.

You see one bear, you have seen them all. Всі ведмеді схожі один на одного.

У прирівнюваних  у цих прикладах різномовних  висловленнях більшість слів і синтаксичних структур оригіналу не знаходить  безпосередньої відповідності в  тексті перекладу. Разом з тим  можна стверджувати, що між оригіналами  і перекладами цієї групи існує  велика спільність змісту, ніж при  еквівалентності першого типу. Зіставимо, наприклад, переклади:

(1) That's a pretty thing to say. Посоромився  б!

(2) Не answered the telephone. Він  зняв трубку.

В першому  прикладі мова йде про зовсім різні  явища, між якими не можна угледіти будь-якого реального зв'язку. Спільність оригіналу і перекладу полягає  лише в тому, що в обох випадках можна  зробити однакові висновки про емоційне ставлення мовця до попереднього зауваженням його співрозмовника. У  другому прикладі непорівнянні мовні  засоби оригіналу і перекладу  фактично описують один і той же вчинок, вказують на однакову реальність, оскільки говорити по телефону можна, тільки знявши трубку. В обох текстах  мова йде про різне, але «про одне й те ж». Про таких висловлюваннях у побуті часто говорять, що вони «виражають іншими словами ту саму думку».

Для відносин між оригіналами і перекладами  цього типу характерно: 1) непорівнянність  лексичного складу і синтаксичної організації "; 2) неможливість зв'язати лексику  і структуру оригіналу і перекладу  відносинами семантичного перефразовування чи синтаксичної трансформації; 3) збереження в перекладі цілі комунікації, оскільки, як ми вже встановили, збереження домінантної функції висловлення є обов'язковою умовою еквівалентності; 4) збереження в перекладі вказівки на ту ж саму ситуацію, що доводиться існуванням між різномовними повідомленнями прямого реального чи логічного зв'язку, що дозволяє стверджувати, що в обох випадках «повідомляється про одне й те ж».

Третій  тип еквівалентності може бути охарактеризований  наступними прикладами:

Scrubbing makes me bad-tempered.

Від миття підлог у  мене настрій псується.

London saw a cold winter last year.

Торік зима в Лондоні  була холодною.

That will not be good for you.

Це може для вас погано скінчитися.

Зіставлення оригіналів і перекладів цього типу виявляє такі особливості:

1) відсутність  паралелізму лексичного складу  і синтаксичної структури;

2) неможливість зв'язати структури оригіналу і перекладу відносинами синтаксичної трансформації;

3) збереження  в перекладі мети комунікації  і ідентифікації тієї ж ситуації, що й в оригіналі; 

4) збереження  в перекладі загальних понять, за допомогою яких здійснюється  опис ситуації в оригіналі,  тобто збереження тієї частини  змісту вихідного тексту, яку  ми назвали «способом опису  ситуації». Останнє положення  доводиться можливістю семантичного  перефразовування повідомлення  оригіналу в повідомлення перекладу,  що виявляє спільність основних  сем. Так, у першому з наведених  прикладів в оригіналі і перекладі  в основі опису ситуації лежить  поняття причинності, але розташування  і взаємозв'язок окремих сем  різні. В оригіналі: Scrubbing makes me bad-tempered - А каузує В мати С, що володіє (ознакою) D. В перекладі: «Від миття підлог у мене настрій псується» - С, що належить В, придбаває (ознака) D внаслідок наявності А. Спільність основи понять означає, що в оригіналі та перекладі ситуація описується шляхом вказівки на однакові її ознаки. Збереження способу опису ситуації передбачає вказівку на ту ж ситуацію, а прирівнювання описуваних ситуацій припускає, що цим досягається і відтворення мети комунікації оригіналу.

Відносини між змістом оригіналу і перекладу  в подібних випадках можуть класифікуватися  аналогічно формально-логічним відносинам між поняттями: рівнозначності, підпорядкування, контрадикторності, перехрещування. Наявність  подібних зв'язків може служити додатковим показником більшої смислової спільності з оригіналом у перекладів цього  типу, в порівнянні з розібраними  вище випадками. Спільність основних понять означає збереження структури повідомлення, коли для опису ситуації в оригіналі  та перекладі вибираються одні й  ті ж її ознаки. Якщо в попередніх типах еквівалентності в перекладі  зберігалися відомості щодо того, «для чого повідомляється зміст оригіналу» і «про що в ньому повідомляється», то тут вже передається і «що  повідомляється в оригіналі», тобто  яка сторона описуваної ситуації становить об'єкт комунікації.