Отчет по практике в финансовом отделе

     Для прогнозування і оцінки потенційного банкрутства економічного суб’єкта необхідно використовувати такі економічні моделі:

1. Двохфакторна модель оцінки ймовірності банкрутства.
2. Оцінка імовірності банкрутства на основі Z-рахунку Альтмана.
3. Модель Конана і Гольдера.
4. Модель Спрингейта.
5. Модель Р. Ліса для оцінки фінансового стану підприємства.
6. Прогнозна модель Таффлера.
7. R-модель прогнозу ризику банкрутства.
8. Модель Фулмера.
9. Узагальнена модель, побудована на основі дискримінантної функції.

     Розглянемо  оцінку імовірності банкрутства  на основі Z-рахунку Альтмана.

     Z-рахунок Альтмана. Ця методика запропонована в 1968 р. відомим західним економістом, професором Нью-Йоркського університету Едвардом Альтманом.

     Для розрахунку даного показника в результаті дослідження 22 фінансових коефіцієнтів щодо 66 підприємств було відібрано 5 найважливіших для прогнозу банкрутства коефіцієнтів, які найбільш характеризують прибутковість капіталу та його структуру із різних позицій.

     Для того, щоб прогноз був точнішим, у західній практиці застосовують п*ятифакторну модель Z-рахунку:

     Z = 1,2 * К₁ + 1,4 * К₂ + 3,3 * К₃ + 0,6 * К₄ + 0,999 * К₅    (3.1)

     де  К₁, К₂, К₃, К₄, К₅ – коефіцієнти:

;                       (3.2) 
 

;                                                                     (3.3) 
 

;                                                                           (3.4) 
 

;                                                                    (3.5) 
 

;                                                   (3.6) 

     У моделі, що розглядається, перший фактор характеризує платоспроможність підприємства; другий і четвертий – відображають структуру капіталу; третій – рентабельність активів; п’ятий – оборотність засобів.

     Коефіцієнти 1,2; 1,4; 3,3; 0,6; 0,999 – вибрані емпірично на підставі статистичних даних про банкрутство підприємств за 22-річний період.

     Проведемо прогноз імовірності банкрутства  на «Ш-У ім.. Л. І. ЛУТУГІНА» за 2006-2008 роки.

     Таблиця 3.2

     Прогноз імовірності банкрутства 

 

     На  кінець 2008 року «Ш-У ім.. Л. І. ЛУТУГІНА»  має незадовільну структуру балансу, адже взагалі відсутня можливість терміново  погасити свої поточні зобов’язання за рахунок оборотних засобів (К₁ зменшується). Дана ситуація свідчить про неефективне управління підприємством. Використання трудових, майнових, фінансових та інших ресурсів.

     Підприємство  отримує збитки від інших видів  діяльності (показник рентабельності активів, обрахований через прибуток від реалізації продукції і чистий прибуток у 2008 р. варіює на 0,74 пункта).

     На 1 грн. активів підприємство отримує  у 2007 р. в порівнянні з 2008 р. відповідно 0,26 і 0,09 грн. валового прибутку. Зменшення  свідчить про погіршення ділової  активності підприємства.

     Підсумовуючи  всі дані, можна дійти висновку про нераціональне розміщення капіталу підприємства та що на кінець 2008 року існує дуже висока імовірність банкрутства підприємства.

     Окрім формалізованих ознак, які дозволяють віднести підприємство до фінансово-неспроможного, існують різноманітні неформалізовані  критерії, що дають можливість прогнозувати імовірність  потенційного банкрутства підприємства, серед яких виділяють основні та допоміжні.

     До  основних відносяться показники  з низьким (несприятливим) рівнем або  динамікою, які сьогодні або в  найближчій перспективі можуть призвести до банкрутства. До їх числа відносять:

• прострочену кредиторську заборгованість по кредитах банку та позиках;

• низьку якість дебіторської заборгованості;
• тенденцію зниження коефіцієнту автономії і досягнення його критичного рівня;
• тенденцію зниження коефіцієнту ліквідності;
• дефіцит власного оборотного капіталу;
• низьку якість прибутку або значні збитки.

     До  допоміжних критеріїв можна віднести показники та неформалізовані ознаки, низький (несприятливий) рівень або  динаміка яких не є підставою для розгляду поточного фінансового стану як критичного, але вони сигналізують про можливість різкого його погіршення, якщо не будуть прийняті відповідні заходи. До них можна віднести:

• порушення ритмічності виробництва;
• тривалі зупинки виробництва;
• непередбачливу інвестиційну політику;
• участь у судових розглядах сумнівного характеру.

     Перераховані  основні та допоміжні критерії використовуються при внутрішньому (для своєчасного  прийняття відповідних заходів  щодо усунення виявлених симптомів) та зовнішньому (для адекватної оцінки укладених або передбачуваних договорів) аналізу.

     3.3 Напрями фінансового оздоровлення  підприємства

     Важливою  передумовою вибору дійових заходів  відновлення платоспроможності  боржника і розробки програми санації (оздоровлення) є проведенням поглибленого комплексного аналізу операційної, фінансової та інвестиційної діяльності. Такий аналіз дозволяє оцінити перспективи розвитку, внутрішні резерви фінансових ресурсів, залучення інвесторів для розширення обсягів і номенклатури випуску продукції, підвищення рівня її конкурентоспроможності.

     Система захисних фінансових механізмів при  симптомах банкрутства залежить від масштабів кризової ситуації. При легкій фінансовій кризі потрібно проаналізувати поточну фінансову  ситуацію, збалансувати грошові потоки (надходження і витрачання). Глибока фінансова криза на  «Ш-У ім.. Л. І. ЛУТУГІНА» вимагає повного використання всіх внутрішніх  і зовнішніх механізмів забезпечення фінансової стабілізації. Повна фінансова катастрофа передбачає пошук ефективних форм санації.

     Внутрішні механізми фінансової стабілізації підприємства насамперед повинні бути спрямовані на відновлення платоспроможності  підприємства. Для усунення поточної неплатоспроможності на «Ш-У ім.. Л. І. ЛУТУГІНА» рекомендується провести оперативні заходи з метою стабілізації фінансової ситуації, зокрема:

• скоротити по можливості поточні витрати, що в певній мірі призупинить зростання фінансових зобов’язань;
• реалізувати окремі види активів, що призведе до збільшення позитивного грошового потоку.

     Після цього доцільно реалізувати тактичні заходи, спрямовані на досягнення фінансової рівноваги підприємства в майбутньому періоді, тобто перевищення обсягу генерування над обсягом споживання власних фінансових ресурсів.

     Зміцнення рівня фінансового стану підприємства залежить від повноти досягнення тактичної мети. В умовах кризи, яка супроводжує перехідний період, основними тактичними цілями є:

1. Відновлення фінансової стійкості підприємства, а саме:
• збільшення обсягу позитивного грошового потоку;
• зниження обсягів споживання інвестиційних ресурсів підприємства у поточному періоді.
2. Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання шляхом:

• збільшення темпів приросту обсягів реалізації продукції;
• перегляду окремих напрямків фінансової стратегії підприємства.

     У практиці фінансового менеджменту  є три види механізмів фінансової стабілізації: оперативний, тактичний  і стратегічний. Усі вони поділяються  на захисні та наступальні.

     Оперативний механізм належить до захисної реакції  підприємства, тобто передбачає різке скорочення витрат (постійних і змінних), зменшення цін, звільнення робочих.

     Тактичний механізм – це щось середнє між  захисною та наступальною стратегією.

     Наступальну стратегію відображає тільки стратегічний механізм, він підштовхує підприємство до агресивних дій, тобто до збільшення цін, витрат, модернізації оснащення на підприємстві, до зміни або пошуку нових ринків збуту, вивільнення робочих місць

     Одна  з важливих проблем для підприємства – зменшення поточних зовнішніх  і внутрішніх фінансових зобов’язань. Це можна зробити декількома способами.

     Зменшення внутрішніх поточних зобов’язань можна  провести через зниження витрат на придбання палива, енергії, на ремонтні роботи, через зниження рівня заробітної плати робітникам (або збереження її на тому ж рівні за рахунок скорочення штату працівників), через зниження обсягів виробництва.

     Щоб зменшити зовнішні поточні зобов’язання, треба домовитися з постачальниками  про продовження термінів оплати заборгованості за сировину, матеріали, паливо або провести розрахунки не грошима, а продукцією, яку проводить підприємство. Якщо підприємство має банківські кредити, їх треба продовжити, бажано без збільшення відсотків за користування кредитом.

     Наступне  важливе завдання – збільшення суми грошових активів. Збільшити суму грошових активів можна завдяки таким заходам:

• реалізації всіх товарів, які мають попит у споживачів;
• скорочення термінів надання товарів з відстроченням платежу;

• використання реалізації продукції тільки за попередньою оплатою;

• скорочення залишків товарів або продукції на складах.

     Використавши  всі ці заходи, підприємство може усунути  поточну неплатоспроможність і  підняти значення коефіцієнта абсолютної ліквідності до значення, більшого ніж одиниця, тобто вище, ніж нормативне значення.