Эквивалентность перевода при передаче функционально-ситуативного содержания текста

ВСТУП……………………………………………………………………………..2

Розділ 1……………………………………………………………………………..7

Розділ 1.1……………………………………………………………………………7

Розділ 1.2……………………………………………………………………………12

Розділ 2…………………………………………………………………………......14

Розділ 2.1………………………………………………………………………......14

Розділ 2.2………………………………………………………………………......21

Висновки………………………………………………………………………......27

Список  літератури………………………………………………………………..30 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Актуальність: Актуальність даної теми полягає у тому, що вивчення ролі і функціональних особливостей певної лексико-семантичної угруповання в межах тексту представляє собою один з важливих питань у складі загальної проблематики лінгвістики тексту. Дослідження, здійснювані в цьому напрямку, у новому і незвичному ракурсі розкривають семантичні характеристики тексту, його структурні та фактурні властивості. Одним з аспектів відповідного кола проблем, що підлягають вивченню в цьому відношенні, можна вважати участь семантично пов'язаної групи слів у відтворенні в тексті його позамовних денотата.

     Мета: Визначити ототожнення та еквівалентність тексту при передачі інформації, що міститься в тексті оригіналу, і здійснюються мовним посередником у різній формі і з різним ступенем повноти, залежно від мети міжмовного спілкування. Ця мета може визначатися як учасниками комунікації, так і самим мовним посередником. Визначити поняття еквівалентності та перекладу. Розрізняються два основних види мовного посередництва: переклад і адаптивне транскодування.

Визначимось з основними поняттями для даної роботи: переклад, еквівалентність

Переклад - це вид мовного посередництва, який цілком орієнтований на іншомовний оригінал. Переклад розглядається як іншомовна  форма існування повідомлення, що міститься в оригіналі. Міжмовна комунікація, здійснювана за посередництвом перекладу, найбільшою мірою відтворює  процес безпосереднього мовного  спілкування, при якому комуніканти  користуються однією і тією ж мовою.

Подібно до того як в процесі мовного спілкування  однією мовою тексти для мовця  і для слухача визнаються комунікативно  рівноцінними і об'єднуються в  єдине ціле, так і текст перекладу визнається комунікативно рівноцінним тексту оригіналу. Мета перекладу - забезпечити такий тип міжмовної комунікації, при якому створюється текст мовою Рецептора (на "перекладній мові" - ПМ) міг би виступати в якості повноцінної комунікативної заміни оригіналу (на "вихідній мові" - ВМ) і ототожнюватися Рецепторами перекладу з оригіналом в функціональному, структурному та змістовному відношенні.

Функціональне ототожнення оригіналу і перекладу  полягає в тому, що переклад як би приписується автору оригіналу, публікується під його ім'ям, обговорюється, цитується  і т.д. так, як ніби він і є оригінал, тільки на іншу мову.

Змістовне ототожнення оригіналу і перекладу  полягає в тому, що Рецептори перекладу  вважають, що переведення повністю відтворює зміст оригіналу, що в  ньому передається той же сенс засобами іншої мови.

Структурне  ототожнення перекладу з оригіналом полягає в тому, що Рецептори перекладу  вважають, що переклад відтворює оригінал не тільки в цілому, але і в  деталях. Передбачається, що перекладач точно передає структуру і  порядок викладу змісту в оригіналі, не дозволяє собі що-небудь змінити, виключити  або додати від себе. Кількість  і зміст розділів та інших підрозділів  тексту в оригіналі та перекладі  повинні збігатися. Якщо в оригіналі якась думка висловлена на початку другого розділу, то і в перекладі вона повинна бути виявлена на тому ж місці і т.д. Якщо перекладач і дозволяє собі якісь відступи щодо приватних деталей структури тексту, то лише для того, щоб точніше передати зміст оригіналу.

Найважливіше  завдання теорії перекладу полягає  у виявленні мовних та екстралінгвістичних  факторів, які роблять можливим ототожнення  змісту повідомлень на різних мовах. Спільність змісту (близькість за значенням) текстів оригіналу і перекладу називається еквівалентністю перекладу (оригіналу). Вивчення реальних відносин між змістом оригіналу і перекладу дозволяє встановити межі цієї спільності, тобто максимально можливу смислову близькість різномовних текстів, а також визначити мінімальну близькість до оригіналу, при якій даний текст може бути визнаний еквівалентним перекладом.

Повністю  або частково еквівалентні одиниці  і потенційно рівноцінні висловлювання  об'єктивно існують у ВМ і ПМ, проте їх правильна оцінка, відбір і використання залежать від знань, умінь і творчих здібностей перекладача, від його вміння враховувати і  зіставляти всю сукупність мовних та екстралінгвістичних факторів. У  процесі перекладу перекладач вирішує  складну задачу знаходження та правильного  використання необхідних елементів  системи еквівалентних одиниць, на основі якої створюються комунікативно  рівноцінні висловлювання на двох мовах  і яка не дана безпосередньо, а  виявляється лише в ході теоретичного дослідження при зіставленні  безліч оригіналів з їх перекладами.

     Завдання: Одне з головних завдань роботи полягає у визначенні способів максимально повної передачі змісту оригіналу, фактичної спільності змісту оригіналу і перекладу, шляхом забезпечення мінімальної розбіжності.

У сучасному  перекладознавстві можна знайти три основних підходи до визначення поняття «еквівалент»:

1. Деякі визначення перекладу фактично підмінюють еквівалентність тотожністю, стверджуючи, що переклад повинен повністю зберігати зміст оригіналу.
2. У вирішенні проблеми перекладацької еквівалентності полягає в спробі знайти в змісті оригіналу якусь інваріатівну частину, збереження якої необхідно і достатньо для досягнення еквівалентності перекладу. Іншими словами, якщо переклад може виконати одну і ту ж функцію чи описує ту ж реальність, то він еквівалентний.
3. Емпіричний підхід. Суть його полягає в тому, щоб не намагатися вирішувати, у чому має полягати спільність перекладу й оригіналу, а зіставити велике число реально виконаних перекладів з їх оригіналами і подивитися, на чому ґрунтується їх еквівалентність.

Перекладач-професіонал  завжди доб'ється практичної інформаційної  еквівалентності перекладу оригіналу, але в теоретичному плані вона, ця еквівалентність, дуже різна. Можна  попередньо стверджувати, що ніякий переклад ніколи не буде абсолютно ідентичний канонічному тексту оригіналу. Еквівалентність  перекладу оригіналу завжди поняття  відносне. І рівень відносності може бути дуже різним. Ступінь зближення  з оригіналом залежить від багатьох факторів: від майстерності перекладача, від особливостей мов і культур, які зіставляються, епохи створення  оригіналу і перекладу, способу  перекладу, характеру перекладних  текстів.

У теорії і практиці перекладу оперують такими подібними поняттями, як еквівалентність. У широкому плані під еквівалентністю  розуміють щось рівноцінне, рівнозначне  чому-небудь. Ймовірно, ця менша семантична категоричність слова «еквівалентність»  і зробила його кращим у сучасному  перекладознавстві.

Еквівалентність (у теорії перекладу) - збереження відносної  рівності змістовної, смислової, семантичної, стилістичної і функціонально - комунікативної інформації, яка міститься в оригіналі  і перекладі. Варто особливо підкреслити, що еквівалентність оригіналу і  перекладу - це в першу чергу спільність розуміння інформації, яка міститься  в тексті, включаючи і ту, яка  впливає не тільки на розум, але і  на почуття реципієнта і яка не тільки експліцитно виражена в тексті, а й імпліцитно віднесена до підтексту.

Еквівалентність перекладу залежить також від  ситуації появи тексту оригіналу  і його відтворення у мові перекладу. Таке трактування еквівалентності  показує повноту і багаторівність цього поняття, пов'язаного із семантичними, структурними, функціональними, комунікативними, прагматичними, жанровими і т.п. характеристиками. Причому всі зазначені в дефініції  параметри повинні зберігатися  в перекладі, але ступінь їх реалізації буде різним в залежності від тексту, умов і способу перекладу.

Головне в будь-якому перекладі - це передача смислової інформації тексту. Всі  інші її види і характеристики  не можуть бути передані без відтворення  змістової інформації, тому що все інше вміст компонентів повідомлення нашаровується на змістову інформацію, витягується з неї, підказується нею, трансформується в образні асоціації.

Одне  з головних завдань перекладача  полягає в максимально повній передачі змісту оригіналу, і, як правило, фактична спільність змісту оригіналу  і перекладу дуже значна.

     Матеріал: Важливим методом дослідження в лінгвістиці перекладу служить порівняльний аналіз перекладу, тобто аналіз форми та змісту тексту перекладу в зіставленні з формою і змістом оригіналу. Ці тексти є об'єктивні факти, доступні спостереженню й аналізу. У результаті виходить опис "перекладацьких фактів", що дає картину реального процесу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1

     Поняття перекладацької еквівалентності

     РОЗДІЛ 1.1

     Поняття перекладу

Переклад - це засіб забезпечити можливість спілкування (комунікації) між людьми, що говорять на різних мовах. Тому для  перекладу особливе значення мають  дані комунікативної лінгвістики про  особливості процесу мовної комунікації, специфіки прямих і непрямих мовних актів, про співвідношення вираженого і мається на увазі сенсу у  висловленні й тексті, впливі контексту  і ситуації спілкування та розуміння  тексту, інших факторів, що визначають комунікативне поводження людини. [7]

Перекладач  явно намагається уявити собі описувану  ситуацію в тих чи інших конкретних образах, але при перекладі згадує зовсім інші деталі, фрагменти і  ознаки ситуації, хоча загалом йому вдається правильно передати зміст  і настрій тексту.

Текстова  ситуація, яка відображає ту чи іншу ділянку зовнішнього світу, представляється  в термінах текстової номінації  як набір подібних предметів, явищ або  ж сутностей.

Втрата  якихось елементів тексту, при  перекладі не означає, що цей текст "неперекладний": така втрата зазвичай і виявляється, коли він переведений  та переклад зіставляється з оригіналом. Неможливість відтворити в перекладі  якусь особливість оригіналу - це лише частковий вияв загального принципу нетотожності змісту двох текстів на різних мовах (а якщо говорити про "абсолютну  тотожність", то і двох текстів  на одній мові, що складаються з  неоднакового набору мовних одиниць). [2] Відсутність тотожності аж ніяк не заважає перекладу виконувати ті ж комунікативні функції, для виконання яких був створений текст оригіналу. Відомо, що у змісті висловлювання є елементи змісту, які не мають значення для даного повідомлення, а "нав'язуються" йому семантикою мовних одиниць. Наприклад, повідомлення : «Хороший студент не прийде на заняття непідготовленим.» Явно має на увазі не тільки студентів, але й студенток, і чоловічий рід слова студент для нього нерелевантен. Однак в українській (як і у французькій і німецькій) мові не можна вжити іменник, не відтворюючи значення роду, хоча це було б не потрібно для повідомлення або навіть суперечило б його змістом, як у нашому прикладі. [21] Якщо в перекладі на англійську мову вказівка на рід втрачається, то з точки зору комунікації така втрата не тільки не суттєва, але навіть бажана. Абсолютна тотожність змісту оригіналу і перекладу не тільки неможлива, але і не потрібна для здійснення тих цілей, заради яких створюється переклад.

У будь-якому  акті мовлення має місце спілкування  між Джерелом інформації (говорить чи пише) і її Рецептором (слухає або  читає). Хоча за наявності всіх необхідних умов існує можливість вилучення  з повідомлення всій інформації, що міститься в ньому, кожен окремий  Рецептор витягує з повідомлення різну за обсягом інформацію в  залежності від його знань, ступеня  зацікавленості в повідомленні і  тієї мети, яку він собі ставить, беручи участь у комунікації. Тому кожне  повідомлення існує як би у двох формах, які не цілком тотожні: повідомлення, передане відправником (текст для  мовця), і повідомлення, сприйняте  одержувачем (текст для слухача).[9]

Для теорії перекладу особливе значення має  той факт, що ці форми одного і  того ж повідомлення знаходяться  між собою у відношенні комунікативної рівноцінності, яка виражається  в наступному: