Шляхи зниження трудомісткості та підвищення продуктивності праці

Міністерство освіти і науки України

 

Коледж економіки  і управління

ДВНЗ «Київський національний економічний університет 

імені Вадима Гетьмана»

 

 

 

 

 

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з дисципліни “ Організація виробництва ”

 

Тема: Шляхи зниження трудомісткості та підвищення продуктивності праці

 

 

Виконав   студент   IV  курсу 3 -М  групи

                      _________________________________________

 

______________       “_____”___________20_р

                                         (підпис)

 

 

 

 

Оцінка: попередня ________________

            захисту ___________________

 

 

 

 

 

Керівник _____________                                              _________________

                      (підпис)                                                                    (прізвище, ініціали)

 

 

 

 

 

2011 р.

 

Міністерство освіти і науки України

 

Коледж економіки  і управління

ДВНЗ «Київський національний економічний  університет

 імені Вадима Гетьмана»

 

 

 

 

 

ЗАВДАННЯ

На курсовий проект з дисципліни “Організація виробництва ”

Студента  IV  курсу 3-М  групи

Спеціальність 5.03060101 “Організація виробництва”

 

 

Шевчук Антон Олегович

(Прізвище, ім’я, по батькові)

Тема проекту :  Шляхи зниження трудомісткості та підвищення продуктивності праці      

                                                   

 

 

 

 

Дата видачі завдання:     “___”____________20__р.

Дата закінчення роботи: “___”____________20__р.

 

 

 

Обговорено та ухвалено на засіданні

 циклової комісії  ППП по спеціальностях

«Економіка підприємства»,

«Організація виробництва»

Протокол №__від «__»_________20__р.

Голова комісії ЦК_____________________

 

 

 

 

м.Київ

Зміст

Вступ 

1. Виробництво  теоретичні аспекти 

    1.1. Поняття  і сутність виробництва 

    1.2. Основні завдання  та види виробництва 

    1.3. Загальна характеристика  продукції та виробництва 

2. Шляхи зниження трудомісткості  та підвищення продуктивності праці

    2.1. Поняття і сутність трудомісткості 

    2.2. Шляхи зниження трудомісткості 

    2.3. Поняття і сутність продуктивності праці 

    2.4. Шляхи підвищення  продуктивності праці 

3. Шляхи зниження трудомісткості  та підвищення продуктивності праці на прикладі підприємства «Тепло Альянс» 

    3.1. Основні характеристики  підприємства «Тепло Альянс» 

    3.2. Шляхи зниження трудомісткості  на підприємстві «Тепло Альянс» 

    3.3. Підвищення продуктивності праці на підприємстві «Тепло Альянс». 

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

На сьогоднішній день для підприемств, що працюють в ринкових умовах господарювання надзвичайно важливим є питання зниження трудомісткості та підвищення продуктивності праці. 
Основним завданням моеї курсової роботи є: розглянути поняття і сутність виробництва, дослідити основні завдання та види виробництва, вивчити загальну характеристику продукції та виробництва, з*ясувати поняття і сутність трудомісткості, розглянути шляхи зниження трудомісткості, вивчити поняття і сутність продуктивності праці, розглянути шляхи підвищення продуктивності праці.

Ефективність використання робочої сили на підприємстві характеризується показниками продуктивності праці: середньорічний, середньоденний та середньогодинний виробіток продукції одним робітником, а також середньорічний виробіток продукції на одного працівника у вартісному виразі. Основним показником є останній.                                                                   Середній виробіток на одного працюючого залежить від середнього виробітку на одного робітника і співвідношення між чисельністю робітників та інших категорій працюючих, тобто від структури промислово-виробничого персоналу. У свою чергу середній виробіток на одного робітника залежить від співвідношення основних і допоміжних робітників.                                                                                                  Середній виробіток на одного працюючого буде вищим, якщо зростають середній виробіток на одного робітника взагалі, на одного основного робітника та питома вага названих категорій працівників. Порівнявши відсотки виконання плану (або темпи зростання) щодо виробітку на одного працюючого і на одного робітника (або ж на одного робітника і на одного основного робітника), можна встановити, як вплинули зміни структури персоналу на показники продуктивності праці та обсягу продукції. Вплив на показники продуктивності праці розраховується шляхом множення різниці вище вказаних відсотків на планову суму середньорічного виробітку на одного працюючого. Вплив на обсяги продукції розраховується шляхом множення різниці відсотків на планову суму випуску продукції.                                 Окремим показником, що характеризує ефективність використання трудових ресурсів, є трудомісткість. Це затрати робочого часу на одиницю чи на весь обсяг виготовленої продукції. Трудомісткість одиниці продукції розраховується шляхом ділення фонду робочого часу на обсяг виготовленої продукції певного виду в натуральному чи умовно-натуральному вимірі. Можна розрахувати також трудомісткість однієї гривні продукції. Для цього загальний фонд робочого часу на виготовлення всієї продукції ділять на вартість випуску продукції. У процесі аналізу вивчають динаміку трудомісткості, виконання плану, причини її зміни та вплив на продуктивність праці.

 

 

 

1. Виробництво  теоретичні аспекти

1.1. Поняття  і сутність виробництва

 

 

Коли ми чуємо чи промовляємо  слово «виробництво», то уявляємо різні  підприємства, на яких створюються конкретні блага: продукти харчування, одяг, взуття, машини, верстати, літаки, побутова техніка, будинки тощо. Все це є результати людської праці. І звідси робимо висновок: виробництво —  процес, у ході якого використовують речовини й сили природи і створюють продукти, необхідні для існування й розвитку суспільства. Виробництво передбачає такі три моменти: працю людини, предмети праці й засоби праці. Предметами праці є все те, на що спрямована діяльність людини; засоби праці — усі речі, за допомогою яких людина діє на предмети праці. Разом вони становлять засоби виробництва. Засоби виробництва й люди з виробничим досвідом і знаннями в сукупності становлять продуктивні сили суспільства. Головною продуктивною силою Виробництва є люди. У процесі Виробництва вони вступають між собою у певні відносини (виробничі відносини) для спільної діяльності. Виробничі відносини — це складна система взаємозв'язків, що охоплюють різні стадії (фази) процесу відтворення сукупного суспільного продукту — Виробництва, розподіл, обмін, споживання (виробниче та особисте). Продуктивні сили й виробничі відносини в їх діалектичній єдності становлять спосіб Виробництва Характер способу Виробництва визначається формою власності на засоби Виробництва ФормиТаке визначення є цілком правильним. Однак воно не враховує того, що людська праця створила певне благо у взаємодії з природою. Без цього виробництво неможливе. Це дуже важливо розуміти. Адже людська праця протягом багатьох тисячоліть не створювала нових речовин: вона лише надавала існуючим нових форм. Людська діяльність зводилася до користування готовими матеріалами і силами природи. Вивчаючи властивості, що притаманні дарам природи (лісу, кам'яного вугілля, зерна), людина своєю працею змінювала їхню форму, надавала їм нових якостей та пристосовувала до своїх потреб. У цій зміні форми власне і полягала сутність виробництва.

Візьмімо, наприклад, човен, без якого не можна уявити собі життя наших пращурів. Для того щоб його зробити, потрібен певний матеріал — деревина. Отримати її можна, застосувавши певні знаряддя, щоб спиляти дерево, перетягти чи привезти до конкретного місця, обробити. У цьому випадку людина застосовує свою фізичну та розумову силу і відповідні знаряддя праці — пилку, сокиру, вогонь. Це свідчить про те, що природа і праця — два головних елементи виробничо-господарської діяльності.

Природа поставляє матеріали  та енергію, запаси яких створюють межі виробничих можливостей. Проте ці межі змінюються у двох напрямах — зменшення  і розширення. Перший виявляється  в тому, що більшість природних ресурсів обмежені таневідтворювані. Інтенсивне використання їх призводить до вичерпання. Водночас розвиток науково-технічного прогресу сприяє економнішому, раціональнішому використанню природних ресурсів, заміні їх штучними (синтетичні волокна, пластмаси, нові види енергії тощо), що сприяє розширенню виробничих можливостей. Отже, людина спроможна не тільки використовувати природні багатства, а й відкривати нові джерела для розвитку виробництва.

 

ЧИННИКИ ВИРОБНИЦТВА

 

Глибокі зміни у виробництві, що відбуваються під впливом розвитку науки, техніки, підвищення знань і культури людей, не зачіпають складу чинників виробництва. Це — робоча сила, предмети праці та засоби праці.

Робоча сипа — це сукупність фізичних та розумових здібностей людини, її здатність до праці.

Як головна умова  виробництва у будь-якому суспільстві  робоча сила має весь час діяти. Цей  процес дістав назву її споживання. Інакше кажучи, споживання робочої  сили є сама праця, її ще називають  «живою працею».

Праця — діяльність людини, спрямована на зміну предметів та сил природи з метою задоволення її потреб. Вона є винятково якістю людини. Тварини також виконують окремі трудові операції, користуються природою і вносять в неї певні зміни. Проте вони роблять це інстинктивно. Праця ж як усвідомлена діяльність властива

лише людині. Наприклад, архітектор, на відміну від бджоли, яка з Інстинкту створює соти, спочатку в уяві складає ідеальний  образ майбутньої будівлі, а згодом з допомогою креслень, малюнків, розрахунків створює її. У процесі  праці змінюється не лише природа, а й сама людина, нагромаджуючи знання, досвід, уміння. У цьому розумінні праця створила людину і є головним чинником її розвитку і вдосконалення.

Предмети праці —  це те, на що спрямована праця людини, і становить матеріальну основу створюваного продукту

До предметів праці  належать продукти, які є первинними і такими, що з'явилися внаслідок  переробки. Земля, її надра: кам'яне  вугілля, ліс, залізна руда, нафта, інші корисні копалини, риба у воді —  належать до первинних продуктів праці. Всі вони добуваються з надр природи. Переважна частина предметів праці в сучасних умовах є продуктами певної переробки, тобто попередньої праці: метал на машинобудівному заводі, бавовна на ткацькій фабриці, цемент у будівництві тощо, їх називають сировиною, сирими матеріалами.

У сучасних умовах завдяки  досягненням науково-технічного прогресу з'являються якісно нові предмети праці  з властивостями, які їм задаються, тобто такі, яких немає у природі (пластмаси, синтетичні деталі тощо). Однак  їхньою першоосновою також є природа.

Засоби праці —  це речі або комплекси речей, за допомогою  яких людина впливає на предмети праці, перетворює і пристосовує їх для  своїх потреб.

Вони включають інструменти, машини, обладнання, виробничі гдівлі, транспортні засоби, резервуари тощо. Це уречевлена праця.

Предмети і засоби праці в сукупності становлять засоби виробництва і виступають як матеріально-речовий  чинник виробництва .

 

 

Рис. 1. Система продуктивних сил суспільства

 

Особистий і матеріально-речові чинники виробництва — це продуктивні сили суспільства (рис. 1).

Розвиток продуктивних сил свідчить про те, як суспільство  оволоділо природою і збільшило  своє багатство, на якому щаблі суспільного  прогресу воно перебуває. Для визначення рівня розвитку продуктивних сил  використовують кількісні та якісні параметри (рис. 2).

 

Рис. 2. Система параметрів оцінки рівня розвитку продуктивних сил

·Досягнуті масштаби виробництва вимірюються кількістю  виробленої продукції на підприємстві чи в країні за певний час або  зазначені показники мають грошове вираження.

·Обсяг засобів виробництва  також має грошове і кількісне  вираження. Наприклад, на підприємстві використовується 105 верстатів, на яких переробляється за певний період 10 т  сировини, 5 т напівфабрикатів, спалюються 2 тис. кВт електроенергії тощо. Вони мають і грошову оцінку.

·Кількісний склад робочої  сили показує, що, наприклад, на | підприємстві зайнято 3202 працівники, а в країні — 23 млн чол.

·Прогресивність техніки  і технолог іївідображує удосконалення, винаходи, раціоналізаторські пропозиції, нові інструменти, машини, а також перехід від певних процесів, правил виготовлення продукції до інших. Застосування їх дає значний економічний ефект, І що знаходить вираження в економії живої та уречевленої праці. Наприклад, лауреат Нобелівської премії американський економіст Р. Солоу підрахував, що збільшення удвічі виробництва валової продукції на одну витрачену людино-годину в США за період 1909-1949 pp. І відбулося на 87,5 відсотка за рахунок технологічних змін.

·Я кість створюваних благ вимірюється багатьма показниками. Візьмімо, наприклад, звичайну міську квартиру. Для того щоб (оцінити її, потрібно, на думку фахівців, проаналізувати десятки (різних параметрів і кожному дати відповідний бал. Це і площа квартири, і площа допоміжних приміщень, і наявність ліфта та сміттє-Іпроводу, планування, освітлення, місце розташування квартири тощо.

Якість промислової  чи сільськогосподарської продукції  не можна виміряти двома чи трьома показниками. Для цього застосовують систему показників. Для механічного преса — це потужність, продуктивність, маса, габарити, надійність, точність, безшумність, зручність у роботі, кількість точок змащення тощо.

Існує окрема наука, що займається вимірюванням якості, — кваліметрія (від лат. qualis (кволі) — який за якістю та гр. метрія — вимірювання).

·Кваліфікація кадрів свідчить про рівень знань, умінь та трудових навичок робітників і службовців певного підприємства, галузі чи країни.

·Продуктивність праці  характеризує ефективність виробничої діяльності людей в процесі створення матеріальних благ і послуг. Вона вимірюється кількістю продукції чи послуг, вироблених працівником за одиницю робочого часу (тиждень, місяць, рік тощо), або кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції чи надання послуги.