Дихальна гімнастика за методом О. Стрельникової

/  Розділ VIII. РІЗНІ ПОГЛЯДИ МИ . МІН

Дихальна гімнастика за методом О. Стрельникової 

Дихальна гімнастика за методом О. Стрельникової 

Розділ VIII. РІЗНІ ПОГЛИДИ їм 1«

сЛиреХь-Ци'

щвдир^-

Дихально гімнастика Г ллтЧгчГМ ^за методом О. Стрельникової » „ „

й@6Ш^іетодику дихання, давно відому в співацьких колах і.і в середовищі зацікавлених людей, котрі мають проблеми з дихальним трактом. Вона практично допомогла їм позбутися прикрощі», пов'язаних зі здоров'ям.

-МуіГПЦИ ГИ • гру І № усті іГТ. Піїт!

У передмові до статті «Не мудруючи лукаво, я вчусь у природи», що друкувалася в часописі фізкультури та спорту в 70-х рокак XX ст., О. Стрельникова розповідає: «Читаючи мою методику, деякі медики обурюються: бач, автор дихальної гімнастики — не медик, а співачка, і начебто, як це вона стверджує, її гімнастика не лише відновлює співацький голос, а й оздоровлює органи дихання та й, зрештою, весь організм... Обурені не знають, що вислів '-Навчатися співу — навчатися диханню» — не порожня фраза. Жодна професій не зацікавлена настільки в організації тренування дихання, скільки професія співака. Для терапевта, невропатолога і навіть пульмано лога на першому місці — медикаменти, на другому — процедури, на третьому — хірургія. їм ніколи подумати про дихання».

Із чотирьох функцій дихання — дихати, говорити, кричати і співати — найскладнішою є спів. Тому гімнастика, яка відновлю* співацький голос, тобто найскладнішу функцію органів дихання, відновлює і найпростіші функції, якщо вони порушені хибною звичкою або хворобою.

Стрельникова розповідає, що почала працювати удвох з матір'ю Шукала спосіб, як повернути співацький голос, оскільки, будучи співачкою, його втратила.

Спів — видих, який коливає голосові зв'язки. Щоб було що видихнути, треба зробити вдих, а щоб на одному вдиху просиі вати фразу, його слід тримати. Якщо видих притримувати, співак легко виконає довгі фрази цілком невимушено. Якщо під час співу дихання стримується важко, співак повторює вдихи часто, напру жено, а його горло пересихає і болить. Тому ми шукали і знайшли спосіб тренувати вдих не найбільший і не найменший, а найбільш зручний для стримування.

 

Різні погляди на спім

Перша дія новонародженого — вдих. Видих — наслідок вдиху і залишається ним на все життя. Який же сенс тренувати і причину, 
і наслідок, якщо достатньо тренувати лише причину, щоб результат змінився сам собою.

Крім того, продовжує авторка, якщо ми видихнемо все повітря, яке взяли, наші дихальні шляхи посклеюються, наче водорість, витягнена з води, і ми помремо. Щоб цього не сталося, природа зробила вдих повнішим від видиху. Тому, думаючи лише про вдих і дозволяючи йому проходити довільно, ми створили гімнастику, яка зберігає природну динаміку дихання й тренує вдих, найзручніший для стримування.

Таке тренування збільшує найважливіший резерв організму — повітряний. Збільшення цього резерву продовжує життєздатність. Ось чому результати гімнастики виявилися значно більшими, ніж були очікувані.

Який же вдих найзручніший для стримування ?

Ось що говорила своїм ученицям Поліна Віардо: «Якщо ти, готуючись співати, взяла дихання і не впала в екстаз — ти неправильно його взяла». І Сгрельникова, не лукавлячи, взялася тренувати вдих, який призводить до екстазу, тобто свідомо повторювати вдих у схвильованому стані. Бо чекаючи чогось важливого, людина дуже уважно слідкує, підлаштовується, ховається, метушиться — не стримавши, а затаївши дихання. «Затаїти» — означає заховати, приховати запас повітря, щоб за його допомогою пережити важливу мить і пристосуватися. Отже, затаєний вдих — найзручніший для стримування І вона тренувала миттєвий вдих ротом, запальний, ніби придихова атака співака, і знайшла рухи, які їй допомогли. Такі рухи підказані інстинктивно. Але вдих ротом можна тренувати лише в чистому і теплому повітрі. Його слід робити дуже точно, бо інакше горло пересихає. Він відбувається ширше й поверховіше, ніж вдих носом.

Вдих носом проникає глибше, не боїться холоду й пилу та чудово звільняє від нежитю. Тому, крім вдиху ротом, співачка стала тренувати вдих носом, виконуючи ті самі рухи. При цьому залишаючи вдих носом таким же емоційним, як і ротом. Це й вирішило долю гімнастики.

Емоційний вдих — природний та активний. У природних умовах первісна людина мусила бачити, чути й не тягнути вдих, а тривожно нюхати повітря, щоб вижити. Без зору жити можна, без слуху — можна, без дихання — неможливо. Сучасникам не потрібно щомиті нюхати повітря, як давнім предкам, і це послабило активність як вирішальну функцію організму. Парадоксальна гімнастика легко ш і новлює активність організму якраз тому, що вдих — емоційний

З практики знаємо: якщо внаслідок операції чи у зв'язку з огіік< >м якась частина легенів легко не розкрилася або заніміла, їй допомі 11 •

особливий засіб. Ним стане гімнастика Стрельникової. Доста і >

декілька сеансів — і легені розправляться, а опік зникне.

В астматиків часто видих обтяжений, для його поліпшення слш тренувати вдих — бо що сильніше хвиля вдариться об берег, іо значніше відкотиться. Що сильніше кинути м'яч об стіну, то дані він відлетить. Що активніший вдих, то легшим буде видих.

Які ж рухи допомагають «затаєному» вдиху?

Легкі та жваві, а вдих при цьому заповнює наші легені по різному, залежно від того, як його здійснено. Отже, якщо повітря заповнює легені так, що їхня форма не спотворюється, то затри мувати його легше — вдих не відчутний усередині тіла.

Легені — конусоподібні. Розширюються донизу, більше в (>ік спини, ніж грудей, і діляться на долі — три в правому, дві — в лі вому, по діагоналі.

Якщо ж, здійснюючи вдих, розкинути руки, повітря розходиться переважно у вузьких верхніх долях і форма легенів спотворюється. Утримувати вдих важко.

Якщо, виконуючи вдих, обняти плечі, повітря заповнить легені від вершин до дна, входячи переважно в спину. Форма легеиіи зберігається. Затримувати вдих — легко.

Коли людина здійснює вдих — носом чи ротом, повітря входить через гортань, яка замкнена всередині шиї, як у футлярі. Напрям шиї, а отже і гортані — діагональний. І якщо цю діагональ уявно продовжити всередину тіла, вона пройде просто в спину — туди, де найбільший об'єм легенів, і в тому самому напрямку, в якому вони розширюються до своїх основ.

Щоб підняти предмет з долівки, треба нагнутись і зробити вдих Інакше й бути не може. Нагинання з діставанням руками землі навантаження середньої норми. Інстинкт подає повітря організмові в мить збільшеного навантаження. Вдих під час поклону неприродний. І, кланяючись, людина робить вдих, який, знов таки, входить переважно в спину.

Як бачимо, рухи цієї гімнастики стискають груднину в мить вдиху. Якщо, виконуючи вдих, обійняти плечі, кланятися, присідати, мускулатура органів дихання заважає повітрю розповсюджуватися. При цьому дихальні шляхи розвиваються і гортань тренується.

Анатомічно О.Стрельникова розділяє три способи вдиху: поверховий, глибокий і затаєний. Поверховий вдих неправильний, тому що наражає на відмирання нижні ділянки легенів. 1, як відомо, все, що не використовується у живій природі — відмирає, а будь-яке перевантаження викликає хворобу.

Місткий поверхневий вдих, який ставить колом груди, а також глибокий, що випинає живіт — неправильні, бо він спотворює природну форму легенів. Тільки вдих, що заповнює найдрібніші дихальні шляхи легенів, не спотворюючи й не перевантажуючи їх, можна вважати правильним. Його слід тренувати рухами, які підказує інстинкт самозбереження. Всі ці рухи «збирають» тіло, готуючи його до нападу або захисту.

Довгий вдих — пасивний вдих. Діючи за принципом «пасивний вдих — активний видих», неможливо нагнітати повітря навіть у порожні автомобільні шини, а тим більше неможливо наповнити повітрям найдрібніші пухирці легенів. Повторюючи активні вдихи часто, ритмічно та легко, не заважаючи видихам здійснюватись самостійно, людина наповнює легені повітрям так, що вони не відчувають напруження.

Отже, виконанням вдиху з поклоном, поворотом, присіданням задовольняється потреба організму в надходженні повітря в мить посиленого навантаження. Здійснюючи вдих сильніше від видиху, зберігаючи природну динаміку дихання, людина не заважає організму зберігати, збільшувати й поновлювати потрібний запас повітря.

Повторенням активних вдихів, супроводжуваних пасивними видихами, створюється активний газообмін, який гарно впливає на організм у будь-якому випадку. Практика свідчить, що 96 вдихів, які авторка бере за сотню, здійснюється жартома на перших же уроках. А на третьому, четвертому будь-який учень робить 20 разів по сотні вдихів, що набирає 2000 — легко.

Типово стрельниковський пульс — 94-96. Настрій бадьорий і немає бажання припиняти заняття, хочеться ще рухатись. Якщо ж самопочуття інше, слід шукати помилки. Щоб їх не припускатися, Олександра Миколаївна виробила правила, за якими слід виконувати вправи її парадоксальної гімнастики.

У чому парадоксальність гімнастики? Та в тому, що в більшій 11 випадків Стрельникова пропонує робити вдих у тих положеним, тіла, в яких традиційна гімнастика рекомендує видих.

Перше щнгвіио. Активні вдихи. Наш предок щосекунди піт ш повітря: «Хто може з'їсти мене? Кого я?» Його ніздрі були рух ліпи І він, звичайно, не думав про вдих.

Зараз вдих предків людина здійснює тільки тоді, коли в її по мешканні пахне горілим. Основне правило гімнастики — дума і и «Пахне горілим! Тривога!». І різко, навіть грубо та з шумом, на ві г приміщення, нюхати повітря.

Вдих, як укол — короткий. Шморгання носом — що природ ніше, то краще. Емоція тривоги організовує вдих краще, ніж ро ї мірковування про дихання.

Можливі помилки: перша — тягнути вдих довше, щоб набра і и повітря більше. Друга — затримувати видих. Він має бути після кожного вдиху, але без зайвої допомоги.

Друге правило. Переїдати та обпиватися — шкідливо.

Не слід, здійснюючи вдих, надуватися щосили? Адже у важкі хвилини людину виручає не об'ємний, а активний вдих. І його слід тренувати, виконуючи одночасно з ним рухи, які без зусиль і спотворення форми легенів створюють для короткого вдиху по трібний об'єм і глибину.

Наступне правило гімнастики: суворо стежити за одночасністю вдихів і рухів, не заважати видихам після кожного вдиху.

_Третс правило. Повторювати вдихи, ніби надуваючи шину. А на повнюють шину частими, короткими поштовхами. Закони механіки у всіх випадках — однакові.

Треба робити стільки вдихів, скільки можна виконати легко серіями по 8, 16, 32 в положенні стоячи. Заняття треба продовжу вати навіть тоді, коли людина хвора, але зменшивши серії до 2, 4, 6 вдихів. Виконувати гімнастику лежачи або сидячи. Відпочинок між вдихами — 2—3 секунди. Треба слідкувати, щоб вдих був голосніший, ніж видих, а відстань між видихами довша, ніж між вдихами. Видиху не допомагають, тому йому потрібно більше часу, щоби вийти.

Після трьох-чотирьох тижнів тренувань можна робити по 96 вдихів поспіль, якщо для людини це легко, 96 рухів-вдихів — «сотня», 960 — «тисяча» (за автором).

Норма уроку — двічі по 960 вдихів. Винятком є люди, які перенесли інфаркт та важкі астматики. їм вистачить 600 вдихів за урок.

Його слід повторювати 4—5 разів на деш . Дуже важливо «накачувати» легені перед сном. Це — боротьба за сон.

Рахувати на 2, 4, 8 — обов'язково. Всі фрази пісень і танців, навіть маршів, ідуть на 8, 16, 32 удари. Це не випадково — такий рахунок фізіології.

Якщо нудно рахувати, то можна про себе співати: «Чижик-пи- жик» — куплет на 8 вдихів, «Подмосковные вечера» — куплет на 32 вдихи, куплет із приспівом — 48, два куплети з приспівом — 96 вдихів, тобто «сотня». Примітка: якщо вказаних пісень ви не знаєте, можна самостійно підібрати пісню, яка матиме заспів і приспів по вісім тактів кожен.

Що гірше самопочуття, то частіше треба робити гімнастику, але й частіше відпочивати.

Хворий видужає, якщо виконуватиме до 4000 вдихів на день. Якщо це важко робити, можна послабити, але полишати гімнастику не рекомендується, адже хвороба повернеться.

При гарному тренуванні 2000 вкладаються в 35—37 хвилин. Зберігати цей час не обов'язково.

Іноді, при хронічній пневмонії, після другого-третього уроку настає загострення, яке проявляється підвищенням температури. Під час температури гімнастику треба виконувати лежачи або сидячи у ліжку, серіями по 4—8 вдихів, але багато разів. Температура поступово повинна спадати. Наступного дня температура може бути навіть нижчою віці норми. Не треба лякатись. Слід зробити гімнастику, і температура нормалізується. Загострення або застуда відійдуть швидко й легко.

При гіпертонії або гіпотонії тиск нормалізується відразу. Тренуватися треба наполегливо, спокійно, бажано в той самий час. У гіпертоніків спочатку понижується верхня межа кров'яного тиску, а через 4—5 днів — опускається нижня межа і встановлюється норма. Якщо вона порушується від хвилювання, то її легко вирівняти за допомогою гімнастики.

Практичні заняття для розминки

Перша ланка дихальних шляхів — ніздрі. Уявімо гумову грушу, наповнену водою. Щоб з неї бризнути, потрібно її стиснути. Поєднаємо дії. Щоби носом втягнути повітря в себе, його краї слід звести, а не розкрити.

Постава пряма. Руки опущені вниз. Шумно, на всю кімнату, питим повітря. Довгих вдихів не робити, а спокійно нюхати повітря, м.ч и не з'явиться відчуття, що ніздрі зарухалися. Вдихи треба викоиуіпип в темпі спокійної ходи, поспіль по 2-4 вдихи. Можна думати -І рілим пахне! Звідки?». Далі — на місці кроком руш та одпочити з кожним кроком — вдих. Правою — лівою і щоразу — вдих-вди