Світовий досвід оподаткування доходів фізичних осіб і його використання в Україні

 

 

План

ВСТУП

РОЗДІЛ І . ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

1.1.Історія виникнення  та сутність оподаткування доходів  фізичних осіб

1.2.Причини поширення  податку з доходів фізичних  осіб і його роль у формуванні доходів держави

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ДІЮЧОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ ОСОБИСТИХ ДОХОДІВ ГРОМАДЯН В УКРАЇНІ

2.1. Основні елементи  сучасної системи оподаткування  доходів фізичних осіб

2.2. Методика розрахунку  податку з доходів фізичних  осіб та його      адміністрування

2.3. Податок з доходів фізичних осіб у структурі  доходів бюджету України

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

3.1. Світовий досвід  оподаткування доходів фізичних  осіб і його використання в  Україні

3.2. Основні напрямки  вдосконалення оподаткування доходів фізичних осіб

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

У будь-якій державі громадяни зобов'язані віддавати частину своїх доходів на загальнодержавні потреби. Досконалість та простота форм і методів передавання цих коштів свідчить про рівень розвитку держави. Проте не слід забувати, що податки є й дуже небезпечною зброєю в розпорядженні держави. Без наукової концепції податкової політики вони можуть гальмувати економічний розвиток держави. Тому досить важливо, щоб кожна країна мала розумну, досконалу та ефективну податкову політику.

В умовах перебудови економіки України, становлення та розвитку ринкових відносин, у державі важливе місце займає державне регулювання фінансово-господарської діяльності фізичних осіб - суб'єктів господарювання, а також накопичень громадян. Оподаткування доходів фізичних осіб є складовою частиною фінансового механізму держави. У результаті перерозподілу доходів (платежів) фізичних осіб, з одного боку, реалізується економічна доктрина щодо рівня добробуту різних верств населення, а з іншого - формується фінансова база держави. Сфера перерозподілу доходів фізичних осіб є одним з основних фінансових ресурсів держави. Одним із вагомих важелів регулювання розподілу між державою та населенням фінансових ресурсів є податок з доходів фізичних осіб та інші податки, які входять до складу податкової системи України.

Трансформаційні перетворення на шляху до соціально-орієнтованої ринкової економіки України вимагають становлення такої системи оподаткування доходів фізичних осіб, елементи якої б відповідали сучасним принципам оподаткування, визначеним цілям економічної політики, світовим тенденціям та будувалися з урахуванням існуючих соціально-економічних умов.

Актуальність теми даної курсової роботи полягає в тому, що подальший розвиток України як соціально-орієнтованої правової держави націленої на інтеграцію у європейське співтовариство визначатиметься рівнем розвитку усіх державних інститутів, зокрема й податкової системи. Отже, податкова система потребує приведення у відповідність з пріоритетами державної політики соціально-економічного розвитку, забезпечення достатнього обсягу сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів на основі проведення збалансованої бюджетної політики. З огляду на це, важливим є реформування і подальше вдосконалення механізму оподаткування доходів фізичних осіб, а також пошук шляхів зростання фіскального й регулюючого потенціалу особистого прибуткового оподаткування.

Дослідженню проблем сучасної податкової системи в цілому, а також податкової політики в сфері оподаткування доходів фізичних осіб зокрема, присвячені роботи вітчизняних вчених: О. Василика, В. Вишневського, М. Дем’яненка, С. Каламбет, П. Лайка, В. Мартиненка, А. Поддерьогіна, В. Синчака, А.Соколовської, Л. Шаблистої, І. Чугунова, С. Юрія та інших.

Метою курсової роботи є узагальнення теоретико-методологічних засад механізму оподаткування доходів фізичних осіб та розробка пропозицій щодо його вдосконалення в напрямках посилення фіскального і регулюючого потенціалу в ринкових умовах.

Реалізація мети дослідження передбачає постановку та вирішення ряду наступних завдань:

- узагальнити історичні етапи розвитку оподаткування доходів фізичних осіб та дослідити його трансформацію;

- розглянути теоретичні засади оподаткування доходів фізичних осіб;

- визначити роль податку з доходів фізичних осіб у формуванні доходів держави;

- розкрити суть механізму оподаткування доходів фізичних осіб та визначити його основні елементи;

- оцінити ефективність сучасного механізму оподаткування доходів фізичних осіб;

- з’ясувати значення податків з особистих доходів фізичних осіб у формуванні доходної частини бюджету держави;

- узагальнити теорію і практику світового досвіду оподаткування особистих доходів в контексті можливостей його адаптації в Україні;

- обґрунтувати необхідність і напрями вдосконалення механізму оподаткування доходів громадян в Україні.

Об’єктом дослідження є процес оподаткування доходів фізичних осіб.

Предметом дослідження є доходи фізичних осіб та механізми справляння податків з них.

Для написання  курсової роботи використовувалися діючі законодавчі акти України, такі як Податковий та Бюджетний кодекси України, матеріали науково-практичних конференцій, навчальні та навчально-методичні посібники з податкової системи, монографії, статті періодичних видань України, таких як «Фінанси України», «Все про бухгалтерський облік», «Праця і зарплата» та матеріали електронних ресурсів.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

 

1.1.Історія виникнення  та сутність оподаткування доходів фізичних осіб

Оподаткування доходів громадян має тисячолітню історію. Податок на доходи фізичних осіб є однією з форм прямого оподаткування. Первісною примітивною формою справляння даного податку були повинності у вигляді безплатних послуг, які населення надавало державі.

Провідна роль у податкових системах багатьох розвинутих країн належить податку на доходи фізичних осіб. Цей податок вперше було запроваджено в Англії в 1798 р., однак у 1816 р. – скасовано. І лише з 1842 р. він перетворився на постійне джерело доходів англійського бюджету. В 1891 р. податок на доходи фізичних осіб  вводиться в Німеччині, в 1914 р. – у Франції, у 1915 р. – у США, у 1916 р. – в Росії [33].

На українських землях податки, які сплачували фізичні особи, простежувалися ще задовго до заснування Київської Русі. Перші згадки про них можна знайти в «Повісті минулих літ», автором якої вважають ченця Києво-Печерського монастиря Нестора.

Причинами, які привели до виникнення прямого оподаткування доходів населення, була гостра потреба держави в додаткових бюджетних надходженнях і забезпечення рівноспрямованості оподаткування на основі прямого визначення доходів платника.

Сьогодні податок на доходи фізичних осіб досяг своєї досконалості та завершеності. Він використовується в податкових системах майже всіх країн світу. При визначенні його економічної сутності необхідно чітко розмежувати об’єктивне існування податку з властивими йому функціями – мобілізація фінансових ресурсів в розпорядженні держави, регулювання доходів різних верств населення, а також стимулювання економічних та соціальних процесів в державі, та суб’єктивний процес його використання в здійсненні фінансової політики.

Тому основне завдання полягає в тому, щоб зуміти його правильно використати: об’єктивно пристосувати до національного економічного простору, а суб’єктивно – поставити в рамки податкового законодавства.

Податок на доходи фізичних осіб є дуже дієвою формою взаємовідносин між державою та її громадянами, яка здійснюється на основі примусового обов’язкового вилучення частини їх доходів для створення централізованого грошового фонду держави з метою виконання її функцій. Рівень оподаткування доходів фізичних осіб безпосередньо впливає на реальні особисті доходи значної частини населення, особливо тих, хто отримує основні доходи у вигляді заробітної плати.

Важливим є призначення оподаткування доходів різних груп населення з метою досягнення економічного зростання й соціальної справедливості в суспільстві. Досягнення поставленої мети потребує досконалого податкового законодавства, яке повинно опиратися на науково обґрунтоване визначення бази оподаткування, ставок податку, пільг при оподаткуванні, урахування специфічних умов національної економіки, трудових і соціальних традицій населення, демографічної ситуації тощо.

У податковому законодавстві щодо оподаткування доходів фізичних осіб повинна знайти своє відображення кінцева мета фінансової політики держави – соціальна справедливість та зростання добробуту як населення загалом, так і кожного громадянина зокрема. [10]

Вивчення досвіду оподаткування доходів фізичних осіб за кордоном дає підставу дійти висновку щодо зростаючої ролі саме прямого оподаткування, насамперед помірно прогресивного індивідуального податку, який враховує особисті обставини платників: розмір доходу, склад родини, наявність утриманців, витрати на освіту, підтримку здоров’я тощо. Серед основних чинників, що сприяють забезпеченню сталих надходжень до бюджету й використанню податків як інструментів державного регулювання, є стимулювання прискорення науково-технічного прогресу, збільшення зайнятості населення,рівномірний економічний розвиток територій тощо.

Оподаткування доходів громадян в Україні було запроваджено 1991 року з прийняттям Закону Української РСР «Про прибутковий податок з громадян Української РСР, іноземних громадян та осіб без громадянства». З грудня 1992 року оподаткування доходів громадян здійснюється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який зі змінами і доповненнями був чинним до кінця 2003 року. У Законі України «Про систему оподаткування» в редакції від 18.02.1997 року цей податок названо податком на доходи фізичних осіб.

Податок на доходи фізичних осіб введений в дію Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. за №889-IV з 1 січня 2004 року. Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 №13-92 втратив чинність, за винятком розділу у частині оподаткування доходів громадян-підприємців.

Починаючи з 1 січня 2004 року і до 31 грудня 2006 року ставка податку з доходів фізичних осіб становить 13% від об’єкта оподаткування , визначена п. 7.1. ст. 7 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб». З 1 січня 2007 року ставка оподаткування – 15% від об’єкта оподаткування (п. 7.1 ст 7 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»). Об’єкт оподаткування – це заробітна плата, яка включається у загальний місячний оподатковуваний дохід фізичної особи.

З прийняттям Податкового кодексу від 2 грудня 2010 року, ставка податку на доходи фізичних осіб може становити 5, 10, 15 та 17 відсотків в залежності від бази оподаткування. [3]

Отже, можна виділити такі основні фактори, від яких залежить надходження податку на доходи фізичних осіб до бюджету:

- рівень правопорядку  в суспільстві і законопослушність платників податків;

- платоспроможність платників  податків;

- чисельність населення;

- розмір доходів населення, які підлягають оподаткуванню (податкова  база);

- шкала ставок податку;

- надання податкових скидок, пільг, вирахувань;

- стабільність законодавства у сфері оподаткування. [11]

Як показує аналіз динаміки грошових доходів населення і податку на доходи фізичних осіб, зростання ролі і місця індивідуального прибуткового оподаткування повинне відбуватися не за рахунок розширення об’єкта оподаткування і не за рахунок ставок оподаткування. Відповідно до теорії «кривої Лаффера» зростання податкових надходжень матиме місце при підвищенні податкових ставок до деякої критичної межі. Подальше зростання податкових ставок супроводжуватиметься зменшенням надходжень до бюджету, оскільки високі ставки стримують підприємницьку активність. Але не слід сподіватися, що зменшення податкових ставок одразу призведе до зворотних процесів в економіці. Позитивні зрушення можливі лише у перспективі. І для того, щоб  вони відбулися необхідні додаткові умови і зміцнення довіри до уряду і його політики, стабілізації податкової політики, впевненість громадян у незворотності економічних і політичних процесів в Україні, зміцнення законності і правопорядку, піднесення правової культури.

Необхідним є зростання податкової бази – доходів населення, а це процес досить тривалий і залежить, насамперед, від забезпечення зростання ВВП і підвищення питомої ваги в ньому оплати праці. Тобто, необхідними є серйозні структурні зміни в економіці на мікро- і макрорівні, які б забезпечили збільшення частки доходів громадян у структурі національного доходу.

З переходом від командно-адміністративних засад господарювання до економіки ринкового типу система розподілу національного доходу в Україні зазнала кардинальних змін: виникли нові джерела, принципи розподілу та напрями використання доходів населення.

Порівняно з радянською економікою в економіці України в період незалежності питома вага оплати праці у загальних доходах населення істотно зменшилась. Якщо у 1985 р. частка оплати праці в доходах громадян становила 73%, то у 2008 р. – 43%. Пропорційно зменшенню частки заробітної плати у структурі доходів протягом досліджуваного періоду зросла питома вага в ній змішаного доходу громадян України (в т. ч. надходжень від продажу продукції індивідуального сільськогосподарського виробництва ) – з 4% до 15-17%. При цьому у структурі доходів населення зросла частка соціальних трансфертів, соціальної допомоги та необліковуваних доходів. [29]