Музично-естетичне сприйняття музики

 

2. Естетичні смаки  сучасної учнівської молоді – складне, багатоаспектне духовно-культурне явище. Головними засобами їх формування у школі є різні види мистецтва, зокрема декоративно-ужиткове, яке, будучи поліфункціональним, має спільний знаменник – можливість розвивати творчу особистість дитини, створювати умови для проявів її естетичних смаків. Тому звернення до глибинних пластів декоративно-ужиткового мистецтва – тисячолітнього доробку нашого народу, в якому зафіксовані духовність, обдарування, мистецький хист українців – є підґрунтям національної системи естетичного виховання. Розроблена логічна система навчання учнів 5 – 9 класів різним видам декоративно-ужиткового мистецтва. Вона складається з трьох послідовних етапів (рівнів): 1) початкове (пропедевтичне) опанування учнями декоративними техніками, закладеними у зміст типової програми з трудового навчання; 2) поглиблене вивчення школярами різних видів декоративно-ужиткового мистецтва на уроках трудового навчання у 5, 6 і 9 класах (за рахунок додаткових годин шкільного компонента базового навчального плану); 3) ґрунтовна художньо-трудова підготовка учнів у студіях естетичного розвитку та художньо-прикладних гуртках.

 

3. У дослідженні визначено,  що формування естетичних смаків  учнів буде здійснюватися при  наявності педагогічної системи школи, де виконуються наступні умови: відбувається широке залучення учнів до різних видів декоративно-ужиткового мистецтва; використовується дидактично обґрунтований зміст художньо-трудової діяльності; здійснюється педагогічна взаємодія навчальної і позаурочної форм організації навчально-виховного процесу. Зміст художньо-трудової підготовки учнів включає поєднання початкового опанування учнями декоративних технік, закладеними у зміст типової програми з трудового навчання, поглибленого вивчення школярами різних технік декоративно-ужиткового мистецтва на уроках трудового навчання, а також ґрунтовного оволодіння учнями художніх ремесел на заняттях у студіях естетичного розвитку та художньо-прикладних гуртках. Розроблена та впроваджена нами експериментальна педагогічна система і методика художньо-трудової підготовки школярів дала відчутний педагогічний ефект, що підтвердило застосування методів математичної статистики для аналізу результатів роботи.

 

4. Виявлення складної  багатокомпонентної структури естетичного смаку, аналіз та усвідомлення безпосередньої залежності його розвитку від сформованості основних компонентів дали змогу відібрати властиві цьому феномену критерії: перцептивно-емоційний, когнітивний і діяльнісно-практичний, провідним з яких є перший, оскільки викликає потребу й здатність естетичного сприймання краси форм, гармонії кольорів, символічного змісту орнаментальних композицій, втілених у декоративно-ужиткових виробах, що відображається в почуттях та емоціях як своєрідному особистісному ставленні дитини до навколишньої дійсності. На підставі врахування й узагальнення результатів констатувального й формувального етапів педагогічного експерименту були означені такі рівні сформованості в учнів естетичних смаків: початковий, низький, середній та високий. Порівняння результатів зазначених етапів експериментальної роботи дало можливість засвідчити зростання рівнів розвитку естетичних смаків в учнів експериментальних групп. Експериментальні дані підтвердили гіпотезу дослідження.

 

5. У дослідженні підготовлені методичні рекомендації для вчителів загальноосвітніх шкіл щодо розв’язання проблеми формування естетичних смаків учнів у процесі художньо-трудової підготовки, а саме: визначені форми залучення учнів до декоративно-ужиткового мистецтва: через навчальний процес (уроки поглибленого трудового навчання у галузі декоративно-ужиткового мистецтва; уроки гуманітарного циклу: українська література та мова, історія України; уроки художньо-естетичного напряму: образотворче мистецтво та музика; уроки природничо-математичного циклу) і через позаурочну діяльність (студія естетичного розвитку; екскурсії та подорожі рідним краєм, етнографічні експедиції та дослідницька робота в музеях; проведення зустрічей з народними умільцями; конкурси творчої майстерності, виставки-ярмарки, фестивалі, свята). Розроблені методичні рекомендації для занять художніми ремеслами в 5-9 класах, методичні матеріали (орнаменти, технологічні картки, практичні творчі завдання та ін.), а також методичні рекомендації для проведення інноваційних типів уроків, методичні прийоми, принципи відбору навчального змісту, види навчально-пізнавальної діяльності учнів. Підготовлений зміст художньо-трудової діяльності учнів у вигляді варіативної частини для поглибленого вивчення трудового навчання на уроках в 5, 6, 9 класах, а також розроблена навчальна програма студії естетичного розвитку учнів 5-9 класів.

 

Проведене нами дослідження, звісно, не розв’язує всіх проблем, пов’язаних із формуванням естетичних смаків учнів. Тому подальшого розвитку заслуговують такі напрями :

 

- пошук шляхів підвищення  значущості естетичного виховання  учнівської і студентської молоді  в націокультурному середовищі,

 

- запобігання негативним  впливам соціуму в умовах навчально-виховного  процесу закладів освіти,

 

-здійснення науково-методичного супроводу модернізації систем естетичного і трудового виховання засобами декоративно-ужиткового мистецтва,

 

- формування смакових  установок учнівської молоді  в інших формах і видах художньо-естетичної  діяльності.

 

 

 

 

 

 Важливою складовою  всебічного гармонійного розвитку особистості є естетичне виховання.

 

Естетичне виховання - складова частина виховного процесу, безпосередньо  спрямована на формування здатності  сприймати і перетворювати дійсність  за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

 

Методологічною засадою естетичного виховання є етика - наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, про сутність і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва в розвитку суспільства.

 

У процесі естетичного виховання формуються естетична свідомість і поведінка школяра.

 

Естетична свідомість - форма  суспільної свідомості, що являє собою  художньо-емоційне освоєння дійсності  через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали тощо і концентровано виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах.

 

Естетичні почуття - особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в дійсності  й у творах мистецтва.

 

Естетичний смак - здатність  людини правильно оцінювати прекрасне, відокремлювати справді прекрасне від неестетичного.

 

Естетичний ідеал - уявлення людини про прекрасне, до чого вона прагне, на що рівняється.

 

Естетика поведінки - риси прекрасного у вчинках і  діях людини (у ставленні до праці  й до суспільства, в манерах і зовнішньому вигляді, у формах спілкування з людьми.

 

У процесі естетичного  виховання важливо навчити учнів  розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи  прекрасне, людина не може залишатися байдужою, вона переживає, відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому треба, щоб діти вміли розрізняти справді красиве і потворне.

 

Під час естетичного  сприймання виникають певні емоції. Завдання виховання - створення умов, які б сприяли формуванню емоційної  сфери учнів. Багатство емоційної  сфери людини свідчить про її духовне багатство.

 

Складною є проблема формування сприймання мистецтва.

 

Щоб сприймати художній чи музичний твір, треба мати елементарну  теоретичну підготовку. Краще сприймається те, що зрозуміле, про що є певні  знання. Цей принциповий підхід слід узяти за основу при використанні в естетичному вихованні музики, образотворчого мистецтва, скульптури.

 

Сформовані естетичні  смаки та естетичний ідеал і розвинена  здатність оцінювати прекрасне  дають людині змогу зрозуміти  суть прекрасного.

 

Сприймаючи прекрасне, аналізуючи побачене, порівнюючи з відомим і баченим раніше, вона дає йому певну оцінку. Рівень такого естетичного мислення залежить від розумового виховання, вміння здійснювати мислительні операції.

 

Поряд із розвитком естетичного  сприймання, прищепленням естетичних смаків у процесі естетичного виховання в учнів формують естетичне ставлення до навколишньої дійсності. Людина повинна не лише милуватися красою природи чи пам'ятками культури, а й берегти і захищати їх.

 

Важливе значення має  виховання у школярів естетики поведінки - акуратності в одязі, красивої постави і манер, уміння триматися невимушене, природно, культурно й естетично виявляти свої емоції. Ці якості тісно пов'язані з моральністю особистості учня.

 

В естетичному вихованні  школярів використовують різні джерела:

 

а) твори образотворчого мистецтва. Під час спостереження  картини або скульптури, яка відображає життя людини чи природи, в дитини розвивається не лише сприйняття, а  й фантазія: вона мислить, уявляє, "домальовує" зображене, бачить за картиною події, образи, характери;

 

б) музику, яка, відображаючи дійсність за допомогою мелодій, інтонацій, тембру, впливає на емоційно-почуттєву  сферу людини, на її поведінку;

 

в) художню літературу. Головним виразником естетики в літературі є слово. На думку К. Ушинського, слово як засіб вираження в літературному творі набуває подвійної художньої сили. Словесний образ має ще й понятійну основу і сприймається насамперед розумом. Тому література - важливий засіб розвитку інтелекту учнів;

 

г) театр, кіно, телебачення, естраду, цирк. Цінність їх у тому, що, крім змістової частини, вони об'єднують у собі елементи багатьох видів мистецтв (літератури, музики, образотворчого мистецтва, танцю); г) поведінку і діяльність школярів. Достойні вчинки учнів, успіхи в навчанні, праці, спортивній, громадській, художній діяльності повинні стати предметом обговорення з естетичних позицій;

 

д) природу: її красу в  розмаїтті та гармонії барв, звуків, форм, закономірній зміні явищ, які  мають місце в живій і неживій  природі;

 

е) факти, події суспільного  життя. Героїчні вчинки людей, краса  їх взаємин, духовне багатство, моральна чистота й фізична досконалість повинні бути предметом обговорення  з учнями;

 

е) оформлення побуту (залучення  дітей до створення естетичної обстановки в школі, класі, квартирі).

 

Одним з головних шляхів естетичного виховання в школі  є навчальна робота. У багатьох школах створено малі академії народних мистецтв (МАНМ), університети народознавства, товариства народних умільців, школи  і класи кобзарського, сопілкарського мистецтва, етнографічні групи, фольклорні ансамблі, вертепи; учителі проводять подорожі до витоків рідного слова, уроки на природі, години улюбленої праці, творчості, уроки емоційної культури, народознавства, людинознавства, мистецтвознавства, мандрівки в історію тощо.

 

Виняткову роль в естетичному  вихованні школярів відіграють предмети естетичного циклу (малювання, співи, музика). На уроках із цих предметів  учні не лише здобувають певні теоретичні знання з конкретних видів мистецтва, а й набувають відповідних практичних умінь та навичок, розвивають свої мистецькі здібності. Вагомим доповненням до цього циклу є уроки української мови, української та світової літератури, на яких учні засвоюють багатство і красу рідної мови, знайомляться з шедеврами рідної та світової літератури. На уроках природничо-математичних дисциплін відкриваються великі можливості використання краси природи, формування бережливого ставлення до неї. Краса фізики і математики - в логічній чіткості наукових побудов і доведень, чіткості їх структури. Певне виховне значення має як естетика праці учнів і продуктів праці, так і вміння та навички, набуті в процесі праці, що дають змогу особистості творчо виявити себе. На уроках фізичного виховання учні вчаться красиво і правильно триматися й ходити.

 

На розв'язання завдань  естетичного виховання спрямована також позакласна виховна робота. Крім бесід, лекцій, диспутів, тематичних вечорів, вечорів запитань і відповідей на естетичну тематику, цінною в  естетичному вихованні є участь школярів у діяльності шкільних клубів любителів мистецтв, гуртках художньої самодіяльності, літературних об'єднаннях, музичних ансамблях і шкільних оркестрах, шкільних театрах. Розширювати й поглиблювати свої естетичні знання, уміння й навички учні можуть у позашкільних освітньо-виховних установах: музичних і художніх школах, будинках і палацах школярів, студіях.

 

Важливу роль в естетичному  вихованні школярів відіграє сім'я. Належне естетичне оформлення квартири, наявність бібліотеки, мистецьких журналів, телевізора, сімейних традицій з обговорення телепередач, прочитаних книжок, сімейний відпочинок на природі, спільне відвідування театру - все це створює сприятливі умови для прищеплення естетичних смаків дітям.

 

Фізичне виховання

 

Компонентом усебічного гармонійного розвитку особистості є фізичне виховання.

 

Фізичне виховання - система  соціально-педагогічних заходів, спрямованих  на зміцнення здоров'я та загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей  людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.

 

Теорія і практика фізичного виховання спираються на дані фізіології. Фізіологічна наука  озброює теорію і методику фізичного  виховання закономірностями розвитку організму людини, правильного врахування впливу різноманітних чинників на його функціональну діяльність. На основі її даних розробляють науково обгрунтовану систему фізичних вправ, спрямованих на розвиток рухових дій і формування фізичних якостей організму.

 

Виховання підростаючого  покоління фізично здоровим - важливе завдання сім'ї та школи. На жаль, нині практично здоровими є лише 27% дітей дошкільного віку, лише 65% дітей і 60% підлітків фізично гармонійно розвинені. У м. Києві, наприклад, половина учнів старших класів за станом здоров'я мають обмеження щодо вибору професії, а серед випускників шкіл не менше половини не придатні або частково придатні до військової служби.

 

 

 

 

 

  

Одне із основних завдань  музичної педагогіки полягає в тому, щоб переживання учнів, які виникають  в ході опанування музичного досвіду, що історично склався, відповідали сучасним вимогам національного виховання та були зорієнтовані на загальнолюдські цінності: “Уроки музики мають забезпечити формування духовної культури особистості в тісному зв’язку з культурою її народу. Вони повинні готувати дітей до життя та творчості в умовах певних традицій, що склалися історично” [1, c.3]. Музично-естетичне виховання повинно бути спрямоване загалом на виховання емоційного відношення до музики шляхом “переведення з області незначимих і незрозумілих, або тих, які мають негативну значимість саме в силу своєї “незрозумілості” і складності, творів великої музики в розряд естетично значимих, емоційно усвідомлених” [2, c.85-86]. Тому що вони своєю високою ідейністю і духовністю здатні позитивно впливати на емоційно-ціннісне відношення учнів до свого народу, Батьківщини та до всього світу. Адже, як справедливо відмічає В.І. Дряпіка :”При взаємодії суб’єкта з об’єктом в мистецтві відбувається формування людини як суб’єкта певного творчого процесу, а в деякій мірі і як суб’єкта культурно-історичного процесу” [3, c.6].