Облікова політика підприємства в частині обліку розрахунків з працівни-ками з оплати праці в сільськогосподарському підприємстві

    ЗМІСТ

    Вступ

    Розділ 1 Теоретичні основи облікової політики підприємства в частині  обліку розрахунків  з працівниками з  оплати праці в  системі управління підприємством

    1.1. зміст та передумови облікової політики підприємства в частині обліку розрахунків з працівниками з оплати праці

    1.2. Нормативне забезпечення обліку  розрахунків з працівниками з  оплати праці

    Розділ  2 Фінансово-організаційна характеристика підприємства

    2.1 Організаційна та облікова структура  підприємства

    2.2 Аналіз фінансового стану і  спеціалізація підприємства

    Розділ 3 Облікова політика щодо обліку розрахунків  з працівниками з  оплати праці

    3.1 Положення (стандарти) бухгалтерського  обліку як методична основа  облікової політики

    3.2 Формування облікової політики  в частині обліку розрахунків  з працівниками з оплати праці

    3.3 Документування операцій з обліку  розрахунків з працівниками з  оплати праці 

    Розділ 4 Удосконалення облікової  політики підприємства в частині обліку розрахунків з працівниками з оплати праці

    Висновки  і пропозиції

    Список  використаних джерел

    Додатки  
 
 
 
 

     Вступ 

     У сучасних умовах господарювання виникає  необхідність у радикальних змінах організації та стимулювання праці. Найбільш адекватною для ринкових умов є організація та оплата праці  на основі передової технології, що дає можливість підвищувати продуктивність праці.

     Об’єктивною основою розвитку сучасних форм оплати праці є тенденція до забезпечення повної самостійності підприємств  у питаннях найму та оплати праці, розмежування сфери державного і  договірного регулювання цих  відносин на підприємствах незалежно від форм власності.

     На  сьогодні форму і систему оплати праці обирає керівник підприємства. Він же встановлює працівникам конкретні  розміри тарифних ставок. Усе це дає змогу вважати тему дипломної  роботи актуальною.

     Сутність  поняття «заробітна плата» складна і багатостороння, тому розглядати її потрібно з різних позицій. Заробітна плата – це економічна категорія, відображає відносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості. В цьому розумінні доречнішим є поняття «оплата праці», яка, власне, заробітної плати, включає і інші витрати роботодавця на робочу силу. Також заробітна плата – це винагорода або, заробіток, обчислений у грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівнику за роботу яку виконано або має бути виконано. Це загальновизнане визначення, що найточніше відповідає терміну «заробітна плата». В умовах ринкової економіки заробітна плата – це елемент ринку праці, що складається в результаті взаємодії попиту на працю і її пропозиції і виражає ринкову вартість використання найманої праці. В цьому розумінні найчастіше вживаються усереднені показники ставок оплати одиниці (наприклад, людино-години) праці певної якості. Для найманого працівника заробітна плата – це основна частина його трудового доходу, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці і який має забезпечити об’єктивно необхідне відтворення робочої сили.

     Для підприємця заробітна плата –  це елемент витрат виробництва, і  водночас головний чинник забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.

     Об’єктом  курсової роботи є процеси розрахунків з оплати праці, формування, використання фонду оплати праці.

     Предметом дослідження є облікова політика підприємства в частині обліку розрахунків з працівниками з оплати праці в сільськогосподарському підприємстві.

     Дослідження проводилося на товаристві з обмеженою  відповідальністю «АФ Мир» (ТОВ «АФ Мир»).

     Метою курсової роботи є виявлення шляхів удосконалення облікова політика підприємства в частині обліку розрахунків з працівниками з оплати праці в сільськогосподарському підприємстві на основі проведеного аналізу сучасного стану розрахунків на підприємстві.

     Для досягнення мети курсової роботи були поставлені такі завдання:

• проведення дослідження нормативної бази та спеціальної літератури з питань облікова політика підприємства в частині обліку розрахунків з працівниками з оплати праці в сільськогосподарському підприємстві;
• визначення економічної сутності розрахунків з оплати праці, фонду оплати праці, форм і систем оплати праці;
• дослідження порядку документального оформлення розрахунків з оплати праці;
• Організаційна та облікова структура підприємства;

     Джерелами інформації при написанні роботи стали:

• нормативні матеріали з питань організації та обліку заробітної плати;
• спеціальна література з обраної теми;
• фінансова та статистична звітність підприємства;
• періодичні видання з бухгалтерського обліку.

     Питання оплати праці досліджували такі автори, як Бутинець Ф.Ф., Ганін В.І., Гурова К.Д., Живко З.Б., Лень В.С., Мних Є.В., Нашкерська Г.В., Рудницький В.С., Тарасенко Н.В. та багато інших.

     Практичне значення роботи полягає у удосконалення облікової політики підприємства в частині обліку розрахунків з працівниками з оплати праці. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 1 Теоретичні основи облікової політики підприємства в частині  обліку розрахунків  з працівниками з  оплати праці в  системі управління підприємством 

    1.1. зміст та передумови облікової політики підприємства в частині обліку розрахунків з працівниками з оплати праці 

     Істотну роль у бухгалтерському обліку грає контроль за інформацією про розрахунки з персоналом, по оплаті праці (по усім видам заробітної плати, премій, посібників).

     Виплати персоналові підрозділяються на виплати, зв'язані з витратами (роботи, що включаються в собівартість продукції, послуг, адміністративними витратами й ін.) і виплати, здійснювані за рахунок соціального страхування.

     Відповідно  до законодавства оплата праці може здійснюватися за відпрацьований і невідпрацьований на підприємстві час. У першому випадку вона включає оплату по тарифним ставкам і посадовим окладам, відрядним розцінкам, різного роду доплати і надбавки (доплати за роботу в нічний час, у вихідні і святкові дні, за понаднормовий час, надбавки за вислугу років, за сумісництво професій і ін.), текуче преміювання праці. У другому – оплату основної і додаткової відпусток, пільгових годин підлітків, перерв у роботі матерів, що годують, виконання державних і суспільних обов'язків, вихідна допомога й ін.

     Законом України «Про оплату праці» від 24.04.1995р. № 108/95 ВР і Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом  Міністерства статистики України, від 11.12.1995р. №323 визначено, що витрати на оплату праці складаються з фонду основної і фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

     Основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.  

     Додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

     До  інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі  винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.

     Структура заробітної плати – це співвідношення окремих складових заробітної плати в загальному її обсязі. В стабільних розвинених економічних системах основна заробітна плата складає 85-90 % в структурі заробітної плати. В Україні в сучасних умовах з різних причин (нестабільність доходів підприємств, інфляція, складна і непостійна система оподаткування, занедбаність нормування праці та ін.) питома вага тарифних ставок в заробітній платі в середньому складає 65-70 %, що є одним з виявів кризи в організації праці (рис. 1.1).

     Рис. 1.1. Структура фонду оплати праці  в економіці України

     Відповідно  до п. 5.6 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств» від 22.05.1997р. до валових витрат підприємства відносяться  витрати на оплату праці, що включають  витрати на виплату авторських робіт (послуг) відповідно до договорів цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій і натуральній формах, установлені за домовленістю сторін [31,с.485].  

     В фонд основної заробітної плати включаються: заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, вироблення, обслуговування, посадові обов'язки) за відрядними розцінками, тарифним ставкам, посадовим окладам незалежно від форм і систем оплати праці, прийнятих на підприємстві; суми процентних або комісійних нарахувань у залежності від обсягу доходу, отриманого від реалізації продукції (робіт, послуг), у випадках, коли вони є основною заробітною платою; суми авторського гонорару працівникам мистецтва, редакцій газет і журналів, телеграфних агентств, видавництв, радіо, телебачення та інших підприємств і оплата їхньої праці, здійснювана по ставках авторської винагороди, нарахованого на даному підприємстві.

     В фонд додаткової заробітної плати включаються: надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів; кваліфікаційним працівникам, зайнятих на особливо відповідальних роботах, за високу кваліфікаційну майстерність; за класність водіям автомобілів, працівникам локомотивних бригад, трактористам-машиністам, працівникам ведучих професій і інших категорій працівників тих галузей народного господарства, в яких ведені такі надбавки і доплати за звання майстра і кваліфікацію; бригадирам з числа працівників, не звільнених від основної роботи, за керівництво бригадами; персональні надбавки; керівникам, фахівцям, службовцям за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливих завдань на період їхнього виконання; за знання іноземної мови; за сумісництво професій, розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт; доплати до середнього заробітку у випадках, передбачених законодавством; за роботу у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах; за роботу в чисельному і безперервному режимах виробництва, у нічний час; працівникам, постійно зайнятим на підземних роботах, за нормативний час пересування в шахті від стовбура до місця роботи і назад; інші надбавки і доплати, передбачені законодавством. Премії працівникам, керівникам, фахівцям і іншим службовцем за виробничі результати, у тому числі за: виконання і перевиконання виробничих задач у встановлений термін; підвищення продуктивності праці, вироблення; поліпшення кінцевих результатів господарської діяльності бригади, ділянки, цеху; економію сировини, матеріалів, інструментів і інших матеріальних цінностей; зменшення простоїв устаткування й інших якісних показників у роботі підприємств, нарахування працівникам із преміального фонду майстра й ін. Винагороди за вислугу років, стаж роботи, передбачені чинним законодавством. Оплата праці працівників, що не складаються в штаті підприємств, за виконання робіт відповідно до договорів цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду, за умови, що розрахунки з працівниками за виконану роботу виробляються безпосередньо цим підприємством; витрати, зв'язані з наданням безплатного проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, автомобільного транспорту та міського електротранспорту; вартість безкоштовно наданих предметів, що залишаються в особистому постійному користуванні або сума пільг у зв'язку з продажем їх за зниженими цінами; оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до законодавства, грошових компенсацій за невикористану відпустку; оплата праці у вихідні і святкові дні, понаднормового часу за розцінками, установленим законодавством; оплата робочого часу працівників, що залучаються до виконання державних або суспільних обов'язків, якщо ці обов'язки виконуються в робочий час відповідно до законодавства; оплата навчальних відпусток, наданих працівникам, що навчаються у вечірньому і заочному навчальному закладах, аспірантурах, а також навчаються без відриву від виробництва у вечірніх, заочних загальноосвітніх школах; оплата часу змушеного прогулу або виконання нижчесплачуємої роботи у випадках, передбачених чинним законодавством; оплата праці студентів вищих навчальних закладів і учнів середніх спеціальних і професійно-технічних навчальних закладів, що працюють на підприємствах у складі студентських загонів та ін.