Управління ресурсами і витратами

4) планування і керування запасами підприємства;

5) надання щорічного звіту в органи правління товариства.

До  функцій головного бухгалтера відносяться:

1. Ведення бухгалтерського і податкового обліку відповідно до національних стандартів і нормативних актів, що діють на Україні.

2. Надання податкової, фінансової і статистичної звітності в терміни й органи, установлені чинним законодавством.

3. Надання щорічного звіту в органи правління товариства.

Розглянувши  напрямки діяльності аналізованого  підприємства та організаційну структуру  ТОВ «Альфа», перейдемо до наступного підрозділу, де розглянемо фінансові  показники підприємства.

 

 

2.2 Аналіз  фінансових показників ТОВ «Альфа»

 

Узагальнені вихідні дані для аналізу структури  операційних витрат за економічними елементами містить форма №2 фінансової звітності «Звіт про фінансові результати», а саме розд.ІІ «Елементи операційних витрат». За цими даними можна визначити. до якого типу виробництва належить підприємство за переважанням використовуваних ресурсів (матеріало-, трудо-, чи фондомістке). На основі такого аналізу визначають найактуальніші для підприємства напрямки зниження собівартості. Аналіз структури операційних витрат за економічними елементами потрібний також для того, щоб підприємство не потрапило у «ножиці» еластичного попиту на свою продукцію та нееластичного власного попиту на ті чи інші виробничі ресурси.

Вихідні дані й розрахунки для аналізу собівартості продукції за економічними елементами наведені в табл.2.2.1.

Таблиця 2.2.1 Економічні елементи операційних витрат

Елементи  витрат	Витрати, тис. грн., за період			Частка, % за період			Відхилення 2009 (+,-)		Відхилення  2009 (%)
	2007	2008	2009	2007	2008	2009	2007	2008	2007	2008
Матеріальні витрати	4030	4500	4620	48.0	50.0	49.7	+590	+120	+14.6	+2.7
Витрати на оплату праці	2925	2975	3100	34.9	33.1	33.4	+175	+125	+6.0	+4.2
Відрахування  на соціальні заходи	1125	1145	1170	13.4	12.7	12.6	+45	+25	+4.0	+2.2
Амортизація	150	200	210	1.8	2.2	2.3	+60	+10	+40.0	+5.0
Інші  операційні витрати	160	180	190	1.9	2.0	2.0	+30	+10	+18.8	+5.5
Разом	8390	9000	9290	100.0	100.0	100.0	+900	+310	+10.7	+3.2

 

За даними аналізу, можна зробити наступні висновки, що матеріальні витрати підприємства збільшувались з кожним роком, так у 2009 році порівняно з 2007, витрати збільшились на 590 тис.грн., а в порівнянні з 2008 – на 120 тис.грн. відповідно.

Витрати на оплату праці також зростали, це свідчить про інвестування у розвиток та навчання персоналу. За даними таблиці, бачимо, що витрати на соціальні заходи становлять у звітному році 1170 тис.грн., що на 45 тис.грн. більше ніж у 2007 році та на 25 тис.грн. більше ніж у 2008 році.

Амортизація, порівнюючи 2009 рік з 2007, зросла на 60 тис.грн, а в порівнянні 2009 та 2008 років, зросла на 10 тис.грн.

Інші операційні витрати у 2009 році збільшились на 30 та 10 тис.грн. в порівнянні з 2008 та 2008 роками відповідно.

У наступній  таблиці приведені дані для аналізу  собівартості продукції.

Таблиця 2.2.2  Вихідні дані та проміжні розрахункові показники для аналізу собівартості продукції

Вид виробів	Обсяг реалізації, од., за період		Ціна  за од.тис. грн.., за період		Собівартість  одиниці продукції. тис. грн., за період			Виручка від реалізації, тис. грн., за період		Собівартість  реалізованої продукції. тис. грн., за період			Прибуток  від реалізаціїтис. грн., за період.		Рентабельність  продукції за період
	звітний	попередній	звітний	попередній	звітний		попередній	звітний	попередній	звітний		попередній	звітний	попередній	звітний	попередній
					план	факт				план	факт
1	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18
А	55	80	20	19	19.5	18	17.3	1100	1520	1072	990	1384	110	136	0.100	0.089
Б	-	160	-	10	-	-	11.3	-	1600	-	-	1812	-	-212	-	-0.13
В	30	46	50	39.9	40	47.7	35.9	1500	1835	1200	1430	1651	70	184	0.047	0.10
Г	50	55	35	35	31.9	30	29.8	1750	1925	1595	1500	1639	250	286	0.143	0.149
Д	55	79	30	23.5	23.6	22.1	18.77	1650	1857	1298	1215	1483	435	374	0.264	0.201
Є	34	10	41.2	43	38.5	39.5	42.1	1400	430	1309	1343	421	57	9	0.041	0.021
Ж	52	-	50	-	50.5	48.5	-	2600	-	2626	2522	-	78	-	0.03	-
Разомом	-	-	-	-	-	-	-	10000	9167	9100	9000	8390	1000	777	0.10	0.085

 

З метою кількісного  оцінювання впливу на рівень відносних  витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції таких чинників, як зміни цін на продукцію, собівартість та структурні (асортиментні) зміни, в аналізі потрібно виокремити порівнянні та непорівнянні вироби. У розглядуваному прикладі до першої групи належать вироби А, В, Г, Д, Є, до другої — Б і Ж.

Сукупні витрати на 1 грн вартості реалізованої продукції за звітний період порівняно з попереднім зменшились на 1,52 коп.: у тому числі у групі порівнянних виробів витрати зменшилися на 7,42 коп., а в групі непорівнянних виробів, навпаки, збільшилися на 5,9 коп. У свою чергу, у першій групі витрати на 1 грн вартості реалізованої продукції зменшилися завдяки ціновому та структурному чинникам і збільшились унаслідок підвищення собівартості одиниці продукції. Значне збільшення витрат у групі непорівнянних виробів зумовлене насамперед збільшенням собівартості та структурними змінами.

Для того щоб  зробити висновки про можливості (резерви) зниження собівартості продукції, необхідно ці витрати вивчити з точки зору їх функціональної ролі у виробничому процесі. З цією метою проводиться групування затрат за призначенням, тобто за статтями калькуляції. Таке групування показує, куди, для яких цілей та в яких розмірах використані ресурси. Кількість і найменування калькуляційних статей залежить від галузей промисловості і визначається методичними вказівками з планування, обліку, калькулювання собівартості продукції.

Тож перейдемо  до  наступного розділу де розглянемо шляхи зниження собівартості продукції підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ  ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТОВ «АЛЬФА»

 

3.1 Управління  собівартістю продукції, як передумова ефективної діяльності підприємства

 

Рівень собівартості є головним результатом виробничої діяльності підприємства, а заключними показниками господарської діяльності підприємства є доход і прибуток, вони характеризують ефект, отриманий в результаті виробничо-господарської діяльності підприємства. Оскільки приріст прибутку в промисловості відбувається приблизно на одну третину за рахунок зростання обсягу виробництва і на дві третини за рахунок зниження собівартості продукції, то саме собівартість, тобто шляхи її зниження, є основою вирішення великого кола проблем, пов'язаних з ефективною діяльністю підприємства. Тобто, управління собівартістю за своєю сутністю означає управління всією діяльністю підприємства, оскільки охоплює всі сторони виробничих процесів, що відбуваються на підприємстві.

Якщо залежність прибутку від обсягу та собівартості розглянути в площині матриці чутливості та важливості (табл.1), то собівартість стає тим показником, який повинен бути повністю контрольованим з боку управлінського персоналу підприємства при прийнятті рішень, оскільки спостерігається висока чутливість прибутку до показника собівартості і, якщо не висока, то середня можливість її прогнозу.

Таким чином, коли посилюється конкурентна боротьба на внутрішньому і зовнішніх ринках збуту, зниження собівартості продукції в сукупності з податковими пільгами набуває особливо великого значення.

Варто зауважити, що в  останні роки спостерігається тенденція  до зростання собівартості продукції підприємств: збільшення вартості сировини, матеріалів, палива, електроенергії, обладнання, збільшення процентних ставок за користування кредитом, підвищення тарифів на транспортні послуги, збільшення вират на рекламу, збільшується сума амортизаційних відрахувань, в тому числі через переоцінку основних фондів.

Велику роль відіграє збільшення питомої ваги заробітної плати в структурі витрат в  умовах лібералізації цін і соціальної напруженості, одночасно збільшуються витрати на соціальне та пенсійне страхування. Все це зумовлює наступний виток інфляції.

Таблиця 3.1.1. Правила рішень в матриці чутливості та важливості:

Важливість  змінної	Висока чутливість	Середня чутливість	Низька чутливість
Можливість прогнозу
Низька	Подальша перевірка	Уважно відслідковувати	Контролювати
Середня	Уважно відслідковувати	Уважно відслідковувати	Визначити і  забути
Висока	Контролювати	Визначити і  забути	Визначити і  забути

 

У зв'язку з цим зростає  потреба у підвищенні якості внутрішньофірмового  управління собівартістю через планування, облік і пошук резервів зниження собівартості продукції.

Крім того, на основі рівня  собівартості одиниці виробленої продукції  встановлюється рівень цін, а для  підприємства, яке бажає досягти  стійкого положення на ринку, становлення ціни має ключове значення для ефективності обраної стратегії. Ціна є інструментом стимулювання попиту і одночасно представляє собою головний фактор довгострокової рентабельності.

Тут необхідно визначитись, яка собівартість береться в основу ціноутворення. В даному контексті можна впевнено сказати, що кожному підприємству потрібні два види собівартості: повна - при нормальних умовах функціонування, маржинальна - в специфічних умовах діяльності.

В будь-якому випадку  собівартість є нижньою межею  ціни, тобто визначає границю можливого маневрування при проведенні тієї чи іншої політики цін, коли здійснюється їх стимулююча функція.

Щоб витримати гостру конкуренцію і завоювати довіру покупців підприємство повинно вигідно  виділяться на фоні підприємств того ж типу. Добре відомо, що покупця цікавить якість продукції та її ціна: чим вище якість і нижча ціна, тим краще і вигідніше для покупця. Можливість зниження ціни досягається через досконале вивчення складу, порядку формування та резервів зниження саме показника собівартості.

Крім того, згідно чинного  законодавства України базою  оподаткування податком на додану вартість є вартість продажу товарів (робіт, послуг), визначена за вільними або  регульованими цінами (тарифами). Розглядаючи  економічну складову поняття ціни (за формулою), ми можемо дійти висновку, що собівартість може як підвищити, так і зменшити податковий тягар на підприємство.

Таким чином, незважаючи на докорінні зміни, внесені в  систему ціноутворення у зв'язку з їх лібералізацією при переході до ринкових відносин, калькуляційний метод формування ціни залишається основним, тому що ціна має забезпечити покриття всіх витрат і до того ж - одержання прибутку. Якщо розрахована калькуляційним методом ціна виявляється вищою за сформовану на ринку, потрібно знайти шляхи зниження виробничої собівартості та витрат періоду або необхідно відмовитися від даного товару.

 

3.2  Шляхи  зниження собівартості продукції ТОВ «Альфа»

 

Джерелами зниження собівартості продукції є ті затрати, за рахунок економії яких знижується собівартість продукції, а саме: затрати уречевленої праці, які можуть бути знижені за рахунок покращення використання засобів і предметів праці; затрати живої праці, які можуть бути скорочені за рахунок росту продуктивності праці; адміністративно-управлінські витрати.

План по собівартості продукції на підприємстві включає  такі елементи:

- планування  зниження собівартості товарної  продукції;

- складання  кошторису витрат на виробництво;

- складання  планових калькуляцій окремих  видів продукції.

Планування  зниження собівартості товарної продукції здійснюють шляхом планування зниження затрат на 1 грн. товарної продукції. Всі фактори, що впливають на зміну цих витрат, можуть бути об'єднані у перелічені вище групи.