Отчет по практике в финансовом отделе

     На  підставі інформації, поданої в балансі  та звіті про фінансові результати, можна визначити показники, що характеризують ділову активність підприємства, тобто віддачу ресурсів, які застосовуються ним, та ефективність використання джерел фінансування його діяльності.

    1. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (K_об.д.з.) – відображає, у скільки разів чистий дохід підприємства перевищує середню дебіторську заборгованість й розраховується за формулою:

     

     (2.18)                             

К_об.д.з. на кін 2006 р. = 9279 / (2828+2617)1/2 = 3,40

К_об.д.з. на кін 2007 р. = 14336 / (2578+1640)1/2 = 6,79

К_об.д.з. на кін 2008 р. = 6092 / (1640+1461)1/2 = 3,93

      Коефіцієнт  оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік  обернулися засоби, вкладені в розрахунки. У розумних межах, чим більше  кількість оборотів, тим краще. У цьому випадку підприємство швидше одержує оплату по рахунках.

     Використовуючи  цей коефіцієнт, розрахуємо більш  наочний показник - період інкасації, тобто час, протягом якого дебіторська  заборгованість звернеться в кошти. Для цього розділимо тривалість звітного періоду (один рік) на коефіцієнт оборотності по розрахунках. Відповідно до цифр приклада період інкасації (період чекання підприємством одержання коштів після реалізації продукції) складе 93 дня (365 : 3,93). 

    2. Коефіцієнт оборотності кредиторської  заборгованості (K_об.к.з.) – відображає, у скільки разів чистий дохід підприємства перевищує його кредиторську заборгованість й розраховується за формулою:

                                  (2.19)

К_об.к.з. на кін 2006 р. = 33608 / (13877+14987)1/2 = 2,33

К_об.к.з. на кін 2007 р. = 45230 / (14934+10837)1/2 = 3,51

К_об.к.з. на кін 2008р. = 48220 / (10829+3405)1/2 = 6,76

     Розділивши  тривалість звітного періоду (один рік) на коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, одержимо середню кількість днів, протягом яких підприємство оплачує рахунки кредиторів. Відповідно до цифр приклада цей період дорівнює 54 дням (365 : 6,76).

    3. Коефіцієнт оборотності запасів  (K_об.з.) показує, скільки разів у середньому поповнювалися запаси підприємства протягом звітного періоду. У керуванні запасами існує підхід, що називається «точно в термін», тобто підтримка запасів на досить низькому рівні, достатньому для реалізації відповідного обсягу продажів, розраховується за формулою:

        (2.20)

К_об.з. на кін 2006 р. = 33608 / ((4212+3311+450)+(4350+3128+569))1/2 = 4,2

К_об.з. на кін 2007 р. = 45230 / ((4350+3128+569)+(516+1217+569))1/2 = 8,7

К_об.з. на кін 2008 р. = 48220 / ((516+1217+596)+(988+1217+360))1/2 = 19,7

     Чим вище цей коефіцієнт, тим швидше обертаються запаси. Розділивши тривалість звітного періоду (один рік) на коефіцієнт оборотності запасів, одержимо кількість  днів, необхідне на один оборот запасів. Відповідно до цифр цей показник дорівнює 19 дням (365 : 19,7). Це означає, що для збереження поточного рівня продажів поповнення запасів необхідно здійснювати через 19 днів. 

     4. Коефіцієнт оборотності основних  засобів (фондовіддача) (K_ф.) -  відображає, скільки виручки припадає на одиницю вартості основних засобів, чим характеризує ефективність їх використання й розраховується за формулою:

     

       (2.21)

                                 

К_ф. на 2006 р. = 33608 / (28340+37278)1/2 = 1,02

К_ф. на 2007 р. = 45230 / (37278+34732)1/2 = 1,25

К_ф. на 2008 р. = 48220 / 34732+39920)1/2 = 1,29

     Чим більше цей показник тим ефективніше підприємство використовує основні фонди. У 2008 р. в порівнянні з 2006 та 2007 рр. коефіцієнт оборотності основних засобів збільшується і складає 1,29 це означає, що підприємство почало використовувати основні фонди більш ефективно.

     РОЗДІЛ 3. ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ. ОЦІНКА СТУПЕНЯ  ІМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА І МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ЗАПОБІГАННЯ

3.1 Сутність  та причини банкрутства підприємства 

      В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку – це стале джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб працівників підприємства, благодійної діяльності. Але в нашому випадку «Ш-У ім.. Л. І. ЛУТУГІНА» збиткова у зв’язку з тим, що не реалізується вугілля і тому немає ніяких доходів.

     «Ш-У  ім.. Л. І. ЛУТУГІНА» не являється прибутковим підприємством, для цього щоб воно булу прибуткове треба розробити методи підвищення ефективності підприємства. Важливим елементом, який забезпечує підвищення ефективності виробництва є кадрова робота на підприємстві.

     В умовах динамічних змін в економічному середовищ все більшу роль відіграє експрес-діагностика імовірності банкрутства як засобу попередження можливих підприємницьких ризиків.

     В сучасній економіці є численні розробки в сфері аналізу та прогнозу діяльності підприємства, при здійсненні якого необхідно встановити чи існують будь-які сумніви в продовжені безперервної діяльності економічного суб’єкта в майбутньому, тобто виявити й оцінити ознаки (критерії) імовірності банкрутства підприємства.

     Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», визначає такі поняття:

• неплатоспроможність – неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і боргів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності;
• боржник – суб’єкт підприємницької діяльності, неплатоспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати;
• банкрутство – визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовільнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;
• суб’єкт банкрутства (банкрут) – боржник, неплатоспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання встановлена арбітражним судом.

     Основна мета проведення аналізу фінансових передумов неплатоспроможності та банкрутства підприємства – обґрунтування рішення про визнання структури балансу незадовільною, а  підприємства – неплатоспроможним згідно чинного законодавства (рішення про неплатоспроможність підприємства приймаються за умови визнання структуру балансу незадовільною).

     Незадовільна  структура балансу – це такий  стан майна й зобов’язань боржника, коли за рахунок власного майна він  неспроможний забезпечити своєчасне  виконання зобов’язань перед кредиторами у зв’язку з недостатнім рівнем ліквідності такого майна. Для задовільності структури балансу загальна вартість майна повинна як мінімум дорівнювати загальній сумі зобов’язань боржника або перевищувати її.

     Економічні  результати діяльності будь-якого господарського суб’єкту підлягають коливанням і залежать від багатьох факторів. У більшості підприємств відбуваються стадії підйому та спаду, а деякі з них наближаються до банкрутства або банкрутують.

     Причини підйомів і спадів у діяльності підприємства розглядаються як дія цілого ряду факторів: зовнішніх по відношенню до нього (на них підприємство не може впливати або його вплив може бути слабким) та внутрішні (залежать від організації роботи самого підприємства.

     Основні фактори узагальнено у табл.. 3.1

     Таблиця 3.1

     Фактори, які впливають на банкрутство  підприємства

 

     Виділити  пріоритетність факторів неможливо. У  значній мірі діють зовнішні фактори  й серед них головний – політична, економічна та фінансова стабільність, що призводить до невпевненості введення діяльності та й взагалі неплатоспроможності суб’єктів господарювання.

     3.2 Типи аналізу фінансового стану  підприємств та оцінка можливого  банкротства

     Аналіз  фінансового стану підприємства можна поділити на два типи:

• діагностичний – здійснюється з метою визначення рівня платоспроможності підприємства;
• поглиблений – приводиться з метою виявлення причин фінансової кризи підприємства й можливих шляхів її усунення.

     Відповідно  до Методичних рекомендацій встановлюється ступень неплатоспроможності підприємства та момент відновлення платоспроможності. Останній – особливо важливий, оскільки законодавства санація вважається виконаною, якщо підприємство відновило свою платоспроможність.

     У Методичних рекомендаціях визначається 3 види неплатоспроможності (або рівня неплатоспроможності):

• поточна;
• критична;
• надкритична.

     Рівень  платоспроможності визначається на підставі даних балансу та звіту  про фінансові результати. Здійснювати  діагностичний аналіз необхідно кілька разів. Діагностичний аналіз необхідно проводити у наступних випадках:

• на підготовчому етапі: по-перше, з метою з’ясування дійсного стану підприємства. При цьому кількість звітних періодів визначається самостійно виходячи зі здорового глузду, наявності часу тощо; по-друге, перед подачею заяви до суду. Рівень платоспроможності при цьому розраховується не менше, ніж за 6 місяців до порушення справи про банкрутство, тобто за два останні звітні квартали;
• на етапі розпорядження майно – на дату порушення справи про банкрутство та на дату проведення зборів комітету кредиторів, на яких визначатиметься можливість санації;
• на етапі санації – на дату початку виконання плану санації і потім щоквартально на кожну звітну дату аж до закінчення справи про банкрутство, тобто останній раз – на дату складання звіту керуючого санацією.

     Виділяють критерії формалізованого і неформалізованого  характеру, за якими підприємство може бути визнане неплатоспроможним  або банкрутом.