Рівень  зареєстрованого безробіття в середньому за 2008р. склав 2,9% економічно активного населення працездатного віку. Зазначений показник був вищим серед жінок (3,8%), порівняно з чоловіками (2,1%) та у населення сільскої місцевості (5,0%), порівняно з міськими жителями (2,0%). Слід зазначити, що на кінець 2008р. рівень зареєстрованого безробіття становив 4,1% економічно активного населення працездатного віку. 

Найвищий рівень зареєстрованого безробіття, як і  рівень безробіття (за методологією МОП), у 2008р. спостерігався у Тернопільській області, а найнижчий – у м.Києві   

Слід зазначити, що показник середньої тривалості зареєстрованого  безробіття знизився з 6 місяців у 2007р. до 4 місяців у 2008р. При цьому аналогічний  показник серед безробітних працездатного  віку (за методологією МОП)  у 2008р. не змінився та залишився на рівні 6 місяців.

     Спостерігається стійка тенденція скорочення довготривалого безробіття. Частка безробітних, які  перебували на обліку державної служби зайнятості більше одного року, за 2008р. зменшилась на  4,2 в.п. та на кінець цього року становила 7,4% від загальної кількості зареєстрованих безробітних (62,7 тис. осіб).

       Наразі, серед безробітних (за методологією МОП) частка осіб, які шукали роботу понад один рік,  також скоротилась на 2,4 в.п.  і складала  19,5%  всіх безробітних  

      За  адміністративними даними державної  служби зайнятості кількість вільних  робочих місць (вакансій) на підприємствах, в установах, організаціях на кінець 2008р. становила 91,1 тис., що на 46,3% менше, ніж на кінець 2007р. Навантаження незайнятого  населення порівняно з 2007р. зросло майже вдвічі та на кінець 2008р. становило 96 осіб на 10 вільних робочих місць (вакансій).  Динаміку попиту та пропозиції характеризують дані, наведені в таблиці.  

  2.5. Попит та пропозиція робочої сили   

      (на  кінець року)

      Зниження  потреби в працівниках на заміщення  вільних робочих місць у грудні 2008р. у порівнянні з відповідним місяцем 2007р. спостерігалось в усіх видах економічної діяльності. Найбільше зниження цього показника відбулося в таких видах економічної діяльності, як добувна промисловість (на 69,2%), будівництво (на 63,9%), переробна промисловість (на 61,4%).

     У загальній кількості вільних  робочих місць (вакансій), заявлених  підприємствами, установами, організаціями  на кінець грудня п.р., кожне шосте  було в переробній промисловості, сьоме  – у державному управлінні, десяте – в торгівлі; ремонті автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, одинадцяте – в операціях з нерухомим майном, оренді, інжинірингу та наданні послуг підприємцям і в охороні здоров'я та наданні соціальної допомоги.  

  Попит на робочу  силу за видами економічної діяльності у 2008 році  

(тис.осіб; на кінець року)

      Найбільшою  залишається потреба підприємств  у кваліфікованих робітниках з інструментом (22,0% від загальної кількості вільних робочих місць на кінець 2008р.), робітниках з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин (15,8%) і працівниках найпростіших професій у сфері торгівлі, послуг, промисловості, будівництва та транспорту (15,0%).

      Водночас, порівняно з даними на кінець 2007р., потреба скоротилась у працівниках  найпростіших професій у сільському господарстві – на 54,6%, у кваліфікованих робітниках у галузі точної механіки, ручних ремесел та друкування – на 62,0%, у робітниках, що обслуговують машини, та складальниках машин – на 55,4%, у кваліфікованих робітниках з видобутку корисних копалин і на будівництві – на 61,6%, у працівниках найпростіших професій у сфері торгівлі, послуг – на 25,3%. При цьому зросла потреба підприємств на фахівців у галузі біології, агрономії та медицини – на 5,6%, молодших фахівців у галузі освіти – на 9,2%  (таблиця 14).   

      Наявність структурної диспропорції між попитом  на робочу силу та її пропозицією за професіями є фактором, що обмежує можливості працевлаштування безробітних та задоволення потреб роботодавців у працівниках.

      Зокрема найвищий рівень навантаження незайнятого  населення на 10 вільних робочих  місць характерний для працівників  найпростіших професій в сільському господарстві, професій кваліфікованих робітників сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства.

      Порівняно з відповідними даними по країнах  СНД, за показником навантаження на 10 вільних  робочих місць (вакансій) Україна  посідала третє місце після Вірменії та Киргизстану.  

      За  сприяння державної служби зайнятості у 2008р. було працевлаштовано 1084,0 тис. осіб, або близько половини (43,3%) незайнятого  населення, що перебувало на обліку цієї установи (у 2007р. – 1098,6 тис. та 45,4% відповідно). Із зазначеної кількості громадян 44,7 тис. отримали роботу шляхом надання дотацій роботодавцям, а 31,0 тис. осіб організували власну справу за рахунок виплат одноразової допомоги по безробіттю.

      Серед незайнятих трудовою діяльністю громадян, працевлаштованих у зазначеному періоді через державну службу зайнятості, майже половину (48,6%) з них становили жінки та молодь у віці до 35 років (49,1%).

      У 2008р. за сприяння державної служби зайнятості  кожен п’ятий незайнятий громадянин отримав роботу у переробній промисловості, у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві або торгівлі та ремонті автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку. Найбільше зростання обсягів працевлаштування незайнятого населення порівняно з 2007р. спостерігалося у торгівлі та ремонті автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку (на 15,1 тис. осіб), сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві (на 3,7 тис. осіб), діяльності транспорту та зв’язку (на 1,1 тис. осіб). Серед працевлаштованих незайнятих осіб більше половини складали місця робітників, 23,4% – посади службовців, 21,1% – місця, які не потребують спеціальної підготовки.

     В усіх регіонах країни, крім Автономної Республіки Крим, Тернопільської, Херсонської та Чернівецької областей у 2008р. порівняно з 2007р. спостерігалось зниження рівня працевлаштування населення. 

  Одним із  напрямів соціального захисту  незайнятого населення є організація  оплачуваних громадських робіт,  які забезпечують тимчасову зайнятість. На таких роботах упродовж 2008р. працювали 428,5 тис., що на 1,5% більше, ніж у 2007р.

      З метою підвищення конкурентоспроможності безробітних, державною службою  зайнятості здійснюється їх професійне навчання (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації). В навчальних закладах усіх типів упродовж 2008р. проходили професійне навчання 245,2 тис. безробітних, що на 6,9% більше, ніж у 2007р. Із загальної кількості безробітних, які завершили навчання у зазначеному періоді (204,9 тис. осіб.), 79,3% – навчалися з метою підвищення своєї кваліфікації, 14,3% – пройшли перепідготовку на іншу професію, а решта з них (6,4%) – вперше отримали професійну освіту.

      Із  Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України  на випадок безробіття видатки на виплату допомоги у зв’язку з безробіттям у 2008р. становили 2,3 млрд.грн. Середній розмір допомоги у грудні 2008р. склав 571,07 грн., що дорівнює 94,4% законодавчо встановленого у цьому періоді мінімального рівня заробітної плати (605 грн.).

      Із  загальної кількості зареєстрованих безробітних, які отримували допомогу по безробіттю на кінець грудня 2008р. (652,1 тис. осіб), кожен третій отримав в межах 360 грн., майже кожен другий – від 360 до 605 грн., кожен п’ятий – понад 669 грн., тобто вище прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Висновок

Економічне  зростання створює передумови для  збільшення зайнятості та доходів населення, підвищення продуктивності його праці. Однак об'єктивні нерівномірності  виходу з кризи окремих галузей  і підприємств, істотні відмінності у співвідношенні інтенсивних та екстенсивних чинників обумовлюють неминучі диспропорції національного ринку праці, різнонаправленість розвитку окремих його сегментів. У поєднанні з прорахунками політики ринку праці це спричинило низку проблем.

Йдеться передусім про нестачу робочих  місць та високу частку робочих місць  з небезпечними умовами праці  та низькими вимогами до якості робочої  сили, що є результатом не лише низьких  інвестицій, а насамперед нераціональної їхньої спрямованості, відсутності чіткої програми інвестиційної діяльності.

Якість  пропозиції робочої сили часто не відповідає сучасним вимогам щодо її професійно-освітньої підготовки, трудової та виконавчої дисципліни, мобільності  та економічної активності в цілому. Наслідком незбалансованості пропозиції робочої сили із попитом на неї є високий рівень безробіття, зокрема прихованого та часткового, та велика частка безробітних, які не мають роботи понад 1 рік.

Безумовною  проблемою ринку праці, наслідки якої виходять далеко за його межі, є низький середній рівень заробітків і відповідно низька питома вага витрат на робочу силу у собівартості виробництва та оплати праці найманих працівників у ВВП, надмірна міжгалузева і низька міжпосадова диференціація заробітної плати, передусім у бюджетній сфері.

Законодавча та виконавча влади мають якнайшвидше  створити передумови розв'язання зазначених проблем, сприяти якнайповнішому використанню трудового потенціалу суспільства. Актуальність цього посилюється  в зв'язку із неминучим скороченням  у найближчій перспективі чисельності населення працездатного віку та його старінням. Прогнози розвитку ринку праці мають стати невід'ємною складовою всіх стратегічних документів, програм розвитку всіх без винятку галузей економіки та регіонів і територіальних одиниць. Створення нових робочих місць через чітко спрямовані інвестиції має стати рушійною силою розвитку визначених галузей та регіонів. Пріоритети створення нових робочих місць обумовлюють основні напрями розвитку національного та регіональних економічних комплексів, спеціалізацію окремих регіональних структур і, через попит на робочу силу, розвиток ринку освітніх послуг. Реформування оплати праці має не лише забезпечити належний рівень життя, але й стимулювати населення до активної поведінки на ринку праці, до ефективної трудової діяльності.

      Список  використаних джерел  
 
 

1. Г.Т. Завіновсська „ Економіка праці” навчальний посібник – Київ 2003 р.
2. Г. В. Косовська, О. В. Крушельницька „ УТР”, Киів 2003 р.
3. Д. П. Богиня, О. А. Грішнова „ Основи економіки праці”, Київ 2003 р.
4. М. Б. Махсма „Економіка  праці та соціально-трудові види”, Київ 2004р.
5. Богиня Д.П., Грішнова О.А.Основи економіки праці: Навч. Посідник. – К.: Знання – Прес,2000.
6. Ушакова Н.Г. Державне регулювання економіки: Навч. Посібник для вузів. – Х.: Константа,2000.