Сутність принципу потенціальних імітацій в управлінні персоналом організації

 Метою планування  чисельності допоміжних робітників  є установлення найраціональніших  співвідношень між основними  і допоміжними робітниками, розроблення  заходів щодо зниження чисельності  допоміжних робітників.

 Своєрідність трудової діяльності допоміжних робітників обумовлює специфіку в методах розрахунку їх чисельності. На роботах, які піддаються нормуванню, а також на роботах, обсяг яких можна установити залежно від кількості обслуговуючих машин, механізмів і агрегатів чисельність допоміжних робітників розраховується тими самими методами, що й чисельність основних робітників за трудомісткістю робіт, нормами виробітку, нормами обслуговування.

 У тих випадках, коли виробничий  об’єкт або устаткування обслуговується  групою робітників і розміщення їх всередині об’єкта не визначається, розрахунок чисельності здійснюється за нормативами.

 Нормативи чисельності  визначаються через норми обслуговування або норми часу обслуговування¹⁰:

або

(2.6)

 де Р — обсяг  робіт;

     Но — норма обслуговування, виражена в таких самих одиницях, що й обсяг роботи;

               Ф — фонд робочого часу (за зміну, місяць);

                 Тн.о — норма часу обслуговування для відповідного періоду.

 Чисельність допоміжних робітників, для яких не можна установити обсяг робіт, норму обслуговування, розраховується за робочими місцями. Сюди можна віднести: кранівників, комірників, комплектувальників та ін.

 Розрахунок можна  зробити за формулою¹¹:

(2.7)

де О — кількість  робочих місць;

               З — число змін;

    Коб — коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової.

 

 Подальше удосконалення  нормування має сприяти ширшому  впровадженню методів планування  чисельності допоміжних робітників  за трудомісткістю виконуваних  робіт і нормативами обслуговування.

 Для розрахунку  чисельності професіоналів, фахівців  найчастіше використовують нормативний метод, який ґрунтується на застосуванні нормативів навантаження, обслуговування, керованості і їх чисельності.

Нормативи навантаження й обслуговування можуть застосовуватися  в галузях невиробничої сфери (наприклад, в охороні здоров’я, освіті, побутовому обслуговуванні та ін.). Нормативи чисельності професіоналів, фахівців доцільно застосовувати на підприємствах галузей матеріального виробництва. Вони передбачають установлення залежності між кількісними і якісними показниками діяльності кадрів і основними техніко-економічними показниками діяльності підприємства, такими як номенклатура або асортимент продукції, продуктивність праці, вартість основних виробничих фондів та ін.

Нч = Чп • І

(2.8)

де Нч — норматив чисельності  професіоналів, фахівців з вищою або середньою спеціальною освітою;

 Чп — чисельність  професіоналів, фахівців;

 І — значення  вибраного техніко-економічного  показника діяльності підприємства.

 На підприємствах дедалі  більшого поширення набуває використання  штатно-номенклатурного методу, який ґрунтується на планових показниках розвитку виробництва, типових структурах і штатах, а також номенклатурах посад, що підлягають заміщенню професіоналами, фахівцями з вищою і середньою спеціальною освітою. За допомогою цього методу можна визначити як кількісну потребу в професіоналах, фахівцях на основі штатних розкладів, так і якісну — на основі типової номенклатури посад, що визначає рівень кваліфікації і профіль підготовки професіоналів, фахівців.

Нормативний коефіцієнт насиченості в кожному плановому  періоді розраховується відношенням  нормативної чисельності професіоналів, фахівців до середньооблікової чисельності  працівників.

 Загальна потреба  визначається множенням нормативного  коефіцієнта насиченості професіоналами, фахівцями (Кн) на планову чисельність працівників у даному році (Чп.п)¹²:

Чс = Кн х Чп.п.

(2.9)

Для визначення відповідності  між фактичною чисельністю працівників  за кожною категорією і плановою необхідно  визначити абсолютні й відносні надлишки або недостачу працівників. Абсолютні величини надлишку або недостачі дорівнюють різниці між фактичною і плановою чисельністю. Відносний надлишок або відносна недостача визначаються з урахуванням виконання плану випуску продукції.

Відповідність керівників і професіоналів, фахівців кваліфікаційній категорії можна визначити за результатами атестації з допомогою аналітичного показника — середнього атестаційного балу¹³:

(2.10)

де Аб — середній атестаційний бал даної функціональної групи керівників, професіоналів і фахівців;

      Б — конкретний атестаційний бал;

       Ч — чисельність керівників, професіоналів, фахівців, які мають даний атестаційний бал (за трибальною системою — «відмінно», «добре», «задовільно»).

 Окремо визначається  додаткова потреба в кваліфікованих  робітниках і професіоналах, фахівцях. Методика обчислення такої потреби  — розроблення балансових розрахунків.  Балансові розрахунки на підприємствах  є складовою комплексних планів  економічного і соціального розвитку. Вони тісно пов’язані з перспективами розвитку виробництва, з упровадженням організаційно-технічних заходів.

 Додаткова потреба  підприємства в робітниках окремих  професійно-кваліфікаційних груп  визначається як різниця між  фактичною чисельністю робітників, скоригованою на припущене зменшення робітників у розрахунковому періоді, і чисельністю, розрахованою на перспективний період. Кількісна величина зміни чисельності робітників у запланованому періоді може бути зі знаком «плюс», що свідчить про додаткову потребу в кадрах за окремими професійно-кваліфікаційними групами. На цій основі визначають потребу в підготовці і підвищенні кваліфікації кадрів. У разі знака «мінус» загальна потреба у даній професійно-кваліфікаційній групі зменшується. Це обумовлює вивільнення робітників.

Загальна потреба в  професіоналах, фахівцях і технічних  службовцях визначається залежно від  трудомісткості закріплених функцій, норм керованості, рівня механізації  управління і з урахуванням типових  штатних розкладів. Загальна потреба в професіоналах і фахівцях (Чф) являє собою суму чисельності професіоналів і фахівців на підприємстві на початок планового періоду (Чфб) і величини додаткової потреби в них (Дф)¹⁴:

Чф =Чфб + Дф.

(2.11)

 Розраховуючи потребу  у професіоналах і фахівцях, треба науково обґрунтовано визначити необхідну потребу на приріст (або зменшення) посад, що заміщуються професіоналами і фахівцями у зв’язку з розширенням обсягу робіт; на часткову заміну практиків, які обіймають посади професіоналів і фахівців з вищою і середньою спеціальною освітою, на покриття природного вибування працівників, які обіймають посади професіоналів і фахівців і керівників.

 Додаткова потреба  у прирості посад являє собою  різницю між загальною потребою  в професіоналах і фахівцях планованого і базового періодів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Вплив типу  особистості на вибір ділової кар'єри

 

 

Основною метою управління як процесу в умовах ринкових відносин є забезпечення належної діяльності підприємства в напрямку створення  та підвищення його прибутку. Прибуток, усупереч популярному переконанню, рідко використовується лише на користь власників бізнесу. Замість цього кошти вкладаються в повторне інвестування, закупку нового обладнання і поліпшення майбутніх перспектив підприємств і заробітну платню робітників. Але прибуток залежить значною мірою від рівня кваліфікації спеціалістів, зайнятих у виробництві, а саме - від рівня освіти, майстерності, дисципліни.

Сьогодні термін “управління” все частіше замінюється терміном "менеджмент” і використовується як засіб підвищення не тільки діяльності підприємств, а й є надзвичайно важливим видом діяльності, що надає особі різні можливості для ділової кар'єри. Термін “кар'єра”, яке дослівно означало “шлях”, сьогодні означає “професійний прогрес особи за час її трудової діяльності” чи "трудовий шлях”. Є чотири широких сфери у бізнесі, що пропонують захопливу кар'єру: менеджмент, маркетинг, економіка та фінанси. У межах кожної з цих сфер є специфічні професії, в яких кожен може реалізуватися. Наприклад, у межах маркетингу кожен може спеціалізуватися в ринковому дослідженні, рекламі, закупці, продажу чи розповсюдженні товару. Нижченаведена таблиця показує загальні можливості кар'єри, що доступні в різних областях бізнесу (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1 – Сфера діяльності і кар’єри¹⁵

 

Різновиди занять, притаманні менеджерам, бухгалтерам, аналітикам потребують вимогливого ставлення з боку відповідних працівників. При цьому головною вимогою для зазначених категорій є вища освіта; іншим менш

кваліфікованим  працівникам, таким як секретарі, допоміжний персонал потрібна принаймні середня спеціалізована освіта¹⁶.

Під час вибору кар' єри в бізнесі, є питання, які кожен хоче задати. По-перше: чи робота цікавить Вас; чи є такі сфери бізнесу, до яких ви маєте придатність або спеціальні здібності; які є можливості для професійного зростання, яка заробітна плата та який попит на професію; відповіді на ці питання й ретельне планування допоможе людині вибирати успішну кар'єру в бізнесі. Окрім того, вона має бути самокритичною і вміти зважувати свої сильні і слабкі сторони при визначенні своєї придатності до певної професійної діяльності. Дуже важливо з'ясувати, чи задовольняє людину той вид діяльності, де потрібно:

• приймати самостійні рішення і брати на себе відповідальність;
• мати справу з людьми;
• творчо вирішувати проблеми, що виникають;
• працювати в команді;
• працювати самостійно, без команди;
• виконувати щоденно одноманітну роботу;
• їздити у відрядження, перебувати певний час або постійно без родини і друзів;
• мати низьку розумову напругу в роботі;
• мати особливі здібності або навички;
• працювати в приміщенні чи зовні.

Професійно  орієнтоване спрямування освіти - це необхідна умова зміни ситуації на ринку праці в кращий бік, забезпечення всіх галузей народного господарства потрібними спеціалістами, поліпшення економічної ситуації в країні. У ст. 3 Закон України “Про загальну середню освіту”¹⁷ зазначається, що “загальна середня освіта це цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності”. Ст. 35 зазначає, що “загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення”¹⁸ . Отже, згідно із Законом України “Про загальну середню освіту”, підготовка учнів до дорослого професійного життя має проводитися у стінах школи, яка не повинна бути ізольованою від інших суспільних інституцій. Одним із принципів освіти, що зазначені у ст. 6, є принцип інтеграції з наукою і виробництвом. Освіта, сприяючи розвиткові всіх здібностей і нахилів учнів, мусить спиратися на новітні наукові досягнення та виробничі процеси.

Існує 16 різних психологічних типів, і кожна  людина відповідає одному з них. Це не свідчить, що всі люди унікальні і незвичайні, і взагалі у них є величезний потенціал. Пізнавання свого типу особистості допоможе людині виявляти та вивчати свої переваги.

Система Типу заснована на чотирьох основних аспектах людської особистості, яке ми називаємо виміри (таблиці 3.2 – 3.6).

Таблиця 3.2 - Чотири типу визначення особистості¹⁹

Таблиця 3.3 - Взаємодія зі світом та спрямування енергії²⁰

 

Таблиця 3.4 - Типи інформацій, на які спрямовується основна увага²¹

 

Таблиця 3.5 - Особистісні характеристики, що впливають на прийняття рішень²²

 

Таблиця 3.6 - Орієнтація особистості на результат або на процес²³

 

Вищенаведене може бути застосовано в державних центрах зайнятості, загальноосвітніх і вищих навчальних закладах, державних установах та комерційних підприємствах.

Отже, вибір  професії завжди є дуже відповідальною та важливою в житті будь-якої людини. Помилки у виборі професії можуть стати серйозним бар'єром у здійснені подальшої професійної кар'єри. На жаль, втрати від цього відчуває як людина, так і держава. Наслідком є вимушене перенавчання людини, додаткове навантаження на державний бюджет та нераціональне використання коштів, які мають бути спрямовані на вирішення соціальних потреб.