Якість продукції. Показники якості

Екологічні показники - це рівень шкідливих впливів на навколишнє середовище, що виникають при експлуатації чи споживанні продукції. Показники екологічності товару − одні з найважливіших властивостей, що визначають рівень його якості.

Показники безпеки характеризують особливості використання продукції з погляду безпеки для покупця й обслуговуючого персоналу при монтажі, обслуговуванні, ремонті, збереженні, транспортуванні, споживанні продукції.

Індексом якості продукції називається комплексний показник якості різнорідної продукції, виготовленої за певний період, який дорівнює середньому зваженому відносних показників якості [10; 303].

Отже, уся промислова продукція, відповідно до її властивостей, ділиться на групи, для яких характерні певні показники якості. Дані показники, в свою чергу, класифікуються залежно від тих властивостей продукції, оцінку яким вони дають, а також залежно від типу задачі, де вони застосовуються. Кожний промисловий виріб має свою систему показників якості, опосередковану його особливостями та умовами виготовлення.

Основні методи визначення рівня якості продукції. Показники якості продукції відіграють таку ж роль, як і фізичні величини у вимірюваннях. Але знання цих показників ще нічого не говорить про якість самої продукції. Тільки вимірювання (порівняння) може дати відповідь на питання щодо якості продукції.

Розрізняють два способи вимірювання  якості продукції - за шкалою інтервалів, який дає змогу встановити, якість якої продукції є вищою чи нижчою за певну величину, або за шкалою відношень, що дає змогу встановити у скільки разів. В обох способах спочатку знаходять значення показників якості продукції, а потім їх порівнюють.

Розроблено багато методів визначення якості продукції та її рівня. Згідно ДСТУ 2925-94 передбачені такі методи оцінки рівня якості продукції:

1. Диференційний.
2. Вимірювальний.
3. Експертний.
4. Органолептичний.
5. Комплексний.
6. Соціологічний [3; 45].

Диференційний метод визначення рівня якості продукції полягає у знаходженні окремих одиничних показників її якості, розрахунковий - у визначенні їх за допомогою аналітичних і теоретичних розрахунків.

Якщо показники якості продукції  знаходять не аналітичним розрахунком, а експериментальним, то такий метод називають вимірювальним чи інструментальним. Цим методом визначають геометричні розміри виробів, їх масу, час напрацювання на відмову у роботі тощо. Вимірювання здійснюють за допомогою обох вище вказаних шкал, але частіше користуються шкалою відношень. Інструментальний метод дуже поширений в машинобудуванні через його об’єктивність, високу точність і можливість автоматизації.

Експертний метод вимірювання  показників якості, що полягає у визначенні показників якості продукції експертами, використовують тільки у разі неможливості, значної складності чи економічної недоцільності здійснення інструментального методу. Його використовують, наприклад, для вимірювання ергономічних та естетичних показників якості продукції. Експертами використовуються всі вимірювальні шкали, але частіше - так звані шкали порядків чи інтервалів [3; 46].

В органолептичному методі вимірювання показників якості замість вимірювальних засобів використовують органи чуттів експертів. Широке розповсюдження цей метод отримав у харчовій, парфумерній промисловості та медицині [30; 328].

Комплексний метод полягає у визначенні рівня якості продукції за допомогою декількох показників якості продукції одночасно, а змішаний метод може поєднувати в собі й декілька методів разом.

Соціологічний метод вимірювання показників якості продукції полягає у використанні масових опитувань споживачів чи користувачів продукції та оброблення їх результатів експертами. Опитування проводять за допомогою анкетування, голосування, збирання інтерв’ю тощо. Вказаний метод використовують переважно для визначення показників якості товарів широкого вжитку, а також для визначення величини попиту на окремі види товарів, вияснення громадської думки щодо певних виробів тощо [3; 46].

Вимірюють звичайно окремі одиничні показники якості. Показники стандартизації, уніфікації, патентоспроможності, безпечності, економічні, однорідності продукції тощо визначають за допомогою розрахунків. Аналогічно знаходять значення комплексних показників якості продукції, але визначають для цього коефіцієнти вагомості інструментальним чи експертним методом.

Оскільки результати всіх вимірювань є випадковими величинами, то всякі  математичні дії з ними здійснюють відповідно з правилами оброблення випадкової інформації. Проте, яким би шляхом не отримували значення показників якості продукції, їх порівняння здійснюють завжди за шкалою інтервалів чи за шкалою відношень [3; 46-47].

Очевидно, що результати вимірювань якості продукції залежать від вдалого  добору зразків для порівняння. Інакше абсолютне значення показників якості продукції може бути невисоким. Стандартні зразки для порівняння, які ще називають еталонами якості, поділяють на три групи:

• еталони, що відображають досягнутий рівень якості продукції (в галузі, в Україні, у світі), основним призначенням яких є сертифікація серійної продукції;
• еталони, що відображають перспективний рівень якості, які сприяють стимулюванню конкурентоспроможності продукції;
• спеціальні еталони, що сприяють вирішенню певних задач.

Показники якості еталону і є базовими. Порівняння здійснюють тільки за відносними показниками якості зразків продукції з еталонами та тільки за всіма показниками якості, не допускаючи порівняння лише окремих показників якості зразків продукції зі значенням показників, що відносяться до різних еталонів якості [3; 51].

Визначаючи рівень якості виробів, за оптимальний приймають такий рівень якості виробів, при якому найближчі до базових показники їх якості отримують з найменшими витратами на виробництво виробів.

Такий рівень якості виробів зумовлюється рівнем технології та наявної виробничої бази, доступністю та дешевизною матеріальних ресурсів, кваліфікацією кадрів, своєчасним використанням нових досягнень науки та техніки. Строки використання та зберігання виробів встановлюють відповідно до строків їх морального старіння та рівня попиту на них [20; 25].

Отже, існує безліч способів вимірювання якості продукції. Проте, обрання того чи іншого способу обумовлюється  конкретними властивостями продукції, економічною доцільністю використання цього способу, залежить від затрат часу, людських ресурсів тощо. Кожного разу основою вимірювання є еталон якості, а порівняння здійснюється за шкалою інтервалів чи за шкалою відношень.  

 

1.2.  Методи забезпечення якості

Сучасні умови господарювання вимагають від кожного підприємства запровадження і дотримання належного (дійового) комплексного механізму управління якістю продукції. Визначальними елементами цього специфічного менеджменту, що справляють найбільш істотний вплив на процес постійного забезпечення виробництва і постачання на ринок конкурентноспроможної продукції, є: стандартизація і сертифікація виробів; внутрішніх систем якості; державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил і відповідальність за їх порушення; внутрішньовиробничий технічний контроль якості[6, 78].

• Стандартизація продукції 

Жодне суспільство не може існувати без технічного законодавства та технічних документів, які регламентують правила, процеси, методи виготовлення та контролю продукції, а також гарантують безпеку життя, здоров’я і майна людей та навколишнього середовища. Стандартизація якраз і є тим видом діяльності, який виконує ці функції [8, 90].

Стандартизація не є  вольовим актом, який нав’язується технічному прогресу ззовні, а випливає як неминучий  наслідок відбору засобів, методів і матеріалів, що забезпечують високу якість продукції на даному етапі розвитку науки і техніки. З роками з’являються нові методи виробництва і матеріали., що призводить до заміни старих стандартів новими. В цьому безперервному процесі головна мета полягає в тому, щоб на якому завгодно етапі розвитку суспільства створювати якісні вироби при масовому їх виготовленні.

Таким чином, об’єктивні закони розвитку техніки і промисловості неминуче ведуть до стандартизації, яка є  запорукою самої високої якості продукції, що може бути досягнута на даному історичному етапі. Завдяки стандартизації суспільство має можливість свідомо керувати своєю економічною і технічною політикою, домагаючись випуску виробів високої якості.

Результати стандартизації знаходять відображення у спеціально-технічній документації. Основними її видами є стандарти і технічні умови – документи, що містять обов’язкові для продуцентів норми якості виробу і засоби їх досягнення (набір показників якості, рівень кожного з них, методи і засоби вимірювання, випробування, маркеровки, упаковки, транспортування і зберігання продукції). Застосовувана на підприємствах нормативно-технічна документація охоплює певні категорії стандартів, які відрізняються ступенем жорсткості вимог до виробів і сукупністю об’єктів стандартизації.

Сукупність  нормативно-технічної документації для проектування і виготовлення продукції.

Закон України від 12.05.1991  № 1023-XII ”Про захист прав споживачів” ( Редакція від 01.12.2005)

Закон України; від 11.02.1998  № 113/98-ВР ”Про метрологію та метрологічну діяльність”(Редакція від 15.06.2004)

Закон України від 03.07.1996  № 270/96-ВР ”Про рекламу” (Редакція від 12.05.2006)

Закон України від 17.05.2001  № 2408-III ”Про стандартизацію” (Редакція від 01.12.2005)

Закон України від 01.12.2005  № 3164-IV”Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності” (Редакція від 01.12.2005)

Декрет Кабінету Міністрів України; від 08.04.1993  № 30-93 
”Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення” (Редакція від 19.01.2006)

• Сертифікація продукції 

Ідея сертифікації і  загальне її розуміння відомі давно. З часу клеймування продукції  виробником було підтвердженням високої  її якості. Запевнення продавця покупцю  відносно якості продукції також  було однією з найдавніших і простих форм того, що зараз ми називаємо сертифікацією[8,32].

В наш час сертифікація стала одним із важливих механізмів управління якістю, який дає можливість об’єктивно оцінити продукцію, надати споживачу підтвердження її безпеки, забезпечити контроль за відповідністю продукції вимогам екологічної чистоти, а також підвищити її конкурентноздатність.

За кордоном безпека  продукції для людини і навколишнього  середовища давно підтверджується  сертифікацією і, хоч вартість її значна, виробник змушений одержувати сертифікат для того, щоб мати ринок збуту і уникнути втрат при продажу своєї продукції. А втрати ці значні: за даними торгово-промислової палати, вони досягають 25% від обсягу продажу. А в окремих випадках бувають і вищі[9, 145].

В Україні прийнято розрізняти обов’язкову і добровільну сертифікацію. Обов’язкова сертифікація здійснюється в межах державної системи управління господарюючими суб’єктами, охоплює у всіх випадках перевірку і випробування продукції з метою визнання її характеристик (показників) та подальший технічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація може проводитись на відповідність продукції вимогам, котрі не є обов’язковими, за ініціативою самих суб’єктів господарювання (тих або інших видів діяльності) на договірних засадах.

Сертифікат – це папірець, без якого в Україні не можна виробляти, продавати та імпортувати жоден товар. Теоретично такий папірець гарантує безпечність продукції та відповідність її досить жорстким нормам.

Видача сертифікату  відповідності. При наявності протоколів з позитивними результатами випробувань, сертифікати на системи якості, або атестату виробництва, залежно від прийнятої схеми сертифікації, орган з сертифікації продукції оформлює сертифікат відповідності, реєструє його в Реєстрі Системи та видає заявнику, який після цього має право маркувати продукцію, тару, упаковку, супровідну документацію та рекламні матеріали знаком відповідності.

 

Згідно ДСТУ 2296-93 встановлено такі зображення знаку  відповідності:

• для продукції, яка відповідає обов’язковим вимогам нормативних документів та вимогам, що передбаченні чинними законодавчими актами України, за якими встановлено обов’язкову сертифікацію, − мал.5.;
• для продукції, яка відповідає усім вимогам нормативних документів, що поширюються на дану продукцію, − мал.6.

                                                  

                                   мал.7                                                                мал.6

Знак відповідності, зображений на мал.6, застосовується також для позначення продукції, яка не підлягає обов’язковій сертифікації, проте сертифікована з ініціативи виробника (виконавця), продавця (постачальника) чи споживача продукції (добровільна сертифікація).

Строк дії сертифікату  на продукцію, яка випускається підприємством серійно протягом строку, що встановлений ліцензійною угодою, визначає орган з сертифікації з урахуванням строку дії нормативних документів на продукцію, строку, на який сертифікована система якості або атестоване виробництво.

Строк, що встановлений в ліцензії, не продовжується. Порядок надання нової ліцензії замість тої, що втратила силу, визначає орган з сертифікації продукції в кожному конкретному випадку.